Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#10 '2001: Практична бухгалтерія - Офіційна сторінка: Мінфін << >>

Підприємства можуть самостійно встановлювати додаткові пільги для жінок

Напередодні 8 березня Мінфін нагадує керівникам, що забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми

День 8 березня - свято особливе. Його можна порівняти хіба що зі святом Нового року. Адже в цей день збуваються заповітні мрії кращої половини людства - жінок. На превеликий жаль, не всі. Але сьогодні - тільки про приємне. Жінки від чоловіків, відповідно до нашого законодавства, відрізняються тим, що у перших є пільги. Про пільги для жінок, запропоновані чинним законодавством, розповідає заступник начальника договірно-правового відділу юридичного управління Міністерства фінансів України Микола Володимирович ДАВИДЕНКО. Зі святом вас, любі, чарівні, кохані жінки!

Вікторія АХТИРСЬКА, редактор рубрики

Охорона праці жінок

Трудові відносини, які виникають у зв'язку із здійсненням жінками свого конституційного права на працю, крім загальних норм з охорони праці, регулюються також спеціальними нормами, що містить глава 12 (статті 174 - 186-1) Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Закон України "Про відпустки" та інші нормативно-правові акти України.

Безпосередньо на охорону праці жінок спрямовані статті 174 - 177 КЗпП України, які встановлюють обмеження у її застосуванні.

Статтею 174 КЗпП України заборонено застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказами Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року №256 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за №51/260) та від 10 грудня 1993 року №241 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за №194).

Власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган не має права приймати жінку на роботу за тією професією, яка зазначена у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, заборонених для жінок. У таких випадках не можна прийняти жінку на роботу і на неповний робочий день.

Також неприпустимо залучати жінок до робіт у нічний час, крім тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (стаття 175 КЗпП України).

Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час має затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Проте обмеження використання праці жінок у нічний час було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 року №381 тільки на 1996 - 1998 роки.

Стаття 176 КЗпП України передбачає чотири види робіт, до яких забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, а саме: нічні і надурочні роботи, роботи у вихідні дні, відрядження.

Ця гарантія поширюється на вагітних жінок протягом усього періоду вагітності. Підставою для заборони виконання робіт, перелічених у зазначеній статті, є довідка відповідної медичної установи про вагітність.

Встановлені статтею 177 КЗпП України обмеження щодо залучення до надурочних робіт або скерування у відрядження стосуються всіх жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, незалежно від того, рідні ці діти чи усиновлені. Наявність інших членів сім'ї не є підставою для залучення власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом зазначених жінок до надурочних робіт або скерування їх у відрядження.

Єдиною умовою, за якої жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, можна залучати до виконання надурочних робіт та скеровувати у відрядження, є їхня згода. Відмова таких жінок від виконання надурочних робіт або поїздки у відрядження не повинна розглядатись як порушення трудової дисципліни.

Згідно зі статтею 178 КЗпП України, вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку чи норми обслуговування або ж вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Підставою для застосування таких заходів є заява вагітної жінки та відповідний медичний висновок. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи в зв'язку з доглядом за дитиною та її годуванням мають право на підставі цієї ж статті КЗпП України на переведення на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Робота, на яку переведені жінки, які мають дітей віком до трьох років, не може бути важчою, ніж та, яку вони виконували до переведення. Якщо заробіток вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Державні гарантії жінкам щодо відпусток

Відповідно до статей 17, 18 Закону України "Про відпустки" та статті 179 КЗпП України, на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів (соціальна відпустка).

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Оскільки тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється в календарних днях, то сюди входять не тільки робочі дні, але й вихідні та святкові дні.

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги за державним соціальним страхуванням. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. У разі якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.

Ці відпустки можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабусею, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Цим особам (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

За бажанням жінки або осіб, зазначених вище, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 180 КЗпП України встановлено, що в разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати згідно зі статтею 181 КЗпП України надаються за заявою жінки або батька дитини, бабусі, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Ці відпустки зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Але час таких відпусток до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Стаття 182 КЗпП України передбачає низку пільг для жінок, які усиновили дітей. Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку. Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 КЗпП України. Додаткова відпустка, що надається жінці, яка усиновила новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку, зараховується в загальний і безперервний стаж та стаж роботи за спеціальністю.

Відповідно до статті 182-1 КЗпП України, жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на аналогічних умовах. Також ця відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені Законом України "Про відпустки".

Пільги вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей

Крім загальної перерви для відпочинку і харчування, жінкам, які мають дітей віком до півтора року, статтею 183 КЗпП України встановлені додаткові перерви для годування дитини. Вони надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері.

В окремих випадках стан здоров'я дитини може бути такий, що її необхідно годувати частіше, ніж через три години. У такому разі, згідно з лікарським висновком, додаткові перерви для годування дитини можуть надаватися частіше. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і підлягають оплаті нарівні з фактично відпрацьованим часом за середнім заробітком.

Загальні гарантії при прийнятті на роботу передбачені статтею 22 КЗпП України. Стаття 184 цього кодексу встановлює розширені правові гарантії для вагітних жінок і жінок, які мають дітей, що стосуються їх працевлаштування. Так, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган не вправі відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям з наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. При цьому відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.

Звільнення з роботи вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше ніж до шести років, якщо дитина, згідно з медичним висновком, у цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінок, які не перебувають у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдів, інших жінок, які виховують і утримують дитину самі) за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, за винятком випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли звільнення проводиться з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок щодо працевлаштування, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

Статтями 185 та 186 КЗпП України також передбачені такі пільги вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, як надання путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і надання їм у разі необхідності власником або уповноваженим ним органом матеріальної допомоги.

Вищезазначені гарантії та пільги жінкам не можуть бути вичерпними, оскільки підприємства, установи та організації мають право самостійно встановлювати додаткові.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua