Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#34 '2000: Практична бухгалтерія - Запитання тижня: ліцензування

Ваше ставлення до ліцензування і до закону про нього?

Не так вже й багато часу залишилося до введення в дію Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (набирає чинності 22 жовтня 2000 року). Коротко нагадаємо, про що йдеться: якщо до прийняття цього нормативного документа підприємці, одержуючи ліцензії, керувалися ст. 4 Закону України "Про підприємництво", то тепер їм на допомогу (або навпаки) з'явився цілий закон. Ми вирішили дізнатися думку про цей документ тих, кого він стосується, а також почути їх прогнози на майбутнє.


  1. Чи вважаєте ви за доцільне взагалі застосовувати механізм ліцензування певних видів господарської діяльності?

  2. Після прийняття закону процедура ліцензування виявилася досить спрощеною: подається заява про видачу ліцензії, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, і лише для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії додаються документи, перелік яких встановлюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Чи передбачаєте ви в майбутньому виникнення труднощів внаслідок запровадження нового механізму?

  3. Як вплине на вашу фінансово-господарську діяльність запровадження ліцензування на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом по Україні?

  4. Ваше ставлення до того, що з переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, виключено аудиторську та юридичну практику?

Звільнення від ліцензування аудиторської практики призведе до виникнення базару на аудиторському ринку

На мою думку, ліцензування необхідне, бо інакше у сфері підприємництва виникне хаос.

Запроваджений новий механізм ліцензування виявився суттєво спрощеним, але трапляються випадки, коли підприємці некваліфіковані та не компетентні в сфері своєї діяльності. Людина хоче отримувати ліцензію, при цьому нічого не знаючи. Тому необхідно впровадити такий механізм отримання ліцензії:

1-й етап - складання іспиту;

2-й етап - отримання сертифіката;

3-й етап - отримання ліцензії на право здійснення того чи іншого виду діяльності строком дії 5 років. Причому один раз на п'ять років треба здавати іспит, підтверджуючи (або не підтверджуючи) право на провадження того чи іншого виду діяльності.

Виключення з переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, аудиторської практики, я гадаю, призведе до виникнення базару на аудиторському ринку. Хоча будь-який контроль - це передання державою владних функцій окремій особі або групі осіб, тобто виявлення довіри держави до людей, впевненості в надійності виконання ними покладених на них обов'язків. Але, як на мене, то я б залишив існуючий перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, зокрема проведення аудиторської практики.

В. ТЕОДОРОВИЧ, генеральний директор
ТзОВ "Т-ІНАУДИТ", м. Житомир

Труднощі які були, такі й залишились

У своїй професійній діяльності керуюся принципом: закон є закон. Хоча прийняття того чи іншого нормативного документа, на жаль, на практиці не завжди себе виправдовує.

У редакції Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" розширено перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. На мою думку, ліцензуванню мають підлягати лише ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини та стан навколишнього середовища, а такі життєво необхідні види діяльності, як медична практика, продаж продуктів харчування та інші, мають бути звільнені від ліцензування.

На перший погляд, процедура ліцензування дійсно виглядає суттєво спрощеною. З одного боку, це добре, а з іншого - погано. Отримання ліцензії вимагає наявності певних знань у людини, бо вона несе відповідальність за те, що робить. А в людей часто-густо відсутні відповідні знання. На мій погляд, труднощі які були, такі і залишилися. А найчастіше ми стикаємося з ними в роботі з організаціями, які провадять ліцензійну діяльність.

Моя загальна оцінка прийнятого закону - 50 на 50.

Н. ГАЛКІНА, аудитор АФ "Рада", м. Київ

Ліцензування транспортних перевезень - абсурд

Застосування механізму ліцензування тих чи інших видів господарської діяльності вважаю непотрібним, зокрема ліцензування транспортних перевезень. Якщо до процедури ліцензування включають автотранспортні підприємства (які провадять свою діяльність понад 50-60 років, час заснування яких припадає ще на радянські часи), то такі дії нашого уряду вважаю абсурдними.

Якщо, наприклад, приватна особа вирішила займатися транспортними перевезеннями, то необхідно обов'язково ліцензувати її діяльність. Взагалі, ліцензування - велика складність, не враховуючи витрати дорогоцінного часу та грошей на отримання ліцензії. На мій погляд, у процесі ліцензування відбувається роздування штату в державі, але, як кажуть, владі зверху видніше.

Як фахівець, який працює в галузі автотранспорту понад 30 років, вважаю, що запровадження ліцензування на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом негативно вплине на фінансово-господарську діяльність нашого підприємства. Нам доведеться, по-перше, відшкодовувати кошти, які ми не зможемо отримати від замовників, по-друге, доведеться постійно збільшувати калькуляцію, по-третє, багатьох замовників ми вже втратили, оскільки їм вигідніше працювати з приватними особами, які не здійснюють платежів до бюджету у вигляді податків. А нас мало того що обкладають великими сумами податків, то ще й при цьому обдирають такими процедурами, як ліцензування, страхування тощо.

М. ЧУРИЛО, директор СП "Виробниче автотранспортне об'єднання", м. Ужгород

Ліцензування - дублювання процедури сертифікації

Мене настільки вражає механізм ліцензування, який існує в сучасних економічних умовах, що я б взагалі скасував його або замінив альтернативним порядком, при якому для кожного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, були б окремі ліцензійні умови.

Хочу сказати, що наша сфера діяльності не повинна підлягати ліцензуванню, оскільки застосування одночасно двох процедур - сертифікації та ліцензування - призводить, причому в подвійному розмірі, до втрат як часу, так і грошей. Тим більше що механізм сертифікації - для нас пройдений етап, і не хотілось би зупинятись на процедурі ліцензування, бо це, як на мене, - дублювання процедури сертифікації.

Запровадження ліцензування на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом негативно вплине на фінансово-господарську діяльність нашого АТП, оскільки ми втратимо багато замовників, а відповідно, й коштів.

Т. ПЕТРЕНКО, заступник директора з економічних питань Дніпропетровського АТП,
м.Дніпропетровськ

Чиновники обов'язково внесуть свою лепту "на користь" підприємців

На мою думку, необхідно і надалі застосовувати механізм ліцензування окремих видів господарської діяльності, встановлюючи при цьому такі ліцензійні умови та такий порядок ліцензування, які б не спричиняли суттєвого впливу на результати фінансово-господарської діяльності ліцензіатів та не забирали в них багато часу на процес отримання ліцензії.

Спрощення процедури ліцензування обов'язково призведе до виникнення певних труднощів. А "посприяють" прискоренню цього процесу наші чиновники. На перший погляд сумлінно виконуючи свої обов'язки і діючи нібито відповідно до закону, своїми діями вони лише заплутають процедуру ліцензування.

Вважаю помилковими дії уряду щодо виключення з переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, аудиторської та юридичної практики. У майбутньому таке рішення призведе до послаблення юридичної відповідальності та здійснення контролю за спеціалізованими видами діяльності, які вимагають спеціальних знань.

В. ДАРІЄНКО, директор юридичної фірми
"Давид", м. Одеса

На скасовану ліцензію є "запасний аеродром"

Скасування такого виду покарання, як зупинення дії ліцензії, можна розглядати з кількох точок зору. Передусім я розумію це як підвищення відповідальності фірм, підприємств, організацій. Адже тепер вже немає цього "підвішеного" стану, коли дія ліцензії зупинена, але її можна поновити, якщо постаратися. Треба отримувати нову ліцензію, а це можливо лише через рік. А рік бездіяльності, зрозуміло, принесе дуже великі збитки.

Однак, на мою думку, передбачливому підприємцю від цього, як то кажуть, ні зимно ні спекотно. І ось чому. Адже ж не так складно для більш-менш "розкрученої" фірми швиденько оформити собі нову структуру і для неї отримати ліцензію. Такі "штучки" можна заготувати і наперед. Зрозуміло, на це треба потратитись, але, прораховуючи варіанти, неважко дійти висновку, що мати "запасний аеродром" вигідно.

М. КРОН, юрисконсульт, м. Донецьк

Для великих фірм та підприємств проблем не буде

Відверто скажу, що закон, про який йдеться, я ще не встиг детально вивчити, тим більше - проаналізувати можливі наслідки його дії. Тому спробую відповісти лише на одне із запропонованих "Дебетом-Кредитом" запитань. Властиво, про ліцензування транспортних перевезень.

На мою думку, це - відчутний удар по маленьких транспортних підприємствах, особливо по людях, які мають у власності один-два автомобілі. Наскільки я орієнтуюся, ціна ліцензії не буде високою - до цього часу ліцензія на міжнародні перевезення коштувала 12 неоподатковуваних мінімумів для юридичних осіб і два мінімуми - для фізичних. Але справа не в ціні. Очевидно, до перевізника ставитимуться вимоги стосовно якості обслуговування. Тобто транспортний засіб у нього повинен бути в повному порядку (не стара, підлатана, підфарбована машина), має бути і відповідне ремонтно-обслуговуюче господарство. Для нас, приміром, це не проблема: АТП має свою розвинуту інфраструктуру - ремонтну базу, гараж тощо. А для власника однієї вантажівки? Передбачаю також запитання від організації, яка видає ліцензії: "Яким чином ваш водій перед рейсом проходить медичний контроль?".

Знову ж таки, для великих АТП це не проблема - а для власника одного авто? А ось ще одна суттєва деталь. Скажімо, підприємство, фірма, яка має свій транспорт, без ліцензії не зможе навіть перевезти меблі своєму працівникові - перший-ліпший інспектор ДАІ може таку поїздку трактувати як порушення. Передбачаю також, що в установах, які видаватимуть ліцензії, на перших порах виникнуть черги.

Р. ВАЛЬКО,
заступник начальника з експлуатації
транспортно-будівельного підприємства, м.Харків

Краще обійтися без змін

Обговорюючи зі знайомими підприємцями цей закон, ми зійшлися на тому, що хай би це вже був остаточний регламентуючий документ на тривалий час, без суттєвих змін, доповнень. Хочеться стабільності, спокою. Зрештою, саме ліцензування - це вже спрощення: не треба різних сертифікатів, дозволів тощо. Маєш справу з одним органом ліцензування, отримуєш єдиний дозвільний документ. От і добре.

П. БОРКАЙ, підприємець, м. Чернігів

Поменшає екскурсоводів-"індивідуалів"

"Плюси" та "мінуси" у Законі "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у порівнянні із Законом "Про підприємництво" одразу впадають у вічі. Полегшення отримують ті підприємства та організації, які займаються (або мають намір зайнятися) розробкою простих корисних копалин, наприклад, піску, виготовленням пива, - без зайвих клопотів можна запустити міні-пивоварню, виробництво будівельних матеріалів, крім несучих. Але постраждають автоперевізники, освітянські заклади (найперше, гадаю, приватні), а також люди, які заробляють собі на життя екскурсійною діяльністю. Адже щодо останнього виду діяльності, то, як мені відомо, у багатьох містах є екскурсоводи, які працюють індивідуально, і їм буде дуже непросто отримати ліцензію.

Володимир С., заступник директора
консалтингової фірми, м. Чернівці

Постраждає навколишнє середовище

Я працюю в геологічній установі, тому, зрозуміло, найперше звернув увагу на те, що без ліцензії можна буде розробляти родовища звичайних корисних копалин. Вважаю, що це недобре, хоча б з точки зору охорони навколишнього середовища. У багатьох місцях без жодних дозволів, узгоджень з відповідними організаціями і без того, як то кажуть, кожен, кому не ліньки, вибирає гравій з берегів і русел річок, глину, пісок. До речі, саме це є однією з причин значного збільшення шкоди, яку приносять повені у Львівській та інших областях. Як на мене, то краще було б посилити вимоги до організацій, які розробляють корисні копалини.

І. ДАЦЬКІВ, працівник державного підприємства "Західукргеологія"


Наступне питання тижня: Коли бухгалтеру краще йти у відпустку і коли це робите саме Ви?

1. Як ви ставитеся до відпусток: як до способу відпочити чи як до періоду, протягом якого ви зможете дотягнути "хвости", які виникли під час звичайного робочого ритму?

2. На який термін ви можете дозволити собі взяти відпустку? Який бажаний термін - щоб відпочити і щоб робота не постраждала?

3. Де ви відпочивали (збираєтеся відпочити) цього року?

4. Чи надає керівник вашого підприємства якісь особливі пільги або доплати на період відпустки?

5. Хто буде виконувати поточну бухгалтерську роботу протягом вашої відпустки?

6. З ким ви збираєтеся провести свою чергову відпустку:

- самі;

- разом із сім'єю;

- з друзями;

- інші варіанти.

Відповіді на запитання можна надсилати на адресу: biluk-o@gc.lviv.ua

Матеріал підготували О. БІЛИК, Я. КОЛЯСА
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua