Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#30 '2000: Практична бухгалтерія - Гудвіл: як визначити і облікувати

Гудвіл: новий актив і нові проводки

Римма ГРАЧОВА

Гудвіл виникає на балансі підприємства-покупця лише в разі отримання ним в обмін на свої гроші всіх або частини ресурсів придбаного підприємства. За жодних інших обставин про гудвіл не може бути мови

Гудвіл - новий термін в українському підприємництві

У різноманітних офіційних документах гудвіл витлумачено по-різному:

"Гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо" (п. 1.7 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств");

"Гудвіл (ділова репутація) - комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології" (п. 11 Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженого наказом ФДМУ та Держкомітету з питань науки і технологій від 27.07.95 р. №969/97);

"Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання" (п. 4 Загальних положень ПБО 19 "Об'єднання підприємств").

Доволі вичерпну характеристику гудвілу дає МСБО 22 (§40-48): "Гудвилл, возникающий от приобретения, представляет собой платеж, произведенный приобретающим предприятием в надежде получить в будущем экономическую выгоду" (§41 МСБО 22 "Объединения компаний").

Не менш змістовно охарактеризовано цей термін (goodwill) у звичайному словнику1. Ось деякі з наведених характеристик:

  • "условная стоимость деловых связей предприятия, денежная оценка неосязаемого капитала (престиж, опыт деловых связей, устойчивая клиентура)";
  • "денежная оценка предполагаемого превышения прибыльности покупаемой фирмы";
  • l"разность между ценой предприятия в целом и ценой его реального основного капитала";
  • "доброжелательность, благорасположение клиентуры";
  • "разность между покупной стоимостью предприятия и его балансовой стоимостью".

Купуючи діючу крамницю, розташовану в центрі міста (що гарантує новому власникові більший потік покупців порівняно з іншими торговими точками), покупець мусить заплатити ціну, яка перевищує балансову вартість чистих активів виставленого на продаж підприємства, тому що очікує в майбутньому отримати певні економічні вигоди.

Купуючи діюче підприємство з багаторічними діловими зв'язками, широко розрекламованою діяльністю або стабільними ринками збуту (що дає змогу новому власникові тривалий час не турбуватися про рекламу і налагодження нових зв'язків), покупець також готовий заплатити відповідну ціну за придбання вигоди.

Вигідною покупкою можна також вважати навіть не розрекламовану, і не дуже зручно розташовану фірму, якщо вона має штат, укомплектований високопрофесійними, висококваліфікованими фахівцями. За такі переваги із задоволенням платять. І це теж гудвіл.

Однак при всій очевидності вигод від придбання "розкрученої" фірми виникає цілком прагматичне запитання: скільки коштують ці вигоди? Адже не кожен покупець готовий без зайвих торгів викласти суму, яку з нього заправлять. Ціну потрібно обгрунтувати, щоб цей же покупець був упевненим в реальному поверненні коштів, які він має намір викласти.

Три способи визначення вартості гудвілу

Найпоширенішими є три способи визначення вартості гудвілу, тобто ціни, яку покупець має заплатити понад балансову вартість чистих активів.

Перший спосіб. Визначається ринкова вартість чистих активів (нетто-активів - за західною термінологією).

Припустімо, вона становить 6,5 млн грн, тим часом як балансова вартість цих активів - 5,0 млн грн. Отже, різниця - 1,5 млн грн - і є гудвілом.

Однак такий спосіб визначення вартості гудвілу є досить неточним і водночас складним. Складним, тому що, зазвичай, буває важко визначити, які саме об'єкти активів відносяться до чистих. Адже вартість чистих активів визначається тільки загальною, підсумковою величиною і дорівнює сумі власного капіталу (активи мінус зобов'язання). Щоб довідатись, з яких саме конкретних одиниць активів складається ця підсумкова вартість, потрібно провести інвентаризацію, в результаті якої можна отримати розгорнуті дані за всіма активами, після придбання яких у підприємства не залишилося зобов'язань. Інакше кажучи, щоб визначити ринкову вартість чистих активів, потрібно знати балансову вартість кожного об'єкта, що входить до складу цих активів.

Неточним такий спосіб є тому, що ідентичність між ціною ділової репутації фірми і ринковою надбавкою до балансової вартості чистих активів, якими вона володіє, є не завжди виправданою, адже порівнюються фактично різні речі.

Другий спосіб. Полягає у виявленні спроможності підприємства приносити більші прибутки порівняно з іншими, які працюють у цій галузі.

Однак для цього потрібно мати статистичні дані про інші аналогічні підприємства або дані публічних фінансових звітів таких підприємств, причому брати ці дані лише щодо тих підприємств, які мають приблизно однакові обсяги виробництва.

Потрібно порівняти середньорічний прибуток підприємства, яке продається, і такий же (за ті ж роки) прибуток, визначений як середній прибуток інших підприємств, що працюють у тій же галузі. Якщо з'ясується, що прибуток цього підприємства перевищує середньогалузевий, то сума такого перевищення, помножена на кількість років, протягом яких новий власник сподівається отримувати бодай такі ж самі (але не нижчі) прибутки, і буде становити вартість гудвілу.

Кількість років при цьому визначається, як правило, приблизно - з терміну, протягом якого можна розраховувати, що набута ділова репутація буде працювати на нового власника за інерцією. Цей відрізок часу є терміном корисного використання гудвілу.

Власне, цією кількістю років потім, після купівлі, підприємство обумовлює і нарахування амортизації на придбаний гудвіл, і, таким чином, під кінець терміну корисного використання відбувається знецінення гудвілу.

Третій спосіб. Вартість гудвілу визначається діленням суми перевищення прибутку підприємства над прибутком, визначеним як середній у галузі, на середню норму прибутку (норма прибутку - це виражена в процентах частка прибутку в ціні товару).

Припустімо, що перевищення прибутку цього підприємства над середньогалузевим показником прибутку - 30,0 тис. грн, середня норма прибутку - 5%, тоді вартість гудвілу становитиме:

30,0

--------------------------------- = 600,0 тис. грн.

0,05

Цей спосіб дає відповідь на запитання, яку суму коштів потрібно вкласти при купівлі підприємства, здатного постійно приносити прибутки, які перевищують аналогічний показник, взятий в середньому у галузі. Це той випадок, коли термін корисного використання гудвілу важко спрогнозувати. Однак, за ПБО 19 (п. 10), цей термін не повинен перевищувати 20 років.

Гудвіл, на вартість якого не нараховується амортизація, - це мертвий ресурс, а якщо бути точнішим, - то й не актив

Таким чином, гудвіл - це та частка майбутніх прибутків, яка, так би мовити, "за законами совісті" має належати ще попередньому власникові, незважаючи на те, що їх отримуватиме вже його наступник. Відшкодовуючи продавцеві вартість гудвілу, покупець ніби наперед віддає цю частку, сподіваючись, своєю чергою, на повернення цих коштів у майбутньому разом з новими прибутками, тобто на капіталізацію цих витрат. Ось чому на вартість гудвілу нараховується амортизація.

Щоправда, з приводу нарахування амортизації на вартість придбаного гудвілу деякі консультанти іноді висловлюють помилкову думку про неправомірність такої амортизації, якщо термін корисного використання гудвілу визначено без врахування критеріїв, перелічених в п. 11 ПБО 19:

"П. 11. Строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням:

а) прогнозованого строку діяльності підприємства;

б) нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання;

в) зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо".

Зі свого боку мені хочеться відповісти таким знавцям букви закону, що:

- по-перше, жоден з трьох перелічених критеріїв неможливо достовірно спрогнозувати (звідки хто може знати, коли, наприклад, зміниться попит на продукцію);

- по-друге, це не критерії, а лише підказка підприємцям і бухгалтерам, з чим, по можливості, потрібно рахуватися, визначаючи термін корисного використання (бо від цього терміну, як ми вже мали змогу переконатись, залежить ціна гудвілу, а вона, як відомо, визначається ще до покупки), тим більше, що в МСБО 22 цих "критеріїв" більше, і водночас неважко довести, що й там перелічено далеко не все, що можна брати до уваги при визначенні терміну корисного використання гудвілу;

- по-третє, придбаний гудвіл - це, врешті-решт, витрати, тобто на балансі він може з'явитися тільки завдяки здійсненню витрат на його придбання; гудвіл - це актив, який, так само, як і всі інші активи, не може приносити користь вічно, а тому рано чи пізно, одразу чи частинами для кожної одиниці активів настає момент, коли вони перестають визнаватися активами (інакше кажучи, витрачаються). Гудвіл не може бути винятком, оскільки придбаний гудвіл, тобто гудвіл, зароблений зусиллями попереднього власника, "працює" на нового власника лише деякий час, а далі підприємство "заробляє" вже новий гудвіл, який на балансі не може бути врахованим через відсутність факту понесення витрат на його придбання; інша річ, якщо підприємство знову буде продане і цей заново напрацьований гудвіл з'явиться на балансі у складі активів підприємства, яке належить новому власникові;

- по-четверте, витрати на придбання гудвілу здійснюються через капітальні інвестиції, а вкладення в матеріальні і нематеріальні активи повинні знову капіталізуватися, а не враховуватися на балансі мертвим ресурсом. Отже, амортизація на придбаний гудвіл повинна нараховуватись у будь-якому разі, інакше ваша фінансова звітність не буде "правдивою, повною та неупередженою", як вимагають міжнародні (та й національні теж) стандарти, а висловлюючись конкретніше, фінансові результати в такій звітності будуть невиправдано завищеними, що суперечить міжнародно визнаному принципу обачності.

Амортизація на придбаний гудвіл може не нараховуватись лише у випадку виявлення після факту купівлі невідповідності сплачених за нього коштів тим вигодам, які підприємство містило (інакше кажучи, коли з'ясується факт обману або інші непередбачувані обставини). Але ж у такому разі придбаний гудвіл одразу списується на витрати (тобто визнаються збитки). Словом, швидко чи повільно, одразу чи частинами, витратами чи амортизацією, - але гудвіл списується з балансу.

Від'ємний гудвіл

У загальних положеннях ПБО 19 наведене таке визначення від'ємного гудвілу:

"Від'ємний гудвіл - перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання".

Що з цим від'ємним гудвілом робити, зрозуміліше пояснено в МСБО 22:

"49. Когда стоимость приобретения меньше доли капитала приобретающего предприятия в фактической стоимости приобретенных идентифицируемых активов и обязательств на дату сделки по обмену, фактическую стоимость приобретенных активов следует пропорционально уменьшать до устранения превышения. Когда невозможно полностью устранить превышение путем уменьшения фактической стоимости приобретенных неликвидных активов, остаточное превышение (излишек) следует отражать как отрицательный гудвилл и рассматривать его как отсроченный доход. Его следует признавать как доход на систематической основе в течение периода, не превышающего пяти лет, если только не оправдан более длительный срок, который, тем не менее, не может превышать двадцати лет, начиная с даты приобретения".

Далі, в §51 МСБО 22 описується альтернативний підхід, але, чесно кажучи, я не бачу там жодної альтернативи, бо підхід (метод) визнання від'ємного гудвілу відстроченим доходом, описаний в §51, зовсім не відрізняється від методу, описаного в §49: ті ж самі 5 або 20 років і ті ж самі причини виявлення від'ємного гудвілу. Єдина відмінність у згаданих параграфах, то це те, що в §49 йдеться про від'ємний гудвіл, який з'являється внаслідок придбання неліквідів, а в §51 - про виявлення від'ємного гудвілу внаслідок будь-якого перевищення вартості чистих активів над вартістю придбання підприємства загалом.

Отже, від'ємний гудвіл виникає там, де балансова вартість активів підприємства, що продається, перевищує розмір оплати за них.

Від'ємний гудвіл навряд чи можна назвати від'ємною діловою репутацією, але цей актив є цілковитою протилежністю гудвілу.

Гудвіл - це актив, від'ємний гудвіл - контрактив

Якщо після зарахування на баланс підприємства-покупця активів, капіталу і зобов'язань придбаного ним підприємства залишається ще якась "незарахована" величина, без якої всі придбання, взяті разом, дорівнюють сумі оплати за це підприємство, ця величина повинна бути відображена в нематеріальних активах як гудвіл.

Якщо після зарахування на баланс підприємства-покупця активів, капіталу і зобов'язань придбаного ним підприємства з'ясується, що вартість всіх цих придбань перевищує сплачену за них суму і, таким чином, на балансі з'явилася "зайва" величина ("розкидана" по всіх статтях), ця величина повинна бути відображена в нематеріальних активах як від'ємний гудвіл, тобто від'ємною (контрактивною) статтею.

Отже, витрати на придбання підприємства розподіляються за статтями балансу.

Невідповідність справедливої вартості придбаних чистих активів розміру оплати за придбання підприємства, якому ці активи належали, пояснюється тим, що ціна підприємства як цілісного майнового комплексу, як правило, дуже відрізняється від суми вартості всіх цих активів у тому випадку, якби вони продавалися поодинці.

Гудвіл: нові проводки в українській бухгалтерії

Перш ніж перейти безпосередньо до бухгалтерських проведень, вважаю незайвим ще раз підкреслити, що гудвіл виникає лише тоді, коли підприємство-покупець в обмін на сплачені попередньому власникові гроші (або в обмін на іншу форму оплати) зараховує на свій баланс всі активи, якими до цього часу володіло підприємство продавця, відповідно, збільшує свій капітал і бере на себе всі зобов'язання придбаного підприємства, словом, коли відбувається, так би мовити, постатейне злиття двох підприємств в єдиний баланс.

Можлива також ситуація, коли купівлю одного підприємства здійснюють одразу кілька підприємств-покупців, тобто кожен сплачує свою частку і, відповідно, кожен отримує свою частку активів, зобов'язань і капіталу проданого таким чином підприємства. Згідно з цими частками поділяється і гудвіл (від'ємний гудвіл). Проте в будь-якому разі підставою для зарахування на баланс гудвілу є передача активів проданого підприємства.

Скільки б там не говорили, ніби гудвіл виникає в результаті придбання одним підприємством (або кількома підприємствами) пакета акцій іншого, - це не так, бо акції беруться на облік у складі фінансових інвестицій (п.6 ПБО 19). Акції - це лише частка капіталу, право контролювати і отримувати дивіденди, але це ще не ресурси.

Оцінка фінансових інвестицій проводиться за трьома видами вартості

Залежно від мети придбання цінних паперів, оцінка фінансових інвестицій проводиться за трьома видами вартості:

- за справедливою вартістю (п. 8 і 9 ПБО 12);

- за амортизованою собівартістю

(п. 10 ПБО 12)2;

- за методом участі в капіталі

(пп. 12, 13, 14 ПБО 12).

Будь-яке збільшення (зменшення) вартості цих інвестицій так чи інакше відображається на фінансових результатах підприємства, котрому ці папери належать. Як саме це відбувається і яким чином відображається (доходи, витрати, дисконт, премії тощо), - це зовсім інша тема, яку ми зараз не розглядатимемо. Я лише хочу зазначити, що гудвіл до цих операцій не має жодного відношення. А згадати про фінансові інвестиції тут мусила з тієї причини, що останнім часом в друкованих ЗМІ все ж таки з'являються непродумані консультації щодо обліку гудвілу, де пропонується просте рішення: рахунок гудвілу кореспондується з рахунком фінансових інвестицій, тобто рахунок фінансових інвестицій у цій кореспонденції кредитується, якщо є гудвіл, або, навпаки, дебетується, якщо є від'ємний гудвіл. Тим часом гудвілу або від'ємному гудвілу у фінансових інвестиціях взятися немає звідки.

Щоб більше не повертатися до цього питання, залишилося уточнити зміст п. 9 ПБО 19, де, зокрема, сказано:

"9. Якщо придбання здійснюється поетапно (наприклад, шляхом послідовного придбання акцій), то кожна операція відображається окремо за справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, а вартість окремих інвестицій поетапно порівнюється з часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів і зобов'язань, які придбані на кожному етапі".

Поетапне придбання підприємства докладніше висвітлено в §35-37 МСБО 22. Зокрема, йдеться і про гудвіл, який виникає щоразу після кожного етапу придбання, але при цьому зазначається, що вартість гудвілу в таких випадках встановлюється умовно, і це відбувається аж до того моменту, коли буде засвідчена операція придбання підприємства. Тим більше, що стосується це лише інвестицій в асоційовані підприємства. Далі читаємо:

"Когда инвестиция до приобретения не являлась ассоциированным предприятием, фактическая стоимость идентифицируемых активов и обязательств устанавливается на дату каждого значимого этапа и гудвилл или отрицательный гудвилл признается, начиная с даты приобретения".

Простіше кажучи, до того моменту, доки не буде визнано (засвідчено) факт придбання підприємства як такого (а не його акцій), доти про гудвіл немає й мови. На жаль, у п. 9 нашого ПБО 19 таких пояснень не міститься, а тому не дуже зрозуміло, що робити після порівняння частки покупця із справедливою вартістю ідентифікованих активів і зобов'язань у разі, якщо вони неоднакові. Однак цілком зрозуміло з цього пункту, що порівняння можливе лише за умови, коли покупець має з чим свою частку (оплату) порівнювати, тобто відповідні активи і зобов'язання повинні бути йому передані.

Сподіваюсь, не потрібно додатково пояснювати, що у разі придбання акцій, які мало підприємство на своєму балансі як інвестиції в інші підприємства, тобто як свої активи, такі акції не є акціями проданого підприємства як частки його власного капіталу.

Бухгалтерські проведення операцій придбання підприємств: у цілому або як частки

Щодо бухгалтерських проведень операцій придбання підприємств у цілому або як частки такого цілісного майнового комплексу, можна сказати дуже коротко: при передачі права власності на активи, зобов'язання і капітал підприємства, яке продається, підприємству-покупцю всі бухгалтерські проведення (після відповідної оцінки цих статей) реєструються за дебетом відповідних рахунків активів і кредитом одного рахунка: "Розрахунки з іншими кредиторами" (р. 685) або "Розрахунки з іншими дебіторами" (р. 377), якщо оплата відбулася раніше від передачі. Отже, фіксується борг перед попереднім власником (або закривається його борг, якщо оплата відбулася раніше) підприємства, активи якого з'явилися на балансі підприємства-покупця. Щодо придбаних зобов'язань, то їх в цьому разі (за звичайних обставин) переоцінювати нема сенсу (сподіваюся, нема потреби доводити, чому). Підкреслюю: за звичайних обставин, тобто у разі коли кредитори проданого підприємства не наполягають на перегляді своїх прав.

Якщо з'ясується, що оплата за придбання цього підприємства була вищою від вартості переоцінених чистих активів, різниця відображається у складі нематеріальних активів як гудвіл:

У разі якщо оплата за придбання підприємства становить величину, нижчу за вартість переоцінених під час купівлі активів, виникає від'ємний гудвіл:

Про те, що гудвіл згодом амортизується, а також про те, чому це відбувається, йшлося вище. Щодо від'ємного гудвілу, то з часом він теж зникає, перетворюючись на дохід. Це перетворення поступово, у міру корисного використання придбаних активів (наприклад, вигідного продажу тих активів, які вважалися неліквідами) відображається за дебетом рахунка "Від'ємний гудвіл" і кредиту рахунка "Інші доходи"

На балансі від'ємний гудвіл відображається від'ємною величиною. Що це означає? Тільки те, що, подібно до інших контрактивних рахунків (знос, торгова націнка тощо), від'ємний гудвіл збільшується (з'являється) кредитовими оборотами, а зменшується - дебетовими, що звичайним активам не властиво. Отже, дебетового сальдо за рах.19 просто не може бути. Про наявність на балансі від'ємного гудвілу може свідчити лише кредитове сальдо за рах.19. А кредитове сальдо за рахунком активів - це від'ємна величина, яка просто зменшує вартість інших, причетних до цієї величини, активів. Точніше, не зменшує, а коригує в бік зменшення, усуваючи завищення валюти балансу. Від'ємний гудвіл - це такий самий контрактив, як знос або торгова націнка, і в його бухгалтерському відображенні немає жодних труднощів.


СУТТЄВО

При всій очевидності вигод від придбання "розкрученої" фірми виникає цілком прагматичне запитання: скільки коштують ці вигоди? Адже не кожен покупець готовий без зайвих торгів викласти суму, яку з нього заправлять. Ціну потрібно обгрунтувати, щоб цей же покупець був упевненим в реальному поверненні коштів, які він має намір викласти.

Гудвіл - це та частка майбутніх прибутків, яка, так би мовити, "за законами совісті" має належати ще попередньому власникові, незважаючи на те, що їх отримуватиме вже його наступник. Відшкодовуючи продавцеві вартість гудвілу, покупець ніби наперед віддає цю частку, сподіваючись, своєю чергою, на повернення цих коштів у майбутньому разом з новими прибутками, тобто на капіталізацію цих витрат. Ось чому на вартість гудвілу нараховується амортизація.

Якщо після зарахування на баланс підприємства-покупця активів, капіталу і зобов'язань придбаного ним підприємства залишається ще якась "незарахована" величина, без якої всі придбання, взяті разом, дорівнюють сумі оплати за це підприємство, ця величина повинна бути відображена в нематеріальних активах як гудвіл.

Що б там не говорили, ніби гудвіл виникає в результаті придбання одним підприємством (або кількома підприємствами) пакета акцій іншого, - це не так, бо акції беруться на облік у складі фінансових інвестицій (п.6 ПБО 19). Акції - це лише частка капіталу, право контролювати і отримувати дивіденди, але це ще не ресурси.


Резюме

Підбиваючи підсумки, можна виділити головну ознаку наявності гудвілу і від'ємного гудвілу - це невідповідність сплаченої за придбання підприємства суми сукупній вартості переданих чистих активів, що надійшли на баланс внаслідок здійснення такої покупки. В активах, придбаних поодинці, гудвілу бути не може. Не може бути гудвілу і при здійсненні фінансових інвестицій.

А ще слід пам'ятати, що гудвіл є лише при здійсненні витрат, тобто подароване підприємство "не несе з собою" ні гудвілу, ані від'ємного гудвілу на баланс нового власника, хоча фактично подароване підприємство, як правило, має певні переваги або недоліки щодо своєї прибутковості (збитковості) чи ділової репутації. Однак за відсутності факту витрат бухгалтер не може ті чи інші переваги зарахувати як гудвіл навіть якщо б дуже цього хотів. Для бухгалтера гудвіл - категорія вартісна.


Примітки:

1 "Англо-русский экономический словарь" під ред. проф. А.В.Анікіна, М. "Русский язык",1977 р.

2 Даний пункт акцій не стосується, бо такими інструментами, як премії і дисконт, оперують лише в обліку облігацій, сертифікатів або інших позикових документів.

3Замість р. 685, можна використовувати р. 377, оскільки активно-пасивних рахунків на зразок "старого" 76-го "Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами" в новому плані рахунків не передбачено. В цьому є певна незручність, але до неї можна пристосуватися.

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua