Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#35 '2000: Практична бухгалтерія - Постійне представництво нерезидента

Постійні представництва:
1. Порядок створення та реєстрації

Віталій ДЗЬОБАН,
бухгалтер-експерт консалтингової групи "ДК"


  • Чому ми про це пишемо
  • Визначення термінів
  • Загальні положення
  • Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності
  • Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню
  • Де зареєструвати представництво
  • Висновок, до якого дійшов автор
  • Як зареєструвати представництво, якщо воно є платником податку на прибуток
  • Документи, які необхідно подати для реєстрації постійного представництва нерезидента
  • Як зареєструвати представництво, якщо воно не є платником податку на прибуток

Чому ми про це пишемо

Постійне представництво нерезидента в Україні - одна з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи численні запитання читачів на адресу редакції, та громіздку законодавчу базу, що регламентує здійснення такого виду діяльності, ми вирішили в серії добірок описати механізми створення, закриття постійного представництва, та порядок оподаткування його діяльності. Зараз до Вашої уваги представляємо першу добірку із вказаної серії, де описано порядок створення та реєстрації постійного представництва.

Визначення термінів

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. №959-XII (із внесеними змінами).

Постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. Щодо оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Пункт 1.17 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із внесеними змінами).

Резиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Пункт 1.15 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із внесеними змінами).

Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Пункт 1.16 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із внесеними змінами).

Звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

У разі якщо ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

У разі якщо продаж (відчуження) товарів (валютних цінностей) здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, фактично отримана при такому продажі.

Звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється в залежності від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обгрунтування рівня таких цін.

Пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із внесеними змінами).

Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Пункт 1.21 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із внесеними змінами).

Загальні положення

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що іноземні суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які може здійснювати нерезидент - суб'єкт такої діяльності через постійне представництво належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Крім зазначених вище видів діяльності суб'єкти підприємницької діяльності мають право займатись іншими видами діяльності, які прямо й у виключній формі не заборонено законами України.

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності

Статтею 4 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.91 р. №168-XII в редакції Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.07.2000 р. №1775-III (Закон набирає чинності через 3 місяці з дня опублікування. Закон опубліковано в "Офіційному віснику України" від 21.07.2000 р. №27) визначено, що діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.

Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.

Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок - абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов'язана з виробництвом високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про підприємництво" в редакції Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", перелік видів діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління, встановлюється Верховною Радою України.

Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню

Одним з видів обмеження господарської діяльності є ліцензування. Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1) пошук (розвідка) корисних копалин;

2) виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

3) виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

4) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

5) видобування уранових руд;

6) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

7) виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

8) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

9) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

10) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

11) виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами;

12) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони;

13) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації;

14) розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації, торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації;

15) розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;

16) розроблення, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг в галузі технічного захисту інформації;

17) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

18) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

19) постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

20) зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний ліцензійними умовами;

21) централізоване водопостачання та водовідведення;

22) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем;

23) розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

24) культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби для промислових цілей;

25) проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

26) медична практика;

27) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;

28) ветеринарна практика;

29) організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів;

30) виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності;

31) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;

32) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом;

33) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

34) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом;

35) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

36) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

37) заготівля, обробка окремих видів ресурсоцінних відходів, збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України);

38) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

39) надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами;

40) проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів;

41) проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам;

42) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

43) виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;

44) виконання авіаційно-хімічних робіт;

45) пересилання грошових переказів;

46) надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот);

47) надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів);

48) технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового мовлення в межах промислової експлуатації;

49) організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність;

50) фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність:

- організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту;

- діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні;

51) виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями;

52) виробництво тютюнових виробів, оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами;

53) страхова діяльність;

54) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

55) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

56) професійна діяльність на ринку цінних паперів;

57) проведення землевпорядних та землеоцінних робіт;

58) проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури;

59) діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

60) посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника.

Крім цього, відповідно до статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензування банківської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Де зареєструвати представництво

Увага! Питання чинним законодавством чітко не врегульовано. Або врегульовано занадто чітко. Як кому подобається вважати.

Розглянемо хронологію нормативних актів, що стосуються цього питання.

1991 рік. Статтею 5 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що реєстрацію представництв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснює Міністерство економіки України протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.96 р. №30 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.01.96 р. за №34/1059) затверджено Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Тут слід внести деяку ясність. Як бачимо, Законом передбачено, що реєстрацію представництв нерезидентів здійснює Міністерство економіки України, а Інструкцію про порядок реєстрації представництв затверджено іншим відомством - МЗЕЗторгом. Річ у тім, що Указом Президента України "Про зміни в структурі органів виконавчої влади" від 15.12.99 р. №1573/99 утворено Міністерство економіки України на базі Міністерства економіки України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державного комітету України по матеріальних резервах, Державного інвестиційно-клірингового комітету, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції, Державної служби експортного контролю та Агентства з питань спеціальних (вільних) економічних зон, що ліквідуються. Таким чином МЗЕЗторг Указом Президента ліквідовано, а його правонаступником є Мінекономіки. Отже, в нашому випадку слід користуватись згаданою Інструкцією МЗЕЗторгу, принаймні поки Мінекономіки не затвердить нової.

1997 рік. Пунктом 22.20 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів як платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується, у тому числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України або інших органах державної влади.

Як бачимо, Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що у разі реєстрації представництва в податкових органах як платника податку на прибуток державну реєстрацію здійснювати не слід.

Однак Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні ще не скасовано, і, як свідчить практика, реєстрація в Мінекономіки продовжується, а Свідоцтво, що ним видається, є підставою для здійснення наведених вище дій (наприклад, безмитного провозу майна та устаткування, які тимчасово ввозяться на територію України і необхідні для обладнання офісу та функціонування представництва).

До речі, слід віддати належне Держмитслужбі, яка у своєму листі від 16.04.99 р. №11/3-4218 висловила таку думку: "...У зв'язку із змінами, внесеними п. 22.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон України від 18.11.97 р. №639/97-ВР), державна реєстрація представництв нерезидентів у МЗЕЗторзі не проводиться, і, відповідно, вони не мають свідоцтва, виданого МЗЕЗторгом.

З цього приводу Держмитслужбою були направлені до Ліцензійної палати України, Міністерства юстиції України та Державного комітету статистики України листи з проханням надати роз'яснення ситуації, яка склалася у справі державної реєстрації постійних представництв нерезидентів. Відповіді, надані Ліцензійною палатою України та Міністерством юстиції України, свідчать про неврегульованість зазначеного питання.

Згідно з першим абзацом п. 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", серед суб'єктів, що включаються до державного реєстру, зазначені "юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України". Тобто постійні представництва нерезидентів в Україні з правом займатися комерційною діяльністю повинні бути зареєстровані в ЄДРПОУ, що підтверджується роз'ясненнями Держкомстату з цього питання.

У зв'язку з вищезазначеним та з метою уникнення перешкод у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності дозволяється постановка на облік постійних представництв на підставі свідоцтв, виданих податковими органами відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 12.08.97 р. №293 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток" та довідки "Про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України", наданої органами статистики за формою, затвердженою наказом Держкомстату від 21.11.97 р. №55".

Отже, де ж все-таки повинно реєструватися постійне представництво: в податковому органі як платник податку на прибуток чи в Міністерстві економіки? Розберемося з цим питанням дещо докладніше.

Загальне визначення терміна "постійне представництво" є в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до цього визначення, постійне представництво - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Крім цього, визначення поняття "постійне представництво" є в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", який дає визначення цього терміна з метою оподаткування. Тут сказано, що "постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України".

Своєю чергою, нерезиденти, відповідно до цього Закону, - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Крім цього, під нерезидентами з метою оподаткування розуміються розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Господарська діяльність - це, відповідно до норм Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" дає загальне визначення терміна "постійне представництво". Своєю чергою, Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" дає спеціальне визначення цього терміна, яке застосовується виключно з метою оподаткування.

При цьому визначення, наведене в Законі "Про зовнішньоекономічну діяльність", є ширшим по застосуванню, ніж визначення, наведене в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств". А саме: визначення терміна "постійне представництво" за Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність" включає в себе як "постійне представництво" в контексті Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", так і частину "нерезидентів" (абзац другий пункту 1.16) в контексті цього ж Закону.

Висновок, до якого дійшов автор

Отже, ми дійшли такого висновку.

У податкових органах реєструються як платники податку на прибуток виключно ті постійні представництва, які здійснюватимуть на території України господарську діяльність. Відповідно, цим представництвам уже немає потреби реєструватися в Міністерстві економіки.

А ті представництва, які не здійснюватимуть на території України господарської діяльності, зокрема суб'єкти, визначені абзацом 2 пункту 1.16 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", реєстрації у податкових органах як платники податку на прибуток не підлягають. Але оскільки вони підпадають під визначення терміна "постійне представництво" в контексті Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", то їм слід реєструватися в Міністерстві економіки.

Як зареєструвати представництво, якщо воно є платником податку на прибуток

Відповідно до пункту 2.5 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Реєстрація представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності як платника податку на прибуток відбувається згідно з Положенням про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 12.08.97 р. №293 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації від 16.01.98 р. №23) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.98 р. за №63/2503.

Документи, які необхідно подати для реєстрації постійного представництва нерезидента

Для реєстрації постійного представництва нерезидента як платника податку слід подати такі документи:

а) заяву про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за встановленою формою (додається);

б) витяг з торговельного (банківського) реєстру країни за місцезнаходженням офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) нерезидента;

в) довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок нерезидента;

г) довіреність на здійснення представницьких функцій в Україні, яка оформлена згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору нерезидента.

Зазначені документи, крім заяви, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача.

Податковий орган, який одержав документи у 5-денний термін від дня їх одержання перевіряє на відповідність вимогам, встановленим цим Положенням, та після їх перевірки на останньому аркуші заяви робить одну з таких відміток:

"До реєстрації та взяття на облік";

"До повернення документів" (при цьому вказується причина повернення документів). В такому випадку постійне представництво враховує зауваження, викладені на останньому аркуші, та повторно подає документи для розгляду та прийняття рішення про його реєстрацію.

Не пізніше 20-денного терміну від дня прийняття рішення про реєстрацію та взяття на облік постійного представництва як платника податку податковим органом за місцезнаходженням присвоюється йому реєстраційний номер та включається в реєстр.

Факт реєстрації постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток підтверджується свідоцтвом, яке видається податковим органом за його місцезнаходженням.

У разі змін або доповнень даних заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку воно зобов'язане у 10-денний термін (після їх виникнення) подати до податкового органу за своїм місцезнаходженням документи з указаними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою "зміни" або "доповнення". При цьому реєстраційний номер постійного представництва як платника податку на прибуток не змінюється.

Як зареєструвати представництво, якщо воно не є платником податку на прибуток

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, іноземний суб'єкт господарської діяльності, який має намір відкрити представництво на території України, подає до МЗЕЗторгу (тепер Мінекономіки) України такі документи:

1. Заяву з проханням про реєстрацію представництва, що складається у довільній формі, в якій необхідно вказати:

- назву;

- країну місцезнаходження та адресу фірми;

- номер телефону, факсу;

- місто, в якому відкривається представництво з зазначенням його майбутньої адреси;

- у разі якщо планується відкривати філії, слід вказати в яких містах;

- кількість іноземних громадян, які будуть працювати у представництві;

- дату заснування, юридичний статус та кількість співробітників фірми;

- назву банку з зазначенням номера рахунка;

- сферу діяльності фірми, мету відкриття та сферу діяльності представництва;

- інформацію про ділові зв'язки з українськими партнерами та перспективи розвитку співробітництва.

2. Витяг з торговельного (банківського) реєстру країни місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління іноземного суб'єкта господарської діяльності.

3. Довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок іноземного суб'єкта господарської діяльності.

4. Доручення на здійснення представницьких функцій в Україні, оформлене згідно з законами країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Зазначені документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача.

Документи надаються Мінекономіки України не пізніше 6 місяців з дати їх видачі в країні місцезнаходження фірми.

При прийнятті документів на реєстрацію заявникові видається номер рахунка для сплати державного збору у розмірі $2500 (Постанова КМУ від 12.08.93 р. №631 "Про представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні").

У разі якщо на відкриття представництва законодавство країни місцезнаходження іноземного суб'єкта господарської діяльності вимагає особливого дозволу державних установ цієї країни, копія такого дозволу, засвідчена з дотриманням наведених вимог, має бути додана до заяви.

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності або про відмову в його реєстрації.

Свідоцтво про реєстрацію представництва видається після подання документів, що відповідають вимогам Інструкції до Мінекономіки України, але не пізніше, як через шістдесят робочих днів з моменту сплати державного збору.

Неприйняття рішення у встановлений строк або рішення про відмову у реєстрації може бути оскаржене у суді або арбітражному суді України.

У разі реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності заявнику видається Свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка з відповідним номером.

Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що веде Мінекономіки України.

У Реєстрі зазначається:

- реєстраційний номер представництва;

- дата реєстрації;

- назва та адреса іноземного суб'єкта господарської діяльності, який реєструє представництво;

- адреса представництва;

- сфера діяльності фірми;

- інші дані.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації.

У Свідоцтві про реєстрацію представництва вказується:

- офіційна назва іноземного суб'єкта господарської діяльності;

- кількість іноземних громадян - службовців іноземного суб'єкта господарської діяльності, які є співробітниками представництва;

- реєстраційний номер представництва;

- місцезнаходження представництва та його філій.

Свідоцтво, видане Мінекономіки України, є підставою для:

- звернення:

а) в органи ВВІР МВС України для реєстрації паспортів та отримання віз іноземними співробітниками представництв;

б) в Міністерство праці України за дозволом на працевлаштування в Україні іноземних співробітників представництва на період його функціонування;

- відкриття поточних рахунків у банках України;

- безмитного провозу майна та устаткування, які тимчасово ввозяться на територію України і необхідні для обладнання офісу та функціонування представництва;

- реєстрації та отримання в органах ДАІ МВС України відповідних номерних знаків для автомобільного транспорту, що є власністю представництва.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності зобов'язане протягом місяця з моменту отримання свідоцтва стати на облік у податковій інспекції за місцезнаходженням представництва та у Мінстаті України.

При зміні назви, юридичного статусу, юридичної адреси або проголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом, його представництво, що діє на території України, зобов'язане повідомити про це Мінекономіки України у семиденний строк.

Представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

Керівник представництва діє на підставі доручення від іноземного суб'єкта господарської діяльності (така довіреність оформляється згідно з порядко,м описаним вище).

Представництво зобов'язане повідомляти Мінекономіки України у місячний термін про зміни у керівництві представництва, місцезнаходженні представництва, складі іноземних співробітників.

Іноземним співробітникам представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності Мінекономіки України видаються спеціальні службові картки, які діють на всій території України.

Для отримання таких службових карток до Мінекономіки представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності повинні подати такі документи:

- заяву на офіційному бланку представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності за підписом керівника та засвідчену печаткою;

- копію свідоцтва про реєстрацію представництва в Україні;

- список іноземних співробітників представництва із зазначенням строків перебування в Україні, підписаний керівником представництва, по дві кольорові фотокартки розміром 4х6.

Службові картки видаються співробітникам представництв терміном до трьох років.

Зазначимо, що працівникам представництв, котрі є громадянами України, службові картки не видаються.

Оформлення службових карток здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту подання всіх необхідних документів.

Службова картка повертається до управління зарубіжних установ Мінекономіки України після припинення повноважень її власника.


СУТТЄВО

Щодо оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці).

Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обгрунтування рівня таких цін.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Отже, де ж все-таки повинно реєструватися постійне представництво: в податковому органі як платник податку на прибуток чи в Міністерстві економіки?

У податкових органах реєструються як платники податку на прибуток виключно ті постійні представництва, які здійснюватимуть на території України господарську діяльність. Відповідно, цим представництвам уже немає потреби реєструватися в Міністерстві економіки.А ті представництва, які не здійснюватимуть на території України господарської діяльності, зокрема суб'єкти, визначені абзацом 2 пункту 1.16 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", реєстрації у податкових органах як платники податку на прибуток не підлягають. Але оскільки вони підпадають під визначення терміна "постійне представництво" в контексті Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", то їм слід реєструватися в Міністерстві економіки.

У разі змін або доповнень даних заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку воно зобов'язане у 10-денний термін (після їх виникнення) подати до податкового органу за своїм місцезнаходженням документи з указаними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою "зміни" або "доповнення". При цьому реєстраційний номер постійного представництва як платника податку на прибуток не змінюється.

У разі якщо на відкриття представництва законодавство країни місцезнаходження іноземного суб'єкта господарської діяльності вимагає особливого дозволу державних установ цієї країни, копія такого дозволу, засвідчена з дотриманням наведених вимог, має бути додана до заяви.

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua