Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#20 '2000: Практична бухгалтерія - Школа бухгалтера: необоротні активи

ШКОЛА БУХГАЛТЕРА: Урок 7-й

2. Необоротні активи

Продовження (початок див. в уроці №6 "ДК" №17).

Оцінка внеску

Вартість внеску у формі прав на об'єкт винахідництва та ноу-хау залежить від:

1) потенційної економічної вигоди від використання об'єкта,

2) обсягу ліцензії (змісту прав, що надаються ліцензіаром),

3) строку дії ліцензії,

4) інших умов, котрим сторони угоди надають значення.

Формуючи (узгоджуючи) вартість внеску, можна виходити з:

1) фактичних витрат на створення об'єкта його власником або правонаступником;

2) вартості трудовитрат на створення об'єкта виходячи з середнього рівня заробітної платні певної категорії працівників;

3) середнього розміру (ставок) ліцензійних платежів за використання подібних об'єктів на певному ринку,

4) узгодженого рівня капіталізації очікуваного доходу від використання об'єкта впродовж строку дії ліцензії,

5) поєднання декількох способів визначення вартості.

Наприклад, внесок робиться у вигляді прав на винахід, що використовується для виготовлення товару А. Розрахункова вартість його продажу становитиме 10 грн за штуку. Планується обсяг виробництва в розмірі 500 000 штук на рік. Сторони погоджують вартість ліцензії - 3% від ціни продажу кожного виробу (як правило, йдеться про ціну нетто - без ПДВ, акцизу). Строк дії ліцензії - 3 роки. Відповідно, повна вартість ліцензії становитиме:

500 000 шт. х 3 роки х 10 грн х 3% = 450 000 грн.

Вартість ліцензії і буде вартістю внеску у вигляді права на винахід.

Залучення фахівців для визначення обгрунтованої вартості внеску у вигляді прав на об'єкт промислової власності ніколи не буде зайвим, адже навіть у наведеному випадку розрахунок обcягу продажу, конкурентної ціни може бути визначений тільки на підставі обгрунтованих результатів маркетингових та інших досліджень.

Розрахунок узгодженої (встановленої) вартості нематеріального активу слід зберігати разом з документом про отримання (відокремлення) активу (актом приймання-передавання, рішенням засновника).

1. Права на об'єкти авторського права та об'єкти суміжних прав

Ідентифікація внеску

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури, мистецтва, що виражений у будь-якій об'єктивній формі. Загального законодавчого визначення твору як джерела прав не існує. Закон "Про авторське право і суміжні права" визначає перелік об'єктів авторського права та їх загальні ознаки. Однак зазначений перелік не є вичерпним. Твір охороняється авторським правом, якщо він:

1) є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом авторського права результат суто технічної роботи;

2) виражений в об'єктивній формі. Об'єктивна форма передбачає можливість сприяння, відтворювання твору.

Не охороняються авторським правом будь-які: ідея, процедура, метод, процес, концепція, відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг, раціоналізаторська пропозиція, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, тощо.

Не є об'єктами авторського права також повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, у вигляді звичайної прес-інформації, твори народної творчості, офіційні документи (укази, закони, постанови, судові рішення тощо), затверджені державними органами державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки).

Перша умовна підгрупа нематеріальних активів цієї групи - права на первісні твори. Первісні твори - протилежність похідним. Похідний твір - це продукт інтелектуальної творчості, заснований на іншому існуючому творі (переклад, адаптація тощо). Оригінальність його полягає або у творчій переробці твору, що існував раніше, або у творчому перекладі його іншою мовою. Первісний твір не має, так би мовити, попередника. У зв'язку з цим права на похідний твір можуть бути дійсними тільки у випадку, якщо автор похідного твору завчасу отримав дозвіл від автора первісного твору про його творчу переробку.

Суміжні права - це права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов'язані з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам.1

Об'єктом прав виконавця твору є публічне повідомлення або будь-яке відтворювання твору виконавцем.

Об'єктом прав виробника фонограми є відтворення, розповсюдження вироблених ними фонограм. Слід брати до уваги, що фонограма - це виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Матеріальні об'єкти - грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів - є примірниками фонограми, тобто їх не слід ототожнювати з об'єктом суміжного права.

Об'єктом прав організацій мовлення є публічне сповіщення про зроблені ними програми.

Не є об'єктом майнових прав (тобто не мають і не можуть мати вартісної оцінки), а відповідно не можуть бути предметом внеску на формування відокремленого майна суб'єкта підприємництва права вільного використання, відтворення твору, що передбачені статтями 15-19 Закону "Про авторське право і суміжні права".

Підтвердження права

Виникнення і здійснення авторських та суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей (як, наприклад, для винаходів, коли для підтвердження права треба подати заявку і отримати патент). Особи, що володіють авторськими правами на твір, можуть (не зобов'язані!) зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах. Державна реєстрація здійснюється Державним агентством України з авторських та суміжних прав з 01.09.95 року на підставі Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Реєстрація чинна протягом строку дії авторських прав. За результатами реєстрації видається Свідоцтво. У разі виникнення спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається чинною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Строк дії авторських прав - протягом життя автора та 50 років після його смерті.

Передача внеску

Суб'єктивні авторські права, як і у випадку з об'єктами винахідництва, поділяються на майнові та особисті (немайнові). Особисті права не можуть передаватись іншим особам, тобто не є предметом угод, а, відповідно, не можуть бути внесками на формування відокремленого майна суб'єкта підприємництва. До особистих (немайнових) належать права:

1) вимагати визнання авторства, згадування ім'я автора у зв'язку з використанням твору;

2) забороняти згадування імені автора твору, якщо автор бажає залишитись анонімним;

3) вибирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір;

5) на обнародування твору.

Майнові права стосуються прав на використання твору у певній формі та певним способом. Можливими варіантами використання твору (їх перелік не є вичерпним) можуть бути: відтворення, публічне виконання і публічне сповіщення, публічний показ, будь-яке повторне публічне сповіщення, переклад, переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни творів, розповсюдження примірників твору, здавання в найом примірників твору, імпорт примірників твору.

Відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми у будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина.

Публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї чи близьких знайомих сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

Публічне сповіщення - це така передача в ефір чи дротами зображень і (або) звуків творів, виконань, фонограм, передач мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті особами, які не належать до звичайного кола сім'ї чи близьких знайомих сім'ї, у місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті у вказаному місці або місцях, незалежно від того, чи можуть зазначені особи приймати зображення чи звуки в одному місці в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

Уся сукупність наведених майнових прав на твір або деякі з них (права на певні види використання твору) можуть безпосередньо бути предметом внеску на формування відокремленого майна суб'єкта підприємницької діяльності. Передача майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, органу мовлення здійснюється на підставі авторського або ліцензійного договору.

Стороною, що передає права в авторському договорі, є автор (автори). Стороною, що передає права в ліцензійному договорі, може бути будь-яка особа, що отримала відповідні права від автора (авторів). До переліку основних умов договорів про передачу прав на об'єкти авторського та суміжних прав варто включити такі:

1) назву об'єкта, права використання якого надаються ліцензіату;

2) перелік прав, що надаються ліцензіату;

3) строк дії ліцензії;

4) розмір винагороди автора (ліцензіара).

Оцінка внеску

Вартість використання творів літератури та мистецтва слід визначати на підставі даних про середні ставки авторської винагороди в певній галузі мистецтва.

Вартість використання прав на комп'ютерну програму, базу даних, об'єкти суміжних прав, як і у випадку з об'єктами промислової власності, залежить від:

1) потенційної економічної вигоди від використання об'єкта;

2) обсягу ліцензії (змісту прав, що надаються ліцензіаром);

3) строку дії ліцензії.

Тому підходи до формування вартості внеску є аналогічними до тих, що були викладені в розділі про об'єкти прав промислової власності.

2. Права на знаки для товарів та послуг

Ідентифікація внеску

Точніше було б назвати цей розділ "Правами на засоби індивідуалізації учасників підприємницької діяльності", адже сюди належить право на фірмове найменування, яке не охоплене поняттям знаків для товарів та послуг.

Сукупність прав на об'єкти цієї групи визначена в Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Положенні про фірму.

Право на знак для товарів та послуг

Знак (для товарів і послуг) - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Знак може бути виражений словесними, зображувальними, об'ємними та іншими позначеннями або їхніми комбінаціями, виконаними у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів. Не можуть бути об'єктами прав на знаки для товарів та послуг:

- державні герби, прапори та емблеми;

- офіційні назви держав;

- емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

- офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

- нагороди та інші відзнаки.

Елементи перелічених позначень можна включити до товарного знака тільки за згодою компетентного органу.

Для отримання правової охорони як товарного знака позначення повинно відповідати таким критеріям:

- воно повинно мати пізнавальну спроможність;

- воно не повинно бути загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду;

- воно не повинно вказувати на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів та послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- воно не є оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- воно не є загальновживаним символом або терміном.

Право на фірмове найменування

Фірмове найменування (фірма) - це найменування суб'єкта підприємницької діяльності, яке використовується останнім в угодах, вивісках, оголошеннях, рекламах, бланках, на рахунках тощо. Якщо товарний знак дає змогу відрізняти один від одного товари або послуги, то фірмове найменування дозволяє вирізняти підприємства. Фірмове найменування вказує на підприємство без посилань на товари або послуги, які воно надає. Структуру фірмового найменування умовно можна поділити на дві частини: стандартну та оригінальну.

Стандартна частина є обов'язковою і використовується всіма підприємствами, бо вона як обов'язкова передбачена законодавством, оскільки визначає вид підприємства (господарського товариства).

Оригінальну частину власники підприємства обирають самостійно. Винятки - повні та командитні товариства, в найменуванні яких за законом слід вказувати найменування (прізвища) учасників товариства. Ця оригінальна частина і має власне вирізняльне значення.

Підтвердження права

Право на знак для товарів та послуг повинно підтверджуватися Свідоцтвом. Свідоцтво надається за заявою власника патентним відомством. Строк дії Свідоцтва - 10 років. На клопотання власника строк дії свідоцтва може бути продовжений, за умови внесення плати, кожний раз на 10 років.

Право на фірмове найменування не потребує документального підтвердження. Воно виникає в момент реєстрації підприємства (внесення його до державного реєстру) і припиняється в момент припинення його діяльності.

Передача внеску

Власник Свідоцтва про право власності на знак для товарів і послуг може передати право власності на знак будь-якій іншій особі або надати дозвіл (видати ліцензію) на використання знаку. Зазначені договори набирають чинності лише після їх реєстрації в патентному відомстві. Істотними умовами договору про надання права користування товарним знаком слід вважати:

1) назву об'єкта (опис), права використання якого надаються ліцензіату;

2) реквізити охоронного документа (свідоцтва);

3) перелік прав, що надаються ліцензіату;

4) строк дії ліцензії;

5) територію, на яку поширюється ліцензія;

6) розмір винагороди ліцензіара;

7) умову про те, що якість товарів та послуг, виготовлених чи наданих з використанням ліцензійного знака, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва, і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Право на фірму не може бути відчужене окремо від підприємства. Однак фірма підприємства може бути використана в найменуванні іншого підприємства як його частина. Це можливо тільки в тому випадку, коли підприємство-ліцензіат перебуває у корпоративних стосунках з підприємством - власником найменування. В іншому випадку використання фірмового найменування може ввести в оману споживачів, що не припустимо. Умови угоди щодо використання фірмового найменування ті ж самі (за винятком останньої), що і для використання знака для товарів і послуг. Угода про використання фірмового найменування не потребує окремої реєстрації.

Оцінка внеску

Оцінка внеску у вигляді права на знак для товарів і послуг, а також права на фірмове найменування залежить від витрат на закріплення позитивного іміджу знака або найменування на певному ринку, репутації підприємства - власника знака або найменування.

Для оцінки вартості внеску у вигляді права користування знаком для товарів і послуг, а також фірмою можна використовувати методи, аналогічні тим, що використовуються для оцінки гудвілу.


Продовження теми


Примітки:

1 Див. "Право інтелектуальної власності в Україні", О.А.Підопригора, О.О.Підопригора, Юрінком інтер. 1999, стор. 51.


Суттєво:

Не охороняються авторським правом будь-які: ідея, процедура, метод, процес, концепція, відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг, раціоналізаторська пропозиція, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, тощо.

Суміжні права - це права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов'язані з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам

Не є об'єктом майнових прав (тобто не мають і не можуть мати вартісної оцінки), а відповідно не можуть бути предметом внеску на формування відокремленого майна суб'єкта підприємництва права вільного використання, відтворення твору, що передбачені статтями 15 - 19 Закону "Про авторське право і суміжні права".

Вартість використання творів літератури та мистецтва слід визначати на підставі даних про середні ставки авторської винагороди в певній галузі мистецтва.

Строк дії авторських прав - протягом життя автора та 50 років після його смерті.

Оцінка внеску у вигляді права на знак для товарів і послуг, а також права на фірмове найменування залежить від витрат на закріплення позитивного іміджу знака або найменування на певному ринку, репутації підприємства - власника знака або найменування.


Додаткові матеріали

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua