Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#21 '2001: Практична бухгалтерія - Єдиний податок << >>

6 запитань про єдиний податок з практики Парчука

Нагадуємо, що наш герой Парчук, доктор наук, як "єдиноподатник" розпочав власну справу, а потім відкрив консалтингову службу. Тепер, навчаючись сам, він допомагає підприємцям оминати підводні камені податкового законодавства. Пропонуємо деякі з запитань, на які доводилось шукати відповіді нашому герою.

Платник єдиного податку під час виплати дивідендів нерезидентам на відміну від резидентів, не повинен утримувати податок на дивіденди

Чи можна власникам підприємства, яке працює за ставкою податку 6%, отримати дивіденди від його діяльності, не сплачуючи податок на дивіденди?

Відповідно до п. 1.29 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", податок на дивіденди є видом податку на прибуток, а платники єдиного податку від податку на прибуток звільнені. Тож чи треба його сплачувати під час виплати дивідендів?

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає окремий порядок оподаткування дивідендів (п. 7.8). Відповідно до підпункту 7.8.2, "за винятком випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 (цей підпункт стосується в основному нерезидентів. - Ред.) цієї статті, платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 відсотків нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Зазначений податок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів".

Тому хоча пунктом 1.29 Закону і визначено, що податок на дивіденди, репатріацію доходів, виплату виграшів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які утримуються під час виплати доходів (прибутків), є видами податку на прибуток і не вважаються нововведеними, враховуючи положення підпункту 7.8.2 Закону, платники єдиного податку зобов'язані сплачувати податок на дивіденди резидентів.

Щоправда, під час виплати дивідендів нерезиденту ситуація трохи інша. Вже йшлося про підпункт 7.8.2 Закону про прибуток, який визначає платників податку на дивіденди, а підпункт 7.8.5 цього Закону передбачає винятки. У цьому ж підпункті йдеться про виплату дивідендів на користь нерезидентів і зазначається, що такі виплати оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 13.7 статті 13 цього Закону.

Відповідно до пункту 13.7 Закону, доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, нарахованих на корпоративні права, емітовані резидентами, оподатковуються за ставкою 15 відсотків від нарахованої суми виплати за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Сплата податку здійснюється до/або в момент виплати дивідендів при їх репатріації за кордон, але не пізніше сплати податку за результатами податкового періоду, в якому відбулося нарахування таких дивідендів.

Повертаючись до пункту 1.29 Закону, читаємо, що податок на дивіденди (в тому числі і нерезидентам) є видом податку на прибуток і не вважається нововведеним податком.

Водночас на нерезидентів, відповідно до підпункту "в" пункту 13.7 Закону, не поширюється, зокрема, правило, зазначене в абзаці першому підпункту 7.8.2 Закону. Йдеться про правило нарахування податку на дивіденди "незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток".

Таким чином, платник єдиного податку - емітент під час виплати дивідендів нерезиденту не повинен утримувати податок на дивіденди.

Якщо підприємство на загальній системі оподаткування отримало кошти за товар, відвантажений ще коли воно працювало на єдиному податку, то їх не включають до складу валового доходу

Підприємство з 01.01.2001 р. перейшло із спрощеної системи оподаткування на загальну. Перебуваючи на загальній системі оподаткування, воно отримало кошти за товар, відвантажений ще під час роботи на єдиному податку.

Ці суми слід би включити до складу валового доходу, однак тоді під ці доходи бажано мати і витрати. А спрощена система оподаткування поняття "валові витрати" не передбачає. Як діяти?

Відповідно до підпункту 11.3.1 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", "датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку".

Отже, щоб включити надходження до складу валового доходу, необхідні дві умови:

- наявність двох подій;

- кошти, які отримують, повинні надійти в оплату товарів (робіт, послуг), що ПІДЛЯГАЮТЬ продажу.

Про дві події не може бути й мови, оскільки їх (події) рахує платник податку на прибуток, а наше підприємство при здійсненні першої події (оплати) сплачує єдиний податок, тобто є лише отримання коштів.

Крім того, у законі йдеться про оплату товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу, тобто про аванс. У нашому ж випадку оплата надійшла за вже продані товари.

Враховуючи все це, Парчук порадив клієнту не включати такі отримані кошти до складу валового доходу. Застерігши, звісно, що ДПА з цим навряд чи погодиться.

Філії зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат з подальшим включенням їх показників до Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи

Чи може філія перейти на спрощену систему оподаткування?

Згідно із статтею 1 Указу про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, така система запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єкта малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договором та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Отже, оскільки платником єдиного податку є суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, то філії без статусу юридичної особи не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності окремо від юридичної особи. Якщо підприємство переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності разом з філіями, то під час подання до органу державної податкової служби заяви про видання Свідоцтва про право сплати єдиного податку вказується також ідентична інформація щодо філій. Перелік філій зазначається у Свідоцтві про право сплати єдиного податку.

Юридична особа веде облік виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) по головному підприємству - юридичній особі і по кожній філії для визначення суми єдиного податку відповідно до обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який перераховується на окремий рахунок відділення Державного казначейства України за місцем державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.99 р. №554, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат стосовно філій.

Філії також зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат з подальшим включенням їх показників до Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи. Книги обліку для філій завіряються органом державної податкової служби за місцем реєстрації юридичної особи - суб'єкта малого підприємництва.

Якщо підприємство відвантажило продукцію, працюючи за звичайною системою, а кошти в оплату надійшли, коли воно перейшло на єдиний податок, то одержані суми не включаються до розрахунку сплати єдиного податку

Підприємство працювало на загальній системі оподаткування, а потім перейшло на сплату єдиного податку. Працюючи за звичайною системою, підприємство відвантажило продукцію, кошти в оплату якої надійшли лише тепер. Чи включати ці суми до розрахунку сплати єдиного податку?

Ні, не включати. Зазначена сума вже одного разу врахована у складі валового доходу, чим збільшила оподатковуваний прибуток.

Такої ж думки дотримується і ДПАУ у Листі від 12.05.2000 р. №6502/7/15-1317 "Про застосування окремих норм Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва": "...згідно з Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженим наказом ДПАУ від 12.10.99 р. №554, у Книзі обліку доходів і витрат у дохідній частині відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та до каси суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.

Оскільки підприємство з 01.01.2000 р. перейшло на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою 6 чи 10 відсотків, то у разі, якщо воно за відвантажену продукцію у 1999 р. нарахувало і сплатило всі податки і збори (обов'язкові платежі), а кошти за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) отримало на розрахунковий рахунок та до каси у 2000 р., то з метою уникнення подвійного оподаткування підприємство не включає до бази обкладання єдиним податком у 2000 р. суму зазначених коштів у разі їх письмового підтвердження державним податковим органом за місцем реєстрації суб'єкта малого підприємництва".

На жаль, це чи не єдине "правильне" роз'яснення ДПА щодо застосування норм Указу.

Готельний збір не включається до виручки від реалізації

Чи входить до складу виручки готельний збір під час заповнення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, що застосовує єдиний податок?

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" (із внесеними змінами) визначено, що платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях. Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готелю.

Отже, готель отримує та перераховує до бюджету кошти від сплати готельного збору, що надходять від осіб, які проживають в готелі.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.07.98 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції від 28.06.99 р. №746/99), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як ми вже визначилися, кошти, які отримує готель, є бюджетними, тобто проходять через його рахунок транзитом, тож, відповідно до норм Указу, не можуть вважатись виручкою від реалізації такого готелю.

Зазначимо, що з такою думкою погоджується ДПАУ у Листі від 29.09.2000 р. №13156/7/18-0317 "Про спрощену систему оподаткування": "...готелі як суб'єкти малого підприємництва для визначення ставки єдиного податку не включають суми готельного збору у виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)".

Щодо відображення сум готельного збору в Книзі обліку доходів і витрат, то Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 р. №477 (в редакції наказу ДПА України від 12.10.99 р. №554), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.10.99 р. за №713/4006), не передбачено графи у Книзі, де б вказувались зазначені суми.

Тому, оскільки сума готельного збору не є виручкою від реалізації і не впливає на суму єдиного податку, то, на нашу думку, в Книзі обліку доходів і витрат ці суми не відображаються.

Підприємець-"єдиноподатник", який має найману робочу силу, не повинен сплачувати внески до Фонду соціального страхування та внески на випадок безробіття

Чи повинен підприємець, який сплачує єдиний податок та має найману робочу силу, згідно з новим законодавством, платити внески до Фонду соціального страхування у розмірі 2% та на випадок безробіття? Адже єдиний податок містить всі необхідні платежі.

На глибоке переконання Парчука, Закон України від 11.01.2001 р. №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" на платників єдиного податку - приватних підприємців не поширюється. З тієї простої причини, що на них (платників єдиного податку) поширюється Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 (в редакції Указу №746).

Статтею 2 цього Указу визначено, що із суми єдиного податку, який сплачує приватний підприємець, 15 відсотків відділення Держказначейства перераховують на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі до Державного фонду зайнятості населення - 4 відсотки).

Крім того, відповідно до статті 6 зазначеного Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов'язкове соціальне страхування та внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Як відомо з практики, мотивація працівників Фонду соцстраху щодо сплати внесків одна: Закон про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування набрав чинності пізніше, ніж Указ про спрощену систему, а тому слід застосовувати його (Закон).

Однак з таким твердженням погодитися не дозволяє ні совість, ані здоровий глузд. По-перше, Закон не містить норму, яка б скасовувала певні положення Указу. По-друге, Указ є спеціальним нормативним документом, що регламентує порядок сплати податків суб'єктами малого підприємництва (хто до них належить, визначено в Указі). Як відомо, коли у різних нормативних документах щодо одного питання викладено різні вимоги, застосовуються положення спеціального документа.

По-третє, якщо погодитися сплачувати зазначені внески відповідно до Закону, то матимемо подвійне оподаткування, оскільки зазначені внески сплачуються у складі єдиного податку.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua