Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#17 '2001: Практична бухгалтерія - Консультації << >>

КОНСУЛЬТАЦІЇ

2. При ліквідації підприємства варто враховувати положення нового Закону про банкрутство

ТзОВ два роки не веде господарської діяльності. Зареєстроване воно в 1991 році і в статутному фонді має 0,50 грн. Деякі бухгалтерські документи втрачені. Порадьте, як ліпше закрити це підприємство.

Стосовно втрати бухгалтерських документів, то в цьому випадку підприємству слід керуватися п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88, відповідно до якого у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових реєстрів і звітів керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку цих документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошують представників слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи такої комісії оформляють актом, який затверджується керівником підприємства. Копію цього акта надсилають органу, до сфери управління якого належить підприємство, а також у 10-денний термін - державній податковій інспекції.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про господарські товариства", однією з підстав припинення діяльності товариства є прийняття вищим органом (для ТзОВ - зборами учасників) рішення про його ліквідацію. Це рішення, а також призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу приймається зборами учасників простою більшістю голосів. Крім того, цей орган встановлює порядок і строки проведення ліквідації товариства, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути меншим від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Розмір статутного фонду для процедури закриття товариства, а точніше його ліквідації, особливого значення не має, тобто ліквідація здійснюється на загальних засадах.

Ліквідація товариства провадиться призначеною ним ліквідаційною комісією. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами товариства.

Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подання заяв кредиторами претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до сплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його до вищого органу товариства.

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених законодавством та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилося після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк.

Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або арбітражного суду про задоволення їх вимог.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру. Але для цього необхідно ще провести процедуру скасування державної реєстрації ТзОВ.

Відповідно до пункту 34 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 25.05.98 р. №740, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Крім того, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р. №784-ХІV, у випадку якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі виявлення зазначених обставин після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Зверніть увагу: невиконання вимог щодо звернення до арбітражного суду є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Крім того, власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення зазначених вимог, несуть солідарну відповідальність за незадоволеними вимогами за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.

Максим ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ,
юрист консалтингової групи "ДК"

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua