Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#22 '2001: Практична бухгалтерія - Перша подія << >>

Чотири роки в нас оподатковуються не реальні доходи, а майбутні

Резюме

Роман БИЛИК, аудитор,
керівник консалтингової групи "ДК"


Резюме консалтингової групи "ДК"

За умовами договору купівлі-продажу готової продукції покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму авансу в розмірі, наприклад, 10000 грн. Природне призначення авансу - це закупівля сировини, оплата праці, енергоносіїв та інші витрати, які необхідно здійснити продавцю для виробництва готової продукції.

Так відбувається у цілому світі. У нас цей процес дещо спотворений. Отримавши аванс у сумі 10000 грн, продавець зобов'язаний включити суму ПДВ, яка міститься в ньому, до податкових зобов'язань з податку на додану вартість (так зване правило першої події), що за відсутності податкового кредиту (аванс отримано наприкінці звітного періоду, і фізично немає можливості ні отримати сировину, ні здійснити її попередню оплату) перетворює таке податкове зобов'язання на суму, яка підлягає сплаті до бюджету. Таким чином, у продавця залишається тільки 8333 грн.

Але це ще не все. Зазначений залишок за цим же "правилом першої події" потрапляє до валового доходу продавця, що за відсутності валових витрат (готова продукція відвантажується в наступному звітному періоді) перетворює такий валовий дохід на прибуток до оподаткування. Отже, у продавця залишається тільки 5833 грн.

Тож понад 40 відсотків отриманого авансу продавець зобов'язаний сплатити до бюджету і лише 60 відсотків може використати на виробництво готової продукції. Очевидно, що це ненормальне явище.

А ось друга ситуація. Є два підприємства, які через якісь обставини є достатньо "близькими" одне до одного. Наприкінці звітного періоду стає очевидним, що в одного з них "вискакують" до сплати значні суми ПДВ та податку на прибуток. Водночас виявляється, що в іншого "близького" підприємства очевидними є наявність бюджетного відшкодування з ПДВ та збитків.

Оскільки "близькість" обох підприємств є достатньою для відносин, побудованих на принципі довіри, прибуткове підприємство в останні дні звітного періоду "кидає" на розрахунковий рахунок збиткового підприємства необхідну суму авансу для придбання товарів, робіт або послуг.

Як результат, отримуємо ситуацію, коли в раніше прибуткового підприємства зникають (у гіршому випадку - істотно зменшуються) суми до сплати з ПДВ та податку на прибуток, а доти збиткове підприємство виходить на нулі як з ПДВ, так і з податку на прибуток.

Як бачимо з викладеного вище, перша ситуація є цілком неприйнятною для платників податку, тимчасом як друга - цілком неприйнятною для бюджету.

З огляду на те, що обидві сторони податкових відносин не можуть бути до кінця задоволеними ситуацією, що має місце при застосуванні "правила першої події", залишається незрозумілим, чому це правило діє вже протягом чотирьох років для податку на прибуток та протягом двох з половиною років - для ПДВ. Тим більше що за цим правилом оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природним, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua