Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#41'2001: Практична бухгалтерія - Почуття обов'язку << >>

Усе моє вожу з собою

Доставка товарів покупцям власним транспортом не потребує ліцензії на автоперевезення, хоч її досить часто і вимагають перевіряльники

Віталій МОСЕЙЧУК


У Листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 06.08.2001 р. №4-451-1328/4889 "Щодо ліцензування послуг з перевезення" зазначається, що перевезення вантажів покупцям власним автотранспортом не потребує ліцензування.

Перевіряльники постійно вимагають такі ліцензії у продавців, які доставляють товари покупцям власним автотранспортом. Проблема виникла через те, що, відповідно до закону1, з 22 жовтня 2000 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягають ліцензуванню. А що є послугою з перевезення і що - послугою з доставки товарів, ніхто не пояснив.

Держпідприємництво зайняло бік підприємців - при доставці товарів власним автотранспортом ліцензій не потрібно. Щодо непотрібності ліцензії сказано в листі ВАСУ2: "Згідно з пунктом 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів. Тому, якщо такі перевезення не мають характеру послуг, що надаються іншим юридичним чи фізичним особам, а здійснюються суб'єктом господарювання виключно для забезпечення власних потреб, немає правових підстав вважати їх такими, що потребують ліцензування". І цей лист також можна використовувати як аргумент.

Включайте витрати на перевезення до ціни товару

Однак покажіть нам перевіряльників, на яких діють чужі листи, хоч би і ВАСУ. Отож аби уникнути проблем, оформіть договір продажу таким чином, щоб перевіряльники не знайшли в ньому ознак договору перевезення: якщо витрати продавця на перевезення товару власним транспортом включено в ціну товару, продавцеві не треба придбавати ліцензію на перевезення. Отже, продавцям, які застосовують власний автотранспорт лише для перевезення власних товарів, необхідно включати витрати на перевезення в ціну товарів і в жодному разі не виділяти їх ні в договорах, ні в рахунках, ні в інших документах окремим рядком.

Права, обов'язки і відповідальність автоперевізників установлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. На жаль, за визначенням, яке в них наведено ("Перевізник - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі або за свій рахунок"), можна зробити висновок, що той, хто возить свою продукції власним коштом, теж є перевізником. Однак річ у тому, що, відповідно до пункту 3.1 цих Правил, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, а не за свій рахунок. Тому договори перевезень при перевезеннях за власний кошт не укладаються.

А якщо в договорі буде сказано про вартість перевезення - це буде класичний договір перевезення, на яке слід отримати ліцензію.

А тепер - про санкції, до яких можуть вдатися податківці, якщо в ваших угодах все ж таки промайнула вартість перевезення. Повідомляємо їх тому, що досить часто ті штрафи, які називають перевіряльники, набагато переважають чинні, до речі, досить лібералізовані останнім часом.

З 1 жовтня за відсутності ліцензії майно підприємства можуть арештувати

За відсутність ліцензії на перевезення керівників організації-продавця можуть притягти до адміністративної та кримінальної відповідальності. А з 1 жовтня 2001 року3, за відсутності ліцензії майно підприємства підлягає адміністративному арешту на термін до 96 годин. Але, як це не дивно, фінансових санкцій за відсутність ліцензії на автотранспортні перевезення в загальному випадку немає, як і для більшості інших ліцензованих видів діяльності (є лише штраф за відсутність ліцензії у таксистів - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) відповідно до Закону України від 05.04.2001 р. №2344-III "Про автомобільний транспорт").

Однак у цьому випадку податківцями в судовому порядку застосовується процедура визнання угоди недійсною за статтею 49 Цивільного кодексу "Недійсність угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства". Відповідно до неї, якщо угода укладена з метою, що може зашкодити інтересам держави і суспільства, при наявності умислу в обох сторін, - у разі виконання угоди обома сторонами - в дохід держави стягується все отримане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все отримане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого.

А при наявності умислу лише в однієї із сторін все отримане нею за угодою має бути повернуто другій стороні, а отримане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.

З точки зору бухгалтерського обліку перевезення власним транспортом також не потребують ліцензування, адже, відповідно до пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки (а не перевезення).

Договір поставки і договір перевезення - це різні договори, і регулюються вони різними статтями Цивільного кодексу. Зокрема, відповідно до статті 245, за договором поставки організація-постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію й оплатити її за встановленими цінами. А як здійснюватиметься поставка (транспортуванням силами продавця чи самовивозом силами покупця), не обумовлюється. Таким чином, важливо укладати саме договори поставки, а не перевезення.


Примітки:

1 Відповідно до пунктів 31 - 34 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р. №1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (див. "Документи для роботи" №30/2000).

2 Лист ВАСУ від 26.06.95 р. № 01-8/453 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів".

3Відповідно до статті 9 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (див. "Документи для роботи" №10/2001).


Про ліцензування послуг з перевезення

Лист Держпідприємництва України від 06.08.2001 р. №4-451-1328/4889

Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва розглянув ваш лист і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", проведення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню.

Здійснення суб'єктом господарювання перевезень вантажів своїми автотранспортними засобами покупцям за договорами поставки не потребує отримання ліцензії.

Заступник голови С. ТРЕТЬЯКОВ


Немає плати за перевезення - немає й договору перевезення

Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу - це договір, за яким транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання цього вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення відповідну плату. Отже, якщо немає плати за перевезення - немає і договору перевезення.


Штрафні санкції за роботу без ліцензії

За діяльність без ліцензії застосовуються такі штрафні санкції:

1) на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачене законодавством, - від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн, згідно з пунктом 12 статті 9 Закону України від 04.12.90 р. №509-XII "Про державну податкову службу в Україні");

2) відповідно до статті 164 Кодексу про адміністративні правопорушення, заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або заняття господарською діяльністю без ліцензії, якщо її отримання передбачене законом, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої. Оскільки норми пунктів 1 та 2 перетинаються, податкова служба застосовує положення пункту 1;

3) відповідно до частини першої статті 202 Кримінального кодексу, здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, діяльності, що містить ознаки підприємницької та підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 4250 грн), або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на такий же строк.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце тоді, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (понад 17000 грн).

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua