Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#18-19 '2000: Практична бухгалтерія - Семінар з читачами "ДК"

Практикум для тих, хто переходить на нові стандарти, і не тільки

Людмила ТИМОФЄЄВА, АФ "Контракти-Аудит"

Пропонуємо вашій увазі найбільш типові запитання, що виникають у бухгалтерів, які переходять на роботу згідно з новими національними стандартами.

Водночас проведений у Києві видавничим домом "Галицькі контракти" та редакцією "Дебету-Кредиту" семінар, присвячений проблемам звітності за перший квартал та переходу на нові стандарти, засвідчив - для багатьох бухгалтерів актуальними залишаються проблеми, пов'язані із роботою у старому плані рахунків.

Окрім звичних запитань і відповідей ми вміщуємо фоторепортаж Дмитра Гавриша про те, як проходив семінар.

Хто подає консолідовану звітність?


Директори АФ "Контракти Аудит"
Андрій Єлісєєв та
Володимир Блотнер
(на передньому плані)
розглядали поставлені питання
з різних точок зору.

Порядок подання консолідованої звітності визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" (див. "ДК" №5/2000), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.07.99 р. №176.

Відповідно до п. 4 цього Положення, консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. До консолідованої фінансової звітності включають показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств. Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо:

а) контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його подальшого продажу протягом короткострокового періоду;

б) дочірнє підприємство провадить діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству.

Консолідована фінансова звітність складається з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за аналогічних обставин. Якщо при складанні такої звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до неї.

Які витрати відносяться до адміністративних і які до витрат на збут? Чи необхідно підприємству, що здійснює гуртову торгівлю, виділяти окремо адміністративні витрати?

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (див. "ДК" №11/2000), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

До складу витрат на збут включаються витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

- витрати на пакувальні матеріали для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Пунктом 19 Положення (стандарту) 16 передбачено, що торговельні організації окремо відображають витрати на збут товарів і окремо, адміністративні витрати.

Чи дозволено змінювати метод оцінки вибуття запасів (ФІФО, ЛІФО, середньозваженої вартості) протягом звітного періоду?

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (див. "ДК" №12/2000), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 передбачено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із методів оцінки вибуття запасів.

Методи оцінки вибуття запасів є однією із складових облікової політики підприємства. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" (див. "ГК" №1/2000), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р. №137, облікова політика може змінюватися:

по-перше, якщо змінюються статутні вимоги;

по-друге, якщо змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

по-третє, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Таким чином, підприємство може змінювати метод оцінки вибуття запасів за умови, що така зміна забезпечить достовірніше відображення вказаної операції у фінансовій звітності.

До собівартості незавершеного виробництва станом на 01.01.2000 р. включені витрати, що обліковуються на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати". Чи коригується залишок незавершеного виробництва на загальногосподарські витрати?

Відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (див. "ДК" №11/2000), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Як бачимо, загальногосподарські витрати не включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а окремо списуються на фінансовий результат.

При трансформації показників вступного сальдо Балансу (графа 3) у 2000 році з метою порівнянності даних доцільно залишок собівартості незавершеного виробництва зменшити на суму загальногосподарських витрат за рахунок нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

Питання, пов'язані з податковим обліком

Автомобіль придбано у нерезидента з офшорної зони для використання в господарській діяльності. Амортизації підлягає вся його вартість чи 85%?

Пунктом 18.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283 визначено, що "у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85% оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг).

Амортизація основних фондів, як зазначено в підпункті 8.1.1 Закону №283, не включається до складу валових витрат, а відноситься "на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань..."

Враховуючи наведене вище, на нашу думку, нема жодних підстав зменшувати вартість придбаного автомобіля для нарахування амортизаційних відрахувань.

На підприємстві під час пожежі згорів вагончик. Винна особа не встановлена. Як провести списання вагончика у податковому обліку і чи потрібно нарахувати ПДВ на залишкову вартість?

Відповідно до підпункту 8.4.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283, "у разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з не залежних від платника податку обставин вони (чи їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовлятись від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у порядку, визначеному законодавством), платник податку в звітному періоді, на який припадає така заміна: збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, який підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля..."

Якщо ж платник податку приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних фондів групи 1, не пов'язане з наведеними вище обставинами, балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку.

У вашому випадку потрібен документ відповідної служби пожежної охорони, який засвідчує факт пожежі і причини її виникнення. За наявності такого документа і в разі відсутності винної особи ваше підприємство, відповідно до наведеного вище підпункту 8.4.8 Закону №283, має право збільшити валові витрати на суму балансової (залишкової) вартості вагончика, що згорів.

Щодо податку на додану вартість, то, відповідно до п.4.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168, "якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідовуються за самостійним рішенням платника податку..., така ліквідація... розглядається для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не меншими від їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі у разі викрадення основних фондів або коли платник податку надає податковому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням". Отже, знову ж таки, за наявності відповідного документа від служби пожежної охорони, у вашому випадку податок на додану вартість не нараховується.

Чи має право керівник підприємства зменшити суму добових при відрядженні працівників до Росії?

Відповідно до п. 1.20 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 р. №146, при відрядженні за кордон працівників підприємства власник (або уповноважена ним особа) може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження (відшкодування добових витрат, витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні витрати та інші витрати), оформити все це наказом (розпорядженням) по підприємству або визначити в наказі (розпорядженні) про відрядження.

Як правильно відобразити в бухгалтерському і податковому обліку дебіторську заборгованість, за якою минув термін позовної давності?


Два директори видавничного
дому "Галицькі контракти":
шеф-редактор газети
"Дебет Кредит" Сергій Іванов
та генеральний директор
Сергій Каунов виявились тими
двома Сергіями, поміж яких
виповнилось бажання
переможиці розіграшу призів
- їй було вручено телевізор.
Інші переможці також отримали
цінні подарунки.

У пункті 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283 наведене визначення терміна "безнадійна заборгованість", а саме: безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісти відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

У разі коли вашим підприємством товари були відвантажені до 1 липня 1997 року, виручка від реалізації визначалася за касовим методом, тобто вартість товарів відвантажених, але не оплачених покупцями повинна бути відображена на балансовому рахунку 45 "Товари відвантажені, виконані роботи і послуги" (при відвантаженні товарів здійснено бухгалтерське проведення Д-т 45 К-т 41).

Пунктом 1 наказу Міністерства фінансів України від 26.02.98 р. №43 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.98 р. за №169/2609) визначено, що "вартість відвантаженої продукції, товарів, виконаних робіт і наданих послуг, що становила на 1 липня 1997 року сальдо рахунка 45 "Товари відвантажені, виконані роботи і послуги", включається до валових витрат того звітного (податкового) періоду, на який припадає дата оплати вартості відвантаженої продукції (робіт, послуг).

У наведеній ситуації у зв'язку з тим, що за заборгованістю минув строк позовної давності, вказана заборгованість, відповідно до наведеного п. 1.25 Закону, є безнадійною, що не була віднесена до валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.2.8 вказаного закону, "суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності, включаються до складу валових витрат". Як бачимо, у підприємства є всі підстави для списання вартості вказаних товарів до складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому в бухгалтерському обліку вказану операцію слід відобразити бухгалтерським проведенням: Д-т 80 К-т 45.

Однак іншої позиції з цього питання дотримуються органи податкової служби. Зокрема, в листі ДПА України від 28.09.99 р. №8146/5/15-1116 (див. "Документи для роботи" №47/99) про віднесення на валові витрати сум безнадійної заборгованості, що виникла в 1995-1996 роках, термін позовної давності якої минув, роз'яснюється, що "пунктом 22.12 статті 22 визнано, що норми п. 12.1 статті 12 цього закону не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів (робіт, послуг), проданих (відвантажених, виконаних, наданих) до набрання чинності цим законом. Крім того, відповідно до пунктів 22.1 і 22.2 статті 22 вказаного закону, який набрав чинності з 1 липня 1997 року, він застосовується при розрахунках з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, отриманих і проведених з 01.07.97 р.". Справді, п. 22.12 Закону №283 визначено, що норми пункту 12.1 цього закону не поширюються на заборгованість, яка виникла із затримкою в оплаті товарів (робіт, послуг), проданих (відвантажених, наданих, виконаних) до набрання чинності цим законом. Однак наведений пункт 12.1 не має жодного відношення до заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Порядок списання суми безнадійної заборгованості (в тому числі стосовно якої минув термін позовної давності), що виникла до 01.07.97 року, регулює підпункт 5.2.8 Закону.

У ньому передбачено, що до валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Виходячи із норм статті 11 Закону №283, датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видавання з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, після набрання чинності законом всі витрати мали бути включені до складу валових витрат, а тому в підпункті 5.2.8 може йтися лише про витрати, понесені платником податку до введення в дію закону.

Посилання на пункти 22.1 і 22.2 закону теж не мають жодних підстав у зв'язку з тим, що факт списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, відбувається вже після 1 липня 1997 року.

Наша думка підтверджена листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 21.03.2000 р. №06-10/188 (див. "Документи для роботи" №16/2000), у якому роз'яснено, що "включення сум безнадійної заборгованості, за якою минув строк позовної давності, до складу валових витрат або валових доходів платника податку не суперечить нормам, визначеним у пунктах 22.1, 22.2 та 22.12 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на які посилається ДПА України у листі від 28.09.99 р. №8146/5/15-1116, оскільки ці витрати або доходи виникають після набрання чинності зазначеним законом".

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168, "у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування".

Таким чином, у разі визнання боргу безнадійним продавець має право на зменшення суми податкового зобов'язання з відвантаженої продукції шляхом оформлення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою №2. У податковій звітності вказане коригування відображається в додатку 2 до податкової декларації і в рядку 8 податкової декларації за відповідний звітний період. При цьому слід врахувати, що порядок, передбачений наведеним вище п. 4.5 Закону №168, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з переглядом цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.


Суттєво:

Якщо ж платник податку приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних фондів групи 1, не пов'язане з форс-мажорними обставинами, балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку.

Безнадійну заборгованість, яка виникла до 1 липня 1997 року, можна списати на валові витрати.

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua