Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#11 '2001: Практична бухгалтерія - Податкове планування << >>

Тлумачимо неврегульовані питання податку з реклами

Лариса МЕХ,
викладач кафедри економіки та менеджменту Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка


  • Платники податку з реклами
  • Об'єкт оподаткування
  • Ставки податку
  • Пільги з податку на рекламу

    Порядок нарахування, сплати та обліку, пільгові податкові ставки

    Податок з реклами належить до місцевих податків і передбачений статтею 15 Закону про систему оподаткування. Він не є найважливішим для бюджету, але, як будь-який "солідний" податок, має об'єкт оподаткування, визначене коло платників, розміри, строки сплати та подання звітності.

    Неврегульовані питання, спірні та невпевнені відповіді, багата неточностями нормативна база з цього питання дають можливість податковим органам діяти на місцях на власний розсуд. Про це йдеться у статті, а паралельно буде розглянуто особливості розрахунку та сплати податку в Чернігові та Києві.

Основні поняття

Термінологія, з якою стикається платник податку з реклами, в основному визначена статтею 1 Закону про рекламу. Терміни вживаються в такому значенні:

Реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Продукція - товари, роботи, послуги, цінні папери.

Рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.

Розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами.

Споживач реклами - будь-яка особа чи група осіб, на яких спрямована реклама.

Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб.

Законодавчим актом, який регулює нарахування і сплату податку на рекламу, є Декрет №56-93.

Платники податку з реклами

Платниками податку з реклами, відповідно до статті 11 вищезгаданого Декрету, є юридичні особи та громадяни. Конкретніше платники податку не визначені. Але оскільки Декретом №56-93 встановлено, що податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами, платником податку, на думку автора, є рекламодавець.

Точка зору автора повністю збігається з нормативними документами, що регулюють порядок нарахування і сплати податку з реклами на місцях. Так, згідно з п. 1.1. Положення про порядок обчислення та сплати податку з реклами (далі - Положення), затвердженого рішенням міської ради народних депутатів м. Чернігова від 17.05.2000 р., платниками податку є юридичні особи та громадяни - замовники реклами (рекламодавці). А пункт 2 аналогічного положення, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17.05.94 р., визнає платниками податку з реклами підприємства та організації незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб, що рекламують свою продукцію (тобто рекламодавців).

Але рекламодавці не сплачують самостійно суму податку на рекламу до бюджету, а лише в складі загальної суми за рахунком-фактурою перераховують рекламному агентству або іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснювали розповсюдження та розміщення реклами. Відповідальні особи суму податку з реклами акумулюють на власному рахунку та, відповідно до Листа №1873, у терміни, визначені до сплати Положенням, яке затверджено органом місцевого самоврядування, перераховують у повному обсязі до місцевого бюджету.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Згідно зі статтею 11 Декрету №56-93, цей податок сплачують з усіх видів оголошень і повідомлень, які передаються з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Якщо договір рекламодавця з виробником реклами (рекламним агентством) укладено лише на виготовлення реклами (рекламної афіші, щита чи ролика), то об'єкт оподаткування, визначений статтею 11 Декрету №56-93, на думку автора, взагалі відсутній. Тому рішення деяких органів місцевої влади, які в об'єкт оподаткування включають і вартість послуг з виготовлення, не діють, бо органи перевищують свої повноваження, визначені статтею 18 Декрету №56-93 і статтею 15 Закону про систему оподаткування.

Декретом №56-93 передбачено, що сплата податку з реклами здійснюється під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Це дає автору підставу вважати, що рекламному агентству, яке рекламує власну продукцію чи послуги, самостійно встановлює та розміщує рекламу, сплачувати цей податок не потрібно, оскільки в цьому випадку відсутній об'єкт оподаткування, а витрати на рекламу рекламне агентство включає до валових витрат.

Тепер необхідно з'ясувати, що в цьому випадку є базою оподаткування ПДВ. Пунктом 4.1 статті 4 Закону про ПДВ передбачено, що база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), визначеної за вільними (договірними) чи регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Тобто податок з реклами в базу оподаткування ПДВ не включається. Це підтверджує Лист №1873, згідно з яким кошти, які акумулюються на банківському рахунку відповідальної особи (наприклад, рекламного агентства) і підлягають обов'язковому перерахуванню до бюджету в повному обсязі, не обкладаються ПДВ.

Таким чином, ПДВ і податок з реклами нараховуються на одну і ту ж суму, а саме на договірну (контрактну) вартість послуг. І це не випадково, адже обидва податки - непрямі і включаються до ціни продукції. Так, згідно з Положенням, реалізація рекламних послуг провадиться за цінами та тарифами, збільшеними на суму податку з реклами за затвердженими ставками. А в розрахункових документах на реалізацію послуг сума податку з реклами вказується окремим рядком (аналогічно до суми ПДВ).

Ставки податку

Згідно зі статтею 11 Декрету №56-93, граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Органи місцевого самоврядування, відповідно до статті 18 вищезгаданого Декрету та п. 24 статті 26 Закону про місцеве самоврядування, можуть самостійно встановлювати розміри ставок місцевих податків, але в межах встановлених граничних розмірів ставок. У більшості випадків місцеві органи влади встановлюють розміри ставок на рівні граничних.

Пільги з податку на рекламу

Статтею 11 Декрету №56-93 пільги зі сплати податку з реклами не передбачені, але в статті 18 наголошено, що органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки та збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників. Тому у своїй роботі бухгалтер повинен користуватися рішеннями місцевих органів влади.

У Положенні обумовлено, що платниками податку з реклами є замовники реклами (рекламодавці), але за винятком виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, а також інформації (вивіски) про назву та режим роботи юридичної чи фізичної особи на фасаді біля входу (в'їзду) або про їх продукцію у вітрині будівлі, в якій ця особа займає приміщення. Перелік пільг, визначений положенням Київської міської ради, набагато ширший.

Порядок сплати і подання звітності

Як уже зазначалося вище, податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами, тобто рекламодавцем - особою, що є замовником реклами. Рекламні агентства та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснили ці послуги, акумулюють на власних рахунках податок з реклами, а в терміни, визначені до сплати положенням, затвердженим органом місцевого самоврядування, перераховують у повному обсязі до місцевого бюджету (відповідно до п. 4 статті 15 Закону про систему оподаткування, статті 19 Декрету №56-93 та Листа №1873). Тому бухгалтерові перш за все необхідно ознайомитися з рішеннями місцевої ради.

Так, згідно з п. 3.2 Положення, податок перераховується щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним, і не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом (тобто одночасно зі здаванням квартального звіту), подається розрахунок податку з реклами за встановленою формою, де міститься інформація про суми нарахованого та перерахованого податку наростаючим підсумком з початку року.

Податковий та бухгалтерський облік податку з реклами

Відповідно до п. 2.5 статті 5 Закону про прибуток, до валових витрат відносять суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом про систему оподаткування. Тобто платник податку (рекламодавець) відносить суму податку на рекламу на валові витрати. Це підтверджує і Лист №1873, згідно з яким місцеві податки та збори, що сплачуються суб'єктами підприємницької діяльності, відносяться до валових витрат виробництва та обігу.

Рекламні агентства тільки акумулюють суми податку, в установлені строки перераховують податок до бюджету і не включають зазначений податок до валових витрат. Якщо рекламне агентство рекламує власні послуги, то, відповідно до п. 4.4 статті 5 Закону про прибуток, воно має всі підстави включати витрати на проведення передпродажних і рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються), до валових витрат.

Оскільки найкраща теорія - це практика, то як підсумок викладеного вище матеріалу розглянемо на умовно-числовому прикладі порядок розрахунку, бухгалтерський та податковий облік податку на рекламу. Для спрощення розрахунків та кращої наочності припущено, що за звітний період рекламним агентством виконано лише одне замовлення.

Приклад. ТзОВ "Шах" уклало договір з ВАТ "Рекламний комбінат" на виготовлення та розміщення на вулицях міста 25 рекламних щитів на загальну суму 10000 грн (без ПДВ та без податку з реклами) з оплатою після виконання умов договору. У договорі обумовлено, що плата за виготовлення рекламних щитів становить 7000 грн, а за розміщення на вулицях міста - 3000 грн. Витрати рекламного агентства на виробництво та розміщення реклами становили 6400 грн.

Відображення в бухгалтерському та податковому обліку

№ з/п  Зміст операції   Сума, грн   Кореспонденція рахунків Податковий облік  
Д-т К-т
У ТзОВ "Шах" (у рекламодавця)
1. Нараховано заборгованість за виготовлення та розміщення реклами (без ПДВ та без податку з реклами) 10000,00 93 685 ВВ
2. Відображено податковий кредит 2000,00 641 685  
3. Нараховано податок з реклами (3000,00 х 5%) 15,00 93 685 ВВ
4. Перераховано з поточного рахунка за виготовлення та розміщення реклами 12015,00 685 311  
У ВАТ "Рекламний комбінат"
1. Відображено витрати на виробництво та розміщення реклами 6400,00 23 20, 22,13, 66, 65 і т. д. ВВ
2.    Виставлено рахунок за виконану роботу та вказані послуги 12015,00 361 703 ВД
І одночасно:        
- відображено податкові зобов'язання з ПДВ 2000,00 703 641  
- відображено суму податку з реклами 15,00 703 641  
3. Одержано кошти за виробництво та розміщення реклами 12015,00 311 361  
4. Перераховано суму податку з реклами до місцевого бюджету 15,00 641 "311 "

Нормативна база до статті

1. Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями (у тексті - Закон про ПДВ).

2. Закон України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями (у тексті - Закон про прибуток).

3. Закон України від 18.02.97 р. №77/97-ВР "Про систему оподаткування" (у тексті - Закон про систему оподаткування).

4. Закон України від 03.07.96 р. №270/96-ВР "Про рекламу" (у тексті - Закон про рекламу).

5. Закон України від 21.05.97 р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (у тексті - Закон про місцеве самоврядування).

6. Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки та збори" (у тексті - Декрет №56-93).

7. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 (у тексті - Інструкція №291).

8. Лист ДПАУ від 23.02.98 р. №1873/10/16-1101 (у тексті - Лист №1873).

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua