Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#05 '2001: Практична бухгалтерія - Семінари "ДК" << >>

Про що запитували на семінарах "ДК"

8 грудня 2000 року у Львові, а 12 грудня - у Києві тижневик "ДК" провів чергові безкоштовні семінари на тему "Податок на прибуток, ПДВ та фінансова звітність за 2000 рік". Пропонуємо вашій увазі 10 відповідей на запитання, які найчастіше зустрічалися в записках слухачів.

Відповіді на запитання слухачі отримували зазвичай безпосередньо на семінарі. Тому цей матеріал більшою мірою буде корисним тим читачам, хто з огляду на певні обставини не зміг відвідати наші семінари.

Чи потрібно відносити у декларації за 2000 рік до складу валового доходу суму поворотної фінансової допомоги, отриманої підприємством? Податкова стверджує, що треба.

Не потрібно, оскільки це не передбачено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами).

Щодо думки ДПА з цього приводу, то характерним її прикладом є лист від 23.03.2000 р. №1466/6/15-1116. Наведемо лише висновок, який зробила ДПА у цьому листі:

"ѕОскільки залучення коштів у позику не передбачене підпунктом 7.9.1, то такі кошти включаються до валового доходу згідно зі статтею 4 зазначеного Закону, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як доходи від позареалізаційних операцій. Під позареалізаційними операціями слід розуміти діяльність підприємства, що безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію допоміжного й обслуговуючого виробництва".

Однак, уважно читаючи Закон, ми зауважимо, що пункт 7.9 має назву "Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями".

"Під борговими вимогами і правами вимоги на виконання боргових зобов'язань розуміються видані боргові розписки, чеки, гарантії, виставлені акредитиви, взяті на облік, але не оплачені векселі, а також інші види забезпечення заборгованості щодо розрахунків з дебіторами, які підтверджують (гарантують) надання оплати за реалізовану продукцію (роботи, послуги) і не можуть бути фондовою цінністю" - таке визначення дано Постановою Верховної Ради України "Про затвердження Правил застосування Закону України від 27.06.95 р. №247/95-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Звідси випливає, що пункт 7.9 до поворотної фінансової допомоги не може застосовуватись, оскільки там йдеться про заборгованість, що виникає внаслідок реалізації.

У Законі ж поворотна фінансова допомога (позика грошових коштів) не фігурує зовсім.

Тому, на нашу думку, включення коштів, отриманих у вигляді поворотної фінансової допомоги, до складу валового доходу вважаємо безпідставним, а листи податкової щодо цього питання - такими, що не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що потрібно для включення матеріальної допомоги до валових витрат?

Відповідно до підпункту 5.6.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами), до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Згідно з пунктами 2.39 та 2.41 статті 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 р. №323 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.95 р. за №465/1001, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать, зокрема, одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань), заохочення до ювілейних та пам'ятних дат як у грошовій, так і натуральній формі, а також матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).

Враховуючи зазначене, витрати платника податку на виплати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, матеріальної допомоги та одноразових заохочень, що підтверджуються положеннями колективного договору, включаються до валових витрат.

Таким чином, якщо відповідними положеннями колективного договору щодо оплати праці (а не соціальних виплат), а також конкретних трудових договорів (контрактів) передбачено виплату матеріальної допомоги, вона буде включатися до валових витрат підприємства.

З цим погоджується і ДПА у листі від 05.09.2000 р. №5000/6/15-1116.

Чи нараховуються дивіденди в приватному підприємстві?

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами), корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або її частку (пай), включаючи права на управління, одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи незалежно від того, створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, виплата частки прибутку приватного підприємства на користь свого власника, згідно із Законом про податок на прибуток, класифікується як дивіденди і у приватного підприємства.

Підприємство має боржника, строк позовної давності минув, підприємство до суду не зверталося. Чи можна таку заборгованість віднести до складу валових витрат?

Так, можна. Відповідно до підпункту 5.2.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами), до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

Як бачимо, щодо сум заборгованості, за якими закінчився строк позовної давності, вимоги вживання заходів щодо стягнення таких боргів відсутні.

Чи брати до уваги вимогу ДПА про віднесення до валових витрат тільки вартості оплачених товарів (робіт, послуг)?

Відповідно до підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами), датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, питання законодавчо чітко врегульоване, а твердження ДПА безпідставні.

Підприємство - постачальник продукції виплачує нам бонус за здачу скляної тари. Чи включається він до валового доходу?

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, вартість такого бонусу слід включати до складу валового доходу.

Чи відносяться до складу валових витрат послуги з архівування документів, що були перевірені податковою інспекцією, для подальшого їх знищення? Чи виникає право на податковий кредит?

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено віднесення до валових витрат виробництва та обігу суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Архівні документи призначені для подальшого використання у господарській діяльності.

Крім того, це підтверджено статтею 13 Закону України від 24.12.93 р. "Про національний архівний фонд і архівні установи", якою встановлено, що підприємства, установи та організації створюють архівні підрозділи для тимчасового зберігання архівних документів, використання їх для службових, виробничих, наукових та інших цілей, а також для захисту законних прав та інтересів громадян.

Стаття 14 цього Закону встановлює також право передавати документи на зберігання до інших архівних установ (в тому числі недержавних).

У зв'язку з тим, що витрати на архівування документів належать до валових витрат, ПДВ у складі таких послуг відносимо до податкового кредиту.

Думка податкової інспекції з цього питання цілком протилежна.

Чи можна відносити до складу валових витрат послуги мобільного зв'язку?

Як відомо, підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Єдине обмеження, яке може стосуватися телефонних розмов, це - заборона віднесення на валові витрати витрат на фінансування особистих потреб фізичних осіб, передбачене останнім абзацом підпункту 5.3.1 статті 5 Закону про прибуток.

Яким же чином довести, що телефон використовувався лише за виробничою необхідністю?

Найвагомішим аргументом є, звичайно, відповідність телефонних номерів, зазначених у роздруківці проведених розмов, наданій оператором мобільного зв'язку, номерам телефонів ваших ділових партнерів. Найкраще, коли номери таких телефонів зазначені в укладених договорах, фігурують у діловому листуванні, на факсах тощо.

Однак таке трапляється доволі рідко - спроби встановити ділові стосунки з допомогою телефону не завжди супроводжуються появою на світ документів. Крім того, оператор зв'язку може взагалі не надавати роздруківки проведених розмов. У цьому випадку вважаємо за можливе для підтвердження телефонних розмов з підприємницькою метою вести журнал використання телефону, куди записувати, з ким велася розмова, її мету та тривалість.

Інших шляхів для підприємства ми не бачимо. Якщо ж податковий інспектор не вгамується, то дійте від супротивного - нехай він доводить, що телефон використовувався вами з приватною метою. На практиці можна ускочити в халепу, коли податківець знайде у роздруківці приватні міжнародні телефони, телефони різноманітних вікторин (починаються на 8-900) чи домашній телефон.

Якщо справа дійде до суду, щиро обурюйтеся.

1. Чому саме податкова вважає усіх злодіями і чи має вона докази використання телефону з приватною метою?

2. Чому ви не можете на валові витрати віднести витрати, підтверджені податковою накладною чи рахунком оператора зв'язку?

3. Нарешті, відповідно до підпункту 5.3.9 статті 5 Закону про прибуток, до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Які саме обов'язкові документи передбачені Законом про прибуток для ведення податкового обліку витрат на телефонні розмови?

Як розрахувати пеню в розмірі 120% від облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, якщо ставка - 27%, а прострочено 25 днів?

Нарахування пені з податку на прибуток проводимо відповідно до вимог пунктів 20.4 та 21.2 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами).

Ці пункти закону, відповідно, передбачають:

- у разі приховання або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі 30 відсотків від суми донарахованого податку (недоїмки) та пені, обчисленої виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк;

- після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми вважаються недоїмкою та стягуються до бюджетів з нарахуванням пені на рівні 120 процентів облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, для визначення розміру пені слід використовувати розмір облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати недоїмки.

Приклад.

1000 грн - сума недоїмки, на яку слід нарахувати пеню.

Період для нарахування пені - 25 днів. Ставка НБУ на момент сплати недоїмки - 27% річних.

Розрахунок ставки для визначення пені:

(27 х 120) : 100 = 32,4%.

Розрахунок одноденного розміру пені:

32,4% : 360 = 0,09%.

Розрахунок суми пені за прострочення терміну сплати:

[(1000 грн х 0,09%) х 25] = 22,5 грн.

Додатково на цю тему див. лист ДПАУ від 23.07.98 р. №8754/10/23-1111.

Чи можна віднести вартість послуг з ремонту офісу приватного підприємства до складу валових витрат і чи виникає при цьому податковий кредит?

Відповідно до пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із внесеними змінами), платники мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

До витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, належать: поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.

Щодо суми ремонту основних фондів, яка включається в затрати, то підприємство розраховує її на початок року. Для цього необхідно визначити сукупну балансову вартість власних основних фондів, які підлягають амортизації на початок звітного року. Сукупна балансова вартість дорівнюватиме сумі балансової вартості всіх трьох груп. Помноживши сукупну балансову вартість основних фондів на 5%, отримаємо суму, з якою будемо порівнювати фактичні витрати на поліпшення основних фондів. Якщо фактичні витрати перевищують визначену суму, то їх слід віднести на збільшення балансової вартості відповідної групи.

Стосовно суми податкового кредиту з операцій щодо поліпшення основних фондів, то, відповідно до підпункту 7.4.1 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із внесеними змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Таким чином, до складу податкового кредиту можна включати суму податку, сплачену (нараховану) платником податку у звітному періоді у зв'язку з проведенням ремонту. При цьому не має значення, куди ми відносимо вартість ремонту: до валових витрат чи на збільшення вартості основних фондів.

Чи можна використовувати в роботі Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" з дня набрання ним чинності в частині мінімальної заробітної плати?

Законом України від 05.10.2000 р. №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017) передбачено, що встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат повинні бути не нижчими від прожиткового мінімуму. На сьогодні прожитковий мінімум в Україні становить 270,1 грн (ст. 1 Закону України від 05.10.2000 р. №2025-ІІІ "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік").

Закон №2017 набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 07.11.2000 р. (див. "Урядовий кур'єр" від 07.11.2000 р. №206).

Цим Законом передбачено, що Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін після набрання ним чинності повинен:

- подати проекти законів України щодо встановлення державних соціальних гарантій;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- розробити та затвердити державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів.

Крім вищевказаних нормативних документів, на сьогодні діє також і Закон України від 01.06.2000 р. №1766-III "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік", відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2000 року становить 118 гривень на місяць.

Отже, доки Верховною Радою України не буде затверджено поданий КМУ проект закону України щодо заміни Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік", розмір мінімальної заробітної плати становитиме 118 грн згідно з чинним Законом від 01.06.2000 р. №1766-III.

Який строк позовної давності при перевірці податковою інспекцією? За який період повинна перевіряти податкова інспекція, якщо з моменту попередньої перевірки минуло понад 3 роки?

Строк позовної давності 3 роки встановлено статтею 71 Цивільного кодексу України. Але, оскільки, згідно зі статтею 2, цей Кодекс не застосовується при податкових і бюджетних відносинах, то і строки позовної давності, визначені Цивільним кодексом України, при відносинах підприємств з податковими органами також не застосовуватимуться.

Згідно з Указом Президента України від 23.07.98 р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", розрізняють планову перевірку і позапланову.

Планова виїзна перевірка проводиться податковими органами на підприємстві не частіше одного разу на календарний рік.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланові виїзні перевірки з підстави, визначеної у пункті "е" частини першої цієї статті, проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Період, за який податкова інспекція повинна перевіряти підприємство, законодавством України не встановлено, тому податкові органи мають право перевіряти підприємство за будь-який період, включаючи навіть ті періоди, за які були проведені перевірки.

Наше підприємство займається наданням посередницьких транспортно-експедиторських послуг і є платником єдиного податку за ставкою 10%. На свій поточний рахунок підприємство отримує суму грошових коштів, яка складається з сум транспортних послуг і винагороди (за посередницькі послуги). Чи правильно включати до бази оподаткування єдиним податком лише суми винагород, які ми отримуємо від посередницької діяльності, на підставі листа ДПА №14724/7/15-1317 від 07.11.2000 р.? Чи має юридичну силу цей лист?

Згідно зі статтею 3 Указу Президента України від 03.07.98 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами і доповненнями), у суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і сплачує єдиний податок у розмірі 10%, базою обкладання податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до статті 1 цього Указу, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

На поточний рахунок вашого підприємства надходить сума коштів, яка складається із суми винагороди та суми вартості транспортних послуг, призначених для виконавця транспортних перевезень. Тож оскільки ваше підприємство отримує тільки винагороду за надані посередницькі послуги, то і до бази оподаткування входитиме тільки сума винагороди.

Сума грошових коштів, призначена для виконавця транспортних робіт (сума за транспортні послуги), не є власністю вашого підприємства, а отже, і до бази оподаткування вона не входитиме, оскільки не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і проходить через ваш поточний рахунок транзитом.

Таку ж точку зору висловлює і ДПА в своєму листі від 07.11.2000 р. №14724/7/15-1317. Остаточно підтвердила свою позицію щодо того, що транзитні кошти, які отримує платник єдиного податку, не включаються до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для визначення бази єдиного податку, ДПА в листі від 22.11.2000 р. №15532/7/15-1317 "Щодо листів, які втратили чинність".

Що стосується юридичної сили листа ДПА від 07.11.2000 р. №14724/7/15-1317, то слід зазначити, що, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.10.92 р. №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21.05.98 р. №493/98), нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Листи не підлягають державній реєстрації і не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз'яснювальний та інформативний характер і не повинні містити нових правових норм.

Отже, лист від 07.11.2000 р. №14724/7/15-1317 не є нормативно-правовим актом і не має юридичної сили.

Підприємство здійснило добровільне страхування майна (будівлі, товару). Чи відноситься сума страхового платежу до валових витрат?

Відповідно до підпункту 5.4.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР), до складу валових витрат платника податку включаються будь-які витрати зі страхування майна платника податку.

Потрібно також пам'ятати, що якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у тому податковому періоді, в якому вони були понесені підприємством, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у тому податковому періоді, в якому вони були отримані.

Чи може підприємство продати власний комп'ютер за ціною, значно нижчою від його собівартості? Чи передбачені за це податковими органами якісь санкції?

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про підприємництво" (від 07.02.91 р. №698-XII зі змінами та доповненнями), підприємництво здійснюється на підставі принципу самостійного формування програми діяльності та виборі споживачів (покупців) своєї продукції, встановлення цін відповідно до законодавства. Відповідно до статті 23 Закону України "Про підприємства в Україні" (від 27.03.91 р. №887-XII зі змінами та доповненнями), "підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами".

Крім того, згідно зі статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (від 03.12.90 р. №507-XII зі змінами та доповненнями), "вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів".

Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Оскільки на сьогодні державою не регулюються ціни на комп'ютери та комп'ютерну техніку, то підприємство може їх продати за ціною, що була узгоджена з покупцем цього товару.

Я - приватний підприємець - платник єдиного податку. Чи оплачуються мені лікарняні? Якщо так, то як правильно їх розрахувати і де я їх можу отримати?

Ті суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку або набули спеціального торгового патенту, не є платниками збору до Фонду соціального страхування (Указ Президента від 28.06.99 р. №746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва").

Такий збір перераховують Державне казначейство і районні (міські) фінвідділи із сум сплаченого єдиного податку і вартості придбаних спеціальних торгових патентів. Нагадаємо, що із сум сплаченого єдиного податку приватним підприємцем Державне казначейство перераховує до Пенсійного фонду 42%, до місцевого бюджету - 43%, до Фонду соціального страхування - 15% (у тому числі 4% - до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття).

Отже, Державне казначейство перераховує до Фонду соціального страхування 11% від суми сплаченого єдиного податку. Тому приватні підприємці - платники єдиного податку мають повне право одержувати в органах Фонду соціального страхування допомогу у разі тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів. Для одержання такої допомоги приватному підприємцю необхідно подати заяву до органів соціального страхування про перерахування на його рахунок коштів на виплату допомоги. У десятиденний термін відділення Фонду повинно перерахувати суму допомоги одержувачу.

Отже, для одержання допомоги приватний підприємець повинен мати розрахунковий рахунок, оскільки виплата допомоги у разі тимчасової непрацездатності здійснюється лише шляхом перерахування грошей з одного рахунка на інший (Постанова КМУ від 24.01.2000 р. №126 - далі Постанова №126). Варто зауважити, що в цій Постанові не зазначено, до якого саме відділення Фонду соціального страхування необхідно подавати заяву на виплату допомоги - за місцем проживання підприємця, за місцем провадження його діяльності чи це взагалі не має жодного значення.

На нашу думку, заяву на виплату допомоги приватний підприємець повинен подати до органів Фонду соціального страхування за місцем його реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Слід також зазначити, що отримані з Фонду соціального страхування кошти повинні бути використані лише за цільовим призначенням. Щокварталу, до 12 числа місяця, наступного за звітним, приватному підприємцю необхідно подати до Фонду соціального страхування довідку про надходження і використання коштів фонду.

Тепер перейдемо до питання розрахунку суми допомоги у разі тимчасової непрацездатності приватного підприємця. 24 квітня 2000 року за №698 затверджена Постанова КМУ "Визначення розміру допомоги у разі тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування". Ця Постанова набрала чинності 12.05.2000 р. - у день офіційного опублікування ("Офіційний вісник України" №17/2000).

Відповідно до неї, допомога у разі тимчасової непрацездатності розраховується в такий спосіб:

1) спочатку розраховується сума середньомісячного доходу, з якого потім визначається розмір допомоги за формулою:

Д = Н х П : С,

де Д - середньомісячний дохід, з якого визначається розмір допомоги у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за дитиною або іншим членом сім'ї), вагітності і пологів;

Н - середньомісячний розмір єдиного податку, який сплачує підприємець (без врахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого робітника або члена сім'ї), або вартість спеціального торгового патенту на місяць;

П - відсоток суми встановленого розміру єдиного податку або вартості спеціального торгового патенту, що перераховується до Фонду соціального страхування;

С - ставка збору на обов'язкове соціальне страхування (крім збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття), визначена п. 1 частини 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування";

2) потім необхідно визначити середньоденний дохід. Його розраховують шляхом розподілу середньомісячного доходу (встановленого за формулою) на середню тривалість місяця в календарних днях (без святкових і неробочих днів, установлених законодавством) за останні 12 місяців або за менший фактичний період сплати єдиного податку, що передує місяцю події, з якого виплачується допомога. Наведемо порядок розрахунку середньоденного доходу у вигляді формули:

Д с = Д : (К д - К дп),

де Д с - середньоденний дохід;

Д - середньомісячний дохід;

К д - середня тривалість місяця в календарних днях за останні 12 місяців або за менший фактичний період сплати єдиного податку, або дії спеціального торгового патенту, що передують місяцю події, за який здійснюється виплата допомоги;

К дп - кількість святкових і неробочих днів, установлених законодавством;

3) отриманий середньоденний дохід необхідно помножити на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності з огляду на належні при цьому відсотки за виробничий стаж роботи.

Так ми одержимо розмір допомоги. Для закріплення наведених розрахунків розглянемо умовний приклад.

Припустімо, що місячний розмір єдиного податку, який сплачує приватний підприємець, становить 200 грн за місяць (не враховуючи 50% за кожного найманого працівника). Підприємець сплачує єдиний податок із 01.01.99 р. Загальний стаж підприємця - 6 років (тобто коефіцієнт робочого стажу - 0,6). Необхідно розрахувати допомогу у разі тимчасової непрацездатності за період з 22.05.2000 р. до 26.05.2000 р. (5 днів).

Як вже зазначалося, до Фонду соціального страхування перераховується 11% суми єдиного податку.

Ставка збору на обов'язкове соціальне страхування, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування", - 4%.

Середньомісячний дохід становить:

(200 грн х 0,11) : 0,04 = 550 грн.

Тепер розрахуємо кількість календарних днів за останні 12 місяців, за які сплачується єдиний податок.

За останні 12 місяців з 22.05.99 р. до 22.05.2000 р. кількість днів - 366. Тепер необхідно відняти кількість святкових днів - 12 (враховуючи 7 і 8 листопада в 1999 році):

(366 - 12) : 12 = 29,5 дня.

Середньоденний дохід становитиме:

550 : 29,5 = 18,64 грн.

Допомога у разі тимчасової непрацездатності: 18,64 х 5 х 0,6 = 55,92 грн,

де 5 - кількість днів непрацездатності,

0,6 - коефіцієнт робочого стажу (60%).

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua