Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#18-19 '2000: Практична бухгалтерія - Гаряча лінія

Про що запитують "гарячу лінію"


Ми продовжуємо знайомити наших читачів з відповідями на запитання, що надходять на нашу "гарячу лінію". Сподіваємось, вони допоможуть і вам зорієнтуватися в поточній роботі. Тим більше, що у вас завжди є нагода зателефонувати до нас за номерами "гарячої лінії": (044) 294-60-13, 294-65-47

Оренда землі

Спортивний комплекс, що використовується за своїм призначенням, здає в оренду приміщення їдальні. Який порядок сплати земельного податку при оренді?

Закон України від 03.07.92 р. №2535-XII "Про плату за землю" визначає, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а платником земельного податку є власник землі й землекористувач, у тому числі орендар.

У цьому випадку спортивний комплекс як юридична особа є користувачем земельної ділянки.

Згідно із Законом України "Про плату за землю" (ст. 4) звільняються від сплати земельного податку вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються за цільовим призначенням. Тобто спортивний комплекс, який використовує свої споруди за прямим призначенням, не є платником земельного податку.

З іншого боку, якщо організація, яка користується пільгами щодо земельного податку, здає в тимчасове користування (оренду) окрему будівлю або її частину, податок за земельну ділянку під цією будівлею, переданою в оренду, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Щодо суми земельного податку орендаря, то у договорі оренди між орендодавцем i орендарем за угодою сторін можна визначити розмір, умови i строки внесення орендної плати, тобто сума плати за землю може бути врахована орендодавцем у договорі оренди й отримана в сумі орендної плати.

Оскільки власником землі або землекористувачем є, як правило, орендодавець будівлі та споруд, то він i є платником земельного податку.

Податковий кредит

Чи буде мати право на податковий кредит фірма, якщо вона укладе договір з підприємцем, який працює за спрощеною системою оподаткування?

Згідно із Законом України від 03.04.97 р. №168-97-ВР "Про податок на додану вартість" (підпункт 7.4.5), не включаються до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів на оплату вартості таких робіт (послуг).

У цьому випадку підставою для податкового кредиту є отримання податкової накладної.

З іншого боку, згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (підпункт 7.2.4) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього закону.

У ст. 6 нової редакції Указу Президента України від 03.07.98 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість і з 19.09.99 р. "не має права на виписування податкової накладної, незважаючи на те, що має свідоцтво платника ПДВ".

Однак Постановою КМУ від 16.03.2000 р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727" роз'яснено, що, крім суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками ПДВ мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи. У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає рішення бути платником ПДВ, на нього поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, за бажанням фізична особа - підприємець, яка застосовує спрощену систему оподаткування, може отримати Свідоцтво платника ПДВ і право на виписування податкових накладних (згідно з пунктом 9.3 Закону "Про ПДВ", якщо особа, яка не підпадає під визначення платника податку, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація робиться за її заявою).

Індексація, продаж основних фондів

Чи можна самостійно проіндексувати основні фонди за 1999 рік і продати їх? Які податкові наслідки продажу індексованих основних фондів?

Згідно із Законом України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (підпункт 8.3.3), платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації.

Для проведення індексації річна інфляція у нашій країні повинна бути, як мінімум, 110%. За 1999 рік середньорічна інфляція становила 119,2%. Тому підприємство може провести індексацію балансової вартості основних фондів за цей рік за коєфіцієнтом Кінд = 1,092 [(119,2-10) : 100%].

Проте треба мати на увазі, що в разі застосування коефіцієнта індексації платник податку зобов'язаний визнати капітальний дохід у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої групи основних фондів до такої індексації. У цьому випадку такий капітальний дохід буде дорівнювати 9,2% балансової вартості групи основних фондів до індексації.

Зазначений капітальний дохід належатиме до складу валового доходу кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює 1/4 відсотка річної норми амортизації цієї групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

При продажу індексованих основних фондів групи 1 балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта (підпункт 8.4.3 вищезгаданого закону).

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що продаж проіндексованих основних фондів призводить до зменшення валових доходів, отриманих у зв'язку з таким продажем.

Віднесення до валових витрат участі у виставках

Чи відносяться до валових витрат витрати за участь у виставці зразків товару?

У підпункті 5.4.4 Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Необхідно звернути увагу на важливий нюанс цієї статті. Валовими витратами визнаються тільки такі рекламні заходи, які пов'язані з продажем товарів або наданням послуг.

Види реклами визначені у Законі України від 03.07.96 р. №270/96-ВР "Про рекламу".

Щодо питання віднесення витрат на рекламу необхідно використовувати спільний наказ Мінфіну і Мінекономіки від 12.11.93 р. №88 "Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання".

Згідно з п. 2 абзацу 11 цього наказу, до витрат підприємства на рекламу відносяться витрати на оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість зразків товарів, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів, угод безплатно і не підлягають поверненню.

Тобто до рекламних заходів можна віднести й експонування на виставці зразків товарів, що випускаються підприємством.

Загальна сума фактичних витрат на рекламу, віднесених на собівартість продукції (робіт, послуг), не повинна перевищувати 1,5% виручки від реалізації продукції за рік, виключаючи суми ПДВ та акцизного збору.

При цьому до витрат на рекламу не включаються суми збору за використання місцевої символіки та податку на рекламу, які сплачуються підприємствами відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори".

Необхідно звернути увагу на те, що затрати на рекламу включаються до витрат виробництва та обігу в сумах без ПДВ, який відображається в порядку, передбаченому для обліку ПДВ при придбанні сировини, матеріалів, палива, комплектуючих та інших виробів, використаних у виробництві продукції (робіт, послуг), яке є метою створення цього підприємства.

Прибутковий податок

Чи відраховує фізична особа - підприємець податки з нарахованої зарплати найманих працівників?

Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.99 р. №746/99, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою формою.

Цим же Указом визначено, що фізична особа - підприємець, яка сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з наказом ДПАУ від 29.10.99 р. №599, зареєстрованим у Мін'юсті 02.11.99 р. за №752/4045, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Однак платник єдиного податку не звільняється від обов'язку нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян з доходів, які виплачуються найманим працівникам, включаючи членів сім'ї, та подання відомостей про виплачені їм доходи до органів державної податкової служби.

Треба зазначити, що доходи платника єдиного податку, отримані ним від провадження підприємницької діяльності, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу у разі, якщо вони обкладаються єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку його загальних податкових зобов'язань.

Таким чином, він повинен нараховувати, перераховувати прибутковий податок з доходу, отриманого найманими працівниками.

ПДВ з перевезення преси

Чи звільняються послуги з перевезення друкованих видань від сплати ПДВ?

Операції з продажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, продажу книжок вітчизняного виробництва, продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5.1.1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Слід враховувати, що ці товари звільняються від сплати ПДВ на кожному етапі їх продажу незалежно від того, хто є кінцевим покупцем.

Спочатку з'ясуємо різницю між термінами "доставка" та "перевезення".

Відповідно до спільного наказу Держкомзв'язку, Мінінформації, Мінтранспорту від 10.12.98 р. №169/81/492, зареєстрованого в Мін'юсті 25.12.98 р. за №820/3260, доставка періодичних друкованих видань - це виробничі операції з доставки на всіх її етапах - від редакції до передплатника.

У цьому ж наказі зазначено, що договір передплати - це договір доручення, відповідно до якого видавець доручає розповсюджувачу - фізичній чи юридичній особі, яка займається розповсюдженням періодичних друкованих видань, здійснювати операції з їх продажу (передплати) й доставки (на всіх етапах).

Таким чином, у разі укладання підприємством договору доручення з видавцем (фізичною чи юридичною особою, яка здійснює підготовку й випуск періодичного друкованого видання) на доставку друкованих видань передплатникам, то на всіх її етапах операції звільняються від оподаткування ПДВ.

Будівництво ОФ

Чи враховуються у валових витратах придбання матеріалів для будівництва основних фондів, якщо таке будівництво здійснюється за договором підряду?

Витрати на капітальне будівництво не включаються до складу валових витрат підприємства, а відносяться на формування вартості споруджуваних основних засобів і в подальшому амортизуються.

Слід зазначити, що амортизація витрат на модернізацію основних фондів, а також на їх самостійне виготовлення передбачена підпунктом 8.1.2 Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Амортизація витрат на будівництво основних фондів не власними силами вищезазначеним законом не передбачена.

Коли застосовується індекс інфляції

Яка методика застосування індексу інфляції?

Застосування індексу інфляції обумовлюється такими причинами: індексацією балансової вартості основних фондів, індексацією доходів фізичних осіб, індексацією заборгованості тощо.

Законом від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [I(а-1)-10]:100 , де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого робиться індексація.

Якщо індекс інфляції року не перевищує 110%, індексація не здійснюється.

Для індексації доходів населення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари та послуги.

Згідно із Законом України від 03.07.91 р. №1281-XII "Про індексацію грошових доходів населення", грошові доходи індексуються, якщо індекс споживчих цін перевищив 105% (поріг індексації).

Обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105%.

Статтею 5 цього закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян у розмірі трикратної величини вартості межі малозабезпеченості.

Повній індексації підлягають доходи в розмірі величини вартості межі малозабезпеченості. Якщо дохід перевищує величину вартості межі малозабезпеченості, то його частина у межах подвійної величини вартості межі малозабезпеченості індексується у розмірі 80%, наступна частина доходу у межах величини вартості межі малозабезпеченості - у розмірі 70%. Частина грошового доходу, яка перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає.

Так, величина індексації є сумою добутків приросту індексу інфляції (що перевищує порогове значення - 105%) в межах малозабезпеченості без коригувального коефіцієнта, до подвійної величини вартості межі малозабезпеченості - з коефіцієнтом 0,8, до потрійної - з коефіцієнтом 0,7.

Якщо треба визначити індекс інфляції щодо заборгованості, то сумарний індекс буде добутком місячних індексів. Поточна заборгованість визначається як добуток вартості заборгованості на момент її виникнення та сумарного індексу інфляції за весь період заборгованості. Приклад наведено у листі ВСУ від 03.04.97 р. №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексу інфляції".

Ліцензія на алкоголь

Чи необхідно придбавати додаткову ліцензію, якщо в одному приміщенні здійснюється торгівля промтоварами, а в іншому в цій же будівлі - торгівля горілчаними виробами?

У ст. 15 Закону України від 19.12.95 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" вказано, що роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них спеціальних дозволів - ліцензій.

Кількість ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не обмежується.

У цьому ж законі передбачено, що у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями необхідно визначити місця торгівлі. Щорічна плата на кожне місце торгівлі становить 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в селищах міського типу і в сільській місцевості - 20 н.м.д.г.

Згідно з п.1 листа МЗЕЗторгу від 04.01.97 р. №15-05/24-76, торговельне місце - це роздрібні торговельні підприємства, які займають відокремлене приміщення, як ті, що мають торговельний зал для покупців, так і ті, що його не мають, тобто магазини, кіоски, палатки, а також об'єкти дрібнороздрібної торговельної мережі - лотки, розвозки тощо.

У документі ДПАУ від 06.03.97 р. №23-3214/10-1664 дається роз'яснення поняття "місце торгівлі", яке вживається тільки у вищезгаданому законі.

У цьому випадку "місце торгівлі" - це спеціалізований магазин чи спеціалізований відділ (секція) або кілька спеціалізованих відділів (секцій) в магазині з універсальним асортиментом товарів продажу алкогольних напоїв, обладнані електронними контрольно-касовими апаратами, незалежно від кількості продавців, які працюють у цих магазинах, відділах (секціях).

Таким чином, у разі здійснення в одній будівлі торгівлі горілчаними виробами у різних спеціально відведених секціях, обладнаних ЕККА, необхідно придбавати одну ліцензію із зазначенням у ній місця торгівлі (секції) або кілька ліцензій за кількістю місць торгівлі (секцій).

Екологічний збір

Хто сплачує і як обчислюється податок за забруднення навколишнього середовища орендованим автомобілем?

Після укладення договору оренди транспортного засобу право користування переходить до орендаря - суб'єкта підприємницької діяльності, який стає платником збору за забруднення навколишнього середовища.

Згідно з наказом Мінекобезпеки, ДПАУ від 19.07.99 р. №162/379 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, громадяни, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до цього наказу, розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, а саме: за викиди, заповнюється на підставі форм первинної документації (журнали обліку за формами №ПОД-1, №ПОД-2, №ПОД-3), матеріально-сировинних балансів виробництва, даних бухгалтерського обліку.

Однак треба зазначити, що немає чинних нормативних документів, які б зобов'язували громадян вести облік використаного палива при експлуатації транспортних засобів, що їм належать. Тому власник транспортного засобу - фізична особа не сплачує такого збору і не подає звіту.

Розрахунок збору здійснюється з кількості фактично використаного пального та його виду, нормативів збору і коригуючих коефіцієнтів.

Кількість використаного пального у господарській діяльності визначається за подорожніми листами. Допустима міра його споживання визначена Наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. №43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті". Нормативи збору і коригувальні коефіцієнти наведені у Постанові КМУ від 01.03.99 р. №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору".

Заповнення форми №8-ДР

Чи можна заповнювати ф. №8-ДР без зазначення особистого коду працівника?

Згідно з Наказом ДПАУ від 06.01.99 р. №10 "Про затвердження форми довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб (ф. №8-ДР)", довідки заповнюються юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності про всіх фізичних осіб, які перебували з ними в трудових відносинах, незалежно від того, отримували громадяни дохід у звітному періоді чи ні, та засновників (громадян) господарських товариств, яким проводились виплати у звітному періоді.

У підпункті 2.6.16 цього наказу визначено, що у довідці форми №8-ДР на кожну ознаку доходу фізичної особи потрібно заповнювати рядок з обов'язковим заповненням графи 2 "Ідентифікаційний номер".

З іншого боку, Законом України від 16.07.99 р. №1003-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" внесені зміни щодо обов'язковості отримання ідентифікаційного номера.

Так, для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

У паспортах таких осіб робиться позначка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

На підставі цього закону всі первинні звітні та облікові документи, у яких відсутні ідентифікаційні номери осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, вважаються чинними.

Отже, у графу 2 "Ідентифікаційний номер" вноситься прізвище фізичної особи, яка не має ідентифікаційного номера.

Оподаткування реклами на авто

Для реклами продукції на автомобіль були нанесені рекламні написи. Чи зросте його балансова вартість і чи буде оподатковуватися така операція податком на рекламу?

Відповідно до Закону від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто витрати на рекламні заходи, пов'язані з продажем продукції, послуг або робіт, відносяться до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 8.7.1 цього закону, підприємство має право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Якщо рекламні написи на автомобіль були нанесені емалевою фарбою, а не самонаклейною плівкою (типу "оракал"), то такі витрати можна кваліфікувати як поліпшення. Треба звернути увагу на те, що при перевищенні 5%-ї межі, витрати за цією операцією амортизуються.

Щодо податку з реклами, то, відповідно до Декрету КМУ від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори", податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Можна зробити висновок, що у випадку самореклами податок з реклами не сплачується, тому що немає послуги з її розміщення. Проте треба зазначити, що деякі місцеві ради своїми рішеннями вводять податок з реклами на території адміністративно-територіальної одиниці й вимагають сплачувати податок з реклами у випадках самореклами виходячи із собівартості рекламної продукції (рішення Київради від 17.05.94 г. №9Б "Положення про податок").

Авто та неприбуткові організації

Організація ветеранів війни безкоштовно отримала для підприємства легковий автомобіль. Чи можна віднести його на валові доходи?

Насамперед необхідно з'ясувати, чи організація ветеранів є неприбутковою організацією.

Законодавство не дає чіткого визначення неприбуткових організацій, проте в Україні до них прийнято відносити організації, статутом яких не передбачене одержання прибутку від діяльності.

У підпункті 7.11.1. Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із внесеними змінами) визначено, до яких неприбуткових установ і організацій застосовуються положення цього закону. Серед інших до них належать благодійні фонди і благодійні організації, створені в порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої діяльності. Якщо організація зареєстрована як неприбуткова і має відповідне свідоцтво, то її стосуються всі положення закону.

Щодо оподаткування такої неприбуткової організації, то відповідно до підпункту 7.11.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань.

Тобто безоплатно отриманий неприбутковою організацією автомобіль звільняється від обкладання податком на прибуток.

Необхідно звернути увагу на відображення такої операції у звітності.

Наказом ДПАУ від 11.07.97 р. №233 затверджено Порядок складання звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ. Так, у розділі І "Доходи неприбуткової організації (установи)" цього звіту відображаються всі доходи, отримані неприбутковою організацією у звітному періоді. У розділі II "Доходи, які звільняються від оподаткування" відображаються суми отриманих за звітний період доходів, звільнені, відповідно до підпункту 7.11.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від оподаткування.

Звичайна ціна

Як визначити звичайну ціну при продажу пов'язаній особі?

Поняття "звичайна ціна" для цілей оподаткування визначена у Законі України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Звичайна ціна - це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

У разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, при продажу товарів у примусовому порядку, згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, фактично отримана при такому продажу.

Необхідно враховувати, що, згідно з Указом Президента від 23.07.98 р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для податкових або митних цілей установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Визначення рівня звичайної ціни наведено у Постанові КМУ від 22.06.98 р. №941 "Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна".

Згідно з цією постановою, звичайна ціна - це ціна, що становить не менш як 85% середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції за будь-якими угодами купівлі-продажу, укладеними платником податків протягом 60 календарних днів, що передували даті реалізації.

Пільги для інвалідів

Наше підприємство засноване товариством інвалідів. Для отримання торгового патенту податкова наполягає на наданні довідки правління товариства інвалідів про місцезнаходження нашого підприємства. Чи є для цього підстави?

У ст. 4 Закону України від 23.03.96 р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" вказано, що не допускається визначення видів підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню, порядку та суб'єктів патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Треба зазначити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів, одержують пільговий торговий патент. Однак це не стосується суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють торгівлю тільки продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.

Стосовно вимог податкової.

Відповідно до вищезгаданого закону (ст. 2 пункт 4), якщо патент придбавається для структурного підрозділу, до заявки на його придбання необхідно додати довідку органу, з яким погоджено його місцезнаходження, із зазначенням цього місця.

Представництво нерезидента

Німецьке постійне представництво уклало договір оренди на використання морського контейнера, який належить йому, з резидентом. Чи є такий договір об'єктом оподаткування для представництва?

Платниками податку на прибуток є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України, тобто будь-які доходи, отримані від будь-яких видів їх діяльності на території України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників (Закон від 22.05.97 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно зі статтею 8 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно, ратифікованої 22.11.95 р., прибутки підприємства від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях оподатковуються лише в тій договірній державі, де розміщений фактичний керівний орган підприємства.

До таких прибутків відносяться прибутки від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), що використовуються для транспортування товарів чи виробів.

Таким чином, якщо керівний орган підприємства, представництво якого уклало договір, розташований на території Німеччини, представництво не сплачує податок на прибуток з цієї операції.

Підготував Володимир ЛАВРЄНОВ
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua