Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#36 '2000: Практична бухгалтерія - Постійне представництво нерезидента

Постійні представництва:
2. Діяльність

Віталій ДЗЬОБАН,
бухгалтер-експерт консалтингової групи "ДК"


  • Порядок працевлаштування іноземних працівників представництва
  • Коли іноземному громадянинові можуть відмовити у дозволі на працевлаштування
  • Безмитне ввезення товару
  • Сплата ПДВ при ввезенні обладнання для провадження діяльності
  • Реєстрація в органах ДАІ
  • Відкриття рахунків
  • Рахунок типу "Н"
  • Рахунок типу "П"
  • Документи, необхідні для одержання ліцензії на відкриття рахунка типу "П"
  • Рахунок в іноземній валюті
  • Кошти, які можна зараховувати на поточні рахунки в іноземній валюті
  • Операції, які можна здійснювати з поточного рахунка в іноземній валюті без
  • підприємництва в Україні
  • Кошти, які зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті

Першу добірку "Постійні представництва: створення та реєстрація" було надруковано в "ДК" №35. У другій, що пропонуємо нині, описано порядок працевлаштування іноземних працівників представництва, правила ввезення товарів на митну територію України, реєстрації транспортних засобів представництва в ДАІ, порядок відкриття рахунків представництвом тощо.

Порядок працевлаштування іноземних працівників представництва

Порядок працевлаштування іноземних працівників представництва в Україні встановлено Тимчасовим положенням про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні, яке затверджене наказом Міністерства праці України від 05.05.93 р. №27 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.93 р. за №85 (із внесеними змінами).

Роботодавці можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Такий дозвіл оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці України або з його дозволу центрами зайнятості Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на зазначеному підприємстві, установі, організації на певній посаді (за фахом).

Рішення про надання дозволу приймається на підставі заяви роботодавця (у довільній формі) з обгрунтуванням необхідності використання праці іноземних громадян і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності. Заява має бути погоджена з центром зайнятості відповідно Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

До заяви додаються:

- копія контракту між іноземними та українськими суб'єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг;

- копія статуту та копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності (засвідчені у встановленому порядку);

- список іноземних громадян із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі;

- квитанція про перерахування коштів за розгляд заяви (за розгляд кожної заяви на працевлаштування та на продовження строку дії дозволу на працевлаштування стягується плата в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка йде на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням цієї роботи).

Дозвіл на працевлаштування видається на строк, як правило, до одного року. Строк його дії може бути продовжено. Для цього роботодавцеві необхідно звернутися в установленому вище порядку до Республіканського центру зайнятості Міністерства праці України за місяць до закінчення попереднього строку дії дозволу на працевлаштування. Максимальний строк безперервного перебування іноземного громадянина в Україні з метою працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви, яка має бути не менше 6 місяців, іноземний громадянин може знов одержати дозвіл на працевлаштування в Україні в установленому вище порядку.

Дозвіл на працевлаштування є підставою для видачі іноземному громадянину візи на в'їзд в Україну.

Коли іноземному громадянинові можуть відмовити у дозволі на працевлаштування

Слід зазначити, що незалежно від стану ринку праці та тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо:

  • у поданих для видачі дозволів документах містяться положення, що суперечать нормам чинного законодавства та міжнародних договорів України;
  • контрактом умови праці громадян інших держав передбачаються гіршими, ніж громадян України, які працюють за аналогічним фахом;
  • подані завідомо неправдиві відомості.

Безмитне ввезення товару

Відповідно до Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Державної митної служби України від 28.03.2000 р. №173 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2000 р. за №250/4471, у режимі тимчасового ввезення на митну територію України можуть пропускатися, зокрема, товари, що ввозяться для облаштування офісів представництв іноземних організацій та фірм з подальшим їх вивезенням, професійне устаткування.

Переміщення товарів через митний кордон України відповідно до положень цього Порядку підлягає декларуванню митниці з поданням вантажної митної декларації (далі - ВМД) та оформленню відповідно до митного режиму тимчасового ввезення (вивезення). Митне оформлення партії товарів фактурною вартістю менш як 100 доларів США (за винятком товарів, що підлягають експортному контролю) проводиться за листом представництва без подання ВМД.

Товари, що мають бути використані з рекламною, презентаційною та іншою метою, підлягають митному оформленню відповідно до митного режиму випуску для вільного обігу (або експорту) згідно з чинним законодавством.

Товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України, перебувають під митним контролем з моменту ввезення на територію України до моменту їхнього зворотного вивезення або випуску митницею для вільного обігу на території України.

При виявленні фактів використання тимчасово ввезених товарів з будь-якою іншою метою, крім тієї, що була заявлена митниці, фактів порушення зобов'язання про зворотне вивезення товарів, а також інших правопорушень суб'єкт притягається до відповідальності згідно з чинним законодавством. Товари, що ввозяться для облаштування офісів представництв іноземних організацій та фірм з подальшим їх вивезенням, підлягають митному оформленню відповідно до режиму тимчасового ввезення при виконанні таких умов:

а) подання вантажної митної декларації зі сплатою встановлених чинним законодавством платежів;

б) подання митниці письмової заяви, у якій зазначаються такі відомості:

- мета тимчасового ввезення товарів, номери телефонів осіб, відповідальних за зворотне вивезення товарів, місцезнаходження суб'єкта, що тимчасово ввозить товари, інша інформація, що може бути використана при митному оформленні;

- найменування, кількість та вартість товарів, що будуть оформлені відповідно до митного режиму тимчасового ввезення;

- термін зворотного вивезення товарів;

в) подання митниці зобов'язання - за підписом керівника представництва - не реалізовувати товари, оформлені відповідно до митного режиму тимчасового ввезення, без дозволу митниці та відповідного митного оформлення і вивезти ці товари в установлений термін або задекларувати їх для вільного обігу на території України до закінчення цього терміну;

г) подання митниці договору (контракту), установлених чинним законодавством дозволів інших органів, а також товаросупровідних документів.

Митне оформлення тимчасового ввезення товарів здійснюється в митниці, у зоні діяльності якої розташований суб'єкт, що є одержувачем таких товарів згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Рішення про можливість здійснення митного оформлення тимчасового ввезення зазначених товарів у митниці не за місцем реєстрації суб'єкта приймається митницею, у зоні діяльності якої планується здійснити митне оформлення товарів відповідно до режиму тимчасового ввезення, за умови погодження цього питання з митницею за місцем державної реєстрації суб'єкта.

Для продовження терміну тимчасового ввезення товарів суб'єкт подає митниці, у зоні діяльності якої перебуває товар, оформлений згідно з митним режимом тимчасового ввезення, письмову заяву.

Ця митниця в обов'язковому порядку перевіряє відповідність фактичного стану (кількості, місцезнаходження, комплектності тощо) товарів інформації, заявленій у попередньому зобов'язанні про зворотне вивезення, і лише на підставі цього приймає рішення про погодження продовження зазначеного терміну митницею оформлення (або про подальше продовження терміну зворотного вивезення товарів). Погодження надсилається засобами електронного зв'язку.

Заява суб'єкта господарської діяльності з резолюціями керівництва митниці разом з актом про перевірку стану використання товарів залишаються в справах митниці.

За наявності підстав для відмови в продовженні терміну тимчасового ввезення (вивезення) товарів начальник відповідної митниці виносить рішення про таку відмову.

Рішення має містити:

  • інформацію про причини відмови;
  • вимогу до суб'єкта щодо здійснення зворотного вивезення (увезення) товарів у десятиденний термін з обов'язковим зазначенням конкретної дати вивезення (ввезення) або оформлення цих товарів для вільного використання;
  • попередження про застосування санкцій, передбачених статтею 113 Митного кодексу України, до суб'єкта в разі невиконання рішення начальника митниці.

Примірник рішення вручається керівнику підприємства або особі, що діє за його дорученням (далі - представник суб'єкта), під розписку про одержання на примірнику, що залишається в справах митниці. У разі відмови представника суб'єкта господарської діяльності надати таку розписку про це робиться запис на примірнику рішення митниці за наявності двох свідків.

У разі неможливості вручити це рішення представникові суб'єкта персонально примірник рішення в день його винесення надсилається на адресу суб'єкта. Рішення вважається одержаним навіть тоді, коли особа, якій було надіслане рішення, не перебувала за зазначеною нею адресою або ця адреса була зазначена нею неправильно.

У разі фактичного невиконання суб'єктом господарської діяльності цього рішення в установлений термін митниця діє згідно із чинним законодавством.

Згідно з завчасно поданою заявою, завізованою митницею, термін тимчасового ввезення (вивезення) може бути продовжений Державною митною службою України з урахуванням тривалості господарської, наукової, гуманітарної та інших видів діяльності, що здійснюється з використанням таких товарів.

До заяви додаються всі необхідні для прийняття рішення документи (копії вантажних митних декларацій, контрактів та інші документи, що можуть бути взяті до уваги).

До закінчення терміну тимчасового ввезення товари мають бути:

- вивезені за межі митної території України (дозволяється вивезення товарів кількома партіями);

- заявлені митниці для вільного обігу;

- передані митниці з метою передання у власність держави в порядку, що визначається Державною митною службою;

- передані для зберігання митниці;

- знищені під контролем митниці, якщо такі товари не можуть бути використані як вироби чи матеріали, у порядку, що визначається Державною митною службою.

Митне оформлення таких товарів здійснюється згідно із заявленим режимом.

Товари, тимчасово ввезені на митну територію України, до закінчення терміну зобов'язання про зворотне вивезення можуть, відповідно до Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються через митні ліцензійні склади транспортних та транспортно-експедиційних організацій, затвердженого наказом Держмитслужби від 04.12.99 р. №792 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.99 р. за №902/4195, бути розміщені на митному ліцензійному складі транспортної або транспортно-експедиційної організації, розташованому в зоні діяльності митниці, у якій ці тимчасово ввезені товари перебувають на контролі.

Оформлення товару відповідно до митного режиму митного складу та розміщення такого товару на МЛС ТЕО не є підставою для зняття товарів з контролю. Підставою для зняття товарів з контролю є вивізна декларація, оформлена митним органом, який контролює роботу МЛС ТЕО, та відповідне підтвердження митниці на кордоні про проходження вантажу.

Якщо відповідне оформлення та вивезення товару з МЛС ТЕО за межі митної території України не здійснюються в термін, визначений у зобов'язанні про зворотне вивезення, то стосовно особи, яка дала зобов'язання про зворотне вивезення, складається протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 113 Митного кодексу України, а оформлена відповідно до митного режиму митного складу ВМД анулюється в порядку, що встановлюється Держмитслужбою.

Після закінчення терміну зворотного вивезення товари, не оформлені відповідно до митного режиму та не вивезені за межі митної території України, мають бути передані на зберігання митниці.

Товари, які з будь-яких причин не передані на зберігання митниці та не заявлені до іншого митного режиму, під час провадження в справі про порушення митних правил за окремим дозволом начальника митниці можуть зберігатися під митним контролем відповідно до статті 85 Митного кодексу України.

Після закінчення встановленого абзацом першим статті 89 Митного кодексу України терміну зберігання товарів під митним контролем, тобто після 6 місяців з моменту закінчення терміну тимчасового ввезення, ці товари підлягають реалізації або розпорядженню ними відповідно до положень статті 94 Митного кодексу України.

До закінчення терміну тимчасового вивезення товари мають бути:

- ввезені на митну територію України (дозволяється ввезення товарів кількома партіями);

- заявлені митниці відповідно до митного режиму експорту;

- заявлені митниці як такі, що загинули або були знищені за межами митної території України, якщо факт загибелі або знищення підтверджується у порядку, визначеному чинним законодавством.

Митне оформлення зворотного вивезення товарів здійснюється за умови подання митниці:

а) вантажної митної декларації зі сплатою встановлених чинним законодавством платежів;

б) вантажної митної декларації, за якою товари були оформлені згідно з режимом тимчасового ввезення, а також товаросупровідних документів.

ВМД на тимчасове ввезення перебуває на контролі в митниці, що здійснила її митне оформлення, до надходження підтвердження про фактичне вивезення тимчасово ввезених товарів за межі митної території України.

У разі підтвердження факту невивезення тимчасово ввезених товарів суб'єкт, що відповідає за зворотне вивезення, притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Сплата ПДВ при ввезенні обладнання для провадження діяльності

Статтею 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 р. №2097-XII (із внесеними змінами) встановлено, що оформленню відповідно до режиму тимчасового ввезення підлягають товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України та призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді.

Відповідно до Класифікатора пільг в обкладенні товарів податком на додану вартість, що визначений в наказі Державної митної служби України від 24.05.2000 р. №300, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.06.2000 р. за №349/4570, податок на додану вартість не справляється при ввезенні предметів, які не є об'єктом купівлі, продажу або обміну і ввозяться на митну територію України відповідно до режиму тимчасового ввезення, крім майна, що ввозиться (пересилається) за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Враховуючи наведене, операції з тимчасового ввезення (пересилання) на митну територію України товарів під зобов'язання зворотного вивезення за її межі звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Реєстрація в органах ДАІ

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. №1388, транспортні засоби торговельних представництв іноземних держав та їх персоналу (з числа іноземних громадян) реєструються (перереєстровуються) і знімаються з обліку підрозділами ДАІ за клопотанням Генеральної дирекції Київської міської державної адміністрації з обслуговування іноземних представництв.

Документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів іноземними юридичними і фізичними особами, є:

- вантажна митна декларація на транспортні засоби, що ввозяться для офіційного користування представництв іноземних держав, міжнародних організацій та представництв іноземних фірм, або посвідчення митного органу на реєстрацію ввезених з-за кордону транспортних засобів, вузлів і агрегатів, що мають ідентифікаційні номери;

- довідка-рахунок, видана торговельною організацією на території України юридичній або фізичній особі іноземної держави;

- акт приймання-передачі транспортного засобу за встановленою цими Правилами формою, виданий Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв;

- заява про перереєстрацію транспортного засобу в межах одного й того ж іноземного представництва за формою, встановленою цими Правилами;

- договори купівлі-продажу, міни, дарування, свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та інші документи, посвідчені або видані в установленому порядку;

- рішення суду про належність транспортного засобу, винесене на території України.

Відкриття рахунків

Відповідно до Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 р. №527 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.12.98 р. за №819/3259, юридичні особи - нерезиденти (крім нерезидентів-інвесторів) можуть відкривати поточні рахунки в національній та іноземній валюті на території України тільки своєму представництву. Поточні рахунки в національній валюті представництву юридичної особи - нерезидента відкриваються за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. №15-93 (із внесеними змінами), Національний банк України видає індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;

- платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету (порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну);

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

р) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету.

Зазначимо, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Рахунок типу "Н"

Рахунок типу "Н" відкривається уповноваженим банком, зокрема, представництвам юридичних осіб - нерезидентів, установам, які представляють інтереси юридичних осіб - нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України (далі - представництва юридичних осіб - нерезидентів).

Для відкриття рахунка типу "Н" представництву юридичної особи - нерезидента до уповноваженого банку подаються такі документи:

- заява представництва про відкриття рахунка;

- індивідуальна ліцензія Кримського республіканського, обласного чи у м. Києві і Київській області управління Національного банку України на відкриття рахунка типу "Н";

- копія свідоцтва про реєстрацію представництва в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, засвідчена нотаріально;

- копія легалізованої* довіреності на виконання представницьких функцій тією чи іншою особою в Україні, засвідчена нотаріально**;

- картка із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчена нотаріально.

Для одержання індивідуальної ліцензії на відкриття рахунка типу "Н" представництва юридичних осіб - нерезидентів подають такі документи:

- клопотання юридичної особи - нерезидента до відповідних установ Національного банку України про надання ліцензії на відкриття рахунка типу "Н";

- письмову згоду уповноваженого банку на відкриття та обслуговування рахунка типу "Н";

- копію свідоцтва про реєстрацію представництва у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво;

- копію легалізованого витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційне посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи - нерезидента, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованої довіреності юридичної особи - нерезидента її офіційному представнику на ведення справ в Україні, засвідчену нотаріально.

Кошти, які можна зараховувати на рахунок типу "Н"

На рахунок типу "Н" для здійснення розрахунків, пов'язаних з утриманням представництва юридичної особи - нерезидента (у тому числі - банку), можуть бути зараховані кошти:

- від продажу на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти, отриманої від відповідного органу іноземної держави чи юридичної особи - нерезидента;

- отримані посольством, консульством за надані консульські послуги, у тому числі і в готівковій формі;

- отримані для відшкодування збитків у разі настання страхових випадків;

- від нарахованих відсотків за залишком коштів на цьому рахунку (якщо таке нарахування передбачене договором між банком та власником рахунка);

- від продажу на території України майна, що належить представництву (транспортні засоби, комп'ютерна та інша техніка, меблі тощо).

Наявні кошти з рахунка типу "Н" можуть бути використані представництвом юридичної особи - нерезидента (у тому числі банку), організацією чи установою (групою управління програмою або проектом) згідно з кошторисом для:

- здійснення в Україні розрахунків, пов'язаних з утриманням представництва, організації чи установи (у тому числі на оплату праці, орендну плату, купівлю та утримання обладнання і транспортних засобів, поточний ремонт будівлі чи приміщення представництва, установи тощо);

- страхування в Україні майна та транспортних засобів представництва, а також життя і здоров'я його працівників;

- перерахування представництвом юридичної особи - нерезидента благодійних внесків на користь юридичних осіб - резидентів згідно з чинним законодавством України;

- впровадження організацією чи установою (групою управління програмою або проектом) програм та проектів міжнародної допомоги та міжнародної технічної допомоги.

Наявні кошти з рахунка типу "Н" також можуть бути використані представництвом юридичної особи - нерезидента (у тому числі банку) для купівлі на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти з метою її перерахування на:

- рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридичної особи - нерезидента, інтереси якого представляє на території України це представництво (перерахування здійснюються також у разі припинення діяльності представництва на території України, що підтверджується відповідними документами);

- власний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку для використання коштів на оплату праці працівників - нерезидентів, на відрядження та представницькі витрати за кордоном згідно з кошторисом.

Рахунок типу "П"

Рахунок типу "П" відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Для відкриття рахунка типу "П" постійному представництву до уповноваженого банку подаються такі документи:

  • заява про відкриття рахунка;
  • індивідуальна ліцензія Кримського республіканського, обласного чи у м. Києві і Київській області управління Національного банку України на відкриття рахунка типу "П";
  • копія легалізованої довіреності на здійснення представницьких функцій тією чи іншою особою в Україні, засвідчена нотаріально;
  • картка із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчена нотаріально.

Документи, необхідні для одержання ліцензії на відкриття рахунка типу "П"

Для одержання індивідуальної ліцензії на відкриття рахунка типу "П" та користування ним постійні представництва юридичних осіб - нерезидентів подають такі документи:

- клопотання юридичної особи - нерезидента до відповідної установи Національного банку України про відкриття постійному представництву рахунка типу "П";

- письмову згоду уповноваженого банку на відкриття та обслуговування рахунка типу "П";

- копію свідоцтва про реєстрацію представництва у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво;

- копію легалізованого витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційне посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи - нерезидента, якій належить постійне представництво, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованої довіреності на виконання представницьких функцій тією чи іншою особою в Україні, засвідчену нотаріально;

- копію дозволу центрального банку відповідної країни на відкриття рахунка типу "П" постійному представництву юридичної особи - нерезидента на території України, засвідчену нотаріально (для резидентів країн - колишніх республік СРСР).

Рахунок типу "П" використовується відповідно до правил, встановлених для поточних рахунків резидентів України (у тому числі для нарахування та зарахування на рахунок відсотків за залишком коштів на цьому рахунку, якщо таке нарахування передбачене договором між банком та власником рахунка), крім випадків купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Наявні кошти з рахунка типу "П" можуть бути використані постійним представництвом юридичної особи - нерезидента для купівлі на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти з метою її перерахування тільки на:

а) рахунок юридичної особи - нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, на суму коштів:

- отриманих внаслідок здійснення в Україні операцій купівлі-продажу товарів (робіт, послуг);

- нарахованих та зарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залишком коштів на цьому рахунку;

- залишку на рахунку (після сплати обов'язкових податків та платежів) у разі припинення діяльності на території України, яке підтверджується відповідними документами;

б) власний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку України для використання на:

- оплату праці працівників-нерезидентів;

- виплату коштів на відрядження за кордон;

- представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України.

Здійснення інвестицій в Україні, інших операцій, що заборонені чинним законодавством України, з цього виду рахунків не дозволяється.

Розміщення коштів на депозитних рахунках в установах банків України здійснюється з рахунка типу "П" з подальшим поверненням коштів та нарахованих відсотків на зазначений рахунок.

У разі закриття рахунків типу "Н" і "П" у зв'язку з переходом на обслуговування в інший уповноважений банк той банк, у якому рахунок закривається, повідомляє про це, крім податкової адміністрації за місцем реєстрації представництва, регіональне управління Національного банку України, яке видало ліцензію на відкриття рахунка. Банк, в якому рахунок відкривається, також зобов'язаний повідомити про це, крім податкової адміністрації, відповідне регіональне управління Національного банку України.

У разі переоформлення рахунка типу "Н" на рахунок типу "П" у цьому ж уповноваженому банку представництву необхідно:

- повернути оригінал ліцензії на відкриття рахунка типу "Н" до відповідної установи Національного банку України (Кримського республіканського, обласного чи у м. Києві і Київській області управлінь Національного банку України);

- отримати ліцензію Кримського республіканського, обласного чи у м. Києві і Київській області управління Національного банку України на відкриття рахунка типу "П".

При цьому установа банку зобов'язана повідомити органи державної податкової адміністрації за місцем реєстрації представництва про переоформлення рахунка типу "Н" на рахунок типу "П".

Рахунок в іноземній валюті

Згідно з Інструкцією НБУ №527, для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті представництву юридичної особи - нерезидента до уповноваженого банку подаються:

а) заява про відкриття рахунка;

б) копія свідоцтва про реєстрацію представництва в уповноважених органах України, засвідчена нотаріально або органом, що видав свідоцтво;

в) копія легалізованого витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру (або реєстраційне посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи - нерезидента), засвідчена нотаріально;

г) копія легалізованої довіреності юридичної особи - нерезидента її офіційному представникові на ведення справ в Україні, засвідчена нотаріально;

р) картка із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчена нотаріально.

Кошти, які можна зараховувати на поточні рахунки в іноземній валюті

На поточні рахунки в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної допомоги та міжнародної технічної допомоги) зараховуються такі кошти:

- у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи - нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- невикористаний залишок готівкової іноземної валюти чи іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України для оплати витрат на відрядження, експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницьких витрат за кордоном;

- перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунка через уповноважені банки (у тому числі для виконання міжнародних програм або проектів технічної допомоги);

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунка в порядку, встановленому чинним законодавством України;

- за платіжними документами на ім'я власника рахунка, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- за іменними платіжними документами (у тому числі - дорожні чеки), що ввезені в Україну та не зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну, за відсутності передавальних надписів на них (зараховуються тільки на рахунки офіційного представництва);

- куплені на міжбанківському валютному ринку України власником рахунка за рахунок власних коштів, наявних на рахунках типу "Н" (також при закритті цього рахунка), у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- перераховані в межах України власнику рахунка відповідно до чинного законодавства України;

- сума відсотків, нарахованих за залишком коштів на власному поточному рахунку;

- інші надходження на користь власника рахунка, що не суперечать чинному законодавству України.

Операції, які можна здійснювати з поточного рахунка в іноземній валюті без підприємництва в Україні

З поточного рахунка в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) за розпорядженням власника здійснюються такі операції:

- виплата готівкою для оплати праці працівникам - нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором) згідно з чинним законодавством України;

- виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницькі витрати за кордоном (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- виплата готівкою для забезпечення статутної діяльності міжнародних організацій, що користуються привілеями та імунітетом спеціалізованих установ (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб - нерезидентів згідно з контрактом (договором, угодою), що передбачає купівлю обладнання для виконання проектів у рамках чинних міжнародних угод про гуманітарне та техніко-економічне співробітництво;

- перерахування за межі України на рахунки відповідних органів іноземної держави та юридичних осіб, інтереси яких представляють в Україні ці представництва (також при закритті цього рахунка);

- перерахування на рахунок юридичної особи - резидента як благодійний внесок;

- перерахування залишків коштів при закритті поточного рахунка в одному уповноваженому банку і відкритті поточного рахунка в іншому уповноваженому банку;

- продаж на міжбанківському валютному ринку України з метою подальшого зарахування на рахунок типу "Н" для утримання представництва, виконання статутної діяльності, впровадження міжнародних програм або проектів технічної допомоги;

- інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.

Кошти, які зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті

На поточні рахунки в іноземній валюті постійних представництв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність в Україні, зараховуються кошти:

- у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи - нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- у сумі невикористаного залишку готівкової іноземної валюти та іноземної валюти за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України для оплати витрат на відрядження та експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, та представницьких витрат за кордоном;

- перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунка через уповноважені банки України;

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунка в порядку, встановленому чинним законодавством України;

- за платіжними документами на ім'я постійного представництва юридичної особи - нерезидента, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- куплені на міжбанківському валютному ринку України власником рахунка за рахунок власних коштів, наявних на рахунках типу "П" (також при закритті цього рахунка), у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- перераховані в межах України власнику рахунка відповідно до чинного законодавства України;

- у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на власному поточному рахунку;

- перераховані в межах України з власного поточного рахунка при його закритті в іншому банку;

- в сумі кредитів, отриманих від уповноважених банків за кредитними угодами;

- інші надходження, отримання яких не суперечить чинному законодавству України.

Операції, які можна здійснювати з поточного рахунка в іноземній валюті для підприємництва в Україні

З поточного рахунка в іноземній валюті постійних представництв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність в Україні, за розпорядженням власника рахунка здійснюються такі операції:

- виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором) згідно з чинним законодавством України;

- виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення валюти за межі України здійснюється згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб - нерезидентів, інтереси яких представляють в Україні ці постійні представництва (також при закритті цього рахунка);

- перерахування на користь юридичної особи - резидента у разі, якщо у призначенні платежу коштів, що надійшли із-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;

- перерахування на рахунок юридичної особи - резидента в уповноваженому банку як благодійний внесок;

- перерахування залишків коштів при закритті поточного рахунка в одному уповноваженому банку і відкритті поточного рахунка в іншому уповноваженому банку;

- перерахування в рахунок погашення кредиту та відсотків за ним;

- продаж на міжбанківському валютному ринку України з метою подальшого зарахування на рахунок типу "П" для цільового використання (оплата витрат за кошторисом, рахунків-фактур, благодійних внесків та інших витрат, що не суперечать чинному законодавству України);

- будь-які інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.

Крім того, зазначимо, що, відповідно до підпункту 2.2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 04.10.99 р. №542 та зареєстрованого в Мін'юсті України 19.10.99 р. за №712/4005 (із внесеними змінами), здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу "Н" або типу "П" у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти в зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.


СУТТЄВО

Роботодавці можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Максимальний строк безперервного перебування іноземного громадянина в Україні з метою працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви, яка має бути не менше 6 місяців, іноземний громадянин може знов одержати дозвіл на працевлаштування в Україні.

У режимі тимчасового ввезення на митну територію України можуть пропускатися, зокрема, товари, що ввозяться для облаштування офісів представництв іноземних організацій та фірм з подальшим їх вивезенням, професійне устаткування.

Після закінчення терміну зворотного вивезення товари, не оформлені відповідно до митного режиму та не вивезені за межі митної території України, мають бути передані на зберігання митниці.

Рахунок типу "Н" відкривається уповноваженим банком, зокрема, представництвам юридичних осіб - нерезидентів, установам, які представляють інтереси юридичних осіб - нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Рахунок типу "П" відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу "Н" або типу "П" у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти в зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.


Примітки:

* Легалізація - надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України. Не потрібна легалізація документів, які були видані в Республіці Албанія, Алжирській Народній Демократичній Республіці, Республіці Болгарія, Соціалістичній Республіці В'єтнам, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Республіці Куба, Монголії, Республіці Польща, Румунії, Словацькій Республіці, Угорській Республіці; країнах, що утворилися на території колишньої СФРЮ; Чеській Республіці, Латвійській Республіці, Литовській Республіці, Естонській Республіці, Російській Федерації, Республіці Вірменія, Республіці Білорусь, Республіці Грузія, Республіці Молдова, Республіці Казахстан, Республіці Киргизстан, Республіці Таджикистан, Туркменістані, Республіці Узбекистан, Республіці Азербайджан.

** Форма нотаріального засвідчення має відповідати вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.94 р. №18/5, зі змінами та доповненнями до неї.

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua