Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#40'2001: Практична бухгалтерія - Бухгалтерський облік << >>

Справи комісійні

Особливості оподаткування операцій у рамках договорів комісії і доручення

Олександр РЯЩЕНКО


Про проблеми податкового обліку операцій у рамках договорів комісії і доручення на сторінках періодичних професійних видань сказано вже чимало. Але проблеми ці залишаються, і передусім через недосконалість законів України, що регулюють правила оподаткування цих операцій: від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про оподаткування прибутку) і від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ).

Адже наведені в них формулювання (а подеколи їх відсутність) правил оподаткування операцій у рамках договорів комісії і доручення допускають неоднозначне тлумачення. Крім того, окремі їх положення суперечать нормам інших чинних нормативно-правових актів України. А в деяких листах ДПАУ наводяться роз'яснення, з якими важко, а часом і неможливо погодитися.

Оподаткування ПДВ операцій за договорами комісії і доручення суперечить ЦК

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України (ЦК), за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та коштом іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до статті 395 ЦК, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду здійснити одну або кілька операцій від свого імені коштом комітента. Наприклад, комісійні магазини укладають з громадянами договори комісії на продаж у порядку роздрібної торгівлі прийнятих від них нових і вживаних речей. Статтею 398 ЦК підкреслено, що майно, яке надійшло комісіонеру від комітента для його реалізації або придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Закон про ПДВ чомусь ототожнює поняття "договір доручення" (із 34-ї глави ЦК, в якій говориться про договори доручення) зі словом "доручення", що зустрічається декілька разів у 35-й главі ЦК, де йдеться про договори комісії. Заперечення, що в законах про оподаткування терміни можуть мати своє трактування, коректні тільки тоді, коли окремі статті цих законів, які мають формулювання: "У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні...", - трактували б терміни "договори комісії", "договори доручення", "комісіонер", "комітент" тощо. А цього в них немає.

Проаналізуймо формулювання, наведені у ЦК і Законі про ПДВ (див. унизу), що стосується договорів комісії і доручення.

По-перше. Чому, згідно із Законом про ПДВ, "...платник податків здійснює підприємницьку діяльність з продажу вживаних товарів (комісійну торгівлю), які придбані у осіб..."? Адже відповідно до ЦК комісійна торгівля не передбачає набуття, тобто отримання права власності комісіонером на товар, що продається надалі, а лише його отримання для подальшого продажу.

По-друге. Чому в Законі про ПДВ, "...коли платник податків здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у рамках договорів комісії (консигнації), поручительства, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів...", такого платника податків називають комісіонером? Якби тільки в рамках договорів комісії, то заперечень не було б. Але для інших договорів ЦК дає інші визначення. Зокрема, для договорів доручення - це повірений.

По-третє. Чому згідно із Законом про ПДВ "...у рамках договорів комісії, ..., доручення, які уповноважують такого платника податків (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені і за дорученням іншої особи (далі - комітента)..." комісіонер всупереч ЦК виступає від імені іншої особи? Якби тільки в рамках договорів доручення, то заперечень не було б. Але тоді це не комісіонер, а повірений, а інша особа - не комітент, а довіритель! А якщо в рамках договорів комісії, то комісіонер виступає від свого імені і за рахунок комітента.

По-четверте. Чому в Законі про ПДВ, коли платник податків здійснює діяльність з продажу товарів, його називають комісіонером, а іншу особу - комітентом? Коли ж платник податків здійснює діяльність з придбання товарів, його називають повіреним, а іншу особу - довірителем. Адже відповідно до ЦК, договори комісії (договори доручення) можуть передбачати як продаж комісіонером (повіреним) товарів, переданих йому комітентом (довірителем), так і придбання товарів комісіонером (повіреним) для комітента (довірителя) за дорученням останнього.

І по-п'яте, і по-шосте...

Схема договору комісії. 1-й варіант. Комітент - платник ПДВ

Відображення "звичайних" операцій за договорами комісії*

Розглянемо приклад 2. За договором комісії (у трактуванні ЦК!), одна сторона (далі - комісіонер) від свого імені і за дорученням другої сторони (далі - комітент) продає товар покупцю, який отриманий комісіонером від комітента і перебуває у власності останнього. Виконавши доручення, комісіонер відповідно до статті 404 ЦК, подає комітенту звіт. За надану комісійну послугу комісіонер повинен отримати від комітента комісійну винагороду. Користуючись правом, наданим статтею 408 ЦК, комісіонер утримує належну йому суму комісійної винагороди із суми, що надходить йому від покупця за реалізований товар. Залишок суми перераховується комітенту.

1-й варіант. Комітент - платник ПДВ

На відміну від прямого продажу товару, розглянутого в прикладі 1, операція за договором комісії розбивається на 3 взаємозалежні складові (в тому числі й у плані оподаткування):

1. Передача товару на реалізацію комітентом комісіонеру (без переходу права власності);

2. Продаж товару комісіонером покупцю (перехід права власності від комітента до покупця);

3. Надання комісійної послуги комісіонером комітенту з продажу товару комітента.**

У бухгалтерському і податковому обліку ці операції відображено в таблицях1-3

Таблиця 1
Облік у комітента

Таблиця 2
Облік у комісіонера

Таблиця 3
Облік у покупця

Схема договору комісії. 2-й варіант. Комітент - неплатник ПДВ

2-й варіант. Комітент - НЕплатник ПДВ (товар не належить до категорії вживаних !)

Якщо в Законі про ПДВ була зроблена спроба врегулювати оподаткування операцій з комісійной торгівлі, то в Законі про оподаткування прибутку, крім регулювання оподаткування операцій з переміщення майна в рамках договорів комісії між комітентом і комісіонером, цього не було зроблено взагалі. Тож суму ВД (ВВ) і момент їх виникнення комітент і комісіонер вимушені визначати за загальними правилами або керуватися своїми логічними міркуваннями, діючи на свій страх і ризик. У бухгалтерському і податковому обліку ці операції можуть бути відображені так, як показано в табл. 4, 5.

Таблиця 4
Облік у комітента

Таблиця 5
Облік у комісіонера

Саме формулювання першого абзацу пункту 4.7 Закону про ПДВ ставить комісіонера в таку невигідну ситуацію. Адже тільки у разі якщо комісіонер - платник ПДВ здійснює комісійну торгівлю вживаними товарами, які отримані від осіб (чи все-таки "придбані у осіб" - як у Законі?), не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податків. Наш варіант не підпадає під цей випадок, оскільки ми розглядаємо зараз варіант комісійної торгівлі "новими" товарами. Тоді набирає чинності другий абзац цього підпункта, згідно з яким базою оподаткування є вся продажна вартість комісійного товару. Але скористатися, відповідно до цього другого абзацу, правому на ПК з ПДВ комісіонер не може в зв'язку з відсутністю права у комітента на видачу ПН.

Оскільки база обкладання ПДВ для вживаного і невживаного майна істотно різниться, виникають запитання: чим керуватися при віднесенні цього майна до тієї чи іншої категорії і якими документами повинен підтверджуватися статус майна, вживаного (невживаного), такого як товар, МШП, сировина, матеріали, запасні частини, паливо тощо?

Якщо вже до кінця дотримуватися букви Закону для нашого варіанта прикладу, то і в разі продажу вживаного товару ми не зможемо скористатися першим абзацом пункту 4.7, оскільки цей товар отриманий комісіонером від комітента, а не придбаний! Але якби товар був придбаний, то це вже не комісійна торгівля (про це ми вже говорили вище).

Довідка "ДК"

Відповідно до статті 55 Закону України від 21.04.99 р. №606-XIV "Про виконавчі дії" (зі змінами і доповненнями), арешт майна полягає в описі, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі необхідності - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника і передачі на зберігання іншим особам. Тобто права власності власник арештованого майна не втрачає - лише обмежуються його права в розпорядженні (користуванні) ним. У Наказі Міністерства юстиції України від 15.07.99 р. №42/5 "Порядок реалізації заарештованого майна" пунктом 2.1 визначено, що заарештоване майно - це майно боржника (!), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Конфіскацією майна є адміністративний захід у вигляді примусового безоплатного переходу у власність держави цього майна. Постанова КМУ від 25.08.98 р. №1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" регулює правила реалізації конфіскованого майна і вже в своїй назві вказує на власника цього майна - державу.

Відображення операцій з продажу комісіонером заарештованого майна

Розглянемо приклад 3. За договором комісії з державною виконавчою службою (ДВС), комісіонер від свого імені продає покупцю заарештоване майно, що перебуває у власності власника-боржника. Виконавши доручення, комісіонер подає ДВС (і власнику?) звіт. За надану комісійну послугу комісіонер отримує винагороду шляхом утримання належної йому суми із суми, що надходить йому від покупця за реалізований товар. Залишок суми перераховує в ДВС.

У бухгалтерському і податковому обліку ці операції спробуємо відобразити у табл. 6, 7

Таблиця 6
Облік у власника

Таблиця 7
Облік у комісіонера

У цьому варіанті прикладу виникають 2 запитання.

1. Хто в цьому випадку є комітентом - власник-боржник чи ДВС?

- Якщо ДВС, з якою комісіонер підписав договір комісії, то, згідно з другим абзацом пункту 4.7 Закону про ПДВ, датою збільшення ПЗ з ПДВ комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості проданого майна. Але ДВС не є платником ПДВ! Тоді, можливо, треба застосовувати перший абзац п. 4.7 Закону про ПДВ? Але там йдеться тільки про конфісковане і безгосподарне майно.

- Якщо власник-боржник (платник ПДВ), і у нього збільшуються ПЗ з ПДВ, то чи повинен він отримати від комісіонера (або ДВС) ці кошти в розмірі своїх ПЗ з ПДВ для подальшого розрахунку з бюджетом чи ці розрахунки він повинен зробити за рахунок свого прибутку?

2. На яку суму буде погашена заборгованість власника-боржника після реалізації заарештованого майна:

- на 108 грн = 120 (сума реалізації) - 12 (комісійна винагорода)?

- на 88 грн = 108 - 20 (сума ПЗ з ПДВ)?

Що стосується виписування ПН власником-боржником для комісіонера, то в листі ДПАУ від 16.11.2000 р. №15251/7/16-1201 у пункті 67 сказано: ПН виписується на остаточну вартість реалізованого майна за вирахуванням суми, фактично залишеної комісіонером на покриття власних витрат з урахуванням ПДВ.

Автор вважає, що комісіонеру все ж таки необхідно отримати від власника-боржника ПН на всю суму реалізованого майна, а у відповідь виписати йому ПН на суму наданих комісійних послуг і суму покриття своїх витрат (якщо це передбачено умовами договору комісії). Інакше, згідно з варіантом ДПАУ, це виглядає як своєрідний бартер-взаємозалік податковими накладними.

У цьому ж листі ДПАУ в пункті 68 розглядається ситуація, коли власник заарештованого майна не є платником ПДВ (див. унизу).

На думку автора, наведена в листі відповідь не зовсім коректна. Ми вже говорили, що першим абзацом пункту 4.7 базою оподаткування визначено комісійну винагороду комісіонера тільки в тих випадках, коли здійснюється комісійна торгівля вживаними товарами, які отримані від осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ, або здійснюється продаж конфіскованого або безгосподарного майно, у встановленому законодавством порядку. Тому в своїй відповіді ДПАУ повинна була уточнити: "у разі продажу заарештованого вживаного майна". Інакше базою оподаткування буде вся продажна вартість цих товарів.

Крім того, викликає сумніви правомірність виписування власником-боржником ПН, датованої раніше, ніж реєстрація його платником ПДВ. Адже дата отримання Посвідчення платника ПДВ (яка зафіксована як на самому свідченні, так і в облікових регістрах податкової інспекції) буде на декілька днів відставати від дати відчуження майна (за фактом якої боржник довідався про необхідність своєї реєстрації платником ПДВ). А згідно із Законом про ПДВ і Наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165 "Про порядок заповнення податкової накладної", ПН складається в момент виникнення ПЗ, тобто в нашому випадку це дата відчуження майна.

Схема операцій з продажу комісіонером заарештованого майна

Схема операцій з продажу комісіонером конфіскованого майна

Відображення операцій з продажу комісіонером конфіскованого майна

Розглянемо приклад 4. За договором комісії з ДВС, комісіонер від свого імені продає покупцю конфісковане майно, що перебуває у власності держави. Виконавши доручення, комісіонер подає ДВС звіт. За надану комісійну послугу комісіонер отримує комісійну винагороду шляхом утримання належної йому суми із суми, що надходить йому від покупця за реалізований товар. Залишок суми перераховує в ДВС.

У контексті пункту 4.7 Закону про ПДВ порядок оподаткування конфіскованого і безгосподарного майна аналогічний порядку оподаткування вживаних товарів, отриманих від осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ.

У бухгалтерському і податковому обліку ці операції спробуємо відобразити таким чином (див. табл. 8, 9).

Таблиця 8
Облік у комісіонера

Таблиця 9
Облік у покупця

Пропонуючи за майно 110 грн, ви ризикуєте доплатити ще 2,2 грн ПДВ

Стовпчик "Сума" варіанта А з таблиці 8 відповідає прикладу, наведеному в листі ДПАУ від 07.06.2000 р. №7841/7/16-1220-26. Суть цього прикладу полягає в такому (цифри взято з нашого прикладу):

оціночна вартість майна - 100,00 грн (без ПДВ):

комісійна винагорода (10%) - 10,00 грн (100 х 10%);

ціна продажу - 102,00 грн (100 + 10 х 20%) (в т. ч. ПДВ 2,00 грн),

з яких 90,00 грн (100 - (100 х 10%)) - комітенту;

10,00 грн (100 х 10%) - комісіонеру;

2,00 грн (10 х 20%) - ПДВ.

Така позиція (ціна продажу не 100 грн, а 102 грн) аргументується тим, що сума експертної оцінки конфіскованого майна, відповідно до пп. 5.1.16 Закону про ПДВ, не має містити в собі ПДВ. Для такої операції з продажу уповноваженою особою конфіскованого або безгосподарного майна застосовується перший абзац пункту 4.7 Закону. При цьому, відповідно до пп. 6.1.1 Закону, ПДВ становить 20 відсотків бази оподаткування і додається до ціни. З цим необхідно погодитися.

Оскільки об'єктом обкладення ПДВ є також операції з продажу послуг, то на суму наданої комісійної послуги комісіонер - платник ПДВ зобов'язаний нарахувати ПЗ з ПДВ. А його послуги коштують12,00 грн (в т. ч. ПДВ - 2,00 грн). Комісіонер утримає цю суму із суми, яка надійде йому від покупця за реалізований товар, і тому комітент отримає не 90,00 грн (як у прикладі ДПАУ), а 88,00 грн.

А тепер уявімо ситуацію, коли комісійна винагорода комісіонера визначена у відсотках до суми реалізації і сама реалізація конфіскованого майна проводиться через аукціон. Стартова ціна майна визначена нами відповідно до листа ДПАУ в 102 грн (у т. ч. ПДВ - 2 грн). Визначився переможець торгів, який запропонував найбільшу суму в 110 грн. А відтак, як у "Дванадцяти стільцях" Ільфа і Петрова, - переможець торгів повинен доплатити ще 2,2 грн (чи 2 грн)? Але тоді перед початком заходу його учасники повинні знати, чи конфісковане майно пропонується на продаж, і якщо так, то який відсоток комісійних, щоб орієнтуватися в остаточній вартості майна. У такому разі ця процедура повинна бути регламентована в правилах проведення торгів.

З вищевикладеного у прикладах 2-4 можна зробити такі висновки:

Право на ПК з ПДВ і розмір його суми у покупця - платника ПДВ визначається залежно від комбінації декількох чинників:

- чи є (не є)платником ПДВ комісіонер;

- чи є (не є)платником ПДВ власник товару, що продається;

- чи належить (не належить)майно, що реалізовується, до однієї з категорій - вживане, конфісковане чи безгосподарне.

При цьому право виписування ПН покупцю має комісіонер - платник ПДВ, що не є власником товару.

Схема здійснення операцій за договорами доручення

Здійснення операцій за договорами доручення

Нагадаємо, що (в трактуванні ЦК) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується від імені і коштом іншої сторони (довірителя) виконати певні юридичні дії. Звичайно довіритель оформляє на повіреного довіреність, на підставі якої останній і виступає від імені довірителя. Можливими є договори доручення на продаж, на купівлю та на інші юридичні дії. Класичним прикладом договору доручення є договір, згідно з яким юридична фірма (повірений) за дорученням засновника (довірителя) бере на себе всю юридичну та іншу формальність з відкриття і реєстрації нового підприємства.

Залежно від умов договору доручення, повірений може отримати у тимчасове зберігання майно, що підлягає реалізації (придбане). У ЦК прямо не вказано на відсутність переходу права власності на майно від довірителя до повіреного в рамках договору доручення, як це зроблено для договору комісії. Однак такого висновку можна дійти, враховуючи, що повірений виступає в цьому договорі від імені довірителя, який є власником майна.

При здійсненні договору доручення на продаж, щоб уникнути непорозумінь з податковими органами, краще, якщо покупець перераховує кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок довірителя, а не повіреного, хоча прямої заборони на це немає.

По суті, в договорах доручення повірений виступає в ролі посередника ("звідника") і, якщо це передбачено умовами договору, за свої посередницькі послуги отримує від довірителя винагороду, що підлягає оподаткуванню на загальних основах. Довіритель через посередника (повіреного) здійснює певні юридичні дії, в тому числі й операції купівлі-продажу, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Тобто у бухгалтерському і податковому обліку ці операції будуть відображені аналогічно операціям у прикладі 1.

Третій абзац пункту 4.7 Закону про ПДВ, незважаючи на терміни "повірений" і "довіритель", що зустрічаються там, на думку автора, стосується все ж таки операцій у рамках договорів комісії. Про цю плутанину у формулюваннях ми вже говорили вище.

У договорах доручення право на ПК з ПДВ у покупця - платника ПДВ виникає (не виникає) залежно від того, чи є (не є)платником ПДВ сторона, яка виступає в ролі довірителя і власника товару, що продається. При цьому право виписування ПН покупцю має довіритель - платник ПДВ - власник товару.


Примітки:

* Операції ЗЕД і купівлі товарів у рамках договорів комісії в цій статті не розглядаються.

* * На думку автора, саме ігнорування факту наявності 3-х складових спричинило появу деяких спірних моментів як у Законі про ПДВ, так і в роз'ясненнях ДПАУ з його застосування.


У випадках коли платник податків здійснює підприємницьку діяльність з продажу вживаних товарів (комісійну торгівлю), які придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, а також конфіскованого або безгосподарного майна, переданого уповноваженими державними органами для його реалізації у встановленому законодавством порядку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податківѕ

У випадках коли платник податків здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у рамках договорів комісії (консигнації), поручительства, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які уповноважують такого платника податків (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передачі права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена в порядку, встановленому цим Законом.

Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена згідно з правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості таких товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі якщо платник податків (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням і коштом іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, які засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передачі таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

При цьому довіритель не збільшує податкового кредиту на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, які засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту в податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням...".

П. 4.7 Закону України "Про податок на додану вартість"


Як відбуваються операції з продажу товару

Згідно із Законом про оподаткування прибутку підприємств, продажем товарів є будь-які операції, які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції з безплатного надання товарів.

Розглянемо приклад 1. Оптовий покупець (перекупник) купує у виробника партію товарів. Ця операція передбачає перехід права власності на товар від виробника до перекупника. Далі перекупник продає цей товар покупцю. Ця операція також передбачає перехід права власності на товар, але вже від перекупника до покупця.

Зверніть увагу: у всіх трьох варіантах кожна із двох операцій продажу товару є самостійною і незалежною одна від одної (у тому числі і в плані оподаткування).

Бухгалтерський і податковий облік цих операцій повністю врегульований і не викликає особливих труднощів, тому тут не наводиться.

За всіма трьома варіантами прикладу 1 у кожній із двох операцій з продажу товару:

право на податковий кредит з ПДВ у покупця - платника ПДВ виникає (не виникає) залежно від того, чи є (не є) платником ПДВ сторона, яка виступає в кожній конкретній операції в ролі продавця і власника товару, що продається. При цьому право виписування податкової накладної покупцю має продавець - платник ПДВ - власник товару.


П'ять проблем ситуації, що розглядається

1. Комітент може ухвалити рішення визначати момент виникнення ВД від продажу товару за надходженням грошей від комісіонера на свій розрахунковий рахунок. Але таке рішення може мати сумні наслідки у спорі з податковими органами, які можуть звинуватити комітента в застосуванні касового методу при визначенні моменту виникнення ВД, що не передбачено Законом (на відміну від моменту виникнення ПЗ з ПДВ у комітента).

2. Комітент може ухвалити рішення визначати момент виникнення ВД від продажу товару за загальними правилами - за першою подією, тобто в нашому випадку в момент отримання передоплати комісіонером від покупця. Але як комітенту своєчасно дізнатися про цей момент і яким документом це має бути підтверджено (копією банківської виписки комісіонера)?

Відомі випадки, коли між комісіонером і комітентом існувала негласна домовленість про те, що після реалізації (відвантаження) товару покупцю (незалежно від того, що відбулося першим у комісіонера - передоплата чи відвантаження), комісіонер надавав комітенту першим Звіт (Акт), на підставі якого останній відображав у себе ВД. Через деякий час комісіонер перераховував гроші на розрахунковий рахунок комітента. Тим самим комітент уникав виникнення ситуації, описаної у пункті 1. Саме цей варіант відображено у наведених вище і далі проведеннях для комітента.

3. Якщо комітент отримав Звіт комісіонера у минулому кварталі, а кошти від нього - в поточному (див. табл. 1), то в Декларації з прибутку комітента за минулий квартал фігуруватимуть ВД без нарахованих на них ПЗ з ПДВ, а в поточному кварталі його Декларація з ПДВ міститиме ПЗ з ПДВ з "втраченою" у минулому кварталі базою для їх нарахування. Це відбувається через касовий метод нарахування ПЗ з ПДВ у комітента відповідно до пункту 4.7 Закону про ПДВ.

4. Комісіонер може ухвалити рішення визначати суму ВД у розмірі всієї суми реалізації (без ПДВ) у момент передоплати. Тоді він повинен буде нарахувати на цю ж суму ВВ. Але в який момент - подання звіту комітенту чи перерахування грошей на його розрахунковий рахунок?

5. Комісіонер може ухвалити рішення визначати суму ВД тільки в розмірі наданих комісійних послуг (без ПДВ) у момент отримання передоплати від покупця, мотивуючи це тим, що в загальній сумі реалізації йому належить лише сума комісійної винагороди.

У плані оподаткування вся операція загалом матиме один і той же підсумковий результат. Але якщо вона розкидається на декілька податкових періодів, то проміжні податкові результати (суми нарахованих податків на прибуток і ПДВ) різнитимуться за кожним вищевикладеним пунктом.


До окремих питань справляння ПДВ

Лист ДПА України від 16.11.2000 р. №15251/7/16-1201 (витяг)

...67. Що є базою для оподаткування ПДВ арештованого майна особи, яка є платником ПДВ, у випадку коли СДП "Укрспецюст" на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна такої особи?

На дату, що сталася раніше, чи відвантаження арештованого майна боржника, чи зарахування коштів в рахунок його оплати, у СДП "Укрспецюст" виникають податкові зобов'язання. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума ПДВ. При цьому СДП "Укрспецюст" всю суму ПДВ відображає в книзі продажу товарів (робіт, послуг), форму і порядок заповнення якої затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165, та включає до декларації з ПДВ, і визначену позитивну різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту перераховує до бюджету.

На дату отримання СДП "Укрспецюст" коштів за реалізоване майно ним надсилається копія платіжного доручення боржнику, дата отримання якого боржником і буде датою, на яку такий боржник проводить по бухгалтерському та податковому обліку операцію з відчуження майна. На зазначену дату у боржника (заставодавця) збільшуються податкові зобов'язання та виписується СДП "Укрспецюст" податкова накладна на остаточну вартість реалізованого майна за вирахуванням суми, фактично залишеної СДП "Укрспецюст" на покриття власних видатків з урахуванням ПДВ.

Така податкова накладна для СДП "Укрспецюст" є підставою для збільшення податкового кредиту, датою збільшення якого у СДП "Укрспецюст" відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ є дата перерахування коштів на користь комітента (в даному випадку - дата перерахування коштів на рахунок судовиконавця).

68. Що є базою для оподаткування ПДВ арештованого майна осіб, які не є платниками ПДВ, у випадку коли СДП "Укрспецюст" на комісійних засадах здійснює операції з продажу такого арештованого майна та, крім цього, у таких осіб в момент відчуження арештованого майна не досягається відповідних обсягів оподатковуваних операцій, граничний розмір яких встановлено чинним законодавством?

Базою для обкладання ПДВ згідно з абзацом першим п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ є комісійна винагорода, отримана підприємством у порядку, передбаченому правилами комісійної торгівлі. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди затверджено у встановленому порядку.

Якщо особа, яка до моменту відчуження майна згідно з діючим законодавством не зареєстрована як платник податку на додану вартість, а в момент відчуження цією особою такого арештованого майна досягаються обсяги, граничний розмір яких встановлено чинним законодавством, то така особа повинна зареєструватися як платник ПДВ в порядку, передбаченому діючим законодавством. Наявність на руках свідоцтва платника ПДВ дасть право такій особі виписати податкову накладну на операцію з відчуження арештованого майна.


У законодавстві немає чіткого визначення понять "ринкова ціна" (ринкова вартість) і того, чи містить вона в собі ПДВ. Експертна оцінка ринкової вартості заарештованого, конфіскованого і безгосподарного майна грунтується, в тому числі, і на аналізі прайс-листів аналогічних товарів. А ціни, зазначені в прайс-листах, можуть містити або не містити ПДВ, залежно від того, чи є платником ПДВ продавець товару. Тоді для нашого прикладу

3 може вийти так, що при оцінці експертами-оцінювачами ринкової вартості заарештованого майна в 120 грн (без зазначення, чи містить ця сума ПДВ) комісіонер змушений буде прийняти цю суму за базу для нарахування ПДВ, отримавши продажну вартість в 144 грн (в т. ч. ПДВ - 24 грн), що може призвести до труднощів з реалізацією цього майна через неконкурентоспроможну ціну.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua