Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#37 '2000: Практична бухгалтерія - Постійне представництво: податки

Постійні представництва нерезидентів: 3.Оподаткування

Віталій ДЗЬОБАН,
бухгалтер-експерт консалтингової групи "ДК"


Тематичні добірки та статті,
надруковані в попередніх номерах "ДК"


Вступ

Наступна (третя) добірка з серії щодо діяльності постійних представництв нерезидентів на території України присвячена сплаті податків і зборів такими представництвами. Нагадаємо, що попередні добірки було опубліковано в "ДК" №35 та №36.

Реєстрація в податкових органах

Податок на прибуток

Питання реєстрації постійного представництва як платника податку на прибуток розглядалось у першій добірці, присвяченій діяльності представництв (див. "ДК" №35). Нагадаємо лише висновок, якого ми дійшли. У податкових органах реєструються як платники податку на прибуток виключно ті постійні представництва, які здійснюватимуть на території України господарську діяльність. Відповідно, цим представництвам уже немає потреби реєструватись у Міністерстві економіки.

Ті ж представництва, які не здійснюватимуть на території України господарської діяльності, зокрема суб'єкти, визначені абзацом 2 пункту 1.16 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із внесеними змінами), реєстрації в податкових органах як платники податку на прибуток не підлягають. Але оскільки вони підпадають під визначення терміна "постійне представництво" в контексті Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. №959-XІІ (із внесеними змінами), то їм слід реєструватись у Міністерстві економіки.

Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування. Реєстрація представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності як платника податку на прибуток відбувається згідно з Положенням про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 12.08.97 р. №293 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації від 16.01.98 р. №23) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.02.98 р. за №63/2503, яке розроблено відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Для реєстрації постійного представництва нерезидента як платника податку слід подати такі документи: а) заяву про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток; б) витяг з торговельного (банківського) реєстру країни за місцезнаходженням офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) нерезидента; в) довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок нерезидента; г) довіреність на здійснення представницьких функцій в Україні, яка оформлена згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору нерезидента.

Зазначені документи, крім заяви, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача. Податковий орган, який одержав документи, у 5-денний термін від дня їх одержання перевіряє їх на відповідність вимогам, встановленим цим Положенням, та після перевірки на останньому аркуші заяви робить одну з таких відміток: "До реєстрації та взяття на облік"; "До повернення документів" (при цьому зазначається причина повернення документів).

У цьому разі постійне представництво враховує зауваження, викладені на останньому аркуші, та повторно подає документи для розгляду та прийняття рішення про його реєстрацію. Не пізніше 20-денного терміну від дня прийняття рішення про реєстрацію та взяття на облік постійного представництва як платника податку податковим органом за місцезнаходженням йому присвоюється реєстраційний номер і він вноситься до Реєстру. Факт реєстрації постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток підтверджується свідоцтвом, яке видається податковим органом за його місцезнаходженням. У разі зміни або доповнення даних заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку воно зобов'язане у 10-денний термін (після їх виникнення) подати до податкового органу за своїм місцезнаходженням документи із зазначеними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою "зміни" або "доповнення". При цьому реєстраційний номер постійного представництва як платника податку на прибуток не змінюється.

Податок на додану вартість

Питання реєстрації представництва нерезидента як платника податку на додану вартість врегульовано Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97-ВР (із внесеними змінами), пунктом 9.3 статті 9 якого визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що створюються після набрання чинності цим Законом, незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та діючі особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як платники податку за їхнім місцезнаходженням в податковому органі. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним податковим органом України (додається). Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 зазначеного Закону як платник податку у зв'язку з тим, що обсяги її оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) менші ніж 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

.


Переглянути блок-схему: (PDF-37.1Kb)
Документи, необхідні для реєстрації постійного представництва нерезидента як платника податку

Хто є платником ПДВ

Статтею 2 цього Закону, у свою чергу, визначено, що платником податку є: l особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У свою чергу, статтею 14 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.99 р. №857/98 визначено, що особа, яка визначається як платник податку на додану вартість за обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), є платником податку на додану вартість, якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку. Зазначимо, що хоча ця норма Указу суперечить Закону "Про податок на додану вартість", на практиці застосовується саме вона;
  • особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у разі якщо такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством;
  • особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;
  • особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;
  • особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету за об'єктами оподаткування на залізничному транспорті, що визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
  • особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що перебувають у підпорядкуванні такої особи.

Таким чином, представництва, які не ведуть комерційної діяльності на митній території України, а отже, і не мають обсягу оподатковуваних операцій, визначеного Законом "Про податок на додану вартість" (на практиці - Указом), не повинні реєструватися як платники податку. В іншому випадку представництво нерезидента зобов'язане зареєструватися як платник податку на додану вартість на загальних підставах. Таку думку поділяє Державна податкова адміністрація України у листі від 16.01.98 р. №461/10/16-1321 (додається). Лист було написано до виходу в світ зазначеного Указу Президента, тому обсяг оподатковуваних операцій, про який в ньому йдеться, - 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пенсійний фонд

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 р. №4-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.07.99 р. за №436/3729, представництва, які використовують працю найманих працівників, для реєстрації в органах Пенсійного фонду подають: - заяву (додається); - засвідчені копії таких документів: - свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; - довідки про внесення до Державного реєстру підприємств та організацій України, присвоєння ідентифікаційного коду органом статистики для юридичних осіб.

Фонд соціального страхування

Відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України від 26.08.99 р. №11 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.09.99 р. за №634/3927, представництва зобов'язані реєструватися як страхувальники у всеукраїнських галузевих профспілках і профоб'єднаннях, регіональних галузевих органах профспілок і профоб'єднань, яким затверджено бюджети, а в разі їх відсутності - у виконавчих дирекціях відділень Фонду (далі - органи реєстрації).

Страхувальники, в яких відсутні профорганізації або в яких їх дві чи більше, обирають орган реєстрації самостійно. Представництва подають до органу реєстрації заяву. Після реєстрації кожному платникові присвоюється реєстраційний номер і видається повідомлення про реєстрацію платника. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.06.93 р. №3290-XІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у разі відмови підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців від їх реєстрації як платників збору органи Фонду, за рішенням директорів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України і його відділень та їх заступників мають право припиняти операції підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців на їх рахунках у банках.


Переглянути блок-схему: (PDF-26.2Kb)
Документи, необхідні для реєстрації в органах пенсійного фонду представництв, які використовують працю найманих працівників

Оподаткування

Податок на прибуток

Пунктом 13.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить діяльність незалежно від такого нерезидента.

Таким чином, виходячи з положень наведеного пункту Закону до валових доходів та валових витрат представництва нерезидента включаються доходи та витрати, обчислені на загальних засадах відповідно до статей 4 та 5 цього Закону. У разі якщо нерезидент провадить діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості шляхом прямого підрахунку визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7. Найбільш поширений механізм провадження представництвом господарської діяльності виглядає так: головне підприємство - нерезидент здійснює фінансування представництва, яке за ці кошти провадить певну діяльність в Україні та виплачує заробітну плату працівникам.

Такі кошти включаються до складу валового доходу представництва на загальних підставах. У разі витрачання таких коштів валові витрати виникатимуть з урахуванням вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У разі здійснення представництвом господарської діяльності, відповідно до статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", нерезидент в особі такого представництва веде бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щокварталу подає податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.

Крім цього, відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.7 (доходи нерезидентів від здійснення портфельних інвестицій у процентні облігації чи казначейські векселі, випущені за рішенням резидента; доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або дисконту на державні цінні папери, продані нерезидентами за межами України; доходи у вигляді страхових внесків; дивіденди), зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Перелік доходів, які з метою оподаткування вважаються доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, наведено в пункті 13.1 статті 13 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Слід зауважити, що ними не вважаються доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. ПДВ Як зазначалось вище, у разі здійснення операцій, що є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", такому представництву слід зареєструватися платником податку на додану вартість та здійснювати облік податку на додану вартість на загальних засадах відповідно до цього Закону.

Акцизний збір

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.92 р. №18-12 (із внесеними змінами) визначено, що платниками акцизного збору, зокрема, є: а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством; в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій. Таким чином, з урахуванням наведених вимог, постійне представництво нерезидента є платником акцизного збору.

Прибутковий податок з громадян

Питання оподаткування доходів іноземних працівників представництв в Україні врегульовано Декретом Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. №13-92 (із внесеними змінами). Відповідно до статті 16 Декрету, оподатковуваний дохід іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, визначається в тому ж порядку, що й оподатковуваний дохід громадян України.

До оподатковуваного доходу іноземних громадян включаються: а) суми надбавок, що виплачуються у зв'язку з проживанням в Україні; б) суми, що виплачуються для компенсації витрат на навчання дітей у школі, харчування, поїздки членів сім'ї платника у відпустку та інші аналогічні цілі. До оподатковуваного доходу іноземних громадян не включаються: а) суми, які відраховуються наймачем іноземних громадян до фондів державного соціального страхування і пенсійного забезпечення; б) суми компенсації витрат за наймання житлового приміщення і на утримання автомобіля для службових потреб; в) суми витрат на відрядження.

Суми, виплачені підприємствами, установами й організаціями у вигляді компенсації витрат на відрядження технічним спеціалістам із числа іноземних громадян у зв'язку з їх роботою в Україні, не включаються до оподатковуваного доходу іноземних громадян, якщо виплати цих сум передбачені відповідним зовнішньоекономічним контрактом.

При цьому суми, виплачені додатково до заробітної плати за кожний день перебування в Україні, не вважаються компенсацією витрат на відрядження, за винятком випадків, коли ці витрати пов'язані з пересуванням іноземних громадян по території України або за її межами. Такі виплати враховуються як надбавка до заробітної плати й оподатковуються на загальних підставах. Доходи іноземних громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, підлягають оподаткуванню прибутковим податком за ставками і за умовами, встановленими відповідними розділами Декрету для оподаткування аналогічних доходів громадян України. Іноземні громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні й одержують доходи як в Україні, так і за її межами, подають декларації про одержані доходи до податкового органу за місцем діяльності в Україні у порядку, встановленому цим Декретом.

При цьому декларація про очікувані (оціночні) доходи у поточному році подається іноземними громадянами протягом одного місяця з дня прибуття в Україну незалежно від джерела одержання доходів. Надалі декларація про одержувані доходи подається щокварталу в 15-денний строк після закінчення кварталу. Після закінчення року декларація про фактично одержані доходи подається до 1 лютого наступного року, в ній зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку.

У разі припинення протягом календарного року діяльності та виїзду іноземних громадян з України декларація про фактично одержані доходи подається не пізніш як за місяць до виїзду.

З доходів іноземних фізичних осіб податок обчислюється податковим органом на підставі декларацій про доходи за місцем провадження діяльності в Україні. Документом для сплати податку є платіжне повідомлення, що надсилається платникові податковим органом. На підставі декларації про очікувані (оціночні) доходи платникові обчислюється авансова сума податку. Перерахунок суми податку здійснюється на підставі даних про фактично одержані доходи.

Сплата податку протягом року здійснюється рівними частками у такі строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. Доплата за перерахунками податку за звітний рік провадиться протягом місяця з дня одержання платіжного повідомлення від податкового органу. Зайво сплачена сума податку за бажанням платника повертається йому або зараховується за його заявою в рахунок майбутніх платежів. Повернення податку провадиться не пізніше місяця з дня проведення остаточного розрахунку.

Пільги щодо податку надаються іноземним громадянам у такому ж розмірі і на тих же підставах, що й громадянам України. Іноземні громадяни, які мають право на пільги на дітей, при поданні до податкового органу декларації вперше зобов'язані додати до декларації відповідні документи, що підтверджують наявність утриманців. Документи затверджуються компетентним органом країни, в якій платник постійно проживав до прибуття в Україну, а в разі коли утриманець перебуває на території України, документи подаються в порядку, встановленому для громадян України. Справляння податку з іноземних громадян може бути припинено або обмежено відповідними міжнародними договорами.

Збір на обов'язкове соціальне страхування

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26.06.97 р. №402/97-ВР, платниками збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, та інші юридичні особи; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 статті 1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України від 26.08.99 р. №11, платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання та інші юридичні особи; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників збору, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади. Таким чином, постійне представництво нерезидента є платником збору на обов'язкове соціальне страхування. Зазначимо, що, згідно з цією Інструкцією, представництво як платник збору зобов'язане зареєструватися як страхувальник в органах профспілок і профоб'єднань, яким затверджено бюджети, а в разі їх відсутності - у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" від 26.06.97 р. №400/97-ВР (із внесеними змінами) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: - філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та розташовані на території іншої, ніж головне підприємство, територіальної громади; - фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Збір до Державного інноваційного фонду

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2000 рік" від 17.02.2000 р. №1458-ІІІ встановлено, що з метою формування Державного інноваційного фонду суб'єкти підприємницької діяльності, які, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є платниками податку на прибуток (крім підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, визначених пунктом 7.12 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), незалежно від форм власності, сплачують до Державного бюджету України збір у розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Суб'єкти підприємницької діяльності, для яких запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, сільськогосподарські підприємства, які сплачують фіксований податок, та бюджетні установи і організації не сплачують зазначеного збору. Платники збору, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують збір з обсягу реалізації (виручки) продукції власного виробництва, зменшеного на суму податку на додану вартість і акцизного збору. У торговельній, посередницькій і постачальницько-збутовій діяльності збір сплачується від сум торговельної або збутової націнки (надбавки) на реалізовані товари, у банківській і страховій сферах діяльності - від суми валового доходу, за винятком відрахувань до обов'язкових резервів, визначених законодавством. Таким чином, якщо представництво є платником податку на прибуток, то збір до Державного інноваційного фонду воно сплачує.

Плата за торговий патент

Відповідно до статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. №98/96, патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті, придбавають торговий патент.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Платниками цього збору, відповідно до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" від 09.04.99 р. №587-XІV, є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Об'єктом оподаткування є виручка, одержана від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива. Ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування. Отже, постійне представництво є платником зазначеного збору.

Відрахування до Фонду інвалідів

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок надходження, обліку і витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України від 02.08.99 р. №130/171/398, підприємства, яким місцевими державними адміністраціями визначені нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, зобов'язані зареєструватись у відділенні Фонду за своїм місцезнаходженням, подавши до нього довідку про юридичну особу не пізніше 15 січня року, який настає за звітним, а також звіт про зайнятість інвалідів. Окремій реєстрації як платники внесків підлягають структурні підрозділи підприємств, що мають окремий баланс і рахунки у відділеннях банків.

Підприємства (об'єднання), установи й організації незалежно від форм власності і господарювання, яким місцеві державні адміністрації визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і на яких працює інвалідів менше, ніж установлено нормативом, здійснюють обов'язкові щорічні відрахування до Фонду на рахунки, відкриті на ім'я органів Державного казначейства. Розмір відрахувань визначається за середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Ринковий збір

В Указі Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28.06.99 р. №761/99 зазначено, що ринковий збір - це плата за право займати місце для торгівлі на ринках усіх форм власності, у тому числі в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Платниками ринкового збору є юридичні особи всіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.

Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне з зазначених у статті 1 цього Указу місце. Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі. Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку, незалежно від місця, яке вони займають.

Комунальний податок, податок з реклами, плата за землю

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. №56-93, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Таким чином, представництво, оскільки воно не є самостійною юридичною особою, комунального податку не сплачує. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. №56-93, платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Отже, представництво, оскільки воно не є самостійною юридичною особою, податку з реклами не сплачує. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 р. №2535-XІІ, платниками земельного податку є юридичні та фізичні особи, які користуються земельними ділянками. Водночас це не означає, що постійне представництво може займатися рекламним бізнесом, користуватися землею тощо, не сплачуючи при цьому відповідних платежів до бюджету. Фактично платником комунального податку, податку з реклами, плати за землю є юридична особа - нерезидент, чиї інтереси представляє постійне представництво. Тому постійне представництво в зв'язку з покладеними на нього функціями сплачує перелічені вище обов'язкові платежі, але від імені юридичної особи - нерезидента, чиї інтереси воно представляє.

Податок з власників транспортних засобів

Відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. №1963-XІІ (із внесеними змінами), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що є об'єктами оподаткування.

Крім цього, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України "Рекомендації про порядок обліку платників, нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 18.07.97 р. №17-0317-110/10-5685 (із внесеними змінами), ті власники транспортних засобів, які мають філії, відділення, цехи, автобази, майданчики, стоянки, де зареєстровані їхні транспортні засоби, сплачують податок з власників транспортних засобів до бюджетів органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських) за місцезнаходженням цих відділень, філій, автобаз, цехів, майданчиків, стоянок. Копія розрахунку податку з власників транспортних засобів та копія платіжного доручення про сплату податку в таких випадках надсилається державним податковим адміністраціям за місцезнаходженням останніх.

Збір за геологорозвідувальні роботи

Відповідно до Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.99 р. №105/309 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.07.99 р. за №474/3767, платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: - раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння; - з попередньо оціненими запасами, що за згодою зацікавлених надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

Якщо до складу підприємства-надрокористувача входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), то платником збору є підприємство-надрокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи.

Плата за користування надрами для видобутку корисних копалин

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин" від 12.09.97 р. №1014 (із внесеними змінами та доповненнями), плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється з усіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які провадять видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями. Об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів

Згідно з розділом ІІ Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.99 р. №231/539/118/219 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.99 р. за №711/4004, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платників зборів, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, сплачують збори за своїм місцезнаходженням.

Збір за забруднення навколишнього середовища

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 р. №162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.99 р. за №544/3837, платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів. Якщо платник перестає функціонувати як самостійна юридична особа, то платником збору стає його правонаступник.

Органи Мінекобезпеки разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників збору та подають його до органів державної податкової служби до 1 грудня року, що передує звітному, а також вносять до переліку необхідні зміни до 1 числа місяця, що передує кожному кварталу.

Мито

Статтею 3 Закону України "Про єдиний митний тариф" від 05.12.92 р. №2097-XІІ (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що єдиний митний тариф України - це систематизоване зведення ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Таким чином, мито сплачується суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Тому у разі провадження постійним представництвом нерезидента такої діяльності воно є платником усіх видів митних зборів.

Державне мито

Декретом КМУ "Про державне мито" від 21.01.93 р. №7-93 визначено, що державне мито на території України сплачують фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Згідно зі статтею 28 Арбітражного процесуального Кодексу України, представниками сторін в арбітражному процесі можуть бути інші, крім керівників або заступників керівників підприємств, уповноважені особи. Таким чином, якщо представництво нерезидента наділено повноваженнями та виступає учасником арбітражного процесу, воно сплачує державне мито. Таку думку підтверджує Вищий арбітражний суд України у своєму роз'ясненні від 28.07.94 р. №02-5/492 "Про участь в арбітражному процесі відокремлених підрозділів юридичних осіб" (із внесеними змінами і доповненнями).

Інші питання

Фінансова звітність

Згідно з пунктом 2 П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №39 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 р. за №161/4382, норми цього Положення (стандарту) застосовуються суб'єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності. Таким чином, постійні представництва нерезидента подають скорочену фінансову звітність відповідно до вимог П(С)БО 25.

Ведення касових операцій

Касові операції представництв здійснюються на загальних засадах, відповідно до пункту 1 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 р. №21 (в редакції від 13.10.97 р. №334), яким визначено, що цей Порядок поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв'язку), незалежно від форм власності і виду діяльності, та їх відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення тощо), що не мають статусу юридичної особи (далі - підприємства), які зареєстровані і діють згідно з чинним законодавством України та здійснюють касові операції в національній валюті, і його положення є обов'язковими для виконання ними.

Вирішення спорів у суді

Відповідно до статті 1 Арбітражного процесуального кодексу України від 06.11.91 р. №1798-XІІ (із внесеними змінами), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до арбітражного суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 28 Кодексу визначено, що справи юридичних осіб в арбітражному суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають арбітражному суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відокремлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Таким чином, постійне представництво нерезидента може представляти інтереси останнього в арбітражному суді. При цьому слід зазначити, що стороною у справі є нерезидент, від імені якого діє представництво, і стягнення здійснюється арбітражним судом з нерезидента або на його користь. Зазначимо, що з такою думкою погоджується ВАСУ у своєму роз'ясненні від 28.07.94 р. №02-5/492 (із внесеними змінами та доповненнями).


СУТТЄВО

У податкових органах реєструються як платники податку на прибуток виключно ті постійні представництва, які здійснюватимуть на території України господарську діяльність. Відповідно, цим представництвам уже немає потреби реєструватись у Міністерстві економіки.

Представництва, які не ведуть комерційної діяльності на митній території України, а отже, і не мають обсягу оподатковуваних операцій, визначеного Законом "Про податок на додану вартість" (на практиці - Указом), не повинні реєструватися як платники податку.

Найбільш поширений механізм провадження представництвом господарської діяльності виглядає так: головне підприємство - нерезидент здійснює фінансування представництва, яке за ці кошти провадить певну діяльність в Україні та виплачує заробітну плату працівникам.

Якщо представництво є платником податку на прибуток, то збір до Державного інноваційного фонду воно сплачує.

Якщо до складу підприємства-надрокористувача входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), то платником збору є підприємство-надрокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи.

Постійне представництво нерезидента може представляти інтереси останнього в арбітражному суді. При цьому слід зазначити, що стороною у справі є нерезидент, від імені якого діє представництво, і стягнення здійснюється арбітражним судом з нерезидента або на його користь.


Додатки до статті Лист ДПАУ від 16.01.98 р. №461/10/16-1321
Державна податкова адміністрація в м. Києві

Про розгляд листа

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державної податкової адміністрації в м. Києві від 22.12.97 р. №15-214/3/8719 щодо реєстрації представництв іноземних фірм як платників податку на додану вартість і повідомляє. 1 жовтня 1997 року набрав чинності Закон України від 03.04.97 р. №168 "Про податок на додану вартість". Зазначеним Законом передбачено реєстрацію осіб як платників податку.

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 зазначеного Закону, якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), меншими ніж 600* неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. У зв'язку з вищезазначеним представництва, які не ведуть комерційної діяльності на митній території України, а відповідно і не мають обсягу оподатковуваних операцій згідно з п. 2.1 Закону України від 03.04.97 р. №168 "Про податок на додану вартість", не повинні реєструватися як платники податку.

Поряд з цим повідомляємо, що дія пункту 5.3 статті 5 цього Закону стосовно звільнення від оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб представництв міжнародних організацій в Україні, поширюється лише на представництва міжнародних організацій в Україні, які створені згідно з міжнародними договорами України та акредитовані при Міністерстві закордонних справ України.


Форми документів

1. РЕЄСТРАЦІЙНА ЗАЯВА платника податку на додану вартість
Додаток 1
(PDF-76.6Kb)
до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість
Форма №1-Р

2. Пояснення щодо заповнення реєстраційної заяви платника податку на додану вартість (html) та в (PDF-53.3Kb)
Продовження додатка 1

до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість
Форма №1-Р

3. ЗАЯВА до Пенсійного фонду України
Додаток 1 (PDF-50.6Kb)
до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України


Примітки:

*Оскільки лист був написаний до набрання чинності Указом №857, то тут йдеться про обсяги оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), менші ніж 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Авт.)

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua