Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#10 '2001: Практична бухгалтерія - Консультація на вільну тему << >>

Як доктор наук став підприємцем

Віктор КОРДИШ, Віталій ДЗЬОБАН


Кілька замальовок з життя людини, яка вирішила відкрити власну справу

У минулому номері тижневика ("ДК" №8-9) опубліковано добірку матеріалів про єдиний податок. Однак інтерес читачів до цієї теми настільки великий, що ми знову й знову повертаємося до неї.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі досить незвичайний матеріал. З одного боку - це консультація про те, як відкрити власну справу, ставши платником єдиного податку. Саме такий шлях обирає тепер багато підприємців-початківців. І розпитують про це в нас.

З іншого - в статті відображений певний психологічний аспект, емоції підприємця, що стикається з нашою безвідмовно працюючою бюрократичною машиною. Автори намагалися відобразити хід думок і всі поневіряння людини, яка вирішила відкрити власну справу. Якщо б цей шлях обрав якийсь високопоставлений податківець - повірте, він спробував би змінити існуючий порядок речей. Але поки що він залишається таким, як є.

Втім, не будемо переказувати зміст матеріалу - радимо прочитати його самим.

Михайло МІЩИШИН


Про реєстрацію, гроші, перші здобутки та перші пороги

Історія наша про такого собі пересічного доктора наук п. Парчука, який все життя присвятив служінню науці, за що йому роками не виплачували заробітну плату, а дружина та двоє діточок хотіли їсти. Думки про те, що чогось чекати від держави марно, навідували нашого героя віддавна, проте, не знаючи, з якого боку підступитися до відкриття власної справи, та боячись втратити давно насиджене місце, п. Парчук не відважувався рушати у "вільне плавання".

Все так і було б без змін у житті нашого героя, якби не зустріч з товаришем зі шкільної лави, який мчав вулицею на пристойній іномарці. За горнятком кави той розповів нашому герою, що він - приватний підприємець, торгує предметами повсякденного попиту, а податки сплачує за 746-м Указом. Тож на хліб з маслом йому вистачає. Випитавши про всяк випадок точні реквізити Указу, Парчук допив каву та розпрощався з товаришем.

Перебуваючи в науковій бібліотеці, наш герой при нагоді переглянув підшивку урядової преси та знайшов згаданий норматив (Указ Президента України від 03.07.98 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.99 р. №746/99).

Прочитав Парчук Указ, і він йому сподобався. Але, як і будь-яку інформацію, яку в гори з собою не візьмеш (на кшталт інформації про приїзд Папи Римського), Парчук просто відклав її в пам'яті.

Через якийсь час редакція одного відомого журналу запропонувала п. Парчуку надрукувати його дисертацію, на що той з радістю погодився, оскільки, враховуючи обсяг, гонорар мав би бути чималенький. Однак, узгодивши вартість, обсяг та періодичність публікації, п. Парчук довідався, що із суми належного йому гонорару утримають 20% прибуткового податку відповідно до пункту 3 статті 7 Декрету КМУ від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (із внесеними змінами).

Перспектива віддати державі 20% чесно зароблених грошей нашому герою зовсім не сподобалась і змусила задуматися "над сутністю буття".

Саме ці думи і змусили запрацювати ті комірки пам'яті Парчука, де містилася інформація про спрощену систему оподаткування.

Ще раз уважно прочитавши Указ №746, п. Парчук зробив для себе висновок, що це - клондайк для приватного підприємця, який, крім голови, нічого не має.

Чому доктор наук вирішив стати підприємцем

Перспектива стати таким нашому герою видавалась спокусливою, бо:

а) статтею 2 Указу встановлено, що ставка єдиного податку для приватних підприємців встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Потішило п. Парчука також те, що у разі провадження ним кількох видів підприємницької діяльності (хоча наразі цього на планувалося), для яких установлено різні ставки єдиного податку, йому доведеться придбати лише одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Однак у разі використання найманої праці або участі у бізнесі членів сім'ї ставка єдиного податку збільшиться на 50 відсотків за кожну особу, проте, враховуючи максимальний розмір річної дозволеної виручки від реалізації - 500000 грн (стаття 1 Указу), що на місяць становитиме 41666 грн, до бюджету, розмірковував Парчук, можна сплатити 1200 грн (200 грн за себе та по сто - за кожного найманого працівника або члена сім'ї, кількість яких не може протягом року перевищувати 10 осіб, відповідно до тієї ж таки статті 1 Указу №746);

б) крім того, у разі сплати єдиного податку наш герой не нараховуватиме, не відраховуватиме та не перераховуватиме до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, а доходи, отримані від провадження підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як його, так і його працівників, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у бізнесі (стаття 2 Указу), що теж значною мірою вплинуло на рішення нашого героя.

Податки, які буде сплачувати наш герой

Обчисливши кількість податків, які він не сплачуватиме, ставши платником єдиного податку, п. Парчук остаточно впевнився у своєму рішенні. Такими податками є:

- податок на додану вартість (хоча дехто, наприклад Кабмін, трактує норму Указу щодо ПДВ по-своєму - на цьому ми зупинимося пізніше);

- податок на прибуток підприємств (у разі створення юридичної особи на загальній системі оподаткування наш герой сплачував би податок на прибуток. Довелося звернутись до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");

- податок на доходи фізичних осіб;

- плата (податок) за землю;

- збір на спеціальне використання природних ресурсів;

- збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збір до Державного інноваційного фонду;

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- комунальний податок;

- податок на промисел;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внески до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плата за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Ці всі податки перелічені у статті 6 Указу.

Натомість фізичні особи - платники єдиного податку сплачують:

- єдиний податок;

- акцизний збір, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 "Про акцизний збір";

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з виручки від реалізації в гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива, відповідно до Закону України від 09.04.99 р. №587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства";

- податок з власників транспортних засобів, відповідно до Закону України від 11.12.91 р. №1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів";

- місцеві податки і збори (за винятком комунального податку та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, як це передбачено в Указі №746/99) відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" (із внесеними змінами та доповненнями);

- збір за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до Закону України від 26.06.91 р. №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища";

- орендну плату за землю, що перебуває у державній або комунальній власності, відповідно до Закону України від 06.10.98 р. №161-XIV "Про оренду землі".

Перші кроки до власної справи

Отже, наш герой твердо вирішив зареєструватись як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Для цього йому довелося прочитати Постанову Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" та Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р. №599, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за №752/4045.

Як цього вимагає Порядок №740, п. Парчук подав до органу державної реєстрації:

- реєстраційну картку (видану безплатно в органі реєстрації), яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Заповнити її було нескладно, оскільки бланк заяви із зразком заповнення був у коридорі на стіні;

- дві фотокартки (розміром 3х4);

- довідку (міг подати і копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (ідентифікаційний номер);

- документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію (з ощадного банку);

- документ, що посвідчує особу (паспорт).

Через тиждень п. Парчук отримав свідоцтво суб'єкта підприємницької діяльності і щасливий вирушив до податкової. Зазначімо, що термін видачі Свідоцтва - 5 робочих днів, та оскільки наш герой подав заяву в середу, то і Свідоцтво він отримав через тиждень з урахуванням вихідних.

Потім, дотримуючись вказівок Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, п. Парчук подав письмову заяву (див. додаток 1 на сторінці поруч) до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, тобто за місцем проживання (пункт 2 Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності), та копію платіжного доручення (з позначкою банку) про сплату єдиного податку за місяць.

Податковий орган, як і належить, через 10 днів видав нашому герою Свідоцтво платника єдиного податку.

Особистий досвід

До речі, мало не забули: п. Парчуку таки довелось трохи побігати по податковій, оскільки прийняти його спочатку відмовились, бо він не придбав Довідку про взяття на облік платника податків за формою №4-ОПП та Заяву про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку.

Тобто ці документи він мав - роздруковані з бази нормативних документів у комп'ютері його товариша, але податковий інспектор відмовився їх прийняти, пославши п. Парчука до кіоску, що на першому поверсі приміщення податкової. Купивши там необхідні бланки документів, наш герой прийшов до інспектора, заповнив їх і знову спустився до кіоска - цього разу по Книгу обліку доходів і витрат. "Напевно, інспектор має з цього процент", - міркував Парчук, несучи йому Книгу. Ще раз інспектор відправив п. Парчука на перший поверх: там, мовляв, є швець, який зашиває порване взуття податківців та досить професійно прошив книгу, взявши за це лише 50 коп.

Але це так - "іздєржкі проізводства". Після цього, благополучно зареєструвавшись, наш герой з наступного кварталу (тобто з другого) приступив до роботи в новій для себе іпостасі - приватного підприємця - платника єдиного податку.

Зазначімо, що він міг це зробити і в I кварталі, оскільки в статті 6 Указу вичитав, що новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Однак п. Парчуку потрібен був час, щоб звільнитися з попереднього місця роботи (два тижні, стаття 38 Кодексу законів про працю), трохи відпочити та обдумати плани на майбутнє.

Ви до банку? Завітайте спочатку до Пенсійного фонду

Як майбутній підприємець Парчук знав, що у своїй діяльності йому слід керуватися Законом України від 07.02.91 р. №698-XII "Про підприємництво" (із внесеними змінами). На відміну від підприємств, у яких наявність поточного рахунка у банку прямо передбачена (пункт 1 статті 1 Закону "Про підприємства в Україні"), п. Парчук як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може не відкривати банківський рахунок, працювати виключно за готівку та використовувати готівкову виручку на власний розсуд. Законом про підприємництво передбачені тільки підстави для відкриття поточного рахунка. Однак Парчук вирішив (про всяк випадок - "щоб було") відкрити поточний рахунок в банку відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 р. №527 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.12.98 р. за №819/3259.

Підпунктом 2.2.9 цієї Інструкції визначено перелік документів, які підприємець подає до банку для відкриття рахунка. Це:

- заява про відкриття поточного рахунка встановленого зразка;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, що його видав;

- копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчена податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

- довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

- картка із зразком підпису, що надається у присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником або нотаріально.

Особистий досвід

Коли п. Парчук привіз зазначені документи до банку, його спіткала ще одна прикра несподіванка.

Річ у тім, що наш герой прочитав Указ №746 (зокрема статтю 6) і знав, що він не є платником збору до Пенсійного фонду. Тому довідки з Пенсійного фонду він до банку не прихопив, бо вважав зайвим там реєструватись. Однак у банку відмовилися прийняти в нього документи без цієї довідки. Довелося нашому герою телефонувати до відділення Пенсійного фонду свого району (прочитав Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 р. №4-6 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.07.99 р. за №436/3729), питати, що з собою привезти, і аж тоді їхати реєструватись.

Згідно з цією Інструкцією, п. Парчук взяв з собою завірені (нотаріально або з "мокрою печаткою") копії таких документів:

- свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Слід було ще взяти угоду про наймання на роботу фізичної особи, але п. Парчук нікого наразі не наймав.

Бланк заяви про взяття на облік йому мали видати на місці.

Після телефонної розмови з Пенсійним фондом перелік поповнився папкою на зав'язку, двома конвертами, однією синьою маркою та трьома чистими аркушами паперу.

Реєстрація та видача довідки для пред'явлення в банк тривали не більше години, і п. Парчук задоволений поїхав додому, бо було вже пізно.

Це солодке слово: каса

Щоб з'ясувати, як вести касові операції, будучи платником єдиного податку, Парчук прочитав Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Правління НБУ від 02.02.95 р. №21 (у редакції від 13.10.97 р. №334).

Відповідно до пункту 2 Порядку, ліміт залишку готівки в касі індивідуальним підприємцям взагалі не встановлюється, каси підприємці не мають, касової книги не ведуть. У пункті 3 Порядку, який зобов'язує підприємства здавати на банківський рахунок усю готівку, яка перевищує встановлений ліміт її залишку в касі, жодного слова не сказано про такий обов'язок підприємців.

Пунктами 4 та 5 Порядку передбачено, що готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може бути використана ними для забезпечення господарських потреб, крім виплати заробітної плати, допомог усіх видів та компенсацій найманим працівникам у разі наявності непогашеної податкової заборгованості*. Ті підприємці, які мають податкову заборгованість, повинні здійснювати виплати, пов'язані з оплатою праці найманим працівникам, виключно за рахунок коштів, отриманих із установ банків. Якщо ж підприємець не використовує працю найманих працівників (у тому числі членів своєї сім'ї), він взагалі не має жодних обмежень щодо використання готівкової виручки.

Порядком передбачена можливість здійснення розрахунків між підприємцями, юридичними та фізичними особами як у безготівковій, так і в готівковій формі, щоправда, з обмеженням для готівки у 3000 грн.

У разі якщо сума разового готівкового платежу між ними протягом одного дня перевищить 3000 грн (за одним або кількома платіжними документами), сума перевищення розрахунково додається до фактичних залишків готівки в касі платника готівки (одноразово того дня, коли було здійснено таку операцію) з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Оскільки для підприємців ліміт взагалі не встановлюється, то фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, зробив висновок п. Парчук, можуть безкарно розраховуватися з підприємствами будь-якими готівковими сумами.

У пункті 1 Порядку передбачено, що готівка, яку підприємства і підприємці одержують з власних поточних рахунків в установах банків, має бути витрачена лише на визначену в чеку мету, що не суперечить чинному законодавству.

Також підприємці повинні надавати обслуговуючій установі банку на її вимогу звітні платіжні і розрахункові документи (касові і товарні чеки, квитанції до прибуткових касових ордерів, податкові накладні, договори купівлі-продажу, акти закупівлі, рахунки-фактури тощо), які підтверджували б здійснені цільові витрати готівки. Крім того, є ще й Інструкція №4 "Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України", яка затверджена постановою Правління НБУ від 20.06.95 р. №149 (у редакції від 13.10.97 р. №335). Її положення поширюються, зокрема, і на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи, що користуються у своїй роботі готівкою в національній валюті, і є обов'язковими для виконання ними.

Відповідно до підпункту "г" пункту 73 Інструкції №4, працівники банку з'ясовують правильність витрачання готівки з виручки; правильність витрачання готівки, одержаної в банку, враховуючи, що підприємства та індивідуальні підприємці не мають права її використовувати з іншою метою, крім показаної у чеку при отриманні грошей.

При заповненні чека на отримання готівки підприємець повинен вказувати символ 51 "Видача з рахунка фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності". У внутрішньому обліку банку за цим символом обліковуються "Усі видачі готівки фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності" незалежно від подальших цілей її використання.

Стосовно контролю надходжень, то усі надходження готівки на рахунки фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності обліковуються установою банку за символом 14. Сюди відноситься як готівкова виручка, так і поповнення обігових коштів на банківському рахунку за власним рішенням підприємця.

Таким чином, установи банків у своєму внутрішньому обліку не розподіляють надходження і видачу грошей індивідуальним підприємцям за цільовим призначенням, тому немає сенсу вимагати виправдні документи.

Отже, контроль за касовою дисципліною та цільовим використанням коштів стосується насамперед підприємств, а для приватних підприємців ця норма має суто декларативний характер, адже механізм такого контролю з боку банку жодним із нормативних документів НБУ не передбачений.

Особистий досвід

З'ясувавши вcе це, п. Парчук дійшов висновку, що він може:

- мати рахунок у банку, а може й не мати;

- не мати каси, не вести касової книги;

- не вносити готівкову виручку на банківський рахунок і вільно використовувати готівкові кошти на будь-які цілі, за винятком виплати заробітної плати найманим працівникам за наявності податкової заборгованості. При виплаті зарплати не через банк на нього можуть накласти штраф у розмірі здійснених виплат;

- будь-коли отримувати готівку зі свого банківського рахунка, а також здавати готівкові кошти в банк без спеціальних пояснень мети.

Дивись, що підписуєш

Отримавши гонорар та сплативши з нього 200 грн єдиного податку, п. Парчук із задоволенням вирішив і надалі займатися консалтинговими послугами, оскільки така діяльність майже не потребує матеріальних затрат, а нормативних документів він перевернув немало ще під час роздумів над сутністю буття (при реєстрації), а вже потім, під час відпустки, - за інерцією.

Купивши додому комп'ютер та подавши рекламу в пресі, п. Парчук приступив до роботи. Помаленьку справа набирала обертів: спочатку головним чином за рахунок знайомих, а потім і реклама допомогла, тому наш герой почав подумувати про розширення штату, тобто про помічників.

Однак тут крилася перша проблема. По-перше, доходи його були не такі вже й великі, щоб розкидатися зайвими кількомастами гривень для того, щоб виконати вимогу статті 1 Указу про сплату 50 відсотків від суми єдиного податку за кожного найманого працівника. По-друге, перебуваючи в ейфорії від передчуття світлого майбутнього, п. Парчук не помітив, що в заяві, яку він підписав, маючи намір стати платником єдиного податку, є пункт 9, де зазначено: "Мені відомі вимоги чинного законодавства про потребу утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян з доходів, які нараховуватимуться і виплачуватимуться найманим працівникам, та про необхідність щоквартального направлення до державного податкового органу відомостей про виплачені доходи за формою №8-ДР".

Особистий досвід

Тобто, читаючи та аналізуючи Указ, він зробив протилежний висновок, бо був переконаний, що у статті 2 Указу йдеться про збільшення ставки єдиного податку на 50 відсотків на кожного найманого працівника через те, що "доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності" (ця ж стаття Указу).

Отже, міркував п. Парчук, прибутковий податок з найманих працівників сплачувати не треба, а щоб бюджет не страждав, сплачується 50 відсотків за кожного працівника.

Однак як людина обережна наш герой вирішив звернутися до листів податкової. І після нетривалих пошуків натрапив на лист податкової від 28.02.2000 р. №58/2/17-0514, в якому, спираючись на те, що до Декрету від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (із внесеними змінами та доповненнями) не внесено жодних змін щодо фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, робиться висновок, що прибутковий податок з найманих працівників сплачувати потрібно. Вважаючи таку аргументацію абсурдною, п. Парчук все-таки вирішив не конфліктувати з органами, зважаючи, зокрема, на те, що у згадуваному листі повідомляється, що ВАСУ позов платника єдиного податку із зазначеного питання не задовольнив.

Плануючи виплачувати працівникам пристойну зарплату, порахувавши суму прибуткового податку з такої зарплати та додавши до неї тих 50 відсотків, які треба сплачувати згідно з Указом, п. Парчук вирішив піти шляхом найменшого опору та найбільшої економії і зареєстрував своїх бухгалтера та двох помічників-консультантів як приватних підприємців з виплатою їм гонорарів за вже надані послуги. А вони, в свою чергу, сплачували до бюджету єдиний податок.

Перша кров: перевіряючі виявили перевищення максимальних обсягів виручки

На перший погляд, у нашого героя все йшло рівно та гладко, без жодних проблем. Так воно й було. Доктор наук - чоловік мудрий, консультувався народ у нього активно. Однак у кожній бочці меду завжди є ложка дьогтю: виручка від реалізації швидко зашкалила за суму 500 тис. грн. Так сказали перевіряючі з ДПА. Насправді ситуація склалась така: в якийсь момент договорів на надання послуг було укладено на суму, що перевищувала тих злощасних півмільйона. Однак оплата надійшла лише за частину виконаних послуг, тобто фактично перевищення обсягу виручки (500 тис. грн) не було.

Постало питання переходу на загальну систему оподаткування або створення юридичної особи, яка б працювала на єдиному податку.

Тож довелося п. Парчуку знову сідати за Указ та "іже з ним" документи.

Спочатку він визначився з тим, які податки юридичні особи - платники єдиного податку сплачують:

- єдиний податок за ставкою 6 відсотків від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у випадку сплати податку на додану вартість (пункт 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.97 р. №168 "Про податок на додану вартість");

- єдиний податок за ставкою 10 відсотків від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку;

- акцизний збір, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 "Про акцизний збір";

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, від виручки від реалізації у гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива, відповідно до Закону України від 09.04.99 р. №587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства";

- прибутковий податок з громадян, що утримується з доходів, які виплачуються працівникам, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (із внесеними змінами);

- відрахування до Пенсійного фонду України з доходів працівників (за ставкою 1 або 2 відсотки), відповідно до Закону України від 26.06.97 р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування";

- відрахування на соціальне страхування на випадок безробіття з доходів працівників (ставка - 0,5%), відповідно до Закону України від 26.06.97 р. №402/97-ВР "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (із внесеними змінами);

- податок з власників транспортних засобів, відповідно до Закону України від 11.12.91 р. №1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів";

- місцеві податки і збори, до яких належать готельний збір, збір за право використання місцевої символіки, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, податок з реклами, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, збір за право проведення кіно- і телезйомок (за винятком комунального податку та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, як це передбачено в Указі №746/99), відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" (із внесеними змінами та доповненнями);

- збір за забруднення навколишнього природного середовища, відповідно до Закону України від 26.06.91 р. №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища";

- орендна плата за землю, що перебуває у державній або комунальній власності, відповідно до Закону України від 06.10.98 р. №161-XIV "Про оренду землі".

Потім, ще раз переконавшись (стаття 1 Указу), що у фізичних осіб - "єдиноподатників" обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не може перевищувати 500 тис. гривень, а виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), наш герой остаточно заспокоївся.

Будь-який суд, розмірковував він, задовольнить його позов у разі скасування його Свідоцтва як платника єдиного податку, адже укладений договір - це не кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок. Теоретично кошти за такими договорами можуть надійти і наступного року, і через два роки. Та й боятися самого анулювання Свідоцтва не слід, бо сума перевищення виручки ніяк не оподатковується (принаймні в жодному нормативному документі про це він не знайшов ані слова).

Однак ситуація, що склалася, змусила Парчука замислитися над перспективами зростання своєї справи.

Роздуми на тему: по якій особі б'ють сильніше - фізичній чи юридичній

З одного боку, чималі прибутки породжують думки про створення якщо не бренду, то хоча б імені, яке б звучало та яке б упізнавали. З іншого боку, можливість перескочити планку в 500000 грн хоч і виглядала не загрозливо, але навіщо себе стримувати?

Особистий досвід

Оскільки питання про створення юридичної особи було вирішено остаточно, роздуми перейшли в русло вибору між ставками єдиного податку 10 та 6 відсотків, бо перспектива перейти на загальну систему оподаткування п. Парчуку зовсім не сподобалася - діяльність його практично не затратна, і рахувати прибуток як різницю між валовим доходом і валовими витратами та сплачувати з нього податок йому невигідно.

Отож міркування нашого героя виглядали таким чином:

- якщо виручка від реалізації продукції становитиме 1200 у. о., а витрати, понесені під час діяльності,- 150 у. о. (з яких 50 - ПДВ, сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей), то:

а) за умови обрання ставки єдиного податку 6%:
отримано виручки 1200;
податкове зобов'язання з ПДВ 200;
податковий кредит з ПДВ 25;
ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету 175;
єдиний податок 72;
всього податків 247;
решта витрат 125;
всього витрат (решта + податки) 372;

б) за умови обрання ставки єдиного податку 10%:
отримано виручки 1200;
єдиний податок 120;
всього податків 120;
решта витрат 150;
всього витрат (решта + податки) 270.

Отже, п. Парчук зупинився на ставці єдиного податку 10% і почав реєстрацію.

Зареєструвавши в Реєстраційній палаті юридичну особу під назвою "Парчук і партнери", наш герой почав студіювати Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.99 р. №555 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.10.99 р. за №709/4002.

Вичитавши там, що новостворені суб'єкти малого підприємництва, які зареєстровані в установленому порядку та подали до державного податкового органу за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію, п. Парчук подав заяву (див. додаток 2) та протягом десяти робочих днів отримав Свідоцтво.

Слід зазначити, що, зареєструвавши юридичну особу, наш герой не знявся з реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, розсудивши, що частину оплати (в межах 500 тис. грн за рік) від своїх послуг він може отримувати на свій розрахунковий рахунок як фізична особа, укладаючи частину договорів від свого імені, а частину - від імені фірми.

Таким чином, зросте межа дозволеної виручки до 1500 тис. грн за рік (500 тис. - у фізичної особи та 1000 тис. - у юридичної, а з урахуванням реєстрації працівників як суб'єктів підприємницької діяльності - 3 млн грн).


СУТТЄВО

У разі провадження кількох видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, доведеться придбати лише одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.


Додатки до статті:

Додаток 1
До Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку
ЗАЯВА Про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
PDF-35Kb


Додаток
До Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою
ЗАЯВА Про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку
PDF-36Kb


Примітки:

* Відповідно до Указу Президента України від 04.03.98 р. №167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", податкова заборгованість - це суми не сплачених у встановлені строки податків, зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, що підлягають стягненню у безспірному порядку.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua