Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#45'2001: Практична бухгалтерія - Практика << >>

Сам собі термінатор

Як правильно ліквідувати фірму

Сергій НОВІКОВ, юрист


Ліквідація може стати результатом діяльності будь-якого підприємства. Причому не завжди причиною ліквідації є банкрутство чи грубе порушення законодавства, за яке підприємство може бути ліквідоване в судовому порядку. Нерідко ліквідація відбувається з ініціативи власників підприємства. Тож їм варто знати, що самоліквідація - процедура досить складна і тривала.

Щоб орієнтуватися в організаційних і облікових процесах самоліквідації, пропонований матеріал подаємо в двох частинах. У першій розглянемо всі етапи ліквідаційного процесу, крок за кроком; у другій - відображення ліквідаційних операцій в обліку.

Ліквідація передбачає виконання певної послідовності дій (див. схему). Розглянемо їх за порядком.

Перелік заходів щодо ліквідації підприємства

1. Прийняття рішення про ліквідацію підприємства і документальне його оформлення

Приймати рішення про ліквідацію можуть лише ті особи й органи, які мають відповідні повноваження. Так, згідно з п. 1 ст. 34 Закону про підприємства, ліквідація підприємства здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника (засновників), а в деяких випадках - за рішенням власника й за участю трудового колективу або органу, уповноваженого утворювати такі підприємства (наприклад, відповідних державних органів управління) або за рішенням суду.

У разі якщо власників є кілька, рішення про ліквідацію підприємства приймається на зборах засновників та оформляється протоколом. Рішення про ліквідацію приватного підприємства з призначенням ліквідаційної комісії оформляється наказом керівника.

Рішення про ліквідацію акціонерного товариства приймається вищим органом АТ - загальними зборами товариства (ст. 41 Закону про господарські товариства). Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають, відповідно до статуту товариства, понад 60 відсотків голосів. Рішення загальних зборів акціонерів про припинення діяльності АТ приймається більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Рішення про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю приймається вищим органом ТзОВ - зборами учасників (ст. 59 Закону про господарські товариства) простою більшістю голосів. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх частки в статутному фонді. Збори учасників при розв'язанні питання про ліквідацію вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності понад 60 відсотками голосів.

Власник, суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і терміни проведення ліквідації, а також термін для пред'явлення претензій кредиторів, який не може бути меншим від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

2. Створення ліквідаційної комісії

Збори власників або уповноважений ними орган визначають склад ліквідаційної комісії, яка від дня призначення здійснюватиме ліквідаційні процедури та керуватиме справами підприємства аж до його закриття (ст. 35 Закону про підприємства, ст. 20, ст. 41, ст. 59 Закону про господарські товариства).

Склад і кількість членів комісії законодавством не регламентовані. Тому рішення з цього питання приймають власники підприємства на власний розсуд. У складі комісії, наприклад, можуть бути як самі засновники, так і представники керівництва підприємства, його працівники, незалежні фахівці. У зв'язку з тим, що ліквідаційній комісії доведеться виконувати певні облікові заходи, а також розраховуватися з бюджетом, до складу комісії, як правило, включають головного бухгалтера підприємства, що ліквідується, або іншого фахівця з податків і обліку.

Зазвичай кількість членів ліквідаційної комісії становить не менше трьох осіб.

Усі подальші перелічені заходи виконує ліквідаційна комісія, крім зазначених у п. 7, які можуть бути виконані і до її створення.

3. Опублікування в офіційній пресі повідомлення про ліквідацію підприємства

У ст. 20 Закону про господарські товариства зазначено, що повідомлення про ліквідацію підприємства (господарського товариства) ліквідаційна комісія публікує в 3-денний термін з дня її створення в одному з офіційних (республіканському або місцевому) органів преси.

Згідно зі ст. 35 Закону про підприємства, термін для пред'явлення претензій кредиторів не може бути меншим ніж два місяці з моменту оголошення про ліквідацію.

4. Проведення інвентаризації і оцінки майна

Згідно з п. 12 Порядку надання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419 (зі змінами і доповненнями), інвентаризація майна у разі ліквідації підприємства обов'язкова.

Порядок проведення інвентаризації визначено в Інструкції №69, у якій також вказано на обов'язковість інвентаризації у разі ліквідації підприємства.

Для подальших розрахунків ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне майно підприємства, що ліквідується (ст. 35 Закону про підприємства). Для оцінки майна ліквідаційна комісія може скористатися послугами суб'єкта оцінної діяльності, який проведе незалежну оцінку згідно з вимогами, встановленими Законом України від 12.07.2001 р. №2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав і професійної оцінної діяльності в Україні" (далі - Закон №2658).

У ст. 7 Закону №2658 обумовлено випадки, коли оцінку майна в обов'язковому порядку потрібно здійснити відповідно до процедури, встановленої нормативно-правовими актами, визначеними в ст. 9 зазначеного Закону. Серед них:

- ліквідація державних, комунальних підприємств і підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

- переоцінка основних фондів з метою бухгалтерського обліку.

Якщо підприємство має кошти на валютних рахунках, то доцільно ці кошти перерахувати в гривні для подальших розрахунків.

5. Повідомлення кредиторів про ліквідацію і проведення розрахунків з ними

Згідно зі ст. 36 Закону про підприємства, претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задовольняються з майна цього підприємства. При цьому насамперед задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому підприємство, що ліквідується, заподіяло шкоду.

Претензії, виявлені і заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх пред'явлення, задовольняються з майна підприємства, що залишилося після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений термін.

Претензії і позовні заяви, не пред'явлені (не подані) до виключення підприємства з державного реєстру, навіть якщо щодо них не закінчився термін позовної давності, задоволенню не підлягають.

Погашеними вважаються претензії, не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, що кредитори протягом місячного терміну від дня отримання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не пред'являть позову до суду або господарського суду про задоволення їхніх вимог.

Підприємство також повинне провести повний розрахунок з найманими працівниками. Інакше працівники підприємства можуть порушити судовий процес, що стане перешкодою для подальших процедур самоліквідації.

Якщо для задоволення претензій кредиторів майна підприємства недостатньо, то, згідно зі ст. 51 Закону про відновлення платоспроможності, ліквідація підприємства, задоволення претензій будуть відбуватися згідно з процедурою банкрутства. Черговість задоволення вимог кредиторів у разі проведення процедури банкрутства встановлена в ст. 31 Закону про відновлення платоспроможності.

У разі якщо у підприємства є цивільно-правова заборгованість, за якою кредитори не пред'явили претензії, то така заборгованість вважатиметься погашеною і ліквідація підприємства відбуватиметься у звичайному порядку. Якщо ж заборгованість є податковою, то, як зазначено в п. 8.5 Інструкції №80, при встановленні факту заборгованості платника перед бюджетом орган державної податкової служби не знімає його з обліку, а складає повідомлення про наявність зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за ф. №10-ОПП і надсилає його ліквідаційній комісії.

Тобто відповідні кредитори (податкові органи або інші держоргани, що контролюють сплату податків) в обов'язковому порядку пред'являють претензії підприємству, і якщо його майна буде недостатньо для задоволення претензії, то ліквідація підприємства відбувається згідно з процедурою банкрутства.

6. Проведення стягнення дебіторської заборгованості

Для стягнення дебіторської заборгованості необхідно провести акти звірки з дебіторами, надіслати претензії дебіторам у разі виявлення заборгованості. Якщо дебітори відмовляються погасити заборгованість, то її можна вимагати в судовому порядку.

Питання погашення бюджетної дебіторської заборгованості буде детальніше розглянуто в наступній публікації.

7. Повернення торгових патентів, зняття РРО, КОРО з обліку

Ці процедури можуть бути проведені як до створення ліквідаційної комісії, так і після.

Згідно з п. 3 ст. 2 Закону України від 23.03.96 р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, що підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про закінчення такої діяльності відповідний державний орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, який його видав, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається зайво сплачена сума вартості торгового патенту.

Згідно з п. 2.11 Порядку реєстрації, опломбування і застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614, скасування реєстрації РРО відбувається на підставі подання суб'єктом підприємництва заяви довільної форми до органу державної податкової служби, де зареєстрований РРО. Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно зняти з обліку і розпломбувати, про що робиться позначка в реєстраційному свідоцтві і в довідці про опломбування. При скасуванні реєстрації посадова особа органу державної податкової служби вилучає реєстраційне свідоцтво, довідку про опломбування, робить відповідний запис у Книзі реєстраторів розрахункових операцій і виписує довідку про скасування реєстрації РРО за встановленою формою, яка видається суб'єкту підприємницької діяльності.

8. Вихід підприємства з товариств, де воно є засновником, закриття філій і підрозділів

Вихід зі складу засновників інших підприємств здійснюється в порядку, передбаченому засновницькими документами таких підприємств і законодавством, що регулює діяльність підприємства.

При закритті філій, що перебувають на обліку як платники податків, необхідно виконати аналогічні процедури, як і при ліквідації підприємства. Непогашені податкові зобов'язання філії сплачує юридична особа, якій належить філія.

9. Проведення розрахунків з учасниками за рахунок майна, що залишилося

Якщо після розрахунків з усіма кредиторами у підприємства залишилося майно, то, згідно зі ст. 7 Закону про підприємства, воно використовується за вказівкою власника. Якщо власник не один, а кілька, то майно розподіляється між учасниками в порядку, встановленому засновницькими документами.

У ст. 21 Закону про господарські товариства зазначено, що кошти, які належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці осіб, які працюють на умовах найму, і виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками випущених товариством облігацій та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства в шестимісячний термін після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане товариству учасниками в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення суперечок щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками до розв'язання таких суперечок або до отримання кредиторами відповідних гарантій.

10. Складання ліквідаційного балансу

Як зазначено в п. 2 ст. 35 Закону про підприємства, до обов'язків ліквідаційної комісії належить складання ліквідаційного балансу, який вона надає власнику або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Також у цій статті встановлена вимога щодо підтвердження достовірності й повноти ліквідаційного балансу аудитором (аудиторською фірмою)1. Виняток становлять організації, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю, а також, як зазначено в ст. 20 Закону про господарські товариства, ті товариства, у яких річний господарський оборот становить менше 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні - 4250 грн).

Ліквідаційний баланс потрібний не тільки власникам для оцінки підсумків діяльності підприємства. Його треба складати також тому, що цей документ включено до переліку документів, які подаються до податкового органу для зняття підприємства з обліку як платника податків (пп. 8.1.1 Інструкції №80). Причому в пп. 8.1.3 цієї Інструкції зазначено, що ліквідаційний баланс має бути складений у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) і поданий для перевірки до органу державної податкової служби в 10-денний термін з дня подання заяви за ф. №8-ОПП.

Тобто ліквідаційний баланс може і не містити нульових показників, оскільки багато ліквідаційних процедур, які справді призведуть до "обнулення" активу й пасиву, здійснюються після прийняття рішення про ліквідацію.

11. Повідомлення податкових органів про ліквідацію і проведення перевірки

Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби регулюється Інструкцією №80. Для зняття з обліку платник податків повинен у 3-денний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію подати до органу податкової служби, в якому він перебуває на обліку, документи, зазначені в пп. 8.1.1 Інструкції №80

У 10-денний термін з дня подання заяви за ф. №8-ОПП платник повинен скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (див. вище). За порушення термінів надання ліквідаційного балансу на відповідальних осіб може бути накладено штраф у розмірі від 30 до 60 н.м.д.г. згідно зі ст. 1666 КпАП (на сьогодні - від 510 до 1020 грн).

При отриманні органами державної податкової служби від платника податків заяви за ф. №8-ОПП орган державної податкової служби в місячний термін приймає рішення про проведення документальної перевірки платника, і відповідні підрозділи починають перевірку.

Як правило, платникові видається обхідний лист, який він повинен підписати в усіх відділах податкового органу, відповідального за справляння того чи іншого податку.

Щодо ПДВ, то тут є визначений порядок зняття з обліку платника ПДВ й анулювання свідоцтва платника ПДВ, обумовлений у Положенні №79. Так, у ньому зазначено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством, у тому числі й у разі ліквідації платника податку (п. 9.6 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами і доповненнями). Водночас з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби виключають платника податку на додану вартість з Реєстру платників ПДВ. Для цього платник ПДВ подає до органу державної податкової служби за місцем реєстрації заяву про виключення з Реєстру платника ПДВ за ф. №3-Р, свідоцтво про реєстрацію і всі його завірені копії. Орган державної податкової служби в 10-денний термін розглядає зазначену заяву.

До закінчення документальної перевірки підприємству необхідно завершити всі операції, які тягнуть за собою податкові наслідки, оскільки за наявності податкової заборгованості платник податку не буде знятий з обліку. Це випливає з п. 8.5 Інструкції №80, де зазначено, що якщо після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетами, орган державної податкової служби не знімає його з обліку, а підрозділи обліку і звітності складають повідомлення про наявність зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за ф. №10-ОПП і скеровують його до ліквідаційної комісії.

Крім того, податкові органи до закінчення документальної перевірки вимагають надати акти перевірки органів відповідних соцфондів як підтвердження відсутності заборгованості зі зборів і внесків, що сплачуються до таких фондів. Тому рекомендується пройти необхідні інстанції до закінчення перевірки податковими органами.

Після виконання вищеописаних заходів податкові органи складають документ про відсутність заборгованості, який буде підставою для проходження подальших процедур ліквідації.

12. Повідомлення органів Пенсійного фонду

Порядок повідомлення органів Пенсійного фонду про рішення про ліквідацію з метою зняття з обліку регламентовано п. 4.3 Інструкції №4-6.

Для зняття з обліку платник повідомляє орган Пенсійного фонду про своє рішення ліквідувати підприємство. Після цього орган Пенсійного фонду проводить документальну перевірку розрахунків за платежами. На підставі акта перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом.

Хоч термін подачі заяви до органів Пенсійного фонду не встановлено, зволікати з повідомленням не варто, оскільки на практиці податкові органи під час перевірки вимагають акти перевірки відповідними соціальними фондами.

Якщо підприємство, що ліквідується, є фінансово неспроможним, то його борги відображаються в довідці, яка надсилається ліквідаційній комісії, що створюється у встановленому порядку. Заборгованість погашається ліквідаційною комісією відповідно до чинного законодавства. Погашення боргів зі збору відбувається в порядку черговості їх стягнення згідно із Законом про відновлення платоспроможності.

Якщо підприємство, що ліквідується, має заборгованість з виплати заробітної плати, у тому числі й нарахованої за останній звітний місяць, у зв'язку з чим термін внесення нарахованого збору ще не настав, то ліквідаційна комісія зобов'язана включити належну суму коштів до ліквідаційного балансу підприємства й оформити це надходження особливим актом. В акті зазначають суму належних платежів і дату їх внесення, яка не може бути пізнішою від дати, встановленої підприємству для її виплати до ліквідації. Копії актів, підписаних ліквідаційною комісією, подаються до відповідного органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації підприємства, що підлягає ліквідації.

Зняття з обліку платника збору здійснюється на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

13. Повідомлення органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

На сьогодні інструкції про порядок сплати внеску до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийнято, тому потрібно керуватися п. 1 ст. 23 Закону №2240, де зазначено, що в разі ліквідації юридичної особи страхувальник зобов'язаний зробити повний розрахунок зі сплати страхових внесків до Фонду і звернутися за місцем його реєстрації як платника страхових внесків для зняття з обліку.

В інструкції, що була чинною до останніх змін законодавства зі соціального страхування, було зазначено, що для зняття з обліку платник повинен був подати в 10-денний термін до відповідного органу заяву про зняття з обліку, рішення власників про ліквідацію, виписку з поточного рахунка в банку.

14. Повідомлення центру зайнятості

Порядок повідомлення центрів зайнятості про рішення ліквідуватися з метою зняття з обліку регламентовано п. 3.9 Інструкції №339.

Згідно з положеннями зазначеної інструкції, роботодавець у разі прийняття рішення про ліквідацію зобов'язаний у 10-денний термін з дня прийняття такого рішення подати до центру зайнятості:

- заяву про зняття з обліку;

- заяву (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про ліквідацію.

Отримавши зазначені документи, центр зайнятості в 15-денний термін здійснює документальну перевірку стосовно повноти сплати страхових внесків.

Якщо роботодавець, що підлягає ліквідації, є фінансово неспроможним, його борги зі сплати страхових внесків відображаються в акті перевірки (до якого додається акт звірки заборгованості) у трьох примірниках, один з яких надсилають ліквідаційній комісії. Одночасно до відповідного органу державної реєстрації надсилають повідомлення про наявну заборгованість роботодавця перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду здійснюється в порядку черговості їх стягнення згідно із Законом про відновлення платоспроможності.

На підставі документів, поданих до центрів зайнятості щодо ліквідації, і після остаточного погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду справа роботодавця закривається.

15. Повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Порядок повідомлення органів Фонду соціального страхування про рішення ліквідуватися з метою зняття з обліку регламентований п. 3.10 Інструкції №12.

Зокрема, в Інструкції зазначено, що юридична особа, яка ліквідується, у 10-денний термін від дня прийняття рішення про ліквідацію повинна подати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяву про зняття з обліку, документ про ліквідацію (рішення власника, суду або інший документ, передбачений законодавством), виписку з поточного рахунка в банку. Отримавши зазначені документи, робочий орган виконавчої дирекції Фонду здійснює документальну перевірку повноти сплати страхових внесків.

На підставі документів, поданих до робочого органу виконавчої дирекції Фонду щодо ліквідації, і після виконання вимог, передбачених у пункті 5.10 Інструкції №12 (які стосуються покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві підприємства, що ліквідується), робочий орган виконавчої дирекції Фонду закриває справу страхувальника.

16. Закриття рахунків у банку

Після повного розрахунку з бюджетом і позабюджетними фондами підприємство закриває свої банківські рахунки й здає чекові книжки з невикористаними чеками.

Згідно з п. 4.18 Інструкції №80, платник податків зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з дня закриття рахунка особисто подати або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на адресу органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, повідомлення про закриття рахунків в установах банків (форма повідомлення затверджена наказом ДПАУ від 07.03.98 р. №100).

За порушення зазначеного терміну на платника може бути накладено санкцію в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) згідно з положеннями п. 7 ст. 11 Закону України від 04.12.90 р. №509 "Про державну податкову службу в Україні".

17. Зняття з обліку як платника в податковому органі

Як зазначено в п. 8.3 Інструкції №80, якщо перевіркою встановлено відсутність заборгованості платника податків перед бюджетами, орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби здійснюється за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після закінчення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. №12-ОПП, яку надсилає до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію.

Довідку про зняття з обліку філії - платника податків орган державної податкової служби надсилає до органу статистики за місцем знаходження (обліку) філії і до органу державної реєстрації за місцем знаходження (обліку) юридичної особи. Якщо юридична особа перебуває на обліку в іншому органі державної податкової служби, то таку довідку надсилають і до того органу державної податкової служби, де перебуває на обліку юридична особа.

18. Здавання документів, що підлягають тривалому зберіганню, до архіву й отримання відповідної довідки

Переданню до державного архіву підлягають документи терміном зберігання понад 10 років. Термін зберігання документації на підприємстві визначається згідно з Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, затвердженим наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. №41.

На підприємствах до справ постійного і тимчасового (понад 10 років) зберігання переважно належать накази керівника щодо особового складу, особові рахунки або, за їх відсутності, розрахунково-платіжні відомості.

Здача документів в архів оформляється актом приймання-передачі.

19. Здавання печатки і штампа до органів МВС та отримання відповідної довідки

Згідно з пп. 3.4.2 Інструкції №17, у разі ліквідації підприємств їхні керівники зобов'язані здати печатки і штампи до органів внутрішніх справ для знищення.

Для отримання квитанції про знищення печаток і штампів до органів внутрішніх справ подають письмове клопотання, де зазначають:

- кількість печаток і штампів, які передбачається знищити;

- підстава для знищення;

- особа, відповідальна за знищення печаток і штампів, прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані;

- прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані керівника або уповноваженої ним особи, яка подає клопотання до органу внутрішніх справ.

До клопотання додаються печатки і штампи, їх відбитки у двох примірниках, а також платіжні доручення або квитанції про оплату послуг, пов'язаних з видачею квитанцій про знищення печаток і штампів.

Формулювання тексту клопотання може бути таким: "Прошу прийняти на знищення одну печатку й один кутовий штамп у зв'язку з самоліквідацією".

20. Складання акта ліквідаційною комісією

Акт складається у довільній формі після завершення всіх перелічених вище заходів. У ньому поетапно описують усі процедури, які провела ліквідаційна комісія.

21. Подання документів до органу державної реєстрації для виключення з Держреєстру

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності після проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації відповідних документів.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби і державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Підприємство вважається ліквідованим з моменту його виключення з Державного реєстру України (п. 4 ст. 34 Закону про підприємства).

Розглянуті нами етапи ліквідаційного процесу тягнуть за собою здійснення операцій, що змінюють структуру активів, зобов'язань, власного капіталу підприємства, призводять до виникнення податкових наслідків, а отже, підлягають бухгалтерському і податковому обліку. Питанням облікової діяльності в період ліквідації присвячена друга частина публікації.

(Далі буде).

Примітки:

1 Податкові органи у більшості випадків не вимагають аудиторського підтвердження ліквідаційного балансу.


Які документи необхідно подати до податкової при ліквідації

Для зняття з обліку платник податків у 3-денний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію повинен подати до органу податкової служби:

- заяву про зняття з обліку платника податків за ф. №8-ОПП;

- оригінал довідки про взяття на облік платника податку за ф. №4-ОПП;

- копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію;

- копію розпорядчого документа про створення ліквідаційної комісії;

- ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожної філії за наявності у платника податків - юридичної особи філій).


Які документи необхідно подати до органу реєстрації при ліквідації

Для виключення підприємства з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності необхідно подати до органу державної реєстрації такі документи (згідно з п. 34 Положення №740):

- заяву (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу або рішення господарського суду у випадках, передбачених законодавством;

- акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затверджений органом, що призначив ліквідаційну комісію;

- довідку аудитора, якщо цього вимагає законодавство для перевірки достовірності ліквідаційного балансу;

- довідку установ банків про закриття рахунків;

- довідку органу державної податкової служби про зняття з обліку;

- підтвердження опублікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- довідку архіву про прийняття документів, що підлягають тривалому зберіганню;

- довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів;

- оригінали засновницьких документів (статуту, засновницького договору);

- свідоцтво про державну реєстрацію.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії додатково надсилають повідомлення Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку про скасування реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційних компаній.


Нормативна база

Закон про підприємства - Закон України від 27.03.91 р. №887-XII "Про підприємства в Україні".

Закон про господарські товариства - Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII "Про господарські товариства".

Закон про відновлення платоспроможності - Закон України від 30.06.99 р. №784-XIV "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон №2240 - Закон України від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням".

Положення №79 - Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. №79.

Положення №740 - Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №740.

Інструкція №80 - Інструкція про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПАУ від 19.02.98 р. №80, в редакції наказу від 17.11.98 р. №552.

Інструкція №69 - Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69.

Інструкція №4-6 - Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 р.

Інструкція №339 - Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.12.2000 р. №339.

Інструкція №12 - Інструкція про порядок перерахування, обліку і витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України від 20.04.2001 р. №12.

Інструкція №17 - Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам дозволів на право відкриття і функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядку видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11.01.99 р. №17.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua