Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#39 '2000: Практична бухгалтерія - Пункти обміну валют

Хто підставив агентські пункти обміну валют

Ігор СОНЯХ


  • У проекті нового закону агентські пункти не передбачені
  • До яких наслідків може призвести ухвалення цього законопроекту?
  • Більша кількість порушень, ніж в банківських пунктах - це міф

Готівкова іноземна валюта (долари США, марки ФРН, фунти стерлінгів Великобританії тощо) в Україні вже давно виконує функцію захисту заощаджень громадян від нестабільності національної валюти, проте єдиним платіжним засобом на території України є українська гривня. Отже, широка мережа пунктів обміну валют - життєва необхідність. Чи зможуть громадяни України та іноземні гості нашої держави в найближчому майбутньому скористатися їх послугами?

Останнім часом в засобах масової інформації, як електронних, так і друкованих, досить інтенсивно висвітлюється діяльність обмінних пунктів. Зокрема, 8 серпня 2000 року у всеукраїнській щоденній газеті "Факты" опублікована стаття під гучним заголовком: "После принятия нового закона о валютном регулировании обменные пункты, работающие на агентских соглашениях, будут закрыты", яка викликала у громадян України, які працюють в зазначених пунктах обміну, м'яко кажучи, занепокоєння. Протилежні почуття викликала вона у працівників власних пунктів обміну іноземних валют комерційних банків, які бачать в обмінних пунктах, що працюють на умовах агентських угод з комерційними банками, конкурентів.

У проекті нового закону агентські пункти не передбачені

На сьогодні, відповідно до декретів Кабінету Міністрів від 19.02.93 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та від 19.02.93 р. №17-93 "Про здійснення розрахунків в іноземній валюті", діяльністю з обміну готівкової іноземної валюти мають право займатися комерційні банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти в готівці (власні обмінні пункти та каси), та інші юридичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності), які не допускали порушення валютного та податкового законодавства (обмінні пункти, відкриті на підставі агентських угод з комерційними банками).

Початок роботи як власних, так і на умовах агентських угод пунктів обміну валют здійснюється тільки після їх реєстрації у відповідному територіальному управлінні НБУ за місцем відкриття. Як уже зазначалося раніше в засобах масової інформації, в Україні станом на 1 квітня 2000 року зареєстровано 2240 пунктів 1165 суб'єктами підприємницької діяльності, які працюють на агентських угодах, власні обмінні пункти банківських установ становлять приблизно 20% від загальної кількості обмінних пунктів. Згідно з публікаціями в пресі, в проекті нового закону "Про валютне регулювання і контроль", що має розглядатися Верховною Радою України з подання Національного банку на осінній сесії цього року, обмінні пункти, які працюють на умовах агентських угод з комерційними банками, не передбачені. До яких наслідків може призвести ухвалення цього законопроекту?

До яких наслідків може призвести ухвалення цього законопроекту?

1. Різко скоротиться мережа обмінних пунктів.

Банківські установи не спроможні самостійно утримувати достатню кількість пунктів для задоволення потреб населення у послугах з купівлі-продажу іноземної валюти внаслідок великих матеріальних витрат на забезпечення безперебійної роботи (забезпечення готівковими коштами для роботи, оренда чи купівля приміщень, техніка, обладнання, збільшення обсягу роботи для штатних працівників, охорона, транспорт, реклама тощо). Наявна кількість обмінних пунктів агентів обумовлена економічною доцільністю та попитом на послуги з обміну іноземних валют, особливо у периферійних районах населених пунктів, де банківські установи відсутні з вищезазначених причин.

2. Зменшаться надходження до бюджету.

Тільки за патенти на здійснення операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти обмінні пункти на умовах агентських угод сплачують близько 9 000 000 гривень на рік - без урахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (сплачується обмінними пунктами при здійсненні кожної операції з купівлі-продажу іноземної валюти в розмірі однієї копійки з однієї гривні), податку на заробітну плату та інших зборів. Зменшення надходжень до державного бюджету також буде спричинене скороченням розмірів прибутків (отже, зменшення розміру сплачених податків) підприємств, підприємницька діяльність яких пов'язана з забезпеченням роботи обмінних пунктів (комп'ютерна техніка та витратні матеріали до них, навчання роботи з комп'ютерами, програмне забезпечення, зв'язок, транспорт, охорона, реклама, надання приміщень в оренду тощо). Крім того, багато обмінних пунктів розташовано у приватних магазинах, власники яких заохочують потенційних покупців цим видом послуг, що позначається на товарообороті, а відповідно, і на сплачених податках.

3. Загостриться проблема зайнятості.

У сучасній економічній ситуації в Україні проблема працевлаштування стоїть дуже гостро. Будь-яке зменшення кількості робочих місць істотно позначиться на матеріальному становищі широкого кола громадян.

Як було вказано вище, згідно з офіційними статистичними даними, в нашій державі зареєстровано 2240 пунктів обміну іноземних валют на умовах агентської угоди, отже, логічним є припущення, що принаймні 2240 чоловік не вештаються невідомо де, а займаються повноцінною роботою. Проте, як відомо, в одному пункті працює мінімум 2-3 касири. Додамо сюди бухгалтерів, інший обслуговуючий персонал, віднімемо для скромності зо дві сотні (на багатьох підприємствах один бухгалтер обслуговує кілька обмінних пунктів) і отримаємо принаймні 8000 зайнятих роботою громадян України. Слід також зауважити, що єдиним легальним засобом до існування в багатьох сім'ях є робота одного з членів сім'ї в обмінних пунктах чи на підприємствах, діяльність яких пов'язана з цим видом послуг. Отож нескладні арифметичні підрахунки наводять нас на думку, що необдумана політика можновладців може залишити без коштів до існування близько 25000 осіб.

4. Збільшиться тіньовий обіг готівкової валюти, можлива нестабільність валютного ринку.

Будь-які спроби державних органів адміністративно врегулювати діяльність підприємств стимулюють збільшення тіньового сектора економіки.

Ще на першому курсі будь-якого навчального закладу з вивченням економічних дисциплін сумлінні студенти на все життя запам'ятовують один з найголовніших канонів економіки - "ПОПИТ ПОРОДЖУЄ ПРОПОЗИЦіЮ" та усвідомлюють, що наявне податкове законодавство України і численні законодавчі документи, які часто суперечать один одному, унеможливлюють нормальну роботу українських підприємців. Будь-які спроби державних органів адміністративно врегулювати діяльність підприємств стимулюють збільшення тіньового сектора економіки. З огляду на сьогоднішній стан економіки потреба в наданні послуг з обміну готівкової валюти на теренах України збережеться ще тривалий час, хіба що уряд України створить такі "правила гри", за яких наш економічний стан за рік-другий наблизиться до рівня розвинутих країн, а населення повірить у надійність гривні.

Повірити в це, з огляду на попередні дії наших урядовців, дуже важко. На будь-які зміни на готівковому валютному ринку населення України реагує надзвичайно активно: пригадаймо хоча б черги та ажіотаж біля обмінних пунктів в серпні-грудні 1998 року, які, крім кризової ситуації на ринку, пояснюються також жорсткими адміністративними діями НБУ стосовно курсоутворення (обмінні пункти були змушені продавати валюту нижче її реальної ринкової вартості) та масовим закриттям пунктів обміну за "порушення" - в деяких областях України кількість обмінних пунктів скоротилась удвічі. Водночас на регуляторні дії НБУ населення відповіло призабутим методом - масово з'явилися на базарах, вокзалах та вулицях населених пунктів України "рухомі обмінні пункти" - міняйли та шахраї.

Досвід маємо. А тому можемо зробити певні висновки і прогнози (з огляду на те, що історія має тенденцію повторюватися). Різке скорочення мережі обмінних пунктів (за рахунок ліквідації пунктів обміну валют на умовах агентських угод) призведе до чергового ажіотажу на готівковому валютному ринку та до появи не контрольованого державою масового приватного бізнесу з надання послуг з купівлі-продажу валют (супроводжуваного шахрайством). Податки з такого "підприємництва" не потраплять до державної скарбниці, а будуть розподілені між корупціонерами та криміналітетом.

Незважаючи на численні запевнення уряду України про підтримку малого і середнього підприємництва (на цей вид підприємництва в більшості розвинутих країн припадає 50-70% прибуткової частини державного бюджету), позиція Національного банку України стосовно діяльності обмінних пунктів на агентських угодах нагадує поведінку страуса, який устромив голову в пісок і заховався таким чином від проблем. Навіщо розробляти цивілізоване правове і податкове поле для цього виду діяльності, якщо його можна просто заборонити? Дається взнаки ще стара "совкова" психологія деяких теперішніх можновладців, яку можна охарактеризувати одним словом - "НіЗЗЯ".

Більша кількість порушень, ніж в банківських пунктах - це міф

Аргументом на користь закриття небанківських обмінних пунктів з боку вказаних працівників НБУ служить нібито більша кількість виявлених порушень у діяльності "агентів" порівняно з власними пунктами обміну комерційних банків.

Невже там працюють різні люди?

Це можна просто пояснити - банківські пункти обміну набагато краще захищені від численних перевірок контролюючих органів (ДПА, НБУ, спецпідрозділи УМВСУ, в деяких випадках - УСБУ і прокуратура) чинними нормативними і законодавчими документами, які регулюють їх діяльність, та можливістю відстоювати свої інтереси за допомогою штатних юристів у судах. Фірми, які мають обмінні пункти на умовах агентських угод з комерційними банками, перед такою навалою ревізорської братії фактично беззахисні - часто простіше і дешевше заплатити штраф і визнати порушення, ніж ходити по кабінетах і просити про "помилування".

Прикладом цивілізованої роботи пунктів обміну валют на агентських угодах може бути наш сусід - країна, яка набагато випередила нашу державу в економічному розвитку, - Республіка Польща, на теренах якої багато українців мали нагоду обмінювати валюту в розгалуженій мережі небанківських обмінних пунктів. (До речі, українську гривню там не оголошували persona non grata, як це зробили у нас із польським злотим - в пунктах обміну на агентських угодах з 29 травня 2000 року Національний банк України заборонив торгувати валютами 2 і 3 груп класифікатора іноземних валют (валюти з обмеженою конвертацією), виняток пізніше було зроблено тільки для російського рубля після кампанії в засобах масової інформації Російської Федерації - "російських туристів не хочуть бачити на відпочинку в Криму"). За сприяння держави такі обмінні пункти з прозорим і стимулюючим до розвитку оподаткуванням, зручними як для підприємців, так і для клієнтів правилами торгівлі, а головне - без зайвого втручання в роботу у Польщі існують вже тривалий час і існуватимуть доти, доки буде потреба в наданні таких послуг.

Ось такі невеселі думки щодо розвитку підприємництва в нашій країні. Звісно, солідні економісти з Києва могли б поділитися думками, які наштовхнули їх на ідею про заборону діяльності банківських агентів, викласти відповідні цифри, які б переконали нас у збитковості для держави цього виду діяльності (а заразом і в тому, що зайві кілька мільйонів гривень у бюджеті не потрібні, а от збільшити кількість безробітних - то добра справа). Та є підозра, що то будуть просто чергові гасла.

Кому це все необхідно

То звідки ж ця тенденція? Адже з 1993 року працюють агентські пункти у наших містах, і нікому особливо не заважають, аж раптом - закрити! Цікаве, на нашу думку, запитання - кому то все потрібно? Населенню, яке має можливість зручно купити чи продати готівкову валюту? Ні. Може, міським, обласним, державному бюджетам, а заразом і Пенсійному фонду, які вишукують кожну копійчину на пенсії, освіту, інші соціальні потреби? Ні. А може, уряду нашому, який дбає про поповнення отих бюджетів? Дивно, але також ні!

Мимоволі напрошується думка (гріх так думати про людей, та само проситься)ѕ Але ні. Краще провести аналогію. Минулого літа несподівано і різко "підскочили" ціни на бензин. Без поважних, на перший погляд, причин. Та причини, якщо розібратися, були, і то серйозні. і не всі - зовнішнього характеру. А в результаті вижив той, хто був сильніший. і підготовлений. Простіше кажучи - в кого було більше грошей і інформації. Пахне політикою? Пахне, ще й як! Бо політика - це і є гроші. Тільки дуже великі.

Були в тій "війні" і переможені: власники приватних автомобілів, невеличкі транспортні компанії, населення держави, яке користується послугами муніципального та іншого транспорту (зросла ціна на квитки). Тобто - бідніші верстви. Власне, кожна така "акція" в першу чергу вилазить боком населенню, понад 80% якого, як відомо, не розкошує.

Отож вернімося до поставленого запитання: кому намуляли очі копійки, які заробляють у пунктах обміну, відкритих на умовах агентських угод? і чому Національний банк України, покликаний відстоювати цілісність і міць державної фінансової системи, якщо хочете - всіляко підтримувати і захищати розвиток нашої держави, той Національний банк, який у 1993 році дозволив цей вид діяльності, чому він зараз радикально змінив свою думку? Чи не "дядько" зателефонував?..


СУТТЄВО

На будь-які зміни на готівковому валютному ринку населення України реагує надзвичайно активно: пригадаймо хоча б черги та ажіотаж біля обмінних пунктів в серпні-грудні 1998 року, які, крім кризової ситуації на ринку, пояснюються також жорсткими адміністративними діями НБУ стосовно курсоутворення (обмінні пункти були змушені продавати валюту нижче її реальної ринкової вартості) та масовим закриттям пунктів обміну за "порушення" - в деяких областях України кількість обмінних пунктів скоротилась удвічі.

Фірми, які мають обмінні пункти на умовах агентських угод з комерційними банками, перед такою навалою ревізорської братії фактично беззахисні - часто простіше і дешевше заплатити штраф і визнати порушення, ніж ходити по кабінетах і просити про "помилування".


Зараз пропонуємо вашій увазі статистичний аналіз читацьких відповідей, які надійшли на форум "ДК", стосовно запропонованого запитання: доля пунктів обміну валют у майбутньому.

© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua