ru ua
 

 Актуально!




Ближайшие семинары :
Больше семинаров...
(план-график на декабрь)





Допомога :: реєстрація :: забув пароль :: профіль :: правила  

 : розширений
 : по класифікатору
 : документів
 : загалом по порталу




Курсы валют на PROext
Межбанковские курсы валют

Дебет-Кредит № 40 (30.9.2002)
Життя :: Почуття обов’язку

В чергу... Всі - в чергу!

Комітет ВР з питань фінансів і банківської діяльності видав лист. Не просто лист, а лист, спрямований ДПАУ, в якому Комітет виклав власну думку з приводу черговості погашення податкових зобов’язань платниками податків. І лист цей для боржників перед бюджетом - неприємний. Але аргументи, що використовуються, досить хиткі. Тож можна поборотися!


Якщо податкове зобов’язання не сплачено за 90 днів, штраф незмінний - 50%

Закон України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181-ІІІ) передбачив дві фінансові санкції за порушення граничних термінів погашення узгодженого податкового зобов’язання:

перша - нарахування пені відповідно до ст. 16 Закону №2181-ІІІ;

друга - накладання штрафної санкції відповідно до пп. 17.1.7 п. 7.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ.

Якщо перша санкція (пеня) "сліпа" до дати виникнення податкового боргу, бо обчислюється виходячи з загальної суми податкового боргу незалежно від терміну його існування, то друга санкція (штраф) безпосередньо залежить від тривалості затримки сплати податкового зобов’язання. Так, при затримці сплати узгодженого податкового зобов’язання на термін від 1-го до 30-ти календарних днів штраф становитиме 10% суми погашеного податкового боргу, при затримці від 31-го до 90-та календарних днів - 20%, при затримці понад 90 календарних днів штраф нараховуватимуть у розмірі 50% погашеного податкового боргу.

Ситуацію ускладнили зміни до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, внесені наказом ДПА України від 11.03.2002 р. №98, зареєстрованим у Мін’юсті 02.04.2002 р. за №327/6615. Відповідно до цих змін, при затримці сплати узгодженого податкового зобов’язання, що є більшою за 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, накладається штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу.

Підприємцям вигідніше погашати поточні податкові зобов’язання, аніж старі

Таким чином, в умовах обмежених фінансових ресурсів для погашення всіх податкових зобов’язань боржника ця система штрафів повністю ліквідувала зацікавленість платників погашати податковий борг, що виник більше 90 днів тому, і стимулює їх погашати в першу чергу "свіжі" (поточні) податкові зобов’язання. Адже для старих боргів більшого, ніж 50 відсотків, штрафу вже застосовано не буде, а якщо затримати і сплату поточного податкового зобов’язання, то нарахують ще й штраф за прострочення поточного податкового зобов’язання.

У сукупності це викликає у платників бажання погашати в першу чергу поточні, непрострочені податкові зобов’язання, а податковий борг погашати потім, коли з’являться кошти.

Проте Комітет пропонує сплачувати спочатку старі борги

Як бачимо, Комітет ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності з таким підходом не погодився: "...Вважаємо, що надходження сум на сплату податків, зборів (обов’язкових платежів) мають спрямовуватися на погашення податкових зобов’язань (податкового боргу) платника податків у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань". Але аргументи на користь зазначеної позиції, наведені в листі, не видаються безперечними.

Наші шість заперечень Комітету

По-перше, Закон № 2181-ІІІ, справді, надає платнику податків змогу самостійно визначати черговість задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3). Але водночас жодна норму Закону №2181-ІІІ не забороняє визначати черговість задоволення претензій кредиторів у разі наявності у платника податків податкового боргу. Отже, самостійне визначення черговості в умовах існування податкового боргу все-таки можливе.

По-друге, на практиці не дотримується висновок Комітету, що за умови наявності податкового боргу "платник податків не може мати активів, за рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість задоволення претензій кредиторів". Погодьтеся, навіть якщо підприємство заборгувало державі, наприклад, 100 грн з ПДВ, то це не обмежує право підприємства щодо вибору черговості оплати його, скажімо, багатотисячних зобов’язань за договорами з суб’єктами підприємницької діяльності.

По-третє, у листі Комітету зазначено: Закон №2181-ІІІ чітко встановлює строки сплати податкового зобов’язання. Це твердження правильне щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), за якими подаються податкові декларації, щодо сум податкових зобов’язань, за якими завершена процедура апеляційного узгодження, і щодо сум податків, за якими відповідальною особою з їх нарахування визначено податковий орган. Водночас Закон №2181-ІІІ не визначає граничного терміну сплати податкового зобов’язання, визначеного податковим органом у зв’язку з порушенням податкового законодавства (сума за податковим повідомленням, яке не оскаржується), а також податкового зобов’язання, визначеного платником самостійно в результаті виявлення допущеної раніше помилки і задекларованого в новій (уточненій) декларації.

По-четверте, у коментованому листі сказано, що Закон №2181-ІІІ не встановлює інших випадків (крім розстрочення і відстрочення) сплати платником податків податкових зобов’язань наступного періоду за наявності непогашеного податкового боргу попереднього періоду. Але тут автор листа упустив, що Закон №2181-ІІІ взагалі не регламентує порядку черговості сплати платником податкового зобов’язання.

По-п’яте, стосовно посилання на п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ і необхідності погашати платежі в календарній черговості їх виникнення. Зазначений пункт покликаний забезпечити рівність бюджетних інтересів і диктує не стільки черговість самостійної сплати податкових зобов’язань платником, скільки черговість погашення податкового боргу платника податків органом стягнення.

По-шосте, встановлена коментованим листом заборона погашати поточне податкове зобов’язання за умови наявності податкового боргу спростовується наведенням прикладу від супротивного. Припустімо, платник податків має податковий борг у сумі 1000 грн, який виник 20.06.2002 р. внаслідок несплати донарахованого податковим органом податкового зобов’язання з ПДВ. 30.09.2002 р. спливає термін сплати податкового зобов’язання з земельного податку за серпень у сумі 1000 грн. Природно, що за умови обмежених коштів платника (на його рахунку всього 1000 грн) він насамперед сплатить земельний податок, щоб не потрапити під дію штрафів за пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ. І вже згодом погасить податковий борг з ПДВ, на який у будь-якому разі буде нараховано 50 відсотків штрафу.


Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності

Лист №06-10/385 від 11 вересня 2002 р.

Державна податкова адміністрація України

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності розглянуто лист Державної податкової адміністрації України від 21.08.2002 року за №152/2/19-3110 щодо деяких питань застосування пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон).

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Тобто платник податків матиме право вибору черговості погашення своїх податкових зобов’язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов’язань, та саме за їх рахунок. Відповідно ж до п. 8.1 ст. 8 Закону активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Таким чином, платник податків не може мати активів, за рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість задоволення претензій кредиторів. Крім того, у Законі мова йде саме про право вибору платником податків задоволення претензій кредиторів, а не право вибору черговості погашення кредиторських заборгованості.

Таким чином, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону не є підставою для надання права платнику податків погашати податкові зобов’язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов’язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за період, що пройшов.

Також Закон чітко встановлює обов’язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання та терміни її сплати. Зокрема, Законом передбачений обов’язок платника податків сплатити:

- узгоджену суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, або у терміни, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх нарахування;

- у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 5.3 ст. 5 Закону).

У випадках, передбачених ст. 14 Закону, платник податків може використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу та отримати право сплатити їх у більш пізній термін (терміни).

Інших випадків можливості сплати платником податків податкових зобов’язань наступного періоду до сплати податкових зобов’язань попереднього періоду Законом не встановлено. Тобто платник податків, визначивши суму узгодженого податкового зобов’язання, бере на себе обов’язки по сплаті та сплачує її у повному обсязі або на умовах розстрочення, відстрочення податкового боргу у терміни, встановлені нормами Закону.

Що стосується розрахунків між бюджетами, то у Законі конкретно вказано, що при несвоєчасній сплаті податкового зобов’язання узгоджені суми платежів повинні бути погашені у календарній черговості їх виконання (п. 7. 7 ст. 7 Закону).

Враховуючи викладене, а головне у зв’язку з відсутністю законодавчо-нормативного обгрунтування права платника при наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобов’язання вважаємо, що надходження сум на сплату податків, зборів (обов’язкових платежів) мають спрямовуватись на погашення податкових зобов’язань (податкового боргу) платника податків у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Голова Комітету С. БУРЯК

Богдан МИХАЙЛЮК

версія для друкувідправити поштоюнаписати редактору


Наступна стаття:  На початок статті 



Прощавай, податковий вексель Частковий перегляд статті (тільки початок)
Життя :: Почуття обов’язку
З 1 жовтня 2002 року уряд припиняє застосування податкових векселів при імпорті всіх товарів. Це погано. Єдиний плюс - векселі, видані до 1 жовтня 2002 р., погашаються за попередніми правилами...

В рубриці: 


Платежі до бюджету Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 48 (2.12.2013) :: Життя :: Почуття обов’язку
Наказом №609 від 22.10.2013 р. Міндоходів затвердило новий порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення пом...

Як міндоходів перевірятиме ЄСВ Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 48 (2.12.2013) :: Життя :: Почуття обов’язку
З жовтня цього року запрацювали зміни щодо адміністратора ЄСВ: тепер цим внеском опікуватиметься Міндоходів. У «ДК» №40/2013 ми вже аналізували основні зміни в цьому питанні, зокрема щодо звітності з ЄСВ та довідок від ПФУ. У «ДК» №48/2013 ви зможете дізн...

0.030212