Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#45'2001: Практична бухгалтерія - Практика << >>

Коли настає час "ікс"

Як визначити момент здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні резидентами імпортного контракту

Станіслав СТЕПАНЮК, юрист

Наталія КАПУСТІНА,
старший податковий інспектор


Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено відповідальність резидента України у разі коли після перерахування коштів товар протягом 90 днів не надходить на територію України (витяг з закону див. нижче). Законом визначається строк (період), протягом якого мають бути здійснені розрахунки за контрактами, та момент, з якого починає рахуватися цей строк. Проте у законі чітко не визначено, який момент береться для встановлення закінчення відведеного для розрахунку строку, тобто момент виконання імпортного контракту.

Моментом виконання імпортного (не бартерного) контракту може бути як момент перетину вантажем митного кордону України або момент оформлення ВМД митницею пункту призначення, так і будь-який інший момент, визначений сторонами в умовах контракту.

Момент виконання імпортного контракту визначають двома шляхами

На практиці це проблемне питання вирішується таким чином: відведений для здійснення розрахунків строк обчислюється між моментом (датою) митного оформлення (виписки вантажної митної декларації) та:

- або моментом (датою) оформлення митницею пункту призначення ВМД (за аналогією з урегулюванням цього питання щодо товарообмінних (бартерних) операцій);

- або моментом (датою) перетину вантажем митного кордону України, про що свідчить позначка прикордонної митниці на товарно-транспортній накладній.1

Для резидента, звичайно, вигідно обчислювати зазначений строк за другим варіантом. Тобто між датою митного оформлення (виписки вантажної митної декларації) та датою перетину вантажем митного кордону України. Адже з моменту перетину вантажем митного кордону до моменту поставлення в митницю призначення іноді проходить чимало часу.

Розгляньмо приклад. За імпортним не бартерним контрактом резидент України оформив ВМД (або перерахував валютні кошти) 01.01.2001 р. Контрагент (нерезидент України) на виконання цього контракту поставив вантаж/товар, який перетнув митний кордон України на Чопській митниці 30.03.2001 р., а на митницю призначення, наприклад, на Житомирську, цей вантаж (товар) прибув 05.04.2001 р.

Як бачимо, період між 01.01.2001 р. і 30.03.2001 р. менший за 90 днів, а між 01.01.2001 р. і 05.04.2001 р. - більший за 90 днів. Отже, у першому випадку строк розрахунків в іноземній валюті дотримано і фінансові санкції до резидента України не застосовуються; а в другому - навпаки. Хоча в обох випадках вантаж перебував на території України.

При здійсненні бартерних операцій таких питань не виникає

Законом "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі ЗЕД" це питання чітко врегульовано. Статтею 2 цього Закону визначено точні строки проведення товарообмінних (бартерних) операцій. Тобто встановлено той факт, настання якого дає можливість визначити, порушено чи не порушено 90-денний термін з моменту здійснення авансового платежу: "Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг" (п. 1 ст. 2 зазначеного Закону).

У цих правовідносинах чітко визначено, що й коли має бути здійснено резидентом: строк або період здійснення операції (не пізніше 90 календарних днів); момент, з якого його слід рахувати (дата оформлення вантажної митної декларації на експорт); момент, з настанням якого повинна стягуватися пеня за порушення суб'єктом ЗЕД строку проведення товарообмінних (бартерних) операцій (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт).

Тобто, якщо період між оформленням ВМД на експорт і оформленням ВМД на імпорт не перевищує 90 днів, то пеня не стягується. Все чітко і зрозуміло. На відміну від положень Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Момент здійснення експортного (імпортного) контракту визначено законом

Спробуймо тепер з'ясувати, як має визначатися момент виконання експортного (імпортного) контракту при ЗЕД.

Положеннями п. 1 Указу Президента України від 04.10.94 р. №567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" встановлено, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів (у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари), застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (далі - Правила ІНКОТЕРМС).

Крім того, пунктом 1.5 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначено, що у розділі "Базисні умови поставки товарів (прийому/здачі виконаних робіт або послуг)" слід зазначити вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до "Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" у редакції 1990 року), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

Абзацом 14 статті 1 Закону України про ЗЕД визначено, що імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розміщеними за її межами.

Стаття 6 Закону визначає вимоги до зовнішньоекономічного контракту, зокрема щодо його укладання (підписання), форми, суб'єктно-об'єктного складу, змісту, застосування права країни тощо.

Положення цього Закону визначають як момент здійснення експорту (імпорту), так і момент здійснення експортного (імпортного) контракту. Так, відповідно до абзацу 37 ст. 1, момент здійснення експортного (імпортного) контракту - це момент, на який виконано всі зобов'язання за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод. А момент здійснення експорту (імпорту), згідно із абзацом 38 цієї ж статті, - це момент перетину товаром митного кордону України або республік колишнього СРСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Митний контроль та митне оформлення не пов'язані з виконанням контракту

Важливо те, що ні Митним кодексом України, ні будь-якими іншими нормативно-правовими актами України здійснення митного контролю та митного оформлення не ставиться в залежність від виконання експортного (імпортного) контракту.

Відповідно до п.1 ст. 24 Митного кодексу, товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, перебувають під митним контролем під час увезення на митну територію України з метою вільного використання - з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України. Частиною другою ст. 69 Митного кодексу передбачено, що товари та інші предмети пропускаються після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті їх переміщення через митний кордон України. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються, згідно зі ст. 37 (ч. 3) Митного кодексу, Держмитслужбою України відповідно до цього Кодексу.

Абзацом першим статті 44 Митного кодексу передбачено, що транспортні засоби, товари та предмети міжнародних, іноземних організацій та представництв підлягають обов'язковому декларуванню на митницях України.

Декларування, відповідно до ст. 45 Митного кодексу, здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Процедура декларування, включаючи його форми та перелік даних, які належить оголосити у заяві, визначається згідно зі ст. 46 Митного кодексу.

Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у певному митному режимі і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Момент виконання імпортного контракту має визначатися з урахуванням умов контракту

Отже, момент виконання імпортного (не бартерного) контракту має визначатися положеннями контракту й залежить від умов, на яких, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС, цей договір укладено.

Так, наприклад, якщо контракт укладено на умовах DEQ (доставлено франко-набережна, мито сплачено, порт призначення зазначений), то зобов'язання продавця з поставки вважається виконаним після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення і звільнив його від мита на імпорт. Згідно з цими умовами контракту продавець несе всі ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори з доставки товару.

Отже, при укладанні контракту на умовах DEQ контракт вважається виконаним у момент митного оформлення митницею пункту призначення вантажної митної декларації (тобто момент митного оформлення митницею пункту призначення ВМД і момент виконання імпортного контракту збігаються у часі).

При укладанні контракту на умовах EXW франко-завод (місце зазначено) зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі тощо). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби або за звільнення товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Тобто при укладанні контракту на умовах EXW контракт вважається виконаним ще до моменту перетину вантажем митного кордону України.

При укладанні контракту на умовах DAF поставка до кордону (місце зазначено) зобов'язання продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару, звільненого від мита на експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні, однак до надходження на митний кордон країни, зазначеної в договорі. Отже, при укладанні контракту на умовах DAF контракт вважається виконаним до надходження на митний кордон України (момент перетину вантажем митного кордону України фактично має наставати лише і відразу після моменту виконання імпортного контракту).

Таким чином, момент виконання імпортного (не бартерного) контракту може наставати як у момент перетину вантажем митного кордону України або у момент оформлення ВМД митницею пункту призначення, так і у будь-який інший момент, визначений сторонами за взаємною домовленістю в умовах контракту (звичайно ж, із додержанням при цьому Правил ІНКОТЕРМС).

Таким чином, строк для здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні резидентами імпортного контракту та, відповідно, стягнення пені за порушення фінансової дисципліни при цих розрахунках має обчислюватися з урахуванням умов контракту, а саме: моменту його виконання.


Примітки:

1 Обгрунтування - визначення здійснення експорту (імпорту) відповідно до Закону України від 16.04.91 р. №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність".


Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (витяг)

Стаття 1. Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виручка резидентів в іноземній валюті за експорт фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва (коди ТН ЗЕД 30.01 - 30.06) підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) фармацевтичної продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 2. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

...

Стаття 4. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується...

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Від редакції. Незважаючи на доволі ліберальну точку зору авторів (один з яких є податковим інспектором), ми все ж вважаємо, що переконати працівників ДПА і суддів господарських судів у законності цієї позиції буде складно. Нижче наводимо постанову ВАСУ з аналогічного спору.


Постанова ВАСУ від 05.07.2000 р. №04-1/11-16/71

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву ДПІ у Мінському районі м. Києва про перевірку рішення (постанови, ухвали) арбітражного суду м. Києва у справі №11/341.

За позовом підприємства до ДПІ у Мінському районі м. Києва про визнання недійсним рішення відповідача від 21.05.99 р.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 27.08.99 р. позов задоволено, так як резидент та нерезидент погодили у контракті перехід права власності на товар на десятий день після отримання підтвердження щодо надходження коштів, право власності до позивача перейшло без порушення строків, встановлених Законом "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 07.02.2000 р. заступник голови арбітражного суду м. Києва рішення арбітражного суду м. Києва по цій справі змінив та визнав недійсним рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва від 21.05.99 р. №1582-08/22-1-8968 в частині стягнення пені у сумі 88836,15 грн. Постанова мотивована тими обставинами, що право власності у позивача, згідно зі ст. 128 ЦК України, виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено договором або законом, посилання відповідача на статті 30, 53 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів є необгрунтованими.

Державна податкова інспекція у Мінському районі м. Києва просить скасувати постанову та рішення арбітражного суду м. Києва по цій справі, у позові відмовити, виходячи з того, що договір поставки та перехід права власності є різними юридичними фактами, позивачем не отримана індивідуальна ліцензія Національного банку України, що передбачено ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" на випадок, коли відстрочка поставки перевищує 90 днів з моменту здійснення авансового платежу.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України всебічно і вповні вивчила обставини справи, представлені докази та встановила таке.

Рішенням ДПІ у Мінському районі м. Києва від 21.05.99 р. за порушення вимог Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" на позивача нарахована пеня в розмірі 141962,7 грн. Згідно із Законом України від 23.09.94 р. №185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.05.96 р. №184/96-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставки, у випадку коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, яка імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Докази отримання ліцензії НБУ позивачем не представлені.

Порушення резидентами термінів, які передбачені статтями 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми недопоставленої продукції, перерахованої в грошову одиницю України по валютному курсу НБУ на день виникнення заборгованості.

Закон України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" є імперативною нормою, яка не ставить надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Перехід права власності на товар, згідно зі ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", регулюється правом місця знаходження продавця, тобто нормами Цивільного кодексу Німеччини. Посилання позивача на ст. 128 ЦК України є необгрунтованими.

Що стосується Конвенції міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., то багатосторонній договір, який відноситься до норм міжнародного приватного права, регулює договірні відносини, в тому числі спірні, які виникають у судах і арбітражах між комерційними структурами, що знаходяться в різних країнах (ст. 1, 2 Конвенції).

Відповідачем у справі є не комерційна структура, а податкова інспекція, а отже, норми приватного права на зазначені правовідносини не поширюються.

При таких обставинах рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва про нарахування пені за порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відповідає представленим у ході перевірки документам щодо зовнішньоекономічної діяльності позивача.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 106 - 108 АПК України, судова колегія ВАСУ по перегляду рішень, постанов, ухвал

постановила:

1. Постанову арбітражного суду м. Києва по справі від 07.02.2000 р. №11/341 та рішення суду по цій справі скасувати.

2. В позові відмовити.

3. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перевірку рішення в порядку нагляду судовою колегією Вищого арбітражного суду України, віднести на позивача. Доручити арбітражному суду м. Києва видати відповідні накази.


Нормативна база

1. Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

2. Закон України від 23.12.98 р. №351-XIV "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".

3. Закон України від 16.04.91 р. №959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність".

4. Указ Президента України від 04.10.94 р. №567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів".

5. Наказ МЗЕЗторгу України від 05.10.95 р. №75 "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)".

6. Митний кодекс України від 12.12.91 р. №1970-ХІІ.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. №574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію".

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua