Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#17 '2000: Практична бухгалтерія - Консультації

4. Податкові органи не мають права визнавати податкові накладні недійсними

За результатами документальної перевірки нашого підприємства ДПІ, посилаючись на п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, визнала окремі податкові накладні недійсними без права включення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки в них були відсутні такі реквізити, як одиниці виміру, кількість, ціна. Яким чином ми можемо відстояти своє право на податковий кредит?

На нашу думку, неправомірність дій ДПІ ви можете довести на підставі викладених нижче аргументів.

Відповідно до частини другої ст. 6 Конституції України, повноваження органів виконавчої влади встановлені Конституцією згідно з законами України. Однак закони, що регламентують відносини між підприємствами та ДПІ (ДПА), не передбачають права останніх визначати дійсність податкових накладних.

Зокрема, Закон "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР (із внесеними змінами) в п.10.3 надає центральному податковому органу України лише право на встановлення правил податкового обліку. Що стосується питання недійсності податкових накладних, то воно не належить до правил податкового обліку.

За Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. №509-XII (із внесеними змінами) в п. 3 ст. 8 до функцій ДПА України належить затвердження форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

Водночас п. 3 ст. 8 не зараховує до її функцій визнання недійсними форм податкових розрахунків звітності чи інших документів. Не передбачено права органів державної податкової служби на визнання податкових накладних недійсними також і в ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні", яка визначає права органів державної податкової служби, та в інших статтях цього Закону.

Крім цього, некоректною є норма п. 5 Порядку заповнення податкової накладної щодо недійсності податкових накладних і стосовно Цивільного кодексу України, який передбачає недійсність угод, а не документів.

Отже, на нашу думку, п. 5 Порядку заповнення податкової накладної в частині визнання недійсними податкових накладних суперечить чинному законодавству України, в тому числі і самому Закону "Про податок на додану вартість", тобто його застосування ДПІ є неправомірним.

Нашу думку підтвердила у скерованому на адреси арбітражних судів України Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. №02-5/35 Президія Вищого арбітражного суду України.

У Роз'ясненні зазначено, що арбітражним судам слід керуватися тим, що реєстрація підзаконного нормативного акта Міністерством юстиції України не є незаперечним доказом відповідності такого акта чинному законодавству України. Тому, згідно зі ст. 4 Арбітражно-процесуального кодексу України, арбітражні суди не повинні застосовувати акти, які не відповідають законодавству України, хоча б вони і були зареєстровані в установленому порядку.

Слід звернути також увагу на судовий прецедент під час розгляду Вищим арбітражним судом України позову стосовно неправомірності застосування п. 5 Порядку заповнення податкової накладної.

Рішенням Вищого арбітражного суду України (суддя Н. Гусак) від 21.12.99 р. частину першу п. 5 Порядку заповнення податкової накладної було визнано недійсною щодо слів "Податкова накладна вважається недійсною (...) в разі порушення особою, яка вказана в п. 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем".

Роман БІЛИК, керівник консалтингової групи "ДК", член ФПБА України
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua