Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#44'2001: Практична бухгалтерія - Дайджест << >>

Дайджест

Якщо пеню сплачено товарами...(бухгалтерські особливості та податкові нюанси)

Галина КОВАЛЕНКО

"Бухгалтерія", №43/1

Законодавство України передбачає різні види забезпечення зобов'язань за договорами, які укладають між собою суб'єкти підприємницької діяльності: застава, порука, завдаток, пеня. Автор зосереджується саме на пені, яка нараховується у разі невиконання (неналежного виконання) договору чи у випадку прострочення платежу.

Згідно зі ст. 179 ЦК України "неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання".

Боржник не завжди може сплатити пеню грошима. Тому автор розглядає варіант сплати пені товарами (матеріальними цінностями, продукцією тощо).

Для того щоб погасити пеню товаром, потрібно вирішити дві проблеми. Перша: оформити всі необхідні документи (як правило, укладається ще один договір купівлі-продажу, а потім - угода про зарахування взаємних вимог). Друга: відобразити операції у податковому та бухгалтерському обліку.

Погашаючи пеню товаром, боржник виступає у ролі продавця, адже він відвантажує товар кредитору. Тому боржник повинен відобразити валові доходи і податкові зобов'язання з ПДВ за правилом першої події. Кредитор у цій ситуації виступатиме покупцем. Тому він повинен відобразити валові витрати та податковий кредит. Тепер погляньмо, що з цього вийшло. У боржника на балансі "висить" кредиторська заборгованість за нарахованою пенею та дебіторська за відвантажені товари. У кредитора - навпаки: дебіторська заборгованість за нарахованою пенею та кредиторська за отримані товари. Суми цих заборгованостей рівні, оскільки вартість товару відповідає сумі нарахованої пені. Тому згідно зі ст. 219 Цивільного Кодексу України: "Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі". Припинення зобов'язань оформляється угодою сторін.


Личная жизнь ЧПЕНа: бухгалтер - ни при чем

Алла ПОГРЕБНЯК

"Бухгалтер", №28, с.30

Тема статті - особливості сплати аліментів приватними підприємцями. Для початку пригадаймо, які види заробітку є джерелом сплати аліментів: "Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку... в тому числі з... доходів від підприємницької діяльності", - зазначено в постанові КМУ від 26.02.93 р. №146.

Отже, приватний підприємець просто зобов'язаний з отриманих доходів сплачувати аліменти. Але як їх розраховувати? За аналогією із зарплатою? Виявляється, не все так просто.

Насамперед: розрахунок аліментів має проводитися виключно ПП (бухгалтер до цього не має жодного відношення). Крім того, не варто забувати, що підприємницький дохід - величина змінна (ПП може отримувати прибутки, а може зазнавати збитків). Тому автор рекомендує при розрахунку аліментів керуватися статтею 85 Кодексу про шлюб та сім'ю: "... коли один з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, мінливий заробіток (дохід)... аліменти на прохання особи, яка їх вимагає, можуть бути визначені в твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця".

Розмір твердої грошової суми аліментів розраховується на підставі очікуваного доходу ПП, який можна визначити за результатами минулого звітного періоду. До речі, якщо суд визначив розмір аліментів у твердій сумі, а підприємницька діяльність прибутків не приносить (що, м'яко кажучи, нікого не цікавить), то доведеться керуватися законодавчо встановленим порядком звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника (гл. 7 Закону України від 21.04.99 р. №606-XIV "Про виконавче провадження").

Приватним підприємцям автор радить "берегти свої сім'ї, тоді і не виникатиме проблем з аліментами". А тим, хто любить використовувати ПП у своїх схемах, "краще заздалегідь поцікавитися стосовно їхньої чистоти в минулому особистому житті".


Як вберегти гроші від інфляції: поради продавцю товару

Яна ФАТЄЄВА

"Все про бухгалтерський облік", № 95, с.3

Припустімо, два підприємства уклали між собою договір купівлі-продажу з відстроченням платежу (поставка товару відбувається одразу після укладення контракту, оплата - через деякий час). Проте гроші на розрахунковий рахунок продавця надійшли не "в час розплати", а пізніше, скажімо, через шість місяців. За час прострочення платежу мала місце інфляція, тому отримані кошти далеко не відповідають вартості проданого товару. У такій ситуації продавець може компенсувати втрати, яких він зазнав в результаті зниження купівельної спроможності грошей.

Згідно зі ст. 214 Цивільного Кодексу України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів".

Тут варто наголосити на двох важливих моментах.

Перший: кредитор може стягнути борг з покупця із врахуванням як встановленого індексу інфляції, так і трьох відсотків річних.

Другий: продавець може заздалегідь зазначити у договорі розмір плати за прострочення платежу (у вигляді фіксованого відсотка).

Одним із ускладнених варіантів захисту від знецінення грошей при простроченні платежу є застосування вексельної форми розрахунків. Товар буде оплачений векселем (у якому передбачено сплату відсотків). Застосування такої форми розрахунків "підстраховує" продавця в майбутньому, оскільки вексель є виконавчим документом, тобто не вимагає звернення до суду для стягнення коштів та відсотків за ним. Але продавцеві не варто забувати, що отримані за векселем відсотки будуть включені до валових доходів та збільшать базу обкладення ПДВ.


Книгосховище

Інші необоротні активи. Бухгалтерський облік

Автор: Римма Грачова

Видавець: бухгалтерський тижневик "Дебет-Кредит"

Обсяг: 114 с.

Де придбати: редакція "ДК", регіональні розповсюджувачі

(0322) 700-766, (044) 294-40-93

Цитата: "Найбільше місце серед необоротних матеріальних і нематеріальних активів займають основні засоби, інші ж активи цього ряду відрізняються неординарністю підходу до їх обліку. Причому до групи "малих основних засобів", - а саме так можна назвати активи, що обліковуються на рахунку 11, - і до групи нематеріальних об'єктів обліку (рахунок 12 і контрактив 19) належать активи настільки різноманітні за призначенням та економічним змістом, що будь-які спроби пошуку уніфікованої моделі їх обліку або хоча б єдиного підходу до процедури виявляються малорезультативними.

З цієї причини цей збірник бухгалтерських проведень структурований не за етапами обліку, а за субрахунками рахунків 11 і 12. Кожний окремий вид активів розглянуто на тлі відповідного закону, який регулює права й обов'язки їхніх власників або розпорядників".


Ресторанно-гостиничный бизнес: учет, налоги, маркетинг, менеджмент*

Автор: В. В. Бородіна

Обсяг: 165 с.

Рік видання: 2001

Вартість: 10,10 грн (1,89 USD)

Де придбати: http://shoop.bambook.com.ua

У книзі розкривається популярна, але поки ще мало висвітлена тема - становлення і розвиток малого бізнесу в ресторанно-готельному комплексі. Робота написана на підставі законодавства Російської Федерації. Розглянуто також досвід інших країн у цій складній і різноманітній сфері бізнесу. Велику увагу приділено питанням, пов'язаним з веденням бухгалтерського обліку і сплатою податків.

Книга розкриває особливості формування ринкової концепції малого готельного і ресторанного бізнесу (формування собівартості товарів і послуг, ціноутворення, звітність, менеджмент), акцентує увагу на значенні реклами для цього виду діяльності.

Стисло: Книга, сподіваємося, зацікавить українських підприємців, бухгалтерів, керівників та інших ділових людей, які не проти поповнити арсенал своїх знань у сфері ресторанного і готельного бізнесу зарубіжним досвідом.

*Книга видана російською мовою

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua