Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#30 '2001: Практична бухгалтерія - Мінімізація податків << >>

У село, до землі - оптимізуватися!

Микола ПІДЛУЖНИЙ,
аудитор, заст. редактора журналу "Податкове планування"


1. Відстрочення сплати податків у звітному періоді

2. Відстрочення сплати податків на невизначений період

3. "Звільнення" від сплати податку на додану вартість


Як оптимізувати податки сільгоспвиробнику, а також його контрагентам, які не мають податкових пільг

Схема нескладна: сільгоспвиробники залишають у своєму розпорядженні весь податок на додану вартість від реалізації сільгосппродукції власного виробництва, а покупці такої продукції мають право на податковий кредит з ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету.

У січні 2001 року дію пільги для сільгоспвиробників щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва продовжено до 1 січня 2004 року. Пільга ця неабияка: податок на додану вартість нараховується, але до бюджету не сплачується. Суми цього податку залишаються в розпорядженні підприємства і використовуються для розширення матеріально-технічної бази. Це дає можливість оптимізувати не тільки податки сільськогосподарського товаровиробника, але і його покупців - торговельних та інших підприємств, які таких пільг не мають.

Суть оптимізації для останніх полягає в тому, що наше законодавство передбачає оподаткування подій. І якщо перша подія відбулася, в одного платника виникають валові доходи і зобов'язання, а в іншого - валові витрати і податковий кредит. Першою подією може бути попередня оплата сільськогосподарському товаровиробнику за його продукцію.

Розглянемо ситуацію на прикладах. Варіантів може бути декілька.

1. Відстрочення сплати податків у звітному періоді

Торгове підприємство укладає угоду і проводить попередню оплату сільськогосподарському товаровиробнику за продукцію, яку той виробляє (див. схему 1). Перша подія (оплата) відбулася. Отримуємо на відповідну суму валові витрати і податковий кредит. Таку операцію доцільно проводити наприкінці звітного періоду. На початку наступного періоду за потреби угода з деяких причин може бути розірвана, а кошти повернені. У результаті - коригуються податкові зобов'язання з ПДВ і валові витрати. Відстрочку у сплаті податків отримано. Звичайно, користі від такого відстрочення податків не дуже багато, адже всі нараховані податки все ж таки треба сплачувати.

Схема 1.

2. Відстрочення сплати податків на невизначений період

Умови попередні. Тільки у договорі вказується набагато довший термін, тобто це буде майбутній урожай або інша продукція, яку запланував виростити сільськогосподарський товаровиробник. Якщо ж рік виявився неврожайним або немає ще у товаровиробника тої продукції, за яку він давно отримав кошти, до раніше укладеної угоди варто внести зміни, передбачивши дату поставки продукції з урожаю майбутнього року. Подітися нікуди, кошти повернути неможливо: вони вже давно використані. Отож і змушений покупець відстрочувати дату поставки продукції ще на один рік. Якщо наступного року ситуація повториться, то термін поставки продукції можна відстрочувати далі. І невідомо, коли той рік врожайним буде.

Головне - вчасно вносити зміни про відстрочку поставки продукції, бо ж добрий сільгоспвиробник заздалегідь може визначити, який буде у нього врожай. Аби не допускати настання терміну, з якого починатиметься відлік часу позовної давності, зміни до договору необхідно вносити саме до настання терміну поставки продукції.

Постає інше питання. Кошти на довгий час залишатимуться в користуванні сільськогосподарського підприємства. При цьому суму нарахованого ПДВ воно не може використати на будь-які потреби, а тільки на розвиток матеріально-технічної бази. Для цього варто звернутися за допомогою до приватного підприємця - платника єдиного податку. Він має право не тільки не бути платником ПДВ, але й продавати матеріали, товари, обладнання, основні засоби, на придбання яких у нього може і не бути документів, оскільки витрати в його діяльності на оподаткування не впливають.*

У такого підприємця і придбає сільгоспвиробник усе необхідне для розвитку матеріально-технічної бази за рахунок нарахованого ПДВ, що не підлягає сплаті до бюджету, а водночас витратить і всю решту попередньої оплати на придбання будь-яких матеріальних цінностей чи послуг, причому вже не обов'язково для розвитку матеріально-технічної бази.

Підприємець отримує кошти з рахунка в банку, і вони можуть знову прямувати до свого власника. Ідеальне рішення - залучення коштів на умовах доручення чи комісії (див. схему 2).

Схема 2.

Механізм оптимізації за цією схемою найпривабливіше виглядатиме, якщо саме з останнього етапу (договір доручення або комісії) і розпочинати кругообіг коштів. У цьому разі не варто залучати кошти підприємця, який їх потім отримає як оплату за реалізовані ним товари чи матеріали. Комітентом може бути будь-яка, в тому числі і фізична, особа. За відсутності коштів для реалізації схеми їх можна і не використовувати, застосувавши готівкові розрахунки в межах 3000 грн на день.

Однак суму в розмірі нарахованого ПДВ все ж таки потрібно внести на спеціальний рахунок у банку, після чого вона буде використана для розвитку матеріально-технічної бази. Аналогічно, як із договором на поставку продукції від сільгосптоваровиробника, договір доручення чи комісії також необхідно вчасно продовжувати.

3. "Звільнення" від сплати податку на додану вартість

Суть методу полягає в тому, що підприємству, яке вирішило зняти з себе податковий тягар, необхідно проводити розрахунки із сільгоспвиробником не прямо, а через посередника, на роль якого найкраще підходить підприємець - платник ПДВ, який застосовує звичайну систему оподаткування, тобто сплачує авансові внески прибуткового податку (див. схему 3).

Схема 3.

Черговість розрахунків набуде такого вигляду. Підприємство проводить попередню оплату підприємцю, платнику ПДВ, той, у свою чергу, проводить попередню оплату сільськогосподарському виробнику.

Результат той же, що й у попередньому варіанті. У підприємства виникають податковий кредит і валові витрати. У підприємця зобов'язання з ПДВ погашаються податковим кредитом - результат нуль, оподатковуваного доходу не виникає, оскільки виручки не отримано, а попередня оплата - це ще не виручка, можливо, її ще й повернути доведеться. Всі податкові навантаження знову лягли на сільськогосподарського товаровиробника, якому вони аж ніяк не заважають.

Повертаються кошти до власника, як і в попередньому варіанті, шляхом придбання сільськогосподарським товаровиробником у підприємця - платника єдиного податку та неплатника ПДВ цінностей для розвитку матеріально-технічної бази. Однак закупити матеріальні цінності достатньо тільки на ту суму нарахованого ПДВ, яка залишається в розпорядженні сільгоспвиробника. Решту коштів можна переказати тому ж підприємцю у вигляді попередньої оплати за щось дуже або і не дуже потрібне для сільського господарства. Нагадаємо, що цільове призначення має тільки та частка коштів, яка нарахована у вигляді ПДВ. Решта коштів використовується за рішенням керівника.

А до власника ці кошти знову ж потраплять згідно з договором доручення чи комісії з якоюсь нікому не відомою, на перший погляд, фізичною особою.

У такій ситуації не обов'язково постійно продовжувати терміни дії договорів та поставки продукції, якої, до речі, поставляти ніхто і не намагався. Розлючений керівник підприємства просто може зажадати від підприємця, який отримав попередню оплату, повернути йому кошти у зв'язку з невиконанням договору, той, у свою чергу, зажадає такого ж від сільськогосподарського товаровиробника, а останній - у підприємця - платника єдиного податку.

При цьому кошти, залучені самим підприємством, згідно з договором комісії повертаються фізичній особі. По ланцюжку, зробивши коло, кошти повертаються до того, хто ними і повинен володіти. Однак яким буде наше здивування, якщо отой підприємець-посередник, будучи платником ПДВ, на початку якогось-то звітного періоду обрав спрощену систему оподаткування і знявся з реєстрації як платник ПДВ.

У такому випадку жодні коригування податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ не проводяться, оскільки одна із сторін не є платником ПДВ (пункт 4.5 Закону). Податкових зобов'язань не коригує сільгоспвиробник, тим більше нічого не може коригувати підприємець, який знявся з реєстрації як платник ПДВ, не коригує податкового кредиту і підприємство, оскільки підприємець, який повернув йому кошти, не є платником ПДВ і жодних розрахунків коригування сум ПДВ видавати не може, та й Закон про ПДВ цього не передбачає. Таким чином, розрахунки закрилися, за мінусом суми ПДВ, що залишилася у сільгоспвиробника, яку він використав для розвитку матеріально-технічної бази.

Для погашення своїх зобов'язань перед підприємцем-посередником сільськогосподарський товаровиробник може надати йому будь-які послуги. Це не вплине на його податкові зобов'язання.

Як стати "пільговиком"

Згідно із Законом про ПДВ, для отримання пільги необхідно:

- бути сільськогосподарським товаровиробником, у якого обсяг продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній рік повинен перевищувати 50 відсотків загальної суми валового доходу;

- здійснювати реалізацію сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, крім підакцизних товарів.

Виняток становлять операції з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою.

При цьому організаційно-правова форма господарювання та форма власності для отримання пільги не мають значення, тобто використати пільгу можуть підприємці - як фізичні, так і юридичні особи.

Порядок використання названої пільги визначено Постановою КМУ від 12.05.99 р. №805 та Постановою КМУ від 26.02.99 р. №271 у редакції постанови від 23.04.2001 р. №374. Названою Постановою №805 передбачено, що суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за реалізовані сільськогосподарськими виробниками молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишаються в розпорядженні сільськогосподарських підприємств і спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. У разі нецільового використання зазначених коштів вони стягуються до державного бюджету. Отже, додатковою умовою користування зазначеною пільгою є цільове використання сум ПДВ, що залишилися в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Аналогічні вимоги містить і Постанова №271, яка передбачає порядок акумуляції та використання сум нарахованого ПДВ від операцій з продажу іншої сільськогосподарської продукції власного виробництва. Кошти, перераховані на окремий рахунок сільськогосподарськими підприємствами, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. За нецільове використання аналогічна відповідальність - стягнення всієї суми до державного бюджету.

Для додаткової інформації та практичного використання названої пільги сільськогосподарські товаровиробники можуть користуватися листом ДПА України від 18.06.99 р. №8837/7/16-1121, зокрема щодо подання окремих декларацій з кожного виду здійснюваних операцій.


Примітки:

* Не виключено, що він може продавати і те, чого в нього насправді немає, - аби покупець сказав, чого він хоче, і гроші заплатив.


СУТТЄВО:

Варіант відстрочення податкових платежів дає реальну можливість тривалий час зменшувати податкові навантаження, не допускаючи прямого порушення податкового законодавства. Однак, як говориться, все, що у цьому світі має початок, повинно мати і кінець. Рано чи пізно прискіпливому "стражу закону" може здатися підозрілою "неймовірна доброта" підприємства, яке провело попередню оплату, і, не вимагаючи ні товару, ні повернення коштів, спокійно продовжує термін дії договору.

Якщо ж він ще вмітиме логічно мислити, то може здогадатися навіть про суть операції, дізнавшись, що в отримувача коштів податкові зобов'язання перед бюджетом не виникли. Однак зауважимо: тільки здогадатися. Реально підтвердити ці здогади неможливо. Адже неплатоспроможність сільського господарства всім відома, що з ним зробиш? Це ж добре, що взагалі договір на поставку продукції згодні продовжити, а якщо відмовляться... Закон про банкрутство на них не поширюється, мине термін позовної давності - і бувай здоровий. А продовження договору - це начебто єдиний вихід у такій ситуації. Тільки не для нас, у нас завжди повинен бути вихід запасний.

Щоб мати отой запасний вихід, його необхідно спланувати із самого початку. Це і буде ще одним додатковим варіантом оптимізації податкових платежів.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua