Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#17 '2000: Практична бухгалтерія - Школа бухгалтера: облік запасів

ШКОЛА БУХГАЛТЕРА: Урок 6-й
Оплата праці та внески у формі нематеріальних активів - особливості внесення та оцінки, облік запасів


3. Облік запасів

Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.

Облік запасів не вважається складним, виняток може становити тільки облік витрат на виробництво і визначення собівартості продукції, робіт, послуг тощо. Однак він є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань запасів. Крім того, облік запасів є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв'язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік запасів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб (далі - підприємства) всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246 і зареєстрованим у Мін'юсті 02.11.99 р. за №751/4044.1

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Воно не поширюється на:

а) незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

б) фінансові активи;

в) молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно з цим стандартом запаси - це АКТИВИ, які:

зберігають для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

зберігають для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

При цьому, згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХIV, АКТИВИ - це ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, зумовить отримання економічних вигод у майбутньому. Отже, запаси вважаються активом, якщо є ймовірність отримання економічної вигоди в майбутньому від якого-небудь використання такого запасу.

Що включають до складу запасів

До складу запасів включають:

1) сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді не оброблених і не складених до кінця деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

3) готову продукцію, виготовлену на підприємстві, яка призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та зберігаються підприємством з метою подальшого продажу;

5) малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік;

6) молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

У положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку не наведене визначення понять "сировина", "матеріали", "товари" тощо. Нема таких визначень і в законах України.

Можливо, це викликане тим, що поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо умовний. Навіть в межах одного підприємства те, що вчора було придбано як товар, завтра може стати сировиною або матеріалами, і навпаки. Будівельні матеріали можуть стати паливом, а паливо сировиною і так далі. Це тим більш ймовірно, чим більше видів діяльності провадить підприємство або в ситуаціях, коли одне підприємство здійснює поставку запасів іншому. Наприклад, метал власного виробництва для металургійного комбінату є готовою продукцією, а для підприємства, що купило його, цей метал може бути матеріалом, будівельним матеріалом або товаром. І це залежить не від якісних характеристик, джерела надходження або інших показників, а виключно від призначення таких запасів. Тим більше, що один і той же вид запасу може бути одночасно, наприклад, і матеріалом, і паливом. У цьому випадку їх відносять до тих або інших видів запасів за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Для кожної однорідної групи запасів виділяється свій бухгалтерський рахунок. У зв'язку з цим дуже важливо відразу правильно визначити призначення запасів, що надходять на підприємство, і тоді ви не помилитеся з вибором рахунка.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291, для обліку запасів призначений 2-й клас Плану рахунків, який має відповідну назву: "Запаси". На рахунках цього класу об'єднується інформація про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

2-й клас Плану рахунків "Запаси"

До цього класу належать такі рахунки і субрахунки:

20 "Виробничі запаси"

201 "Сировина та матеріали"

202 "Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби"

203 "Паливо"

204 "Тара й тарні матеріали"

205 "Будівельні матеріали"

206 "Матеріали, передані в переробку"

207 "Запасні частини"

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"

209 "Інші матеріали"

21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі"

211 "Молодняк тварин на вирощуванні"

212 "Тварини на відгодівлі"

213 "Птиця"

214 "Звірі"

215 "Кролі"

216 "Сім'ї бджіл"

217 "Доросла худоба, що вибракувана з основного стада"

218 "Худоба, прийнята від населення для реалізації"

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

23 "Виробництво"

24 "Брак у виробництві"

25 "Напівфабрикати"

26 "Готова продукція"

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

28 "Товари"

281 "Товари на складі"

282 "Товари в торгівлі"

283 "Товари на комісії"

284 "Тара під товарами"

285 "Торгова націнка".

А тепер дещо детальніше про те, що відображається на кожному з рахунків і субрахунків.

Що відображається на субрахунках рахунка 20, видно з назви самих субрахунків:

201 "Сировина й матеріали" - це сировина й основні матеріали, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

Крім того, на цьому субрахунку враховуються:

а) підрядними будівельними організаціями матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;

б) підприємствами, що заготовляють сільськогосподарську продукцію з метою її переробки, вартість такої продукції;

в) матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції.

202 "Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби" - це, відповідно, напівфабрикати та комплектуючі (у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві тощо), придбані для комплектування продукції, що випускається, і потребують додаткових затрат праці для обробки або складання і які включаються до собівартості такої продукції.

203 "Паливо" - це нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали та запаси газу (у газосховищах), а також оплачені талони на нафтопродукти і газ, призначені для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

204 "Тара й тарні матеріали" - відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для складання ящиків, бочкова клепка тощо).

205 "Будівельні матеріали" - це будівельні матеріали та інші матеріальні цінності, необхідні для виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій, а також конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які, підкреслюємо, підлягають монтажу, оскільки обладнання, яке не потребує монтажу (транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар тощо) на даному рахунку не обліковуються.

206 "Матеріали, передані в переробку" - обліковуються матеріали, передані на переробку стороннім організаціям, які надалі включаються до складу собівартості виготовлених з них виробів. Наприклад, ліс, переданий на переробку іншому деревообробному підприємству, після переробки стає будівельним матеріалом або якоюсь конструкцією, облік яких ведеться на субрахунку 205 "Будівельні матеріали". До вартості таких будівельних матеріалів або конструкцій включаються вартість матеріалів, переданих в переробку (вартість лісу), яка списується з кредиту рахунка 206 "Матеріали, передані в переробку". Так само всі витрати, які були пов'язані з переробкою матеріалів (вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з переробкою), в тому числі оплата виконаних робіт деревообробним підприємством.

207 "Запасні частини" - це запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, які використовуються для ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті за винятком тих, що на колесах та в запасі при автомобілі (вони входять до інвентарної вартості автомобіля). На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що виготовляються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" - це мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (куповані й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

209 "Інші матеріали" - це відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини, бланки суворого обліку тощо.

Надходження запасів на підприємство і їх дооцінка відображаються в дебеті рахунка 20, а в кредиті - витратами на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) сторонній організації, уцінка тощо.

Наступний рахунок 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі". На субрахунках цього рахунка враховуються наявність і рух таких видів запасів:

211 "Молодняк тварин на вирощуванні" - ведеться облік молодняку великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та коней.

212 "Тварини на відгодівлі" - ведеться облік дорослої худоби, переведеної з основного стада на відгодівлю й нагул (велика рогата худоба, свині, вівці, кози).

213 "Птиця" - ведеться облік птиці (кури, качки, гуси, індики, цесарки, перепілки) як молодняку, так і дорослої.

214 "Звірі" - ведеться облік хутрових звірів.

215 "Кролі" - ведеться облік кролів.

216 "Сім'ї бджіл" - ведеться облік бджолиних сімей.

217 "Доросла худоба, вибракувана з основного стада" - ведеться облік поголів'я і балансової вартості вибракуваних і реалізованих або забитих на м'ясо в господарстві без постановки на відгодівлю продуктивних тварин і робочої худоби.

218 "Худоба, що прийнята від населення для реалізації" - ведеться облік тварин, прийнятих від населення для реалізації.

За дебетом рахунка 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображається надходження (придбання) тварин на вирощуванні, які обліковуються за первісною вартістю; доважок живої маси молодняку тварин, а також приплід молодняку продуктивної й робочої худоби, за кредитом - вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" - це предмети, які використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).

Необхідно враховувати, що, відповідно до Інструкції про використання Плану рахунків, рахунок 22 призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, які належать підприємству та перебувають у складі запасів, але жодного визначення поняття "малоцінні" в ній не дається. В інструкції зазначено лише, що до малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які використовуються не більш одного року або протягом нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік.

За дебетом рахунка 22 відображається вартість придбаних (отриманих), виготовлених МШП або повернення на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, за кредитом - відпуск МШП в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Рахунок 23 "Виробництво" відображає витрати підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг).

Цей рахунок використовують такі підприємства:

промислові;

сільськогосподарські;

підрядні;

геологорозвідувальні;

проектно-дослідницькі;

науково-дослідні;

конструкторські;

транспортні;

зв'язку;

громадського харчування;

підприємств торгівлі, постачання і збуту;

дорожнього господарства;

інші підприємства.

Підприємства з допоміжними (підсобними) виробництвами, тобто виробництва, призначені для обслуговування основного виробництва (забезпечення його різними видами енергії, транспортні послуги, виготовлення інструментів, штампів, запасних частин, будівельних деталей, конструкцій або збагачення будівельних матеріалів, видобуток каменю, гравію, піску та інших нерудних матеріалів тощо), витрати на таке виробництво як прямі, так і непрямі, також відображають на дебеті рахунка 23 окремим субрахунком. Списання таких витрат проводиться за кредитом рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва.

Якщо підприємство провадить кілька видів діяльності, має кілька виробництв, в тому числі допоміжне, то доцільно для кожного з них відкрити свій субрахунок.

За дебетом рахунка 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), а також напівфабрикати власного виробництва, якщо вони використовуються тільки для власних виробничих потреб.

За кредитом - суми фактичної виробничої собівартості продукції завершеного виробництва (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90).

Рахунок 24 "Брак у виробництві" призначено для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві. За дебетом рахунка відображаються витрати внаслідок виявлення зовнішнього та внутрішнього браку (вартість непоправного, залишкового браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку.

Що відноситься на зменшення втрат від браку

На зменшення втрат від браку відносяться:

- вартість реалізації бракованої продукції за зниженими цінами - наприклад, пошитий костюм не може бути визнаний якісним, але не має явних дефектів і може бути проданий за зниженими цінами;

- вартість відходів від забракованої продукції - наприклад, якщо пошитий костюм має явні дефекти і не може бути реалізований, якщо його не можна використати за прямим призначенням навіть у вигляді спецодягу, то його можна використати хоча б на ганчір'я, обтиральний матеріал або ще якимсь чином. Ганчір'я, обтиральний матеріал мають свою вартість, яка і спрямовується на зменшення втрат від браку;

- вартість стягнень з винуватців браку - якщо провина за пошитий бракований костюм покладена на працівника підприємства і він визнав свою провину або його вина була визнана судом. Міра відповідальності працівника за допущений брак (повна або часткова) виражена в гривнях і стягнена з його заробітної плати або внесена ним до каси підприємства зменшує втрати від браку;

- суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції, якщо причиною визнання браком пошитого костюма стали неякісні тканини, отримані від постачальника, він визнав свою провину або його вина була визнана судом. Якщо він відшкодував (повністю або частково) втрати підприємства внаслідок виробленого браку, то сума такого відшкодування зменшує втрати від браку.

Рахунок 25 "Напівфабрикати" призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва, якщо такі напівфабрикати використовуються не тільки для власних виробничих потреб підприємства, але й реалізовуються іншим підприємствам.

За дебетом рахунка 25 "Напівфабрикати" відображається надходження (виготовлення) напівфабрикатів, за кредитом - вибуття напівфабрикатів внаслідок продажу, передачі на подальшу переробку, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу. Нагадаємо, що критерієм визначення активу є можливе отримання економічних вигод у майбутньому від використання такого активу (у цьому випадку - напівфабрикату).

Рахунок 26 "Готова продукція" призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.

За дебетом рахунка 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за обліковими цінами. За кредитом рахунка відображається вибуття готової продукції за фактичною виробничою собівартістю внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо, а також сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції.

Рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції, до якої належать:

- продукція, отримана від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства;

- продукція та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій;

- насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Ця сільгосппродукція повинна призначатися для:

- споживання в тваринницьких підрозділах як корми;

- для виробництва кормів у кормоцехах;

- продажу стороннім організаціям;

- іншого невиробничого споживання (видавання й продажу працівникам, передавання до невиробничої сфери, наприклад, дитячим садкам, їдальням тощо).

За дебетом рахунка 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом - вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Рахунок 28 "Товари" призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

Який саме товар враховується на субрахунках 281 - 284, зрозуміло з їх назви.

281 "Товари на складі" - товари, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо;

282 "Товари в торгівлі" - товари, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, лотках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

283 "Товари на комісії" - товари, передані на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають переходу права власності на цей товар до сплати їх вартості;

284 "Тара під товарами" - тара під товарами і порожня як купована, так і власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи 20 "Виробничі запаси".

За дебетом субрахунків 281 - 284 відображається збільшення кількості товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

На субрахунку 285 "Торгова націнка" відображається торгова націнка (різниця між купівельною та продажною (роздрібною) вартістю товарів) за товарами, облік яких ведеться в цінах реалізації на субрахунках 281 і 282. Крім того, на цьому субрахунку відображається різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами, якщо облік тари на підприємстві ведеться за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства.

За кредитом субрахунка 285 в кореспонденції з дебетом рахунків 281 і 282 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання) відповідно до розрахунків торгової націнки в кореспонденції з кредитом тих же рахунків 281 і 282.

Рахунок 28 можуть використовувати не тільки підприємства торгівлі, постачальницькі, збутові та заготівельні підприємства й організації, підприємства громадського харчування, а й промислові, виробничі та інші підприємства для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або в разі, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, яка виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо. Наприклад, реалізація в складі готової продукції (годинників) електричного елемента живлення (батарейок), куплених в іншого підприємства і може бути встановлена за бажанням клієнта.

Не враховуються на вказаних вище рахунках і матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина) і комісію. Їх облік здійснюється на рахунках класу 0 "Позабалансові рахунки".

Кількісно-сумовий облік запасів

Облік усіх видів запасів ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію.

Для ведення кількісного обліку дуже важливо визначити, що є одиницею бухгалтерського обліку. Для запасів такою одиницею є найменування або однорідна група (вид).

Повинна вказуватися кількість кожної облікової одиниці, яка визначається не тільки за видом натурального вимірника, що використовується на підприємстві для обліку цих запасів (штуки, метри, літри тощо), але і за його величиною, розрядністю (грами, кілограми, тонни або міліметри, метри, кілометри тощо). Існують певні види запасів, щодо яких можливе використання різних натуральних вимірників, наприклад, бензин може вимірюватися в літрах або кілограмах.

У таких випадках бажано вибрати один вид натурального вимірника і використати його для обліку всього об'єму певного виду запасів за всіма операціями. Якщо це неможливо, наприклад, у разі якщо той же бензин обліковується на підприємстві в літрах, а надійшов від постачальників у кілограмах, то необхідно зробити перерахунок з одного виду натурального вимірника в інший, з кілограмів у літри, за встановленими коефіцієнтами. Змінювати натуральний вимірник щодо запасу, який раніше відображався в іншому натуральному вимірнику, не допускається, якщо ці два натуральні вимірники не мають встановленого коефіцієнта перерахунку або не можуть бути переведені з одного в інший якимось іншим чином. Наприклад, не можна вести облік кавунів на складі в кілограмах, а відпускати їх в магазин на реалізацію в штуках.

Крім найменування (виду) і одиниці вимірювання, при обліку запасів необхідно вказувати третій показник - вартісний. Саме за цими трьома показниками визначається, чи є запаси однорідними і чи можна їх просумувати і відобразити в обліку однією позицією.

Саме ці три показники (найменування, одиниці вимірювання і ціна) є обов'язковими у всіх первинних документах, що відображають в бухгалтерському обліку наявність і рух запасів. Виняток становлять підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, які можуть аналітичний облік товарів вести у сумовому вираженні.

Показник вартості запасу є найважливішим в бухгалтерському обліку. Визначення вартості запасу починається з моменту зарахування запасу на баланс підприємства, - всі придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Запаси можуть бути:

придбані за плату у сторонніх юридичних або фізичних осіб;

зроблені власними силами;

отримані у вигляді внеску до статутного капіталу підприємства;

отримані підприємством на безоплатній основі;

придбані внаслідок обміну на аналогічні запаси.

придбані внаслідок обміну або часткового обміну на неаналогічні запаси;

Первісною вартістю запасів, які придбані за плату у сторонніх юридичних або фізичних осіб, є їх собівартість, до якої включаються такі фактичні витрати:

а) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

б) суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

в) суми ввізного мита;

г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

д) затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

е) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і поліпшення якості технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається фактична виробнича собівартість їх виробництва, до якої включаються:

а) прямі матеріальні витрати - це вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

б) прямі витрати на оплату праці - це заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

в) інші прямі витрати - це всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо;

г) загально-виробничі витрати - це:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

проценти за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Надалі первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, коли на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. У цьому випадку запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, яка визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Різниця між первісною вартістю і чистою вартістю реалізації, яка при цьому виникає, списується на витрати. Якщо надалі чиста вартість реалізації знову зростає, то на суму збільшення сторнуються раніше зроблені записи зі зменшення вартості запасів. Таке сторнування не повинно зумовлювати зростання вартості запасів понад їх первісну вартість. Наприклад, придбані у постачальників у січні матеріали на суму 1000,00 гривень (без ПДВ) (Д-т 201 К-т 63) упродовж двох місяців не використовувалися. Як результат, їх ціна знизилася і чиста вартість реалізації становила 960,00 гривень (без ПДВ). У цьому випадку треба скласти проводку Д-т 84 К-т 201 40,00 гривень (1000,00 - 960,00 = 40,00). Припустімо, що в березні ціни на аналогічні матеріали зросли і чиста вартість наших матеріалів вже становила 1080,00 гривень (без ПДВ). У цьому випадку ми повинні сторнувати раніше зроблену проводку зі зменшення вартості матеріалів, але не більш ніж на 40,00 гривень, оскільки вартість запасів не повинна перевищувати їх первісної вартості - 1000,00 гривень. Проводка буде такою: Д-т 84 К-т 201 40,00 гривень (сторно).

Первинна документація з обліку запасів

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи треба складати під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Обов'язкові реквізити первинних облікових документів

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату і місце складання;

3) назву підприємства, від імені якого складено документ;

4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується в реєстрах синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" затверджені такі типові форми первинного обліку запасів:

М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли";

М-2а "Акт списання бланків довіреностей";

М-3 "Журнал реєстрації довіреностей";

М-4 "Прибутковий ордер";

М-7 "Акт про приймання матеріалів";

М-8 "Лімітно-забірна картка";

М-9 "Лімітно-забірна картка";

М-10 "Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів";

М-11 "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів";

М-12 "Картка № складського обліку матеріалів";

М-13 "Реєстр № приймання-здавання документів";

М-14 "Відомість обліку залишків матеріалів на складі";

М-15 "Акт про приймання устаткування";

М-15а "Акт приймання-передачі устаткування до монтажу";

М-16 "Матеріальний ярлик";

М-17 "Акт № про виявлені дефекти устаткування";

М-18 "Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу";

М-19 "Матеріальний звіт";

М-21 "Інвентаризаційний опис №";

М-23 "Акт № про витрату давальницьких матеріалів";

М-26 "Картка обліку устаткування для встановлення";

М-28 "Лімітно-забірна картка №";

М-28а "Лімітно-забірна картка №".

Крім цього, спільним наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.96 р. №228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.08.96 р. за №183/1508, затверджена Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи. Цією Інструкцією визначаються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:

1) подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма №1 (міжнародна);

2) подорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (чинний у межах України);

3) товаротранспортна накладна - типова форма №1-ТН;

4) талон замовника - типова форма №1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Самі бланки типових форм єдиної первинної транспортної документації, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346, набрали чинності 1 січня 1996 р. і є бланками суворого обліку.

Іншим Наказом Мінфіну від 16.05.96 р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" визначений порядок використання довіреностей, а також запроваджені дві нові типові форми бланків довіреностей М-2 і М-2б, які є бланками суворої звітності. Відмінність між обома формами полягає тільки в тому, що перелік цінностей, які належить отримати за довіреністю, вказується у формі М-2 повністю на зворотному боці бланка, а в формі М-2б він розпочинається з лицьового боку і продовжується на зворотному, а тому має більше рядків.

З розповіді про порядок використання довіреностей ми і розпочнемо розповідь про оформлення первинної документації з обліку запасів.

Порядок використання довіреностей

Форми М-2 і М-2б використовуються для отримання представником підприємства, довіреною особою сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентарю, худоби, насіння, добрив, інструментів, товарів, основних засобів і інших товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів (надалі - цінності). Ці цінності можуть передаватися покупцю (одержувачу) як на платній, так і безкоштовній основі.

Довіреність не використовується, коли цінності завозяться постачальником або транспортною організацією безпосередньо на склад підприємства покупця (одержувача), а також підзвітними особами при розрахунках готівкою.

Оформлення довіреності і журналу реєстрації довіреності

Оформлення довіреності здійснюється таким чином.

Відповідно до розпорядження керівника (як правило, в усній формі), особа, відповідальна за виписування і облік використання довіреностей, видає довіреність працівнику підприємства, довіреній особі, якій доручено отримати цінності і доставити їх на підприємство.

Довіреність може бути виписана тільки працівнику підприємства.

Довіреність може бути видана особі, яка не працює на підприємстві, у випадку якщо вона як довірена особа підприємства "А" повинна отримати від підприємства "Б" цінності, які, в свою чергу, наше підприємство "Б" повинно отримати від підприємства "С". Підприємство "Б" в цьому випадку має право, з дозволу свого керівника, виписати довіреність довіреній особі підприємства "А" на отримання цінностей від підприємства "С" за умови, що ця особа буде мати довіреність на отримання від підприємства "Б" аналогічних цінностей. Трохи заплутано, але, сподіваємося, зрозуміло.

У довіреності вказується:

- найменування підприємства одержувача і його адреса;

- ідентифікаційний код;

- найменування підприємства платника і його адреса;

- № розрахункового рахунка, найменування і код (МФО) банку;

- дата видачі і дата, до якої довіреність дійсна;

- кому видана довіреність: посада і прізвище, ім'я та по батькові. Якщо довіреність видається не працівнику підприємства, то, крім посади, можна вказати найменування підприємства, на якому працює ця особа;

- документ, що засвідчує особу працівника, на якого виписується довіреність, його серія, номер, дата видачі, ким виданий;

- найменування організації-постачальника, від якої повинні бути отримані цінності;

- номер і дата документа, на підставі якого отримують цінності, наприклад, наряду, рахунка, договору, заявки, угоди або будь-якого іншого документа, що їх заміняє. Причому одна довіреність може бути виписана на кілька рахунків, нарядів тощо (всі вони повинні бути вказані в довіреності), якщо цінності, вказані в цих рахунках, нарядах, необхідно отримувати від одного і того ж постачальника і з одного й того ж складу;

- перелік цінностей, які належить отримати, їх найменування, одиниці вимірювання (кілограми, метри, штуки тощо) і кількість. Ціна і сума в довіреності не вказується.

Далі довірена особа підприємства ставить в довіреності свій підпис як зразок, за яким постачальник буде звіряти її підписи на документах на відпуск цінностей.

Після цього довіреність повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером підприємства або їх заступниками, а можливо, й іншими посадовими особами підприємства. Коло осіб, які мають право підпису довіреності, визначається керівником підприємства. Довіреність завіряється печаткою.

Довіреність повністю оформлена, але перш ніж вона буде видана довіреній особі підприємства, її необхідно зареєструвати в журналі реєстрації довіреностей.

Для кожної довіреності в журналі відведений один рядок, в якому вказуються основні реквізити довіреності, а саме:

графа 1 - номер довіреності;

графа 2 - дата видачі;

графа 3 - дата, до якої довіреність дійсна;

графа 4 - кому видана довіреність: посада та прізвище, ім'я і по батькові;

графа 5 - найменування організації-постачальника, від якої повинні бути отримані цінності;

графа 6 - номер і дата документа, на підставі якого отримують цінності.

Далі в графі 7 довірена особа повинна поставити свій підпис. Після цього довіреність видається їй на руки.

Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається.

Особи, одержуючи довіреність, повинні бути проінструктовані про порядок і терміни використання довіреностей, а також про порядок звіту про їх використання і повернення невикористаних.

Термін використання довіреності не повинен перевищувати 10 днів

Термін використання довіреності не повинен перевищувати 10 днів. Виняток становить довіреність на отримання цінностей, розрахунки за які здійснюються в порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями - термін дії такої довіреності може сягати календарного місяця.

Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Отримавши довіреність, довірена особа прямує до постачальника і подає її разом з документом, що засвідчує особу, з вимогою відпустити цінності, вказані в довіреності. Крім довіреності і документа, який засвідчує особу одержувача, може бути поданий документ, на підставі якого виписана довіреність, а також документ, що підтверджує оплату цінностей (повністю або частково). З усіх перелічених документів тільки довіреність залишається у підприємства-постачальника.

Випадки, у яких забороняється видавати довіреності

Забороняється видавати цінності у випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих осіб, які підписали довіреність;

в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання повідомлення підприємства - одержувача цінностей про анулювання довіреності.

На підставі довіреності постачальник видає товарно-матеріальні цінності довіреній особі підприємства-покупця і оформляє це, як правило, "Накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів", форма М-11. Можливе складання акта приймання-передачі цінностей або іншого аналогічного документа, один примірник якого видається одержувачу - довіреній особі підприємства, а другий залишається у постачальника.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожен частковий відпуск складається накладна (акт або документ) з позначкою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цьому разі один примірник накладної (або документа, що її замінює) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що цим займалися, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, до обов'язків яких належить ведення бухгалтерського обліку.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам постачальники можуть відпускати їх без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, уповноважених підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампа), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Далі отримані цінності довірена особа доставляє і здає на склад підприємства, а оформляється це прибутковим ордером (накладною) М-4, яку виписує матеріально відповідальна особа (комірник) підприємства.

Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані вони повністю чи частково, подати працівнику підприємства, який виписує та реєструє довіреності, документ про одержання нею цінностей та їх здавання на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

У графі 8 після використання довіреності вказується номер і дата документа (як правило, це "Прибутковий ордер" форми М-4 підприємства-одержувача), який підтверджує використання довіреності за призначенням.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який виписує і реєструє довіреності, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Невикористана довіреність анулюється і зберігається в бухгалтерії або архіві підприємства. У цьому випадку в графі 8 робиться запис "Невикористана".

У разі втрати, розкрадання або псування довіреності складається акт, номер і дата якого вказуються в графі 8.

При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

Довіреність - це бланк суворої звітності

Бланки довіреності форми М-2 і М-2б є бланками суворої звітності, що вимагає:

- їх виготовлення з друкарською нумерацією відповідно до спільного Наказу Мінфіну, Служби безпеки і Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.93 р. №98 "Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 .01.94 р. за №8/217;

- обліку їх отримання, зберігання і використання як бланків суворої звітності;

- щоб журнал реєстрації довіреностей був пронумерований, прошнурований і завірений печаткою і підписом директора і головного бухгалтера підприємства;

- щоб видавання бланків довіреностей і журналу реєстрації довіреностей проводилося тільки особі, на яку покладений обов'язок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей за видатковою накладною;

- здійснення контролю за своєчасним наданням документів (актів, ордерів, накладних тощо), які свідчать про використання або не використання довіреності;

- списання використаних бланків довіреностей за актами.

Бланки довіреностей - надходження, використання, списання

Бланки довіреностей, які надходять на підприємство до місць їх зберігання, оцінюються на підставі платіжно-прибуткових документів за вартістю, що складається з витрат на їх виготовлення (придбання) та доставку. Надходження бланків довіреностей оформляється відповідним первинним документом (накладною). У бухгалтерському обліку надходження бланків довіреностей відображається за дебетом рахунка 209 "Інші матеріали". Одночасно на позабалансовий рахунок 08 "Бланки суворої звітності" зараховується вартість вказаних бланків виходячи з ціни за 1 бланк не менше 0,1 мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством. На сьогодні мінімальна заробітна плата становить 74,00 гривні, отже, кожний бланк довіреності на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворої звітності" враховується за вартістю не менше 7,40 гривень. У аналітичному обліку обов'язково наводяться дані про місце зберігання, нумерацію, кількість і вартість таких бланків.

Передача бланків довіреностей з місця зберігання особі, яка повинна виписувати і реєструвати видані, повернуті і використані довіреності, ведеться за документами на відпуск цінностей із місць зберігання (вимога, накладна тощо). У бухгалтерському обліку ця операція відображається за оборотом рахунка 209 і позабалансового рахунка 08.

Надалі використані бланки довіреностей, а також виписані, але не використані довіреності списуються за актом типової форми М-2а. Такий акт складається не рідше ніж один раз на квартал, у ньому обов'язково вказується нумерація і кількість бланків довіреностей, що списуються, і він повинен бути підписаний керівником підприємства. На підставі такого акта вартість використаних бланків довіреностей списується з рахунка 209 у кореспонденції з рахунками обліку витрат, пов'язаних з управлінням виробництвом, і одночасно з рахунка 08.

Довіреність, використана за призначенням, залишається у підприємства-постачальника, а виписані, але не використані за призначенням і повернені довіреною особою не знищуються і зберігаються на підприємстві протягом встановленого терміну зберігання первинної документації.

У разі псування, втрати або розкрадання бланків довіреностей складається окремий акт комісією, призначеною керівником підприємства. В акті повинен бути підтверджений факт псування, втрати або розкрадання довіреностей, вказується їх кількість і номери, а також визначається причина і винна особа.

Якщо винна особа не встановлена або її провина не доведена, то списання зіпсованих, втрачених або викрадених бланків довіреностей здійснюється в загальному порядку за кредитом рахунка 209 на дебет рахунків обліку витрат, пов'язаних з управлінням виробництвом, і одночасно з рахунка 08.

Якщо винна особа встановлена, провина доведена і вона визнала свою провину, то з неї проводиться утримання суми заподіяного збитку, яка розраховується відповідно до Постанови КМУ від 22.01.96 р. №116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей". У пункті 7 Порядку вказано , що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

5 - до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

50 - до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

Оскільки в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей в пункті 13 визначена вартість одного бланка довіреності в розмірі не менше 0,1 мінімальної заробітної плати (на сьогодні це - 7,40 гривень), то при визначенні розміру завданого збитку від псування, втрати або розкрадання бланків довіреностей використовується коефіцієнт 5.

Наприклад, сума, належна до відшкодування винною особою за псування, втрату або розкрадання одного бланка довіреності, становитиме:

Рз = 7,40 х 5 + ПДВ,

де Рз - розмір збитків (в гривнях);

Рз = 44,40 гривні (в тому числі ПДВ).


Продовження теми


Примітки:

1Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" надруковано в "ГК" (Документи для роботи) №47/99


Суттєво

Поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо умовний. Навіть в межах одного підприємства те, що вчора було придбано як товар, завтра може стати сировиною або матеріалами, і навпаки.

Показник вартості запасу є найважливішим в бухгалтерському обліку. Визначення вартості запасу починається з моменту зарахування запасу на баланс підприємства, - всі придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Довіреність не використовується, коли цінності завозяться постачальником або транспортною організацією безпосередньо на склад підприємства покупця (одержувача), а також підзвітними особами при розрахунках готівкою.

Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Довіреність, використана за призначенням, залишається у підприємства-постачальника, а виписані, але не використані за призначенням і повернені довіреною особою не знищуються і зберігаються на підприємстві протягом встановленого терміну зберігання первинної документації.


Бухгалтерські проводки за операціями з бланками довіреностей

Відображення операцій з бланками довіреності на позабалансовому рахунку 08


В. КАРЄВ, В. ЛАВРЄНОВ, О. МІРОНОВ, В. ВАРЕНЯ, В. БАРОН
Офіційні консультанти:
Незалежна юридична компанія "Сакрамент": (044) 228-67-50, 228-50-40
Аудиторська фірма "Тевріз": (044) 246 99 47
Адвокат Міронов Олег Анатолійович,
тел.: (0572) 263-181, м.Харків, Салтівське шосе, 43,
е-mail: [email protected],
Свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності ХОКДКА №780

Далі:

4. Практика

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua