Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#34 '2000: Практична бухгалтерія - Арбітраж

До питання практики застосування індексів інфляції при розгляді судових справ

Ігор ЄСИПОВ,
завідуючий юридичною консультацією юридичної фірми "Палій", м. Львів


Внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) законом від 08.10.99р. №1136-XIV в частині, що стосується права кредитора стягнути з боржника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, викликало певні ускладнення в практиці її (ст. 214) застосування.

Чим насправді є інфляційні (для спрощення автор надалі буде застосовувати саме цей термін)?

Саме вживання цього поняття вже викликає певні ускладнення.

Чи є інфляційні складовою і безумовною частиною боргу, який, згідно з законом, кредитор має право вимагати від боржника, чи вони (інфляційні) є збитками, яких зазнає кредитор внаслідок невчасного виконання грошового зобов'язання боржником? А може, це санкція у вигляді неустойки (пені), на яку кредитор має право відповідно до закону (як, наприклад, вважає В.Мосейчук, "ГК" 45/99, зошит "Документи для роботи", с. 38)?

На жаль, законодавець не визначив правової природи інфляційних. У чому ж труднощі? Їх ціла низка.

По-перше, з якого часу потрібно застосовувати зазначену норму ст. 214 ЦКУ?

По-друге, чим же насправді є інфляційні: збитками, санкцією чи ні тим, ні іншим, а, наприклад, складовою боргу?

По-третє, як кореспондує ст. 214 ЦКУ зі ст. 203 і 204 Кодексу?

По-четверте, як розраховувати передбачену законом чи договором неустойку (пеню) у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником?

Почнемо за порядком.

З першим запитанням ускладнень, на перший погляд, не повинно бути. Згідно із загальновизнаним принципом, закон не має зворотної сили, крім випадків, коли законодавець поширює дію закону на правовідносини, що були до набрання ним чинності.

У цьому випадку ускладнення виникають вже з визначенням дати набрання чинності законом від 08.10.99р. №1136-XIV. Згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про порядок офіційного опублікування нормативно-правових актів і набрання ними чинності" від 10.06.97р. №503/97, офіційними друкованими виданнями в Україні є:

- "Офіційний вісник України";

- "Відомості Верховної Ради України";

- "Урядовий кур'єр".

Закон від 08.10.99р. №1136-XIV був уперше опублікований 30.10.99р. в газеті "Голос України" і лише 03.11.99р. - в "Урядовому кур'єрі".

Як видно з наведеного вище переліку, "Голос України" не є офіційним виданням. Таким чином, незважаючи на ті джерела, що повідомили про набрання чинності зазначеним законом з 30.10.99р. (наприклад, ті ж "ГК" №45/99), датою набрання чинності законом треба вважати, на думку автора, 03.11.99р.

Тепер з приводу практики застосування зазначеної норми у часі.

Як відомо, джерелом матеріального права є не тільки ЦКУ. Ще за 2,5 року до набрання чинності зазначеним законом Верховний суд і Міністерство статистики України спільним листом від 03.04.97р. №62-97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", з посиланням на ст. 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію", запропонували судам "для перерахунку грошових сум" застосовувати названі Рекомендації при вирішенні судових справ.

12.05.99р. (тобто за півроку до набрання чинності новою редакцією ст. 214 ЦКУ) Вищий арбітражний суд України (далі - ВАСУ) Роз'ясненнями №02-5/223 (далі - Роз'яснення), з посиланням на ті ж статті ЗУ "Про інформацію", підтвердив офіційність опублікованих Держкомстатом індексів інфляції і правомірність їх застосування при розрахунках розмірів заподіяних збитків.

Таким чином, зазначене вище дозволяє зробити важливий висновок: застосовувати індекси інфляції можна і треба у відносинах, що виникли до 03.11.99р.

Стосовно другого. Чим же насправді є інфляційні? Як правило, відповідачі при розгляді цієї категорії справ посилаються на те, що інфляційні є збитками, і просять суд зменшити їх на суму неустойки.

Спробуємо розібратися.

Як бачимо, не зовсім збігаються позиції Верховного суду і Вищого арбітражного суду України. Перший вважає за необхідне застосовувати інфляційні при перерахунках грошових сум, не обмежуючи при цьому сферу таких перерахунків; другий обмежується їх застосуванням у випадках, пов'язаних з визначенням заподіяних збитків (або ж зазначене Роз'яснення ВАСУ потрібно розуміти ширше).

Якщо інфляційні є збитками, то їх треба застосовувати в кореспонденції зі статтями 203 і 204 ЦКУ, тобто інфляційні відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою, якщо інше не передбачене законом або договором.

Якщо ж інфляційні не є збитками, а встановленим коефіцієнтом для визначення відповідності (еквівалентності) певних грошових сум в різний час (в т.ч. і при визначенні збитків!!!), то в такому разі треба визнати, що:

- вони (інфляційні) є складовою частиною боргу (зобов'язання, збитку, оціненого в грошовому вираженні, тощо) і застосовуються на вимогу кредитора у всіх випадках відшкодування (компенсації тощо) без взаємозв'язку зі ст. 204 ЦКУ;

- при коригуванні простроченої заборгованості на індекс інфляції неустойку треба розраховувати з урахуванням зазначеного коригування (у всіх випадках, в т.ч. при розгляді правовідносин, що виникли до 03.11.99р.).

Проілюструємо сказане судовою практикою

04.05.2000р. арбітражним судом Н-ської області було прийняте рішення за позовом підприємця М. до підприємства Д. про стягнення з останнього заборгованості з урахуванням індексу інфляції, неустойки (пені) і річних з простроченої суми (відразу застережемо, що борг був заявлений з урахуванням індексу інфляції за квітень 1998 р. - березень 2000 р.). Цитую витяг з мотивувальної частини рішення:

"...Щодо посилань відповідача про неправомірність стягнення збитків з врахуванням встановленого індексу інфляції і 3-х процентів річних через те, що це не передбачено угодою сторін, з посиланням на ст. 204 Цивільного кодексу України.

Дана можливість передбачена ст. 214 Цивільного кодексу України, тобто законом, яка викладена імперативно, без будь-яких посилань на інші статті даного Кодексу (у т.ч. і на ст. 204). Річні не є збитками, а є санкцією за порушення зобов'язань, встановленою законом, а опубліковані індекси інфляції є офіційними (ст. 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію") і розраховуються і застосовуються не для визначення збитків, а, зокрема, для визначення відповідності (еквівалентності) певних грошових сум у різний час, тобто використовуються для перерахунків грошових сум, про що й зазначено у спільному листі Верховного суду України та Міністерства статистики України від 03.04.97р. №62-97. Згодом законом від 08.10.99р. №1136-ХІV це було законодавчо закріплено у ст. 214 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про борг, а не про збитки. В світлі наведеного, стягнення боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції не є також і санкцією, як помилково зазначає позивач у позовній заяві, а тому стягнення відповідних сум є правомірним з інших, зазначених вище підстав.

...Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і підлягають задоволенню у повному обсязі".

Отже:

- суд визнав право позивача на відшкодування боргу з урахуванням індексу інфляції безвідносно неустойки, в т.ч. за період, що передував набранню чинності новою редакцією ст. 214 ЦКУ;

- суд вийшов за межі правозастосування інфляційних, вказаних в Роз'ясненнях ВАСУ, тобто підтримав позицію Верховного суду України, вказавши, що вони (інфляційні) "використовуються для перерахунків грошових сум". На обгрунтування саме такого трактування правозастосування інфляційних суд послався на практично ідентичну позицію законодавця, який згодом закріпив її (позицію) в ст. 214 ЦКУ;

- суд не погодився з тим, що інфляційні є санкцією (як вважали позивач і В.Мосейчук), фактично вказавши, що застосування інфляційних правомірне внаслідок їх правової природи (коригування грошових зобов'язань (а не тільки збитків) на індекс інфляції є офіційно допустимим встановленням співвідношення (еквівалентності) грошових сум у різний час).

Тепер повернімося до Роз'яснень ВАСУ і уважно подивимося, чи визначає Вищий арбітражний суд інфляційні як збитки? Ні!!!

Посилаючись на ст. 203 і 440 ЦКУ, ВАСУ вважає правомірним відшкодовувати збитки з урахуванням інфляційних. Отже, це жодним чином не суперечить тому, що інфляційні є складовою частиною будь-якого простроченого грошового зобов'язання, в т.ч. шкоди, збитку і т.д.

Таким чином, на думку автора, Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.05.99р. №02-5/223 слід розуміти ширше, оскільки трактування правомірності застосування інфляційних при перерахунках грошових сум не суперечить позиції ВАСУ щодо правомірності застосування інфляційних при розрахунках розмірів заподіяних збитків.

Як формулювати позовні вимоги зі стягнення інфляційних?

У світлі сказаного виникає запитання: як формулювати позовні вимоги зі стягнення інфляційних? Розглянемо такий приклад.

Рішенням суду постановлено стягнути з відповідача борг (збиток, заподіяну шкоду тощо). Припустімо, що з моменту винесення позитивного рішення згідно із заявленими позовними вимогами до його виконання минуло півроку. У такому випадку позивач має право звернутися до суду з додатковим позовом і просити стягнути заборгованість, що виникла внаслідок інфляції за період між датою заяви початкового позову і моментом виконання рішення суду, і окремо - неустойку за вказаний період, якщо така була передбачена законом або договором. Звертаю увагу на необхідність саме такого трактування позовних вимог; якщо просити суд стягнути збитки, що виникли внаслідок інфляції, то суд зобов'язаний зменшити їх на суму, покриту неустойкою.

Таким чином, відповідаючи на третє і четверте запитання, слід визнати, що:

- ст.214 ЦКУ не кореспондує зі ст. 203 і 204 ЦКУ при розв'язанні питання про відшкодування заборгованості. Якщо ж суттю спору є відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, то розмір збитків треба розраховувати з урахуванням інфляційних і відшкодовувати в частині, не покритій неустойкою. При цьому суд не може посилатися на ст. 214 ЦКУ, оскільки збиток не є боргом;

- при розрахунку розміру неустойки кредитор має право розраховувати пеню щомісяця, коригуючи розмір заборгованості на індекс інфляції, який щомісяця з 5 по 10 число місяця, наступного за звітним, публікується Держкомстатом у газеті "Урядовий кур'єр".

Автор висловив своє бачення цієї проблеми, яке підтримане судовою практикою з його участю. Разом з тим не виключено, що при розгляді аналогічних справ суди трактували інфляційні як збитки, яких кредитор зазнає внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, і, відповідно, зменшували розмір збитків, що відшкодовуються, на суму неустойки, що стягується.

Автор буде вдячний, якщо колеги-юристи відгукнуться на цю публікацію і розвинуть або спростують висловлену тут точку зору.


СУТТЄВО

Чи є інфляційні складовою і безумовною частиною боргу, який, згідно з законом, кредитор має право вимагати від боржника, чи вони (інфляційні) є збитками, яких зазнає кредитор внаслідок невчасного виконання грошового зобов'язання боржником? А може, це санкція у вигляді неустойки (пені), на яку кредитор має право відповідно до закону

Як бачимо, не зовсім збігаються позиції Верховного суду і Вищого арбітражного суду України. Перший вважає за необхідне застосовувати інфляційні при перерахунках грошових сум, не обмежуючи при цьому сферу таких перерахунків; другий обмежується їх застосуванням у випадках, пов'язаних з визначенням заподіяних збитків.

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua