Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#42'2001: Практична бухгалтерія - Практика << >>

Інвестиції: вигідно, хоч і клопітно

Основне про те, як здійснюється інвестування в Україну

Валентина СМОЛЯКОВА, адвокат


Для іноземних інвесторів, які провадять господарську діяльність, найхарактернішими є два види інвестування: інвестиції у вигляді внеску до статутного фонду юридичної особи - резидента України та інвестиції в спільну діяльність на території України.

Іноземні інвестиції в Україну можуть здійснюватися в таких формах:

- участь у підприємствах, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частини діючих підприємств;

- створення підприємств, які повністю належатимуть іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання, не заборонене законодавством України, нерухомого або рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого отримання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно або з участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових прав;

- в інших формах, які не заборонені законами України, у тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів з суб'єктами господарської діяльності України.

Підприємство з іноземними інвестиціями

Визначення підприємства з іноземними інвестиціями подано в Законі України від 19.03.96 р. №93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування". Відповідно до п. 3 ст. 1 цього Закону, таким підприємством є підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10%.

Підприємство отримує статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Для іноземних інвесторів, які провадять господарську діяльність, найхарактернішими є два види інвестування: інвестиції у вигляді внеску до статутного фонду юридичної особи - резидента України та інвестиції в спільну діяльність на території України.

Майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товару для реалізації або власного вжитку), звільняється від оподаткування.

Відповідно до листа ДПА України від 16.11.99 р. №6460/6/15-0216, якщо товарно-матеріальні цінності вносяться у встановленому законодавством порядку до статутного фонду підприємства-емітента в обмін на корпоративні права, то така їх передача є прямою інвестицією і, відповідно до пп. 4. 2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не є об'єктом оподаткування. Одночасно вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від підприємства-інвестора, не включається до валових витрат підприємства-емітента.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено звільнення операцій з ввезення основних засобів як внеску до статутного фонду від обкладення податком на додану вартість. Відповідно до пп. 3.2.8 Закону про ПДВ, операції з передачі основних засобів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних засобів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або при їх вивезенні за митну територію України, не є об'єктом обкладення ПДВ.

Тобто лише при господарській операції, що передбачає внесення основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані права, не виникає об'єкт обкладення податком на додану вартість. При всіх інших операціях з передачі матеріальних активів, за винятком основних фондів, які вносяться до статутного фонду юридичної особи, виникає об'єкт обкладення податком на додану вартість.

Митні органи пропускають таке майно на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму митного збору з відстроченням платежу не більш ніж на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не сплачується, якщо в період, на який відстрочується платіж, юридична особа, до статутного фонду якої вносяться ці ОФ, у місячний термін надасть податковій інспекції за місцем реєстрації такої юридичної особи довідку про зарахування вантажів (ОФ) до складу основних фондів підприємства з іноземними інвестиціями, тобто на рахунок 01, і податкова адміністрація за місцезнаходженням підприємства зробить позначку про це на зразку векселя.

А в разі неподання такої довідки або у разі якщо ці вантажі були зараховані на інший бухгалтерський рахунок митниця оформлення надсилає інформацію до податкових органів за місцем реєстрації юридичної особи і подає відповідні матеріали до суду для прийняття рішення про списання відповідних сум з рахунка підприємства (юридичної особи) в порядку, встановленому статтею 381 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від податкової служби, митні органи не мають права на безперечне списання коштів з рахунків суб'єкта підприємницької діяльності.

При подальшому використанні основних фондів, ввезених як внесок до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, у власній господарській діяльності такого підприємства визначення основних фондів і їх груп, а також порядок визначення і нарахування сум амортизаційних відрахувань здійснюється згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Майно іноземних засновників у вигляді внеску до статутного фонду (ввозиться в Україну на термін не менше 3-х років) звільняється від обкладення митним збором. При відчуженні такого майна раніше 3-х років з часу зарахування його на баланс митний збір сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Суми прибутків засновників виплачуються у вигляді дивідендів. Дивіденди засновників-нерезидентів, нараховані на корпоративні права, емітовані резидентами України, оподатковуються у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

Спільна діяльність

Відповідно до ст. 23-24 Закону України від 19.03.96 р. №93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", іноземні інвестори мають право укладати договори про спільну діяльність, не пов'язану зі створенням юридичної особи, відповідно до чинного законодавства України.

Спільна інвестиційна діяльність може провадитися на підставі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо.

Коротко згадаємо про законодавчу проблему "офшорних зон". Нагадаємо, що офшорною зоною вважається регіон будь-якої країни, що має офшорний статус згідно з внутрішнім законодавством.

Якщо партнером зі спільної діяльності резидента України є суб'єкт господарської діяльності, зареєстрований в офшорній зоні, то будь-яка господарська операція, здійснена з таким нерезидентом, оподатковуватиметься відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 18 листопада 1997 року.

У цій статті сказано: "У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг)".

Законодавством України встановлено обов'язок сторін за договорами про спільну діяльність вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність за операціями, пов'язаними з виконанням умов цих договорів. А відповідно до Порядку ведення податкового обліку і складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, учасники спільної діяльності можуть або використовувати для ведення розрахункових операцій зі спільної діяльності наявний розрахунковий рахунок одного з учасників, або відкрити окремий розрахунковий рахунок. Можливість відкрити окремий розрахунковий рахунок для ведення спільних справ учасників надає Інструкція №3, затверджена постановою Правління НБУ від 04.02.98 р.

Податкові органи ведуть облік договорів про спільну діяльність на підставі копій цих договорів, які після їх укладення платник податків подає до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням. При реєстрації в державній податковій адміністрації договору присвоюється обліковий номер. Копія договору зберігається в особовій справі платника податків.

Крім реєстрації ДСД, слід також зареєструвати саму іноземну інвестицію. Це здійснює державна адміністрація протягом трьох робочих днів з моменту внесення інвестиції. Реєстрація іноземної інвестиції є підставою для отримання пільг і гарантій.

Ведення податкового обліку і складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи регулюється Порядком, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 16.01.98 р. №24.

Платник податку самостійно за загальновстановленим порядком визначає суму податку на прибуток, отриманий від спільної діяльності, і не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подає до податкових органів за встановленою формою звіт про результати спільної діяльності разом із декларацією про прибуток, отриманий від такої діяльності.

Для розрахунку суми податку на прибуток від спільної діяльності звернімося до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 4.2.5 статті 4 цього Закону передбачено, що до складу валового доходу не включаються грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Виплата частини доходу, отриманого учасниками від СД, прирівнюється до виплати дивідендів й оподатковується за ставкою 30 відсотків нарахованої суми за рахунок такої виплати. Нарахований податок вноситься до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів.

Платіжний документ, який надається платником податку банківській установі, що обслуговує його, має відображати суму доходу, належну до виплати, а також утриману суму податку. У разі невиконання цієї вимоги банківська установа має право не прийняти такий платіжний документ.

Юридичні особи - учасники ДСД, що одержують дохід від СД, з яких утримано податок на прибуток, не включають такі доходи до складу валових доходів.

У разі якщо доходи від СД не розподіляються протягом звітного періоду з метою оподаткування, вони вважаються розподіленими між учасниками згідно з умовами ДСД на кінець такого періоду і підлягають оподаткуванню за встановленим порядком.

У разі якщо протягом звітного періоду витрати платника податку у зв'язку з провадженням СД перевищують доходи, отримані від таких операцій, балансові збитки переносяться на зменшення прибутку звітного кварталу, а також кожного з подальших двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення суми таких збитків.

Якщо платник податку здійснює на користь нерезидента - учасника ДСД виплату доходу, отриманого таким нерезидентом від провадження СД на території України, то такий платник повинен утримати під час виплати такого доходу і додатково сплатити податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми такого доходу за рахунок такої виплати.

Якщо внаслідок повної ліквідації підприємства учасник ДСД отримує грошові кошти або майно, вартість яких перевищує суму внеску, сума перевищення включається до валового доходу такого учасника. І навпаки, якщо сума грошових коштів і майна менша від суми внеску, сума збитків відноситься до валових витрат платника податків у податковому періоді отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації підприємства-емітента.

Учасник ДСД, на якого покладено ведення справ зі спільної діяльності, у тому числі ведення обліку і складання звітності (згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 27.05.97 р. №149, і Порядком присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженим наказом ДПА від 03.08.98 р. №380), повинен зареєструватися в податкових органах й отримати свідоцтво платника ПДВ.

Учасникам ДСД присвоюється реєстраційний (обліковий) номер платника податку з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України і видається Свідоцтво платника податку на час дії договору.

Відповідно до Указу Президента України від 07.08.98 р. №857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", особою, відповідальною за утримання і внесення податку до бюджету під час виконання ДСД, є особа, яка веде облік результатів такої діяльності згідно із законодавством.

Таким чином, учасник ДСД повинен вести окремий облік (зі спільної діяльності) нарахування і сплати ПДВ, складати і подавати до податкового органу декларації з ПДВ з СД, виписувати податкові накладні, вести книги обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг).

У тих випадках, коли метою спільної діяльності є спільне виробництво і реалізація підакцизної продукції, перед учасниками договору постає питання ще й про порядок сплати акцизного збору. Згідно зі статтею 1 Декрету КМУ від 26.12.92 р. №18-92 "Про акцизний збір", акцизний збір є опосередкованим податком на високорентабельні товари, що включається в ціну цих товарів.

Учасник договору, який реалізує спільно виготовлену підакцизну продукцію, зобов'язаний перерахувати акцизний збір до бюджету у встановлені терміни, не чекаючи моменту, коли сплачений покупцем у складі ціни акцизний збір буде розподілений зі спеціального рахунка на його власний банківський рахунок. При цьому податок може бути сплачений як з власного рахунка платника податків, так і з рахунка, відкритого для забезпечення спільної діяльності, оскільки законодавчо режим функціонування такого рахунка не встановлений.

І наостанку хотілося б акцентувати увагу на тому, що 15.07.99 р. була прийнята нова редакція пп. 3.2.8 Закону України "Про податок на додану вартість", чим докорінно змінено підхід до питання оподаткування інвестицій у спільну діяльність. Відповідно до цієї редакції, при провадженні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається продажем таких товарів (робіт, послуг).

На доповнення Державна податкова адміністрація України видала лист від 29.11.99 р. №6746/6/16/1220-26, яким передбачено, що "... при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податків, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається продажем таких товарів (робіт, послуг). При цьому база оподаткування зазначених операцій визначена ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виходячи з вищевикладеного, операції з передачі ТМЦ у вигляді внеску юридичної особи в спільну діяльність є продажем зазначених товарів і підлягають обкладенню ПДВ в загальновстановленому порядку за ставкою податку в розмірі 20 відсотків від бази оподаткування".

Іноземні інвестиції у формі придбання нерухомого і рухомого майна

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у формі придбання нерухомого і рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби й інші об'єкти власності, шляхом прямого отримання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів (ст. 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування").

Можливість провадження інвестиційної діяльності у зазначеній формі передбачається також положеннями Закону України "Про власність". Так, ст. 3 Закону передбачено, що: "... Суб'єктами права власності на Україні можуть бути також... інші держави, їхні юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства".

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування", для іноземних інвесторів на території України встановлено національний режим інвестиційної та інших видів господарської діяльності, за винятками, встановленими чинним законодавством України або її міжнародними договорами. Тобто в цьому відношенні іноземні інвестори користуються правами і несуть обов'язки щодо належного їм на території України майна нарівні з суб'єктами господарської діяльності - резидентами України, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Так, Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. №2471 затверджено Перелік видів майна, яке не може перебувати у власності громадян, цивільних об'єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб іноземних держав на території України.

Статтею 6 Земельного кодексу України і п. 3 ст. 11 Закону України "Про власність" передбачено, що "... іноземним громадянам і особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються...".

Якщо юридична особа - нерезидент придбаває майно з метою отримання надалі доходів від його використання (наприклад у вигляді орендної плати), податкове законодавство України трактує таку діяльність як господарську.

Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону, зазначені доходи належать до доходів з джерелом їх походження на території України і підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому ст. 13 зазначеного Закону України.

Уникнення подвійного оподаткування за податками, сплаченими резидентами України за кордоном

Застосування положень п. 19.3 ст. 19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо податків, сплачених за кордоном, а саме податку на капітал (майно) і приріст капіталу, а також сум податків, сплачених з пасивних доходів, потребує від України застосування відповідних положень чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Такі положення кожного з договорів обумовлюють податки, на які поширюється такий договір. Ці податки включають усі податки на дохід і його елементи, які передбачаються в кожній з держав, що підписали договір. В Україні податками, що входять до сфери застосування цих договорів, нині є податок на прибуток і податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи те, що метою укладення таких договорів є, передусім,уникнення подвійного оподаткування, розділення прав оподаткування (між державою, що є джерелом доходу, і державою, резидент якої є одержувачем таких доходів) передбачає обмеження ставки оподаткування пасивних доходів у державі - джерелі виникнення доходу (прибутку), а саме - дивідендів, відсотків і роялті. Тому кожний з міжнародних договорів включає відповідні статті стосовно оподаткування таких пасивних доходів.

Чинне податкове законодавство України передбачає уникнення подвійного оподаткування лише на підставі підписання двосторонніх податкових міжнародних угод.

При застосуванні чинних угод (конвенцій) з боку України при оподаткуванні доходів резидента застосовується так званий метод кредиту, відповідно до якого держава застерігає за собою право оподаткування загального доходу платника податку, але з відповідним вирахуванням з податку, що стягується. Тобто податок нараховується на сукупний дохід резидента, включаючи дохід, отриманий з джерел за межами України, який може відповідно до міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування оподатковуватися в іншій державі (див. лист Державної податкової адміністрації від 24.05.99 р. №2997/6/22-3115).

Після цього дозволяється віднімання від українського податку суми податку, сплаченого в іншій державі. При цьому міжнародною угодою не обумовлено, яким чином здійснюється розрахунок відповідних податків. Такі розрахунки в кожній з двох держав - учасників договору здійснюються в рамках національного законодавства та існуючої практики. Цей самий принцип враховано і в п. 19.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Разом з тим, ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону "Про міжнародні договори України", ст. 19 Закону "Про систему оподаткування" закріплено пріоритет положень міжнародних договорів над положеннями чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасник цієї конвенції не може посилатися на положення свого внутрішнього законодавства як на виправдання для невиконання ним міжнародного договору. А для України Віденська конвенція набрала чинності 13.06.86 р., і відповідно до ст. 9 Конституції України це положення є частиною національного законодавства України.

Таким чином, застосування окремих положень ст. 19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" не тільки суперечить п. 18.1 ст. 18 цього Закону, але й не може відбуватися без порушення численних норм національного законодавства, і насамперед Конституції України.

Оподаткування доходів, отриманих від провадження інвестиційної діяльності

Одним з важливих питань, що постають під час інвестування, є питання про оподаткування доходів, які інвестори отримують при провадженні інвестиційної діяльності, оскільки в цьому випадку стикаються законодавчі системи різних країн. І тоді треба застосовувати законодавчі норми про уникнення подвійного оподаткування таких доходів.

Основні принципи і умови застосування норм, що передбачають порядок оподаткування таких доходів, встановлюються чинними міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування.

Міжнародні договори вважаються такими, що набрали чинності, після виконання внутрішніх державних процедур, суть яких така: Верховна Рада повинна ратифікувати підписану міжнародну угоду шляхом прийняття відповідного закону, після чого Міністерство закордонних справ скеровує повідомлення (ноту) іншій стороні про те, що українська сторона виконала внутрішні державні процедури (тобто ратифікувала угоду) і чекає аналогічного повідомлення. І лише після надходження ноти про ратифікацію (або затвердження) договір набирає чинності.


Види іноземних інвестицій

Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 р. №93/96-ВР, інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної конвертованої валюти;

- валюти України при реінвестиції;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна і пов'язаних з ним прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог і прав на виконання договірних зобов'язань;

- прав на інтелектуальну власність;

- прав на провадження господарської діяльності, включаючи права на користування надрами, природними ресурсами, вартість яких виражена у конвертованій валюті і підтверджена відповідно до законодавства країни інвестора або міжнародних торгових звичаїв;

- інших цінностей відповідно до чинного законодавства України.


Як здійснюється імпорт товарів підприємствами з іноземними інвестиціями

Після набрання чинності Законом України від 17.02.2000 р. №1457-III "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" склалася ситуація, коли митні органи оформляють вантажі підприємств з іноземними інвестиціями на загальних підставах, але в подальшому ці підприємства звертаються до судів, які виносять рішення про повернення їм сплачених платежів (див. "Приклади із судової практики").

Частиною 2 статті 11 Закону "Про інвестиційну діяльність" установлено, що пільгові умови створюються для інвесторів, які "здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному й технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища і здоров'я".

Судовими рішеннями фактично надається право підприємствам з іноземними інвестиціями імпортувати будь-які товари без дозвільних документів та сплати податків, що суперечить згаданій статті Закону.

Чинними сьогодні законами України від 19.03.96 р. №93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" та від 17.02.2000 р. №1457-III "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" звільнення підприємств з іноземними інвестиціями від сплати податків при ввезенні товарів на митну територію України та від подання ряду документів, необхідних для здійснення митного контролю, не передбачено.

Така правова невизначеність призводить нині й призводитиме надалі до значних втрат державного бюджету й поставить самих інвесторів у нерівне становище. За оцінками експертів, завдяки діяльності "підприємств з іноземними інвестиціями", які пропонують свої послуги з ввезення та митного оформлення без сплати належних податків провідним імпортерам відомих торгових марок, у тому числі автоімпортерам, до бюджету вже найближчим часом не надійде 1,5 млрд грн.

Олег НАЗАРЕНКО,
генеральний директор Всеукраїнської асоціації
автомобільних імпортерів і дилерів


Приклади із судової практики

1. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.12.99 р. за справою №2-5314/2-1999 задоволено позов спільного підприємства "Контур ПК" і громадянина Чеської Республіки Мілана Кудріса до Кабінету Міністрів України та Першого Українського Міжнародного Банку про надання державних гарантій захисту іноземних інвестицій.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України 21.03.2001 р. був відхилений протест заступника Генпрокурора України на зазначене рішення, ухвалу судової колегії в цивільних справах Харківського обласного суду від 11.07.2000 р. та постанову президії цього ж суду від 13.10.2000 р.

2. З урахуванням вищезазначених рішень та ухвал Київським районним судом м. Харкова винесено ухвалу від 03.04.2001 р., якою затверджено суму в розмірі 166219 гривень, що підлягає стягненню з рахунка Східної регіональної митниці на користь ТзОВ "Прана".

3. На користь ТзОВ "Пульс" ухвалою цього ж суду від 04.04.2001 р. затверджено суму в розмірі 1159083 гривні, що підлягає стягненню з Глухівської митниці, а ухвалою від 04.05.2001 р. затверджено суму в розмірі 16,5 млн гривень, що підлягає стягненню з Житомирської митниці. Крім того, 05.06.2001 р. та 06.06.2001 р. цим судом затверджено суми, які підлягають стягненню з розрахункового рахунка Житомирської митниці, відповідно 138438 гривень та 98812 гривні, на користь ТзОВ "Пульс" за рахунок Держказначейства України. Обидві фірми є дочірніми підприємствами спільного підприємства "Контур ПК".

4. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2001 р. за справою №2-4238/01 задоволено позов ДП "Інсіб" спільного українсько-американського підприємства "Інтервіндоус" на дії Запорізької митниці (щодо захисту іноземних інвестицій). Цим рішенням зобов'язано здійснити митне оформлення 885 тонн бензину А-76 з урахуванням пільг, наданих Законом України від 13.03.92 р. №2198-XII "Про іноземні інвестиції", а також допущено негайне виконання рішення.

5. На підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.99 р. та постанов про відкриття виконавчого провадження, Чопська митниця змушена здійснювати пільгове митне оформлення товарів, що ввозяться на територію України ТзОВ "Пульс". Станом на 26.07.2001 р. сума митних платежів, не сплачених цим товариством, становить 2,7 млн гривень.

6. 12 квітня 2001 р. судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України винесено ухвалу про роз'яснення рішення, прийнятого цією ж судовою колегією, викладеного в ухвалі від 25.10.2000 р. за справою за позовом фірми "МСМ Industrial Technology" до Дніпровської регіональної митниці про застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій.

Цією ухвалою роз'яснено, що до спільного виробничо-інвестиційного підприємства акціонерного товариства "Фірма Фіаніт" та до створюваних ним дочірніх підприємств застосовується спеціальне законодавство, яке діяло на момент реєстрації інвестиції, 08.09.92 р. До цього законодавства відносяться положення Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 р., а також інші акти спеціального законодавства України, в тому числі податкового, митного, інвестиційного тощо.

Усі рішення оскаржуються митними органами в установленому законодавством порядку, але це не вирішує наявні проблемні питання.


Особливості договорів про спільну діяльність

1. Договори про спільну діяльність можуть укладати підприємства будь-якої форми власності (тобто тільки юридичні особи). Фізичні особи можуть укладати договори про спільну діяльність лише для задоволення своїх особистих потреб. Укладання договорів про спільну діяльність між юридичними і фізичними особами не допускається.

2. Договір складається в письмовому вигляді (оскільки, відповідно до вищезазначеного Порядку, податкові органи ведуть облік і реєстрацію договорів про СД) і обов'язково підписується всіма сторонами (яких, до речі, може бути і більше двох).

У договорі визначають розміри грошових або майнових внесків кожного з учасників для здійснення спільної діяльності, порядок покриття витрат і розподілу прибутку, а також можливих збитків (пропорційно до внесків у СД, рівними частинами, залежно від етапу СД, залежно від причин їх виникнення). Якщо в договорі не визначено порядку покриття витрат і збитків, то вони покриваються за рахунок спільного майна учасників договору, а забракла сума розподіляється між учасниками договору пропорційно до їх внесків у спільне майно (ст. 433 ЦК).

3. Іноземні інвестиції за договорами про спільну діяльність можуть здійснюватися у вигляді іноземної конвертованої валюти, рухомого і нерухомого майна, акцій, облігацій, прав інтелектуальної власності та інших цінностей, визначених статтею 2 Закону "Про режим іноземного інвестування".

4. Внески учасників договору про спільну діяльність, а також майно, придбане під час такої діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про спільну діяльність не має права розпоряджатися своєю часткою в спільному майні без згоди інших учасників договору.

5. Спільні справи учасників договору про спільну діяльність провадяться за взаємною згодою, а якщо учасники договору про спільну діяльність доручили керівництво їх загальною спільною діяльністю одному з учасників договору, на нього також покладається і ведення спільних справ учасників договору.


Що каже Закон

7.7.1. Спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

7.7.2. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

7.7.3. Виплати частини доходу, отриманого учасниками від спільної діяльності, прирівнюються до виплат дивідендів в порядку, передбаченому підпунктами 7.8.2, 7.8.6 - 7.8.8 цієї статті.

7.7.4. У разі коли доходи від спільної діяльності не розподіляються протягом звітного періоду з метою оподаткування, вони вважаються розподіленими між учасниками згідно з умовами договору про спільну діяльність на кінець такого звітного періоду і підлягають оподаткуванню згідно з підпунктом 7.7.3 цієї статті.

7.7.5. У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені платником податку в зв'язку із проведенням спільної діяльності, перевищують доходи, отримані від таких операцій, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх податкових періодів від такої спільної діяльності протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону.

7.7.6. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

7.7.7. Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункт 7.7 "Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи"


Уникнення подвійного оподаткування за податками, сплаченими нерезидентами України

Законом України про оподаткування прибутку встановлено, що нерезидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження в Україні, отриманого таким нерезидентом від проведення господарської діяльності (в тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених в п. 13.3 - 13.7 цього Закону, зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу і додатково сплачувати податок на репатріацію доходів за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, що набрали чинності.

Відповідальність за утримання і перерахування до бюджету податку на прибуток несуть платники податку, що здійснюють відповідні виплати. Податки перераховуються до здійснення таких виплат або одночасно з ними (п. 16.13 вищезгаданого Закону).

Резиденти або постійні представництва нерезидентів, які зобов'язані утримувати податок, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, повинні подати до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіт про утримання і внесення податку на доходи нерезидента відповідно до Порядку подання звітів про утримання і внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98 р. №28.

Відповідно до цього порядку, самостійне зменшення ставки податку на репатріацію прибутків нерезидента особою, що утримує податок, не передбачене.

У п. 2.16 Порядку зазначено: якщо міжнародним договором передбачено меншу ставку податку на дохід (прибуток) нерезидента, то суми, що перевищують внесені до бюджету суми податку, зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються нерезиденту відповідно до положень п. 16.16 Закону про прибуток.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua