Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#17 '2001: Практична бухгалтерія - Офіційна сторінка: Мінпраці << >>

Робота за сумісництвом у запитаннях і відповідях

Офіційна сторінка: Мінпраці

Перелік питань, що розглядаються у публікації:

1. Яка саме робота вважається роботою за сумісництвом?

2. Якщо за основним місцем роботи працівник перебуває у відпустці і за цей час влаштувався працювати за сумісництвом, чи вноситься запис у трудову книжку?

3. Чи можна сумісника перевести на основну роботу, якщо його звільнено з основного місця роботи?

4. Як оплачується праця за сумісництвом?

5. Чи має право підприємство платити за сумісництвом по 0,5 окладу за вакантною посадою двом працівникам того ж підприємства, які поза робочим часом за основним місцем роботи виконують роботу за цією вакантною посадою?

6. За яким порядком надаються відпустка та компенсація за невикористану відпустку працівникові, який працює за сумісництвом?

7. Чи враховується заробітна плата, отримана за роботу за сумісництвом, під час обчислення середньої заробітної плати на основному місці роботи?

8. Чи можливе укладання договору про повну матеріальну відповідальність із працівником, який працює за сумісництвом?


Листи, що надходять до редакції, свідчать: чимало читачів мають не одну, а кілька робіт, тобто працюють за сумісництвом. На запитання, що виникають за цих обставин у бухгалтерів, і не лише в них, відповідає головний спеціаліст Міністерства праці та соціальної політики України Неля СИНЬКО.

Вікторія АХТИРСЬКА,
редактор рубрики "Офіційні сторінки"


1. Яка саме робота вважається роботою за сумісництвом?

Згідно з пунктом 1 Постанови КМУ від 03.04.93 р. №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Є певний перелік робіт, що їх, крім своєї основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати працівники відповідно до чинного законодавства. Ці роботи не належать до сумісництва відповідно до Переліку робіт, які не є сумісництвом (додаток до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. №43).

Посади, на яких працюють сумісники, мають бути передбачені штатним розписом підприємства, установи, організації.

З працівником, який оформляється на роботу за сумісництвом, необхідно укласти у встановленому порядку трудовий договір (працівник подає заяву про прийняття на роботу за сумісництвом, підприємство видає наказ тощо).

Як і при прийнятті на основне місце роботи, працівник, який влаштовується на роботу за сумісництвом, повинен пред'явити паспорт.

У разі якщо працівник-сумісник влаштовується на роботу, яка потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку (п. 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. №43).

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Але керівники державних підприємств, установ, організацій разом з профспілковими комітетами можуть обмежувати сумісництво лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Обмеження також поширюється на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Разом з тим є категорії працівників, яким забороняється працювати за сумісництвом, окрім виконання ними наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності:

- керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну Україні від 28.06.93 р. №43);

- державні службовці (стаття 16 Закону України "Про державну службу");

- посадові особи органів державної податкової служби (стаття 15 Закону України "Про державну податкову службу України").

2. Якщо за основним місцем роботи працівник перебуває у відпустці і за цей час влаштувався працювати за сумісництвом, чи вноситься запис у трудову книжку?

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Запис у трудову книжку відомостей щодо роботи за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом тільки за місцем основної роботи.

3. Чи можна сумісника перевести на основну роботу, якщо його звільнено з основного місця роботи?

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 03.04.93 р. №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Отже, сумісник може працювати на одному і тому ж підприємстві і як основний працівник, і як сумісник. А також - працювати на двох (або декількох) підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а друге (інші) - місцем роботи за сумісництвом.

Трудова книжка працівника зберігається за основним місцем роботи. За його бажанням у трудову книжку за основним місцем роботи вноситься запис про роботу за сумісництвом.

Якщо працівника було звільнено з основного місця роботи, цього працівника за його бажанням (заявою) наказом по підприємству можна перевести на основну роботу. При цьому змінюється ставка утримання прибуткового податку: замість 20% прибутковий податок утримується за шкалою ставок.

4. Як оплачується праця за сумісництвом?

Питання роботи за сумісництвом (у т. ч. й оплата праці) регламентуються постановою КМУ від 03.04.93 р. №245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну України від 28.06.93 р. №43.

Відповідно до цих документів, працівник має право на роботу за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної роботи, іншу регулярно оплачувану роботу на умовах трудового договору. За сумісництвом працівник має право працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Тривалість роботи працівника за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. При встановленні нормованих завдань на підставі технічно обгрунтованих норм для сумісників, які працюють за погодинною оплатою праці, оплата проводиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Надбавки, доплати, премії та інші виплати, передбачені умовами оплати праці, виплачуються сумісникам у порядку, передбаченому щодо працівників даного підприємства, установи, організації.

Особам, які працюють за сумісництвом у районах, що потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, надбавки до заробітної плати виплачуються в порядку та розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Якщо працівник працює на одному і тому ж підприємстві і як основний працівник, і як сумісник, прибутковий податок обчислюється за шкалою ставок (п. 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України 1993 року "Про прибутковий податок з громадян").

Якщо сумісник працює на двох підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а інше - місцем роботи за сумісництвом, прибутковий податок нараховується у джерел виплати за ставкою 20% (п. 3 статті 7 Декрету КМУ від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян").

5. Чи має право підприємство платити за сумісництвом по 0,5 окладу за вакантною посадою двом працівникам того ж підприємства, які поза робочим часом за основним місцем роботи виконують роботу за цією вакантною посадою?

Згідно з Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну України від 28.06.93 р. №43, працівник має право працювати за сумісництвом на тому ж або іншому підприємстві.

Для роботи за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір, крім договору за основним місцем роботи. Однією з найважливіших умов роботи за сумісництвом є наявність вакантної посади (професії).

Тривалість роботи працівника за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 у редакції постанови КМУ і НБУ від 31.08.96 р. №1033).

Але вищеназваним Положенням установлено додаткові обмеження на сумісництво для деяких категорій працівників (керівних працівників, для зайнятих на важких роботах, для вагітних жінок тощо).

Роботи, що мають виконуватися за вакантною посадою протягом дня (місяця), можуть виконуватися кількома працівниками за умови дотримання зазначених вище обмежень.

6. За яким порядком надаються відпустка та компенсація за невикористану відпустку працівникові, який працює за сумісництвом?

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про відпустки", громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та галузевої належності, мають право на відпустку. Це право забезпечується наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом.

Сумісники теж мають право на відпустку, оскільки перебувають у трудових відносинах із підприємством.

Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 03.04.93 р. №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Статтею 25 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що в разі якщо відпустка за основним місцем роботи довша відпустки, яка надається працівникові за сумісництвом, працівникові за його бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Разом з тим, відповідно до статті 10 Закону України "Про відпустки", власник зобов'язаний за бажанням працівника надати йому на роботі за сумісництвом відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи за сумісництвом.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про оплату праці", працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. На підставі заробітку на роботі за сумісництвом нараховують виплати за час відпустки та компенсації за невикористану відпустку.

Нарахування провадять за нормами пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. №100 (з наступними змінами та доповненнями). А саме: щорічна відпустка або компенсація за невикористані відпустки обчислюється шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством - ст. 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Приклад 1. Працівник-сумісник, який звільняється у січні 2001 року, не використав відпустку за два попередні роки. Заробітна плата працівника становить 120 грн на місяць (працівник працює 4 години на день). Тривалість щорічної відпустки - 24 календарні дні.

Для нарахування виплат для компенсації за невикористані відпустки необхідно сумарний заробіток за останні перед наданням компенсації 12 місяців (січень-грудень 2000 року) поділити на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

120 грн х 12 місяців = 1440 грн - заробітна плата працівника за 12 місяців;

366 - 10 = 356 днів - календарні дні року, на які необхідно поділити фактичний заробіток за 12 місяців;

1440 грн : 356 = 4,04 грн - середньоденний заробіток працівника;

24 дня х 2 = 48 днів - кількість днів щорічної відпустки за 2 роки;

4,04 грн х 48 днів = 193,92 грн - сума компенсації за невикористані дні відпустки за два роки.

Приклад 2. Працівник-сумісник влаштувався на роботу 14 липня 2000 року, а 8 грудня 2000 року звільняється з підприємства. Заробітна плата працівника становила 90 грн на місяць (при роботі 4 год. на день).Тривалість щорічної відпустки працівника - 24 календарні дні.

Компенсація за невикористані дні відпустки обчислюється шляхом ділення сумарного заробітку за фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством - ст. 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Водночас зазначимо, що середня заробітна плата працівника, який працює на підприємстві менше року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (абзац другий пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати). У наведеному випадку це серпень - листопад.

Тривалість відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу, тобто розмір відпустки визначається діленням на 12 (24 : 12 = 2 дні) і множиться на кількість відпрацьованих повних місяців. Повним місяцем для розрахунку тривалості відпустки вважаються місяці, в яких працівник відпрацював 15 і більше календарних днів.

У цьому випадку при розрахунку тривалості відпустки враховуються 5 місяців (липень - листопад). Тривалість відпустки становить 10 календарних днів (5 х 2 = 10).

Сума оплати за дні відпустки визначається таким чином:

90 грн х 4 місяці = 360 грн - заробітна плата за 4 місяці (серпень-листопад);

122 дні - 1 день (24 серпня - День незалежності України) = 121 день;

360 грн : 121 день = 2,98 грн - середньоденна заробітна плата;

2,98 грн х 10 днів = 29,80 грн - компенсація за невикористану відпустку.

7. Чи враховується заробітна плата, отримана за роботу за сумісництвом, під час обчислення середньої заробітної плати на основному місці роботи?

Під час обчислення середньої заробітної плати за основним місцем роботи заробітна плата, отримана за роботу за сумісництвом, не враховується, крім заробітної плати таких працівників:

- вчителям та викладачам, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них по оплаті праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох);

- медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров'я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також дітей з вадами фізичного чи розумового розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста України.

Крім того, в середню заробітну плату зазначених працівників зараховується додаткова оплата за роботу, яка, відповідно до пункту 8 Переліку робіт, не є сумісництвом.

8. Чи можливе укладання договору про повну матеріальну відповідальність із працівником, який працює за сумісництвом?

Відповідно до статті 1351 КЗпП України, договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), що обіймають посаду або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачається, що до ухвалення відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегулюваних законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

На підставі вищеназваної постанови в Україні застосовується Перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. №447/24.

Двома основними умовами для укладання договору про повну матеріальну відповідальність є: наявність посади (виду виконуваних робіт) у затвердженому переліку, а також виконання обов'язків (роботи), безпосередньо пов'язаних з переданими працівникові матеріальними цінностями. Отже, укладання договору про повну матеріальну відповідальність з працівником, який працює за сумісництвом, можливе за умови дотримання названих вище вимог.


Новини з Міністерства праці та соціальної політики України

1. Лист від 11.03.2001 р. №03-3/1045-020-6

Відповідно до згаданого листа, Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", відповідно до частини п'ятої статті 94 Конституції України, набрав чинності з дня його опублікування - 22 лютого 2001 року ("Урядовий кур'єр" від 22.02.2001 р. №34). Листом також визначено, що матеріальна допомога по безробіттю та одноразова матеріальна допомога за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" призначається за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує 50 грн - розмір, що дає право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, який установлений статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік".

2. Лист від 16.03.2001 р. №05-113/2604 "Про право деяких категорій населення на безплатне або пільгове користування домашнім телефоном у 2001 році"

Цим листом роз'яснено, що, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 03.12.98 р. №291-XIV "Про заходи щодо поліпшення соціального захисту інвалідів", підприємствам зв'язку всіх форм власності заборонено встановлювати для інвалідів I і II груп та сімей, у складі яких є два або більше інвалідів, оплату послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за погодинного (похвилинного) обліку їхньої тривалості.

Ця норма дає змогу інвалідам I і II груп та сім'ям, у складі яких є два або більше інвалідів, відмовитися від погодинної оплати місцевих розмов і сплачувати щомісячну абонементну плату за користування телефоном.

<< >>
Головна - Архiви - Пошук - Форуми - Календарi - Бланки
Консультацiї - Автоматизацiя - Школа бухгалтера - Книги - Веб-каталог
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua