Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#24 '2001: Практична бухгалтерія - Школа бухгалтера: урок 16-й (Частина 2) << >>

ШКОЛА БУХГАЛТЕРА:
Урок 16-й. Частина 1.


Попередні уроки "Школи бухгалтера"

2. Оплата праці

Продовження.

У попередніх уроках Школи бухгалтера були розглянуті необхідні елементи розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності працівника підприємства: середня заробітна плата, розрахунковий період.

У зв'язку зі вступом у дію у 2001 році Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.02.2001 р. №2240-III та інших законодавчих актів із соціального страхування, в порядку нарахування розміру допомоги з тимчасової непрацездатності сталися деякі зміни, які ми й розглянемо в цьому уроці.

5.1.6. Розрахунок розміру допомоги з тимчасової непрацездатності

5.1.6.1.Визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності працівникам підприємства

Законом №2240 визначена група осіб, яка підлягає загальнообов'язковому страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням. До неї належать особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання або у фізичних осіб, в тому числі в іноземних дипломатичних і консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також вибрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та інших органах. До цієї групи належать також члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Отримувач допомоги з тимчасової непрацездатності повинен бути застрахованою особою. Застрахованою особою, згідно із Законом №2240, вважається найманий працівник підприємства або інша особа, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням.

Конкретно статус застрахованої особи визначається такими основними положеннями: страхувальник такої застрахованої особи зареєстрований у Фонді соціального страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (далі Фонд страхування) як платник страхових внесків, страхувальник виконує обов'язки, визначені Законом №2240, застрахована особа має посвідчення про загальнодержавне соціальне страхування.

Що передбачає статус застрахованої особи

Статус застрахованої особи передбачає виконання нею певних обов'язків. Застраховані особи повинні подати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається допомога, своєчасно повідомляти страхувальника і страховика про обставини, що впливають на умови надання допомоги (зміна статусу непрацездатності, звільнення, інші обставини) протягом 10 днів з моменту їх виникнення, дотримуватись режиму, призначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності, виконувати інші вимоги, передбачені Законом №2240.

Застрахована фізична особа несе відповідальність за незаконно отриману нею допомогу з її вини (через підробку, виправлення в документах, надання неправильних даних тощо).

Законом передбачена можливість для фізичних осіб, які не підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, мати право на отримання матеріального забезпечення і соціальних послуг за умови сплати страхових внесків до Фонду страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.

Ці загальні положення стосовно застрахованої особи - працівника підприємства передбачають, що страхувальником його може бути як підприємство, на якому вона працює, так й інший страхувальник.

Таким страхувальником може бути фізична особа, яка не працює на підприємстві на умовах трудового договору (контракту). Така особа доручає відповідним уповноваженим органам підприємства сплачувати страхові внески з отриманих нею на підприємстві доходів до Фонду соціального страхування. За умови сплати за дорученням такої особи внесків до Фонду страхування вона має право на отримання допомоги з тимчасової непрацездатності.

Такими особами можуть бути, наприклад, засновники, власник підприємства, на користь яких сплачуються внески підприємством. Відносини з працівниками такої категорії регулюються угодами між ними і підприємством, їх трудові доходи у вигляді дивідендів, відсотків, інших виплат і прирівняних до них доходів є підставою для нарахування внесків до Фонду страхування.

Із суті статусу застрахованої особи випливає, що реально на підприємстві стосовно здійснення його працівниками права на допомогу з тимчасової непрацездатності можуть бути дві категорії застрахованих осіб:

наймані працівники підприємства, які стають застрахованими особами згідно із Законом (див. нижче);

особи, які не підлягають страхуванню, але щодо яких сплачено внески до Фонду страхування.

Особи, що не належать до наведених вище двох категорій, не мають права на отримання допомоги з тимчасової непрацездатності на цьому підприємстві. У розглянутих далі в уроці прикладах загальною умовою призначення допомоги є те, що ці працівники підприємства - застраховані особи.

Працівники підприємства, тобто фізичні особи, які працюють на підприємстві на підставі трудового договору (контракту), повинні бути обов'язково застраховані.

Встановлення періоду, протягом якого фізична особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і за який сплачені страхові внески, має істотне значення для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності, оскільки цей період входить до страхового стажу. (Розрахунок тривалості страхового стажу розглядається в уроці далі.)

Замість трудового стажу використовується страховий стаж застрахованої особи

З 01.01.2001 р. для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності, замість показника "трудовий стаж", використовується показник "страховий стаж" працівника. Згідно із Законом України №2240, ст. 7, страховий стаж - це період (термін), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу включаються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці через вагітність та пологи й час перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди отримання виплат з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Крім цих періодів, до страхового стажу включається також загальний трудовий стаж особи, який був до вступу в дію Закону №2240. До страхового стажу включається загальний трудовий стаж працівника, який раніше визначався Правилами №1658. На практиці це означає, що тривалість страхового стажу працівника підприємства визначається сумою його трудового стажу до вступу в дію Закону №2240 і тривалістю страхового стажу після вступу в дію Закону №2240.

5.1.6.1.1. Призначення допомоги з тимчасової непрацездатності на підприємстві

Страхові випадки надання допомоги з тимчасової непрацездатності, визначені Законом №2240, залишилися без змін порівняно з тими, що діяли раніше (вже розглядалися в Школі бухгалтера, див. "ДК" №5 за 2001 р.).

Право на допомогу з тимчасової непрацездатності настає у застрахованої особи з настанням страхового випадку під час роботи на підприємстві.

У попередніх уроках Школи бухгалтера на окремих прикладах був проілюстрований порядок нарахування допомоги. У цьому уроці доповнимо цей порядок іншими прикладами з урахуванням змін, що відбулися в соціальному страхуванні.

Робітникам і службовцям, зайнятим на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності, за винятком випадків, коли непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, видається не більш ніж за 75 календарних днів протягом календарного року. Допомога у вказаному періоді призначається за робочі дні.

Наприклад, працівник був прийнятий для виконання тимчасової роботи на підприємстві з 12 квітня по 27 вересня 2001 р. Йому встановлено 6-денний робочий тиждень. З 26 червня по 19 вересня він мав звільнення від роботи у зв'язку з настанням тимчасової непрацездатності. 20 вересня поданий листок непрацездатності, тобто працівник був відсутній 86 календарних днів.

Виходячи з обмежень, встановлених Законом №2240, термін, на який призначається допомога, не може перевищувати 75 календарних днів. Комісія підприємства із соціального страхування встановлює період, за який призначається допомога з непрацездатності працівнику, - з 26 червня по 8 вересня, тобто 75 календарних днів.

Оскільки при розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності беруться до уваги робочі дні, то в цьому випадку працівнику призначається допомога за робочі дні, що входять до цього періоду, тобто за 62 дні.

Працюючим інвалідам допомога з тимчасової непрацездатності, крім випадків трудового каліцтва або професійного захворювання, видається не більше 2-х місяців поспіль і не більше 3-х місяців у календарному році.

Працюючим інвалідам Вітчизняної війни та іншим інвалідам, прирівняним щодо пільг до інвалідів Вітчизняної війни, допомога з тимчасової непрацездатності, крім випадків трудового каліцтва або професійного захворювання, видається до 4-х місяців поспіль або до 5-ти місяців у календарному році.

Якщо тимчасова непрацездатність настала під час відпустки без збереження заробітної плати або частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, допомога не надається. Якщо непрацездатність продовжується і після закінчення відпустки без збереження заробітної плати або частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною, то допомога видається з дня, коли працівник повинен був розпочати працювати.

Наприклад, робітниця, якій встановлено 5-денний робочий тиждень, з 15 по 18 травня перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. У період з 16 по 18 травня робітниця отримала звільнення від роботи через хворобу на підставі листка непрацездатності, який вона здала після виходу з відпустки. Оскільки під час непрацездатності вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, допомога з тимчасової непрацездатності за три дні (16 - 18 травня) їй не нараховується.

Якби період непрацездатності робітниці тривав з 16 по 23 травня, то період хвороби захоплює дні, коли вона повинна була розпочати роботу. У цьому випадку допомога з непрацездатності їй нараховується, але за три робочі дні - з 21 по 23 травня.

Розглянемо ще один варіант. Робітниця перебувала у щорічній основній відпустці з 21 травня по 22 червня. Робітниця подала листок непрацездатності, з якого видно, що з 18 по 21 червня включно є звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю. Оскільки втрата працездатності настала в період щорічної відпустки, їй буде призначена допомога з непрацездатності за 4 дні хвороби. Крім того, на 4 дні непрацездатності, підтверджені листком непрацездатності, може бути продовжена відпустка робітниці, як невикористана щорічна відпустка.

У разі настання непрацездатності в період, коли робітник або службовець не працював через усунення від роботи (посади) з припиненням виплати заробітної плати, допомога не видається. Якщо непрацездатність триває і після допуску до роботи, допомога видається з дня, коли робітник або службовець повинен був розпочати роботу.

Наприклад, працівник, якому встановлений 5-денний робочий тиждень, за розпорядженням керівництва був усунений від роботи з припиненням виплати йому заробітної плати з 12 по 21 лютого 2001 р. З 22 лютого працівник повинен був розпочати роботу. Однак за період з 15 по 27 лютого працівник мав звільнення від роботи через хворобу на підставі поданого листка про непрацездатність. У такому разі допомога призначається за період з 22 по 27 лютого, тобто за 4 робочі дні, оскільки 24 і 25 лютого для цього працівника за його графіком роботи були неробочі, вихідні дні.

Для працівників, яким встановлений підсумковий облік робочого часу, загальна сума допомоги визначається шляхом множення розрахованого розміру допомоги за одну годину на число робочих годин, які припадають на період непрацездатності.

Підсумковий облік робочого часу, відповідно до Кодексу законів про працю, ст. 61, передбачає, що на підприємствах і в окремих виробництвах, підрозділах, на деяких видах робіт, на яких, за умовами виробництва, не може бути дотримано встановленої для даної категорії працюючих щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за узгодженням з профспілковим комітетом підприємства підсумковий облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (загалом - 40 годин на тиждень).

Наприклад, для працівників цеху розпорядженням власника встановлено підсумковий облік робочого часу. Виходячи з нормальної кількості робочих годин, розмір допомоги працівника цього цеху на одну годину становив 6,12 грн. Працівник подав листок непрацездатності з 12 по 20 квітня 2001 р. За цей період (9 днів) у цеху було відпрацьовано 36 годин. У цьому випадку працівнику призначається допомога в такому розмірі: 6,12 грн за год. х 36 годин = 220,32 грн.

Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності

У наших уроках розглянуто майже всі види призначення допомоги з тимчасової непрацездатності. Документом, який є підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, згідно із Законом №2240, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Інші документи (довідки, листи тощо) не можуть бути підставою для призначення й виплати допомоги.

Листок непрацездатності є документом суворої звітності. Зазначимо важливі правові наслідки цього документа. Наприклад, затримка в поданні авансового звіту про використання підзвітних сум проти встановлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи, підтвердженою документально. Форма листка непрацездатності передбачена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.03.97 р. №97. (Приклад заповнення листка непрацездатності наведений у практиці в "ДК" №13 за 2001 р.)

Рішення про призначення допомоги приймається комісією підприємства (уповноваженим) із соціального страхування на підставі поданого працівником листка непрацездатності, а також документів, які є в комісії. Рішення приймається не пізніше як десять днів від дня подачі документів.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги з вказанням причин і порядку оскарження видається або надсилається заявнику не пізніше п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

5.1.6.1.2. Розрахунок розміру допомоги з тимчасової непрацездатності на підприємстві

Для виконання бухгалтером розрахунку розміру допомоги з тимчасової непрацездатності необхідно:

1) отримати листок непрацездатності від комісії підприємства з рішенням про виплату працівнику допомоги;

2) зібрати початкові дані для розрахунку з відповідних реєстрів, звітів, особових рахунків, наказів, табелів робочого часу тощо;

3) оцінити і систематизувати початкові дані для розрахунку;

4) зробити розрахунок, тобто підставити відповідні початкові дані в формулу (формула опублікована в "ДК" №19 за 2001 р. Зміст цієї формули розкрито нижче, в розділі 5.1.6.1.3.);

5) завершити заповнення листка, проставивши в формі листка дані про заробітну плату і суму допомоги, яка підлягає виплаті працівнику.

Як основний розрахунковий показник використовується показник середньої заробітної плати працівника. Законом №2240 передбачено, що порядок розрахунку середньої заробітної плати визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки в цей час інших регламентуючих документів, крім Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. №100, немає, цей порядок дійсний і сьогодні. Його й необхідно використовувати для розрахунку розміру допомоги з тимчасової непрацездатності. (Застосування Порядку №100 на практиці розглядалося в попередніх уроках Школи бухгалтера.)

При обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку розміру допомоги з тимчасової непрацездатності слід враховувати дві умови, передбачені ст. 53 Закону №2240. По-перше, при обчисленні середньої заробітної плати для видачі допомоги з тимчасової непрацездатності враховуються всі види заробітної плати (основна заробітна плата, доплати, надбавки тощо), по-друге, ці види заробітної плати враховуються в межах граничної суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на соціальне страхування.

Якщо щодо першої умови діє добре відомий механізм Порядку №100, то облік граничної суми заробітної плати вимагає пояснень.

У 2001 р. відбулося збільшення граничної суми заробітку (доходу), з якого стягуються страхові внески (збори). Постановою КМУ №225 збільшено граничну суму заробітної плати з 1000 грн до 1600 грн.

Встановлена гранична сума 1600 грн береться до уваги при визначенні двох характеристик, пов'язаних із загальнообов'язковим страхуванням на випадок тимчасової непрацездатності. По-перше, вона є підставою для нарахування працівнику страхових внесків на соціальне страхування (ст. 21, частина 2 Закону №2240), по-друге, вона ж є граничним розміром середньої заробітної плати, що включається в розрахунок для отримання допомоги працівником (ст. 21, частина 2 Закону №2240).

Це означає, що якщо працівнику нарахована заробітна плата в розмірі 1900 грн за місяць, то для нарахування і виплати йому допомоги буде прийматися сума 1600 грн, а 300 грн (1900 - 1600 = 300 грн) не будуть брати участі ні як база для нарахування страхових внесків, ні як виплата при настанні непрацездатності.

Якщо в будь-якому з двох місяців розрахункового періоду або в кожному з них виплати, що включаються в обчислення середньої заробітної плати, в розрахунку на місяць у загальній сумі перевищують встановлену граничну суму - 1600 грн, то в подальшому розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності бере участь гранична сума 1600 грн виходячи з розрахунків за місяць, а сума заробітної плати, що перевищує цей розмір, не буде враховуватися.

Наприклад, при визначенні розміру середньої заробітної плати працівнику для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності були такі дані. У липні 2001 р. нарахована заробітна плата 1780 грн, в серпні - 920 грн. Працівник відпрацював усі робочі дні. У вересні працівник подав листок непрацездатності про звільнення від роботи на 6 днів, страховий стаж працівника 7 років (середня заробітна плата коригується, до розрахунку приймаються 80% заробітної плати).

Тоді середня заробітна плата для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності з урахуванням граничної суми визначиться з розрахунку: в липні - 1600 грн, серпні - 920 грн, кількість робочих днів 22 + 24 дні = 46 днів. У цьому разі призначається допомога за 6 днів непрацездатності в сумі 262,96 грн: (2520,00 грн х 80% : 100% ) : 46 днів х 6 днів хвороби).

5.1.6.1.3. Приклад розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності

Розглянемо виконання вказаних вище операцій з розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності на такому прикладі.

Працівник підприємства Чорнозуб Т. А. прийнятий на роботу 12.12.91 р., загальний безперервний стаж на момент приймання на роботу - 5 місяців. Його посадова місячна тарифна ставка в 2001 р., відповідно до штатного розкладу, становила 360 грн. Протягом всього періоду роботи на підприємстві, включаючи 2001 р., працівник був застрахований, на його заробітну плату робилися нарахування і перераховувалися внески до Фонду соціального страхування (Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності).

(Загальну схему розрахунку розміру допомоги з тимчасової непрацездатності див. у "ДК" №19 за 2001 р.)

Операції підрозділів управління і комісії підприємства (уповноваженого) із соціального страхування з листком непрацездатності

До комісії профспілкового комітету із соціального страхування підприємства працівником 18 червня поданий листок непрацездатності. На підставі цього документа працівник був звільнений від роботи в зв'язку з непрацездатністю з 6 по 15 червня 2001 р.

Етап 1. Подання працівником листка непрацездатності керівнику підрозділу підприємства (цеху, дільниці), де він працює. Листок заповнюється табельником або уповноваженою особою цього підрозділу. Після цього листок передається для подальшого оформлення у відділ кадрів підприємства. Потім - у комісію підприємства із соціального страхування для призначення допомоги або відмови у наданні допомоги.

Визначається кількість робочих днів непрацездатності. Припустімо, що працівнику встановлений 5-денний робочий тиждень. Тоді кількість робочих днів для призначення допомоги дорівнює восьми дням.

Етап 2. Встановлюється, чи є Чорнозуб Т. А. застрахованою особою. На підприємстві з ним укладений контракт, його трудова книжка на підприємстві, страхові внески до Фонду страхування вносилися підприємством. Виходячи з цього працівник є застрахованою особою і має право на отримання допомоги з тимчасової непрацездатності.

Якщо вимоги, передбачені Законом №2240, розглянуті в уроці вище, відсутні, листок комісією підприємства приймається, але подальші етапи нарахування допомоги не виконуються, в бухгалтерію для нарахування допомоги листок не подається.

Етап 3. Визначення тривалості страхового стажу працівника на день настання захворювання, тобто втрати працездатності. Трудовий стаж Чорнозуба на 01.01.2001 р. становив 9 років і 15 днів.

Протягом 2001 року до настання дня непрацездатності внески до Фонду страхування сплачувалися, працівник є застрахованою особою. Період з 1 січня по 6 червня, тобто 157 днів вважається страховим стажем працівника.

Всього загальна тривалість страхового стажу Чорнозуба Т. А. становила 9 років і 172 дні. З цього випливає, що оскільки страховий стаж працівника більше 8-ми років, розмір його середньої заробітної плати потрібно помножити на 100%, що у формулі розрахунку розміру допомоги позначено як Ксст.

Дії бухгалтерії. Працівник бухгалтерії отримує від комісії із соціального страхування листок непрацездатності й протокол про призначення допомоги працівнику й виконує такі операції.

Для розрахунку розміру допомоги з тимчасової непрацездатності використовуємо дані формули, викладеної в попередньому уроці:

Рдтнп = Сдзп х Ккор х Рд х Ксст, (1)

де:

Рдтнп - розмір допомоги з тимчасової непрацездатності працівника;

Сдзп - середньоденна (погодинна) фактична заробітна плата;

Ккор - коефіцієнт коригування, який враховує особливості включення нарахованих виплат такому працівнику відповідно до чинного законодавства. Наприклад, обмеження середньоденного (погодинного) заробітку розміром подвійної тарифної ставки (подвійного посадового окладу), зміна тарифної ставки (посадового окладу) працівнику;

Рд - кількість календарних днів (годин) тимчасової непрацездатності;

Ксст - коефіцієнт страхового стажу.1

Етап 4. Розрахунок середньої заробітної плати працівника.

До настання місяця, що передував місяцю, в якому працівник хворів, тобто в квітні й травні, працівник працював на підприємстві, тому як розрахунковий період для розрахунку розміру допомоги з тимчасової непрацездатності використовуються дані про його заробітну плату за ці два місяці.

Дані про виплати Чорнозубу протягом розрахункового періоду:

квітень - кількість робочих днів за графіком роботи працівника - 21 день;

отримання допомоги з тимчасової непрацездатності (3 дні) - 54 грн;

перебування у відпустці за власний рахунок - 2 дні;

отримана премія в розмірі 400 грн за підсумками 2000 р.;

нарахована заробітна плата - 274,29 грн;

кількість відпрацьованих працівником днів у місяці - 16;

травень - кількість робочих днів за графіком роботи працівника - 20 днів;

щомісячна премія - 24 грн;

матеріальна допомога - 136 грн;

перебував у службовому відрядженні, добові за 5 діб 18 грн х 5 дн. = 90 грн;

нарахована заробітна плата - 360 грн.

Кількість відпрацьованих працівником днів у березні - 20 днів.

Обчислення середньоденної заробітної плати працівника за розрахунковий період

Розмір виплат, які беруться для розрахунку середньої заробітної плати для нарахування допомоги:

274,29 + 24 + 360 + (400 : 12 х 2 = 66,66 грн) = 724,95.

724,95 : (16 + 20) дн. = 724,95 : 36 = 20,14 грн за день.

Середньоденна фактична заробітна плата (Сдзп) працівника - 20,14 грн за день.

Етап 5. У зв'язку з тим, що щодо цього працівника не застосовувалися обмеження тарифної ставки або її зміни, коригування розміру нарахованої допомоги працівнику не проводиться.

Ккор дорівнює 1.

Етап 6. Виконання розрахунку, використовуємо умовні позначення формули 1 (див. вище в уроці).

Сдзп = 20,14 грн за день;

Ккор = 1;

Рд = 8 дн.;

Ксст = 100%;

Рдтнп = Сдзп х Ккор х Рд х Ксст : 100%;

Рдтнп = 20,14 х 1 х 8 х 100% : 100%;

Рдтнп = 161,12 грн.

Етап 7. Після виконаних розрахунків працівник бухгалтерії заповнює заключні розділи листка непрацездатності: довідку про заробітну плату працівника і розмір нарахованої йому допомоги.

Після встановлення розміру допомоги призначена працівнику сума допомоги найчастіше виплачується одночасно з нарахованою заробітною платою, однак може виплачуватися окремо з каси з використанням витратного касового ордера або платіжної відомості з виплати допомоги.


Продовження теми


Володимир ПАНТЕЛЄЄВ


Примітки:

1 Розмір коефіцієнтів залежить від загального страхового стажу працівника й визначається згідно із Законом №2240. Нагадуємо, що при страховому стажі працівника до 5-ти років коефіцієнт становить 60%, від 5-ти до 8-ми років - 80%, понад 8 років - 100%.


Законодавча база к курсу

1. Закон №16/98-ВР - Закон України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01.98 р. №16/98-ВР.

2. Закон №2240 - Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ.

3. Закон №2213 - Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. №2213-111.

4. Закон України "Про відпустки" від 15.11.96 р. №504/96.

5. Закон України "Про оплату праці" від 03.02.95 р. №108/95-ВР.

6. Кодекс законів про працю України від 12.10.71 р.

7. Постанова КМУ "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких стягуються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.2001 р. №225.

8. Порядок №100 - Постанова КМУ від 08.02.95 р. №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

9. Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування України від 27.03.97 р. №97/29/78/09/08-14-193 "Про затвердження зразка і технічного опису листка непрацездатності".

10. Правила №1658 - Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності, затверджені Постановою КМУ від 19.10.98 р. №1658.

11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затверджене постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. №72.

12. Положення Президії ВЦРПС - Положення про порядок забезпечення допомоги з державного соціального страхування, затверджене постановою Президії ВЦРПС від 12.07.84 р. №13-6.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua