Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#14 '2000: Практична бухгалтерія - Гаряча лінія

Про що запитують "гарячу лінію"

Сьогодні ми розпочинаємо публікацію відповідей на деякі запитання, отримані "гарячою лінією" "ГК". Ми сподіваємося, що ці стислі відповіді зацікавлять бухгалтерів, які з певних причин не змогли скористатися телефоном "гарячої лінії", і будуть використані ними у повсякденній роботі.

Товарно-матеріальні цінності

До яких податкових наслідків призведе продаж ТМЦ, що внесені до статутного фонду?

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (підпункт 4.1.1), передбачено включення до складу валового доходу платника податку загальних доходів від продажу товарів (робіт, послуг). Тому дохід від продажу товарно-матеріальних цінностей, які внесені до статутного фонду, включається до складу його загального валового доходу відповідного звітного періоду.

При цьому вартість реалізованих ТМЦ у складі валових витрат підприємства не враховується, оскільки підпунктом 5.3.9 передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На нашому підприємстві проведена перевірка за 1998 рік, у результаті якої встановлено, що нами були отримані матеріальні цінності від приватного підприємця (з податковою накладною та іншими первинними документами).
У результаті зустрічної перевірки цієї особи було встановлено, що на момент виписки документів він не був платником ПДВ. Чи правомірне в цьому випадку рішення податкової інспекції стягнути ПДВ з нашого підприємства за цією операцією?

На підставі викладених у листі фактів, на жаль, на ваше підприємство будуть накладені і штрафні санкції, і адміністративний штраф на посадових осіб. Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" (підпункт 7.4.5), у випадку якщо на момент перевірки податковим органом платника податків суми податку, що були попередньо включені до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними, на платника накладаються фінансові санкції, які нараховуються на суму податкового кредиту, що не підтверджена податковими накладними. На практиці податкові органи керуються Законом "Про державну податкову службу" (ст. 11.7) та Інструкцією про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби (п. 5.1) і за результатами перевірки застосовують до підприємства фінансову санкцію в однократному розмірі донарахованої суми податку.

Крім вищезгаданого, відповідно до Закону "Про державну податкову службу" (ст. 11.11), на керівника та інших посадових осіб підприємства, які винні у заниженні суми податку, накладаються адміністративні штрафи у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних податком мінімальних доходів (85-170 грн). За несвоєчасну сплату частини податку за кожний день прострочення платежу буде нарахована пеня виходячи з 120% дисконтної ставки Нацбанку, що діяла на момент сплати, нарахована на повну суму недоїмки за весь її термін. Цей розрахунок здійснюється без урахування штрафів.

Щоб надалі не повторювати подібних помилок, при одержанні податкових накладних необхідно пересвідчитися, що продавець справді є платником ПДВ і має право на виписування податкових накладних. Якщо закрався сумнів, краще одержати від нього копію Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.


Фіскальні чеки, торгівля

Чи можуть фіскальні чеки з АЗС бути підтверджуючим документом для віднесення на валові витрати?

Згідно з п. 1 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт придбання товарів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити обов'язкові реквізити, перелік яких наведено у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. А зміст касового чека визначений у Положенні про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Треба брати до уваги, що витрати на пально-мастильні матеріали для легкових автомобілів не відносяться до складу валових витрат (ці обмеження не стосуються платників податків, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення або туристичного обслуговування сторонніх громадян або підприємств, а також спортивних організацій, що використовують такий автомобіль як спортивний засіб).

Що законодавець в Україні відносить до "стаціонарних приміщень", "стаціонарних пунктів"?
Якщо я торгую під дахом капітального будинку на території ринку (будинком володіє ринок), своє торгове місце обладнав решіткою і залишаю товар на ніч усередині, чи можна вважати цю споруду "стаціонарним пунктом торгівлі"?

У листі МЗЕЗТ України від 17.03.98 р. №15-03/29-192 визначені основні поняття і терміни. Наприклад, пункти пересувної торгівлі - це тимчасові торгові місця для роздрібного продажу товарів із використанням спеціально обладнаних транспортних засобів (автомагазини, авторозвозки, мото-, велоколяски, ручні візки) і торгівля на рознос.

Тобто торгове місце, яке Ви займаєте на ринку за описом, не відноситься до пункту пересувної торгівлі, а швидше визначається як "намет торговий".

У цьому листі вказано, що намет торговий - це об'єкт роздрібної торгової мережі збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце і не має торгового залу для покупців.

До відома: у листі ДПАУ "Про визначення терміна "торгове місце" від 06.03.97 р. №23-3214/10-1664 торгове місце - це роздрібні торгові підприємства, що займають відокремлене приміщення, як ті, що мають торговий зал для покупців, так і ті, що його не мають, тобто магазини, кіоски, намети, а також об'єкти дрібнооптової торгової мережі - лотки, розвозки тощо

Чи вказувати при продажу друкованої продукції (книг) у податковій накладній ПДВ?

Згідно з підпунктом 5.1.2 ЗУ "Про оподаткування прибутку", операції з продажу книг звільнені від оподаткування ПДВ. Необхідно звернути увагу на те, що положення цієї статті стосуються продажу книг тільки вітчизняного виробництва. У податковій накладній робиться позначка "Без ПДВ" з посиланням на цю статтю.


Податковий кредит

В аеропорту Бориспіль одержано товари від працівника фірми-партнера. Чи маємо ми право на податковий кредит?

Право на податковий кредит при здійсненні імпортних операцій виникає при сплаті ПДВ під час митного оформлення отриманого товару. Визначальним при віднесенні сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту є наявність зв'язку цих витрат із підготуванням, організацією і веденням виробництва, тобто ці витрати відносяться до валових. Підприємство матиме право на податковий кредит, якщо воно зареєстроване як платник ПДВ.

Чи отримує фірма, яка сплатила приватному підприємцеві (платнику ПДВ) за товар, відшкодування ПДВ (податковий кредит)?

У Законі "Про податок на додану вартість" визначено, що умовою одержання права на податковий кредит є отримання податкової накладної. Що стосується відшкодування податку на додану вартість, то, відповідно до вимог наказу ДПА України від 25.03.98 р. №139, відшкодування задекларованих сум податку до 10,0 тис. грн включно здійснюється після попередньої перевірки відділом податків і зборів і отримання довідки про попередню перевірку податкової декларації.


Автотранспорт

Чи потрібно при переході на спрощену систему звітності з II кварталу сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів? На балансі у підприємства один вантажний автомобіль.

Згідно зі ст. 4 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації за умови сплати всіх установлених податків і обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнодержавним податком, який обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів за ставками, зазначеними у статті 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Податок сплачується на перший день кварталу, в якому здійснюється сплата податку, і залишається незмінним протягом кварталу. Отже, при поданні документів до ДПА платник зобов'язаний сплатити заборгованість до бюджету, інакше підприємство-боржник не може перейти на сплату єдиного податку.

Чи можна списати бензин і вартість запасних частин орендованого автомобіля на валові витрати?

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (підпункт 5.2.1), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Оскільки витрати на використане пальне в цьому випадку пов'язані безпосередньо з веденням виробництва, закон не забороняє віднесення їх до валових витрат. Списання пального необхідно проводити на підставі шляхових листів за нормами, визначеними Наказом Мінтранспорту від 10.02.98 р. №43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".

Щодо витрат на ремонт орендованого автомобіля, то, відповідно до підпункту 8.8.1 вищезазначеного закону, в разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди) за винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні п. 8.7 ст. 8 цього закону.

Нагадаємо, що поняття "ремонт" і "технічне обслуговування" автотранспортних засобів визначено у Положенні, затвердженому наказом Мінтранспорту від 30.03.98 р. №102.


Патент

Фірма продає взуття власного виробництва зі складу готової продукції. Чи потрібно у цьому випадку придбавати торговий патент?

Відповідно до положень ст. 3 ч. 10 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", не потребує патентування реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

При реалізації продукції власного виробництва через такі пункти продажу товарів іншим громадянам або юридичним особам за грошові кошти і при розрахунках за отриману продукцію грошовими коштами через касу підприємства така діяльність підлягає патентуванню на загальних підставах.

Тому якщо фірма продає взуття власного виробництва юридичним особам, а також фізичним особам, які не перебувають з фірмою у трудових відносинах, то придбання патенту необхідно.


Вихід з товариства

Чи може учасник господарського товариства наполягати на розподілі товарних запасів при виході з товариства? Чи оподатковується такий дохід прибутковим податком?

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", якщо засновник вносив до статутного фонду майно, то на його вимогу і за згодою співзасновників його вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі пропорційно до його частки.

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про власність", майнові внески членів товариства, а також майно, придбане в результаті господарської діяльності, є об'єктом права власності господарського товариства. Повернення тих чи інших матеріальних цінностей здійснюється тільки за згодою співзасновників, незалежно від того, хто і коли їх вносив до статутного фонду при утворенні товариства або вони придбавалися у процесі господарської діяльності. Вклад до статутного фонду учаснику, який вийшов з товариства, може бути виплаченим тільки після затвердження звіту за рік протягом 12 місяців з дня виходу засновника з товариства.

Щодо оподаткування прибутковим податком одержаного майна, - якщо учасник виходить з товариства і одержує майно, його прибутком є різниця між вартістю отриманого майна і розміром його частки в статутному фонді, тобто ця різниця буде базою для визначення прибуткового податку. Якщо учасник має у товаристві основне місце роботи, то, згідно з Декретом КМ України "Про прибутковий податок з громадян" (стаття 9), утримання прибуткового податку здійснюється за шкалою ставок.

В іншому випадку утримання прибуткового податку здійснюється за ставкою 20%. Підприємство, що здійснило виплату такому учаснику, зобов'язано у 30-денний термін після виплати вищезазначеного прибутку надіслати до податкового органу за місцем проживання громадянина форму №2 про виплачені суми прибутку і утриманого податку.

Остаточний розподіл майна товариства здійснюється при його закритті.


Матвідповідальність сумісників

Чи несе матеріальну відповідальність працівник, який працює за сумісництвом? Які для такого працівника наслідки заподіяної шкоди підприємству?

Згідно з Кодексом законів про працю (ст. 130), внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, незалежно від кадрового статусу (основний працівник чи сумісник).

Матеріальна відповідальність накладається на працівника тільки за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Треба звернути увагу на те, що матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Стосовно наслідків для працівника, який заподіяв шкоду підприємству. Вона може бути покрита добровільно у повному розмірі або частково, чи, за згодою власника, працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно, а також полагодити пошкоджене.

Працівники, які виконують трудові обов'язки і з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більшому від середнього місячного заробітку.


Єдиний податок

Чи має право підприємець-фізична особа, який продає у кафе коктейлі, що містять горілчані вироби, перейти на сплату єдиного податку?

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено, що його дія не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Основним документом при виробництві горілок і лікеро-горілчаних напоїв є "Технологічний регламент на виробництво горілок і лікеро-горілчаних напоїв" (ТР У 18.5084-96), розроблений Держхарчопромом України та Українським науково-дослідним інститутом спирту і біотехнології продовольчих товарів (УкрНДІспиртбіопром). Він набрав чинності 01.01.97 р.

Цим регламентом визначено, що лікеро-горілчані напої - це напої міцністю 12-60%, виготовлені шляхом змішування напівфабрикатів (спиртових настоїв, соків, морсів, ароматичних спиртів, цукрового сиропу, ефірних олій) з етиловим ректифікованим спиртом, водою з додаванням барвників або без них.

Згідно з класифікацією, визначеною ГОСТом 7190, лікеро-горілчані напої поділяють на групи: лікери міцні, лікери десертні, лікери емульсійні, креми, наливки, пунші, настоянки солодкі, настоянки напівсолодкі, настоянки гіркі слабоградусні, аперитиви, напої десертні, бальзами, коктейлі.

Таким чином, якщо при виготовленні коктейлів будуть використовуватися вищезгадані напої, то положення Указу Президента від 28.06.99 р. №746 не поширюватимуться на фізичних осіб, які здійснюють їх реалізацію.

Всі інші алкогольні напої, крім лікеро-горілчаних, можуть реалізовуватися фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. А це, зокрема, всі види горілок (крім особливих, які відносяться до лікеро-горілчаних напоїв), вина, коньяки.

Обсяг валового доходу приватного підприємця, що сплачував єдиний податок з 1 січня 1999 року, становив 10200 грн у серпні цього ж року. Знаючи про зміни у відповідному Указі Президента, він як платник ПДВ не реєструвався.

Що повинен зробити такий підприємець, враховуючи зміни, які набрали чинності з 19 вересня 1999 року, щоб зменшити санкції та платежі до бюджету з ПДВ?

У зв'язку з набранням чинності Указом Президента України від 28.06.99 р. №746/99 ДПАУ у своєму листі від 21.10.99 р. №15795/7/16-1121 роз'яснює особливості стягнення ПДВ за операціями, які здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподатковування і звітності.

Згідно з Законом "Про податок на додану вартість", суб'єкти підприємницької діяльності після державної реєстрації незалежно від виду діяльності та запланованого обсягу операцій зобов'язані у 20-денний термін зареєструватися як платники ПДВ в податковій адміністрації.

На підставі Указу Президента №746 від 28.06.99 р., що набрав чинності 19.09.99 р., юридичні особи, які обрали 10%-ву ставку єдиного податку, не є платниками ПДВ. Відтепер і фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і юридичні особи, які обрали 10%-ву ставку єдиного податку зобов'язані терміново подати до податкової адміністрації (інспекції) за місцем реєстрації оригінал посвідчення платника ПДВ і всі завірені податковим органом копії цього посвідчення. Також треба подати до органу державної податкової служби заяву про прийом зазначених документів і скасування реєстрації як платника ПДВ, якщо, звичайно, раніше вони були зареєстровані такими платниками.

Крім того, вони зобов'язані подати до державної податкової служби декларацію з ПДВ, у якій мають бути відображені всі операції з початку поточного звітного періоду до дня подання посвідчення платника ПДВ, і внести до бюджету суми податку, а також погасити заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період (у випадку її наявності).

Юридичні особи, які вибрали 6%-ву ставку єдиного податку, є платниками ПДВ. Такі платники сплачують цей податок відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", ведуть податковий облік і виписують податкові накладні за формою та у порядку, встановленому розпорядженням ДПА України від 30.05.97 р. №165, і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подають до державної податкової адміністрації (інспекції) за своїм місцезнаходженням декларацію з ПДВ.

Зменшення платежів ПДВ до бюджету та санкції за їх несплату у Вашому випадку не мають підстав, враховуючи, що термін реєстрації Вас як платника ПДВ минув ще 20 липня 1999 року.


Єдиний податок

Наше підприємство є платником єдиного податку і ПДВ. До появи змін у розрахунку єдиного податку в графі 02 ми ставили виручку без ПДВ і нараховували 6% єдиного податку, а окремо враховували і сплачували ПДВ.

Чи повинні ми, відповідно до нових форм звітності, в графі 02 Розрахунку єдиного податку до виручки від реалізації включати суму ПДВ і на всю суму нараховувати 6% єдиного податку, а окремо, згідно з законом про ПДВ, враховувати і розраховуватися з ПДВ?

Відповідно до Указу Президента від 28.06.99 р. №746 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", платник, який обрав 6%-й єдиний податок за результатами господарської діяльності за звітний період до 20 числа місяця, наступного за звітним, подає розрахунки про сплату податку на додану вартість, платіжне доручення на сплату єдиного податку за звітний період і декларацію ПДВ.

У новій формі звітності "Розрахунку єдиного податку" до графи 02 "Виручка від реалізації" включається уся сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок, тобто з ПДВ, і з цієї суми розраховується розмір єдиного податку.

Нарахування і сплата ПДВ для платників 6%-ї ставки єдиного податку здійснюється на загальних підставах, тобто передбачене заповнення податкової декларації і сплата ПДВ до бюджету.

Таким чином, при складанні звітності ви дієте як платник єдиного 6%-го податку, заповнюючи відповідну форму, і як платник ПДВ, заповнюючи декларацію про ПДВ.


Зміна юридичної адреси

Чи необхідно перереєстровувати підприємство у разі зміни юридичної адреси або при звільненні директора підприємства?

Як зазначено у статті 7 Закону "Про господарські товариства", зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

У разі зміни юридичної адреси товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про скасування державної реєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в тому ж порядку, що й реєстрація.

При звільненні директора підприємства перереєстрація установчих документів не проводиться.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подати документи для перереєстрації у місячний термін з моменту настання зазначених змін.

Відповідальність за відповідність до чинного законодавства установчих документів, що подаються для проведення перереєстрації, несе власник підприємства.


Оренда землі

Чи може користувач земельною ділянкою здати її в оренду за договором?

Відносини щодо оренди землі регулюються Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Умови, терміни, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін i обумовлюються в договорі, що встановлено Земельним кодексом України (ст. 8 абзац четвертий) від 13.03.92 р. №2196-XII.

Законом України від 06.10.98 р. №161-XIV "Про оренду землі" (ст. 7 пункти 1, 2) визначено, що орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставі i в порядку, передбаченими Земельним кодексом України та іншими законами України та договором оренди землі. Вищезазначеним законом (ст. 13) визначено, що договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі і засвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Необхідною умовою державної реєстрації договору оренди землі є право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб - орендодавців, яке повинно бути підтверджено копією державного акта. Зазначеним законом (п. 1 ст. 16) встановлено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості щодо усіх істотних умов, підписання його сторонами i державної реєстрації, яка здійснюється в порядку та органами, визначеними Постановою КМУ від 25.12.98 р. №2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі".

До істотних умов, що визначаються у договорі оренди, належать: об'єкт оренди, термін договору, орендна плата, цільове призначення, умови використання і повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки, сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін.

Треба зазначити, що внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, не більший від одного року, а у разі визнання договору оренди земельної ділянки недійсним одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.


Плата за телефон

Чи можна плату за користування телефоном відносити на валові витрати в орендованому приміщенні?

Що стосується витрат на телефонні розмови і абонентську плату за телефон, то сума, що сплачується орендодавцю, не відноситься до складу валових витрат, крім випадку коли орендодавець є власником телефонної станції. Згідно з підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не відносяться до валових витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Згідно з Законом "Про зв'язок" від 16.05.95 р. №160/95-ВР, Правилами використання телефонним зв'язком, затвердженими постановою КМУ від 22.04.97 р. №385, валові витрати за користування телефонним зв'язком виникають у випадку, якщо плата за такі послуги вноситься безпосередньо підприємству зв'язку.

Таким чином, для того щоб підприємство-орендар мало право, відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відносити витрати за користування місцевою телефонною мережею до складу валових витрат, підприємству-орендодавцю необхідно договір на надання послуг телефонного зв'язку тимчасово переоформити на ім'я орендаря або наймача з подальшим правом на поновлення попереднього договору.

Необхідно звернути увагу на те, що передача абонентської лінії повинна бути здійснена за згодою підприємства зв'язку.

Підприємству, яке орендує приміщення з телефоном, необхідно ретельно слідкувати за міжнародними і міжміськими розмовами, що стосуються підготовки, організації, ведення господарської діяльності, продажу продукції. Цей зв'язок повинен бути підтверджений документально (договір з іноземною фірмою, наказ керівника підприємства на проведення, наприклад, маркетингових робіт з призначенням відповідальної особи).

Чи відноситься продаж телефонних карток операторів мобільного зв'язку до торговельної діяльності, як це передбачено Законом України від 23.03.96 р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"?

Чи відносяться до побутових послуг послуги мобільного зв'язку?

Відповідно до ст. 3 Закону України від 23.03.96 р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню підлягає торговельна діяльність, що ведеться суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти та з використанням кредитних карток. Телефонна картка є технічним засобом при наданні послуг зв'язку за допомогою у цьому випадку стільникового телефону. Під час придбання телефонної картки покупець сплачує вартість телефонних послуг, що можуть бути одержані за її допомогою. Тобто реалізація телефонних карток не відноситься до вищезазначеної торговельної діяльності, оскільки в цьому випадку телефонні картки виконують лише функцію платіжного засобу щодо оплати послуг телефонного зв'язку.

Щодо патентування послуг, то згідно зі статтею 3.1 вищезазначеного закону, патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так i за їх межами. Під побутовими послугами у цьому законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, що належать до побутових i підлягають патентуванню, затверджено постановою КМУ від 27.04.98 р. №576. Послуги зв'язку, у тому числі телефонного, є самостійним видом платних послуг, не відносяться до побутових i не підлягають патентуванню. Отже, реалізація телефонних карток здійснюється без придбання торгового патенту.


Готівка

Чи може підприємство розраховуватися за виконаний договір готівкою з каси?

Підприємства та індивідуальні підприємці можуть вести розрахунки між собою, а також із фізичними особами як у безготівковій, так і в готівковій формі. Розрахунки готівкою можуть здійснюватися як за рахунок коштів, отриманих у банку, так і за рахунок виторгу, крім випадків, коли суб'єкти підприємницької діяльності мають податкову заборгованість.

Відповідно до постанови НБУ №266, сума платежу готівкою одного підприємства при розрахунках з іншим підприємством або фізичною особою не повинна перевищувати 3 тис. грн протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств і індивідуальних підприємців, з якими здійснюються розрахунки протягом дня, не обмежується.

Платежі понад встановлену граничну суму (3 тис. грн) повинні вестися тільки за безготівковим розрахунком. У разі здійснення підприємствами (індивідуальними підприємцями) готівкових розрахунків з іншими підприємствами (індивідуальними підприємцями) понад встановлену граничну суму (3 тис. грн) кошти в розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того дня, коли було здійснено таку операцію) з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Необхідно врахувати, що за проведення розрахунків готівкою без надання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), що підтверджує сплату покупцем грошових коштів, передбачена штрафна санкція у розмірі сплачених коштів (Указ Президента від 11.05.99 р. №491/99).

Підготував Володимир ЛАВРЄНОВ
Ще раз нагадуємо адресу і телефон "гарячої лінії":
01023 м. Київ, вул. Мечникова, 10/2, бухгалтерський відділ;
тел.: (044) 294-6013; karev@gc.kiev.ua.
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua