Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#17 '2000: Практична бухгалтерія - Консультації

3. Торговий патент при реалізації продукції за готівкові кошти, які вносяться до каси підприємства, купувати не треба

Чи потрібно купувати торговий патент у разі реалізації підприємством продукції власного виробництва за готівкові кошти, які вносяться до каси підприємства? Чи потрібно купувати торговий патент у разі реалізації підприємством купованих товарно-матеріальних цінностей своїм працівникам за готівкові кошти, які вносяться до каси підприємства?

1. Відповідно до ст.1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96-ВР із внесеними змінами (надалі - Закон), об'єктом правового регулювання є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Статтею 3 Закону встановлено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, яка провадиться суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Як бачимо із наведених вище норм Закону, суб'єкт підприємницької діяльності повинен придбати торговий патент у випадку, якщо він займається торговельною діяльністю і ця діяльність ведеться через пункти продажу товарів.

Розглянемо значення термінів "торговельна діяльність" і "пункти продажу товарів".

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону, під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Як бачимо, про виробництво в цьому випадку нема і згадки.

Крім цього, конкретизованіше визначення терміна "торговельна діяльність" наведено в Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №108. Відповідно до п. 2 цих Правил, торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Як бачимо, для того щоб діяльність суб'єкта підприємницької діяльності була визнана торговельною, він повинен реалізувати попередньо придбані товари (наголошуємо, що повинна відбутися реалізація саме товарів, а не виробленої продукції), що не характерно для виробництва.

Що стосується пунктів продажу товарів, то, відповідно до п. 3 ст. 3 Закону, це:

- магазини та інші торгові точки, які розташовані в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

- лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

- фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

- оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Отже, пункт продажу товарів - це спеціально обладнане приміщення, через яке здійснюється торгівля на постійній основі, що, знову ж таки, не характерно для каси підприємства, куди вносяться грошові кошти при реалізації продукції власного виробництва.

Таким чином, оскільки реалізація продукції власного виробництва не є торговельною діяльністю, а каса підприємства не може розглядатись як пункт продажу товарів, то, на нашу думку, реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва за готівкові кошти, які вносяться безпосередньо до каси такого суб'єкта, не підлягає патентуванню.

2. Стосовно випадку, коли підприємство реалізує своїм працівникам за готівку куповані товарно-матеріальні цінності, то така діяльність не регулюється нормами п.10 ст.3 Закону, оскільки відбувається реалізація не продукції власного виробництва, а придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Нагадаємо, що п.10 ст.3 Закону встановлено норму, відповідно до якої не потребує патентування реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

Проте слід звернути увагу на те, що в наведеному вище пункті знову ж таки йдеться про пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта підприємницької діяльності, обов'язкова наявність яких є умовою для придбання торгового патенту.

Водночас, оскільки у разі реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти, внесені до каси підприємства, немає пункту продажу товарів, обов'язкова наявність якого є другою умовою для придбання торгового патенту (першою умовою є, як вже зазначалося вище, наявність торговельної діяльності), то така реалізація, на нашу думку, не підлягає патентуванню.

Крім цього, нагадаємо норми, встановлені Законом.

1) Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи ведуть торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

хліб і хлібобулочні вироби;

борошно пшеничне та житнє;

сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

продукти дитячого харчування;

безалкогольні напої;

морозиво;

яловичина та свинина;

домашня птиця;

яйця;

риба;

ягоди і фрукти;

картопля і плодоовочева продукція;

комбікорми для продажу населенню.

2) Не потребує патентування діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, які закуповують у населення продукцію (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається шляхом розрахунків у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки).

3) Не потребує патентування діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

Роман БІЛИК, керівник консалтингової
групи "ДК", член ФПБА України
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua