Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#10 '2001: Практична бухгалтерія - Виїзна торгівля << >>

Весна. Розцвітає виїзна торгівля

Марія ПРАВДА, бухгалтер-експерт
Вікторія АХТИРСЬКА, консультант


Порядок та правила здійснення виїзної торгівлі. Документальне оформлення. Бухгалтерський та податковий облік

Поняття "виїзна торгівля" вперше згадується в Постанові №108. Згідно з нею, до пересувної (виїзної) торгівлі належать тривалий час діючі спеціально обладнані різні пристосування для дрібної торгівлі: автомагазини, лотки, розвозки тощо. Правила №369 значно розширюють поняття виїзної торгівлі.

Відповідно до п. 3 Правил №369, роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для покупців і продаж товарів здійснюється через пункти некапітальної забудови: кіоски, ятки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати, а також через засоби пересувної мережі: автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, крамниці-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

Чим дозволено і чим заборонено торгувати у пересувній торговельній мережі

Через пересувну торговельну мережу дозволяється реалізовувати продовольчі i непродовольчі товари тільки нескладного асортименту відповідно до правил їх продажу. Господарюючий суб'єкт, у підпорядкуванні якого є магазини та пункти пересувної торговельної мережі, зобов'язаний не допускати продажу в цих пунктах товарів, які відсутні у продажу в магазинах відповідної товарної спеціалізації.

Також Правилами торгівлі заборонено продаж у пересувній торговельній мережі:

- продовольчих товарів, якщо немає умов для дотримання санітарних норм i правил, температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів;

- нефасованих i неупакованих продовольчих товарів з розносок, лотків, столиків, кошиків та неспеціалізованого транспорту, крім картоплі, овочів, фруктів, плодів, ягід, баштанних культур у період сезонного продажу, а також морозива, квітів;

- алкогольних напоїв (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю у сільській місцевості, за наявності марок акцизного збору);

- тютюнових виробів через засоби пересувної мережі, за винятком автомагазинів, автокафе, авторозвозок, крамниць-автопричепів системи споживчої кооперації, що здійснюють продаж у сільській місцевості;

- тютюнових виробів через стаціонарні пункти, якщо стан приміщень не відповідає вимогам нормативних документів щодо їх зберігання;

- тютюнових виробів без марок акцизного збору;

- алкогольних напоїв i тютюнових виробів працівниками господарюючого суб'єкта, яким не виповнилося 18 років;

- технічно складних та великогабаритних товарів;

- тканин, взуття (крім домашнього та робочого), швейних виробів (крім робочого одягу i головних уборів для літнього сезону) та виробів верхнього трикотажу, що потребують примірки;

- дорогоцінних металів, коштовного каміння та виробів з них;

- вогненебезпечних товарів побутової хімії, піротехнічних іграшок, пально-мастильних матеріалів (крім тих, що реалізуються через авторозвозки системи споживчої кооперації);

- виробів, реалізацію яких заборонено законодавчими актами, а також товарів, що не мають супровідних документів (товаротранспортна накладна, рахунок-фактура, прибутково-видаткова накладна, документи, що засвідчують належну якість та безпеку товарів, тощо), наявність яких обумовлено нормативними документами та актами.

Де і як можна отримати дозвіл на здійснення продажу товару через об'єкти виїзної торгівлі

Згідно з Постановою №108, виїзною торгівлею можуть займатися громадяни України, громадяни інших держав, які не обмежені у правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку, та юридичні особи всіх форм власності. Розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється господарюючим суб'єктом з письмового дозволу місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування). Такий дозвіл погоджується з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони, державної автоінспекції та архітектури.

Будівництво, розміщення стаціонарних об'єктів допускається лише в місцях, визначених цим дозволом, а точок пересувної мережі - в районах вулиць, площ та інших орієнтирів, зазначених у дозволах.

Відповідно до Правил №198, розміщення споруд торговельного призначення провадиться (за наявності дозволу):

  • у межах червоних ліній міських вулиць і доріг;
  • у межах смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг.

Якщо є намір розмістити об'єкт виїзної торгівлі у межах червоних ліній міських вулиць і доріг, дозвіл треба одержувати у відповідних виконкомах місцевих рад та погоджувати з Державтоінспекцією та дорожньо-експлуатаційною організацією.

У разі якщо об'єкт торгівлі бажають розмістити у межах смуг відчуження автомобільних (позаміських) доріг, дозвіл надається відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями за погодженням з Державтоінспекцією.

Споруди торговельного призначення у межах червоних ліній міських вулиць і доріг не повинні мати заглиблених у грунт фундаментів, вони не можуть перевищувати за висотою 4 метри. Ці споруди (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару на відстані не менше 2 метрів від нього, але не ближче 10 метрів від проїжджої частини доріг і вулиць.

Скільки коштує дозвіл

За дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі обов'язково вноситься плата, що передбачено ст. 17 Декрету №56-93. Відповідно до цієї статті, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари, а його розмір залежить від площі торгового місця, його розташування та виду продукції.

Водночас граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. За одноразову торгівлю граничний розмір збору не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

У компетенції органів місцевого самоврядування - самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів у межах установлених граничних розмірів ставок. Тобто місцеві органи можуть самостійно знизити розмір збору за розміщення об'єкта торгівлі або окремим суб'єктам встановити пільги зі сплати такого збору. Зокрема, ст. 18 Декрету №56-93 встановлено: "Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів". Зокрема, це можливо при організації виставок, виставок-продажів, при проведенні різного роду свят та урочистих подій.

Для одержання пільг зі сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі потрібно звернутися з відповідним проханням до ради народних депутатів, яким надано право приймати рішення про сплату такого збору.

Оригінал дозволу на право торгівлі у відведеному місці зберігається у працівника пункту дрібнороздрібної торговельної мережі, а пред'являється на вимогу службових осіб органів державного контролю і нагляду та органів внутрішніх справ.

Організація виїзної торгівлі на ринках

Одним із документів, що регламентує діяльність ринку як суб'єкта підприємницької діяльності, а також тих, хто торгує на ньому, є Правила №157. Ринок - це підприємство сфери торгівлі, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності в місцевих органах державної виконавчої влади, функціональним обов'язком якого є надання послуг із забезпечення належних умов для здійснення продажу продовольчих та непродовольчих товарів за цінами, що складаються залежно від попиту i пропозиції, створення необхідних зручностей для їх купівлі. Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їх об'єднання незалежно від форм власності, торгово-закупівельні підприємства.

З об'єктів виїзної торгівлі на ринках можуть розміщуватися: кіоски, ятки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати, автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, крамниці-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.

На території ринку через об'єкти дрібнороздрібної торговельної мережі можна реалізовувати такі продовольчі товари:

  • м'ясо та м'ясопродукти, сало, птицю, кролів, нутрій, молоко і молочні продукти, масло, олію, мед, курячі яйця;
  • картоплю, свіжі та солоно-квашені овочі, фрукти, ягоди, баштанні культури, сухофрукти, горіхи;
  • дикорослі плоди і ягоди, свіжі та сушені гриби;
  • зернові, круп'яні, бобові культури, борошно, насіння соняшнику і гарбуза;
  • посадковий матеріал плодово-ягідних культур, насіння овочевих культур і квітів, живі садові квіти, овочеву і квіткову розсаду (продаж насіння овочевих культур і квітів дозволяється за наявності висновку контрольно-насіннєвої лабораторії);
  • живу худобу, кролів, нутрій та живу птицю, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, акваріуми, корм для риб і птахів тощо;
  • тропічні фрукти та овочі, що надходять за імпортом (за наявності сертифіката якості та документів, які підтверджують джерело їх придбання).

Для реалізації вироблених товарів через стаціонарні пункти на ринку юридичними і фізичними особами потрібні відповідні ліцензії або сертифікати.

На території ринку через об'єкти дрібнороздрібної торговельної мережі можна реалізовувати такі непродовольчі товари:

  • одяг, взуття, білизну, головні убори, тканини, предмети культурно-побутового призначення, товари господарського вжитку;
  • ювелірні вироби (крім виробів з дорогоцінних металів і таких, що містять дорогоцінне каміння), іграшки (крім піротехнічних виробів), годинники;
  • предмети гігієни, санітарії, косметично-парфумерні вироби, товари побутової хімії - за наявності сертифіката якості або сертифіката відповідності встановленого зразка;
  • газові плити - за наявності документа про придатність до подальшої експлуатації, що видається відповідними службами газового господарства;
  • транспортні засоби (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів і моделей, самохідні машини, причепи, напівпричепи, мотоколяски і номерні агрегати до них) згідно з Правилами торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами на спеціально виділеному для них місці на території ринку або на спеціальному ринку;
  • непродовольчі товари, що були в ужитку, книги.

На ринках заборонено продаж таких товарів продовольчої групи:

  • солоних і маринованих грибів, консервованих продуктів домашнього приготування (овочі, м'ясо, риба, ікра тощо), м'ясних і рибних кулінарних виробів і напівфабрикатів, м'яса диких птахів і тварин, кондитерських виробів домашнього приготування;
  • приватними особами - хліба і хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
  • дикоростучих рослин, риб, занесених до "Червоної книги", польових квітів, лікарських рослин;
  • зернових і круп'яних продуктів, забруднених насінням шкідливих бур'янів.

Заборонено продаж таких товарів промислової групи:

  • вогнепальної, газової, холодної зброї;
  • готового армійського спорядження, а також тканин, які використовуються для його виробництва, інших товарів військового асортименту, форменого обмундирування;
  • білизни зі штампом організацій і підприємств;
  • товарів дитячого асортименту (для дітей віком до 3 років);
  • дорогоцінних металів і коштовного каміння, а також виробів з них;
  • шкурок цінних порід звірів без відповідного маркування підприємства-виготовлювача;
  • ліків, лікарських рослин, наркотичних засобів;
  • паливних матеріалів;
  • балонів з побутовим газом;
  • піротехнічних та вибухових засобів;
  • порнографічних видань.

З продавців за день торгівлі на ринку справляється ринковий збір, розмір якого та порядок сплати встановлюється радою народних депутатів за місцезнаходженням ринку. Відповідно до ст. 4 Декрету №56-93, ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках i в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб i громадян, які реалізують сільськогосподарську i промислову продукцію та інші товари.

Розмір та порядок сплати ринкового збору встановлюють самостійно органи місцевого самоврядування. Але при цьому його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян i трьох мінімальних заробітних плат - для юридичних осіб. Розмір ринкового збору залежить від категорії ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування мають право вводити пільгові податкові ставки або звільняти від цього збору певні категорії платників.

Також господарюючий суб'єкт за окрему плату та згідно з тарифами на підставі калькуляції надає продавцям такі послуги: прокат торгового інвентарю й обладнання, санітарного одягу; зберігання особистих речей i продукції в камерах схову, на складах i в холодильниках; зважування на товарних вагах; розрубування м'яса; інформаційні оголошення рекламного або довідкового характеру; забезпечення місцями в готелях i на автостоянках за наявності їх на ринку; перевірка стану технічно складних товарів; вантажно-розвантажувальні роботи i транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг, консультації спеціалістів тощо.

Справляння ринкового збору, плати за послуги, що надаються, провадиться через каси ринків, контролерів з обов'язковим використанням належним чином зареєстрованих електронних контрольно-касових апаратів i видачею особі, яка сплатила гроші, касових чеків, що погашаються шляхом надривання.

Інформація про ставки ринкового збору, тарифи на послуги і заставні ціни на санодяг та інвентар розміщується біля кас і пунктів прокату.

Чеки зберігаються до закінчення торгівлі. Забороняється передавати касові чеки іншим особам, які перебувають на ринку.

За видані напрокат санітарний одяг, торговий інвентар, обладнання вноситься за місцем їх видачі заставна плата, що встановлюється господарюючим суб'єктом. Розмір плати не має перевищувати вартості виданих напрокат речей у діючих цінах на момент їх видачі.

Заставна плата повертається платнику після повернення справних узятих напрокат інвентарю, санодягу та інших предметів.

У разі втрати взятих напрокат речей або їх псування господарюючому суб'єкту відшкодовується завданий збиток.

Реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю на ринку

Перш ніж розпочати торгівлю на ринку, суб'єкт підприємницької діяльності повинен зареєструватися. Юридичні й фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копію документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі. Відповідно до Постанови №740, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності провадиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва i Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта.

Згідно з Постановою №740, плата за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (реєстраційний збір) для громадян-підприємців встановлена у розмірі 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності встановлено потрійний розмір відповідного реєстраційного збору. За видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - 10 відсотків реєстраційного збору. Перереєстрація у зв'язку зі зміною законодавства провадиться безоплатно.

Фізична особа, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації такі документи:

  • реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
  • дві фотокартки;
  • довідку (її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
  • документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію;
  • документ, що посвідчує особу.

За наявності всіх вищезазначених документів орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження:

- внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- видати свідоцтво про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію має бути встановленого зразка. У ньому проставляється ідентифікаційний код фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію та три його копії. Разом з ним видається також оригінал та копія поданих ним установчих документів з позначкою органу державної реєстрації.

Ці документи є підставою для взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік в органах державної податкової служби. Термін взяття на облік суб'єкта підприємницької діяльності органами державної податкової служби за наявності перелічених документів не повинен перевищувати двох днів.

На громадян, які займаються підприємницькою діяльністю на ринку без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством відповідно до п. 11 ст. 11 Закону №509, органи державної податкової служби мають право накладати адміністративні штрафи. Розмір штрафу в цьому випадку становить від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, згідно зі ст. 164 КпАП, такі дії тягнуть за собою накладення штрафу розміром від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також у цьому випадку передбачено конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва i сировини.

Щодо громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, як тих, що мають постійне місце проживання в Україні, так i тих, що не мають його, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва i здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів, то, відповідно до Декрету №24-93, вони є платниками податку на промисел.

Торгові патенти для виїзної торгівлі

Торговельна діяльність, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів, підлягає патентуванню. Відповідно до Закону №98/96, патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти та з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.

Торговий патент не потрібен, якщо ви реалізуєте такі види товарів вітчизняного виробництва:

- хліб і хлібобулочні вироби;

- борошно пшеничне та житнє;

- сіль, цукор, олію соняшникову і кукурудзяну;

- молоко і молочну продукцію, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

- продукти дитячого харчування;

- безалкогольні напої;

- морозиво;

- яловичину та свинину;

- домашню птицю;

- яйця;

- рибу;

- ягоди і фрукти;

- мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;

- картоплю і плодоовочеву продукцію;

- комбікорми для продажу населенню.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності. З цього Закону випливає, що патент може бути короткотерміновим та звичайним. Головна їх відмінність полягає в терміні дії. Термін дії звичайного торгового патенту на провадження торговельної діяльності становить 12 календарних місяців, а короткотермінового - від 1 до 15 днів.

Вартість торгового патенту на провадження торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Короткотерміновий та звичайний патенти різняться також вартістю. Вартість звичайного торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

- на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

- на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

- на території інших населених пунктів - до 80 гривень.

Вартість короткотермінового торгового патенту на провадження торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень.

Звертаємо вашу увагу на те, що ДПАУ Листом №15 на запитання: "У яких випадках придбавається короткостроковий торговий патент?" - відповідає:

"Короткотерміновий торговий патент придбавається суб'єктом підприємницької діяльності у випадку, якщо торгова діяльність не є основним видом його діяльності. Порядок придбання короткострокового торгового патенту визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. №1077 "Про затвердження Положення про виготовлення, збереження і реалізацію торгових патентів". Короткостроковий торговий патент придбавається суб'єктом підприємницької діяльності у випадку проведення ярмарків, виставок-продажів і інших короткочасних заходів, пов'язаних із демонстрацією і продажем товарів.

При здійсненні торгової діяльності суб'єктом підприємницької діяльності як одного з видів його основної діяльності, незалежно від кількості днів торгівлі на місяць, придбавається не короткостроковий торговий патент, а патент, вартість якого встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів". Вважаємо, що позиція ДПАУ в цьому випадку позбавлена сенсу. Адже в Законі №98/96 жодних обмежень з цього питання немає.

Але в деяких регіонах України, посилаючись на це роз'яснення, податкові служби не видають короткотермінових торгових патентів, за винятком тільки тих випадків, про які йдеться в згаданому листі №15. Але все ж таки наполягаємо на нашій точці зору: якщо ви хочете придбати саме короткотерміновий торговий патент для здійснення виїзної торгівлі, ви маєте право вимагати його.

Оплата вартості звичайного торгового патенту на провадження торговельної діяльності вноситься щомісяця до 15 числа місяця, який передує звітному. А оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку провадження торговельної діяльності. Під час придбання звичайного торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Як бачимо, користування в діяльності як звичайним торговим патентом, так і короткотерміновим має свої переваги. У кожному окремому випадку підприємець повинен сам вирішувати, який торговий патент придбати. Якщо, наприклад, підприємець розраховує, що він торгуватиме 5 днів (5 днів х 10 грн = 50 грн), йому, мабуть, вигідніше все-таки придбати короткотерміновий патент.

Але якщо, посилаючись на Лист №15, вам не видали короткотерміновий торговий патент, - доведеться все-таки придбавати звичайний торговий патент. Відповідно до Закону №98/96, торговий патент повинен містити такі реквізити:

- номер торгового патенту;

- найменування власника торгового патенту;

- вид підприємницької діяльності;

- місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта);

- для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля";

- термін дії торгового патенту;

- місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

- позначку державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент.

Маючи на руках такий патент з позначкою "виїзна торгівля", ви маєте право здійснювати торгівлю по всій території України. Ст. 7 Закону №98/96 про це говорить так: "Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), дійсний на території України".

Торговий патент, як і інші дозвільні документи, повинен бути розміщений на видному місці, а саме: на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях.

Що стосується порядку придбання звичайного торгового патенту, то це питання врегульоване Постановою №1077. Згідно з нею, підставою для придбання торгового патенту є заява суб'єкта підприємницької діяльності. Торговий патент видається суб'єкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подання заяви. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата. Якщо патент придбавається після 15 числа звітного місяця (15 числа останнього місяця звітного кварталу), суб'єкт підприємницької діяльності одночасно сплачує вартість торгового патенту за наступний звітний місяць (квартал). Тобто якщо вартість торгового патенту за один місяць становить 150 грн, а ви придбаваєте торговий патент 20 числа, то ви повинні сплатити 200 грн (150 грн : 30 х 10 +150 = 200 грн). Звертаємо вашу увагу на таке: на суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний період зменшується сума авансових внесків податку на прибуток або прибуткового податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Нагадуємо також, що після закінчення терміну дії торговий патент підлягає поверненню до органу державної податкової служби.

Основні вимоги до робочого місця продавця, який займається виїзною торгівлею

Відповідно до Правил №369, як уже зазначалося, розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється господарюючим суб'єктом за письмовим дозволом місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) та за погодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони, державної автоінспекції та архітектури. На кузовах автомагазинів, автокафе, авторозвозок, автопричепів, автоцистерн має бути нанесений фарбою чіткий напис, що вказує найменування, адресу господарюючого суб'єкта, номер точки пересувної торговельної мережі та номер телефону господарюючого суб'єкта.

На автотранспорт, що перевозить продовольчу сировину та продовольчі товари для дрібнороздрібної торговельної мережі, має бути оформлений санітарний паспорт.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону господарюючого суб'єкта, що організував торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця.

На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію господарюючого суб'єкта та назви органу, що здійснив реєстрацію.

Пункт дрібнороздрібної торговельної мережі має бути забезпечений відповідним інвентарем та обладнанням, а в разі здійснення продажу продовольчих товарів, що швидко псуються, - холодильним устаткуванням.

Засоби вимірювання, що використовуються при продажу товарів, повинні бути у справному стані, мати чітке державне повірочне тавро та в установленому порядку періодично перевірятися.

Працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі на товари, одержані для продажу, в обов'язковому порядку повинні мати:

- товаротранспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, забірні листи тощо із зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;

- копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката в державній системі сертифікації, завірені печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані товари, що підлягають обов'язковій сертифікації;

- копії гігієнічних висновків, завірених печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров'я України переліку;

- документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів - копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера й українською або російською мовою та завірені печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані ці товари).

Окремі вимоги ставляться до продукції громадського харчування, якщо вона реалізується у дрібнороздрібній торгівлі. Так, кожна партія продукції громадського харчування, яка реалізується в дрібнороздрібній мережі, повинна мати посвідчення про якість. У ньому зазначаються найменування підприємства-виготівника, його адреса, документація, відповідно до якої вона виготовлена, дати виготовлення і кінцевого строку реалізації, маса одиниці розфасовки (упаковки), а також документ про якість одержаної продукції і ціни за одиницю розфасовки або ваги продукції.

Зразки товарів, що є у продажу, мають бути виставлені на видному для покупців місці та мати ярлики цін (цінники).

Відповідно до Інструкції №2 (ця Інструкція поширюється на виїзну торгівлю), роздрібні ціни фіксуються суб'єктом господарювання у реєстрі роздрібних цін. У ньому зазначаються: назва товару, артикул, марка, тип, оптова відпускна ціна (ціна постачальника) з посиланням на документ, що її засвідчує, розмір торговельної надбавки, встановлена роздрібна ціна. Інформування покупців про роздрібні ціни на товари здійснюється за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін. У свою чергу, ярлики цін (цінники) та покажчики цін повинні мати такі реквізити:

- для продовольчих товарів:

  • для вагових товарів - назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів;
  • для товарів чи напоїв, що продаються на розлив, - назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості або одиницю ваги;
  • для штучних товарів та напоїв у пляшках - назва товару чи напою, вага або місткість, сорт, ціна за штуку;
  • для розфасованих товарів - назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки;

- для непродовольчих товарів:

  • для товарів, на які ціни встановлені залежно від сортності, - назва товару, сорт, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;
  • для товарів, на які ціни за сортами не встановлені, - назва товару, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки;
  • для дрібних штучних товарів (парфумерні, галантерейні тощо) - назва товару, вага або місткість, ціна за штуку або одиницю упаковки.

Ярлики цін (цінники), прейскуранти на куповані товари, покажчики цін обов'язково підписуються працівником, відповідальним за формування, встановлення або застосування цін, і завіряються печаткою або штампом суб'єкта господарювання із зазначенням дати підписання. Але для підприємств споживчої кооперації, які розташовані в сільській місцевості, печатка або штамп не є обов'язковими. У цьому випадку при здійсненні виносної (вивізної) торгівлі допускається оформлення засобів інформування про ціни на товари без печатки чи штампа суб'єкта господарювання за наявності дозволу-накладної, яка підписується керівником та бухгалтером суб'єкта господарювання і завіряється печаткою.

Звертаємо вашу увагу на ось яку особливість. Після переоцінки товарів суб'єкт господарювання повинен перемаркірувати ціни шляхом закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на ярликах цін (цінниках), товарних ярликах, етикетках підприємств-виготовлювачів, упаковці тощо кожної одиниці товару і засвідчити підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін. Але якщо старі ціни на товарах закреслити неможливо (наприклад, вони були позначені етикет-пістолетом), нові ціни позначаються шляхом наклеювання їх безпосередньо на попередні. У випадку перемаркірування цін на товарах, уцінених у зв'язку з частковою втратою якості, на товарних ярликах, упаковці або ярликах цін (цінниках) ставиться літера "П".

Останнім часом у нашому законодавстві відбулися зміни, що свідчать про збільшення фінансових санкцій за неправильне оформлення цінників на товар. Так, відповідно до ст. 23 Закону №1776, до суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінників на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є грошовою одиницею України, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.


СУТТЄВО

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. За одноразову торгівлю граничний розмір збору не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Розмір та порядок сплати ринкового збору встановлюють самостійно органи місцевого самоврядування. Але при цьому його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян i трьох мінімальних заробітних плат - для юридичних осіб.

Якщо ви хочете придбати саме короткотерміновий торговий патент для здійснення виїзної торгівлі, ви маєте право вимагати його

Зразки товарів, що є у продажу, мають бути виставлені на видному для покупців місці та мати ярлики цін (цінники).


Далі: Продовження статті

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua