Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#47'2001: Практична бухгалтерія - Податковий облік << >>

Формула для санкцій

Рівняння "завищення бюджетного відшкодування з ПДВ = заниження податкових зобов'язань" є підставою для застосування податківцями фінсанкцій і адмінштрафів при відшкодуванні ПДВ

Ярослава КНЯЖИЧ, аудитор


Те, що держава у нас відшкодовує ПДВ з великою неохотою, - ні для кого не секрет. Непростою є й сама процедура, пов'язана з поверненням з бюджету належних коштів (статтю про особливості відшкодування ПДВ див. у "ДК", №29/2001).

На практиці виникають ситуації, коли документальні перевірки обгрунтованості відображеного в податковій декларації ПДВ до відшкодування обертаються далеко не на користь підприємств, які про таке відшкодування заявляють, тобто доводиться платити значні суми штрафних санкцій.

Реальний приклад з історії одного "відшкодуванця".


Як зазвичай відшкодовують ПДВ

Підприємство ТзОВ "Зоря", згідно з угодою, у листопаді - грудні 2000 року придбавало товар у ПП "Світанок" (назва вигадана) із розрахунками у безготівковій формі, що було засвідчено належними бухгалтерськими документами та податковими накладними. Цей товар був надалі реалізований.

За результатами діяльності у листопаді - грудні 2000 року у ТзОВ "Зоря" виникло від'ємне сальдо за розрахунками з бюджетом з ПДВ, тобто за ці періоди подано податкові декларації із зазначенням суми податку на додану вартість до відшкодування на розрахунковий рахунок (відшкодування на загальних підставах - через три звітні періоди, тобто не експортне).

За результатами зустрічних перевірок, що проводилися податковою інспекцією в ході документальної перевірки достовірності відображення заявленого до відшкодування ПДВ, встановлено, що контрагент ТзОВ "Зоря" - ПП "Світанок" декларацію з ПДВ за листопад 2000 року подало до ДПІ, а за грудень і, відповідно, за 2000 рік не звітувало, тобто зникло.

Тепер податківці нібито обіцяють повернути ТзОВ "Зоря" ПДВ за листопад. І за грудень також нібито обіцяють, але угоду між ПП "Світанок" і ТзОВ "Зоря" через господарський суд хочуть визнати недійсною і стягнути до бюджету повернуту суму ПДВ із штрафними санкціями.


Виникає слушне запитання: чи правомірною є "гра" податкової інспекції із заявленими до відшкодування сумами ПДВ (спочатку повернуть - потім відберуть) і чи справді ТзОВ "Зоря" (назва вигадана) у цій ситуації загрожують штрафи?

Історія ТзОВ "Зоря" до болю знайома всім "відшкодуванцям".

ДПАУ з метою затримки і відмови у відшкодуванні ПДВ запровадила зустрічні перевірки, і тепер чи не головною проблемою підприємств, що заявляють про відшкодування ПДВ, є формування "надійного" податкового кредиту, з точки зору контрагентів-постачальників. Адже вам досить просто можуть приписати ледь не співпрацю з фіктивними структурами, якщо зустрічна перевірка матиме незадовільний результат.

Хто хоч раз зіткнувся із процедурою відшкодування ПДВ, давно забув про твердження підпункту 7.7.3 пункту 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ, згідно з яким підставою для отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період. Адже є ще й накази та листи ДПАУ, якими, власне, і передбачено проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства, що заявило про відшкодування ПДВ (наприклад наказ ДПАУ від 25.03.98 р. №139). Мета таких зустрічних перевірок - підтвердити, чи зареєстрований постачальник як платник ПДВ, чи подає він до податкової інспекції податкову звітність, чи включено податкову накладну, за якою проводиться зустрічна перевірка, до книги обліку продажу постачальника та, відповідно, до податкових зобов'язань з ПДВ.

У ситуації із ТзОВ "Зоря" постачальник - ПП "Світанок", очевидно, був зареєстрований як платник ПДВ та подавав звітність до листопада 2000 р. включно, можливо, навіть сплачував ПДВ до бюджету. Однак на цей момент провести зустрічну перевірку неможливо, оскільки зазначений контрагент не звітує і, найімовірніше, просто зник.

Відмовити у відшкодуванні ТзОВ "Зоря" тільки на підставі незадовільних результатів зустрічної перевірки податкова інспекція фактично не має підстав, і є велика надія, що ПДВ підприємству все-таки повернуть.

Зауважимо, що ТзОВ "Зоря" опинилося ще у доволі сприятливій ситуації, оскільки доволі часто трапляються випадки, коли через незадовільний результат зустрічної перевірки податківці вважають податкову накладну, видану цим постачальником, недійсною й такою, що не дає права на податковий кредит.

Донедавна на озброєнні у контролюючих органів був Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165, пункт 5 якого визначав низку умов, за яких податкова накладна вважається недійсною. Відповідно до наказу ДПАУ від 02.08.2001 р. №311, зареєстрованого у Мін'юсті 07.08.2001 р. за №674/5865, до цього пункту внесено зміни, і тепер податкова накладна може вважатися недійсною лише за однієї умови: у разі її складання особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

Щодо ТзОВ "Зоря" ще раз зауважимо, що, цілком імовірно, воно отримає належну суму бюджетного відшкодування, але... Але на сьогодні існує практика визнання угод між суб'єктами підприємницької діяльності недійсними. Це робиться господарськими судами передусім за позовами органів державної податкової служби, які керуються при поданні таких позовів нормами пункту 11 ст. 10 Закону України від 05.02.98 р. №83/98-ВР "Про державну податкову службу в Україні".

Виявлення за результатами зустрічних перевірок структур, що не подають звітність до ДПІ, є одним із випадків, коли податкові органи мають право подавати позов про визнання угоди між діючим підприємством та його контрагентом, що не звітує, недійсною. У разі встановлення факту укладання угоди між легальним платником податку та фіктивною фірмою органи податкової служби звертаються до суду або господарського суду з позовом про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами. Визначення терміна "фіктивна фірма" немає в чинному законодавстві, але податкова розробила ознаки фіктивності фірми (див. нижче).

Щодо визнання угод недійсними, то підстави для цього наведені у Цивільному кодексі України. Зокрема, недійсними визнаються угоди між юридичними особами:

- що не відповідають вимогам закону, а також порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі й відомчими, зареєстрованими в установленому порядку, "однак за умови, що названі акти не суперечать чинному законодавству" (згідно з Роз'ясненнями ВАСУ від 12.03.99 р. №2-05/111) - ст. 48 ЦК;

- укладені з метою, що явно суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків (перелік таких угод наведено в абзаці 2 п. 11 Роз'яснень ВАСУ від 12.03.99 р. № 2-05/111) - ст. 49 ЦК;

- у разі недотримання форми угоди - лише у випадку, якщо такий наслідок прямо передбачений у законі - ст. 45 ЦК;

- укладені особою, визнаною недієздатною, - ст. 51 ЦК;

- укладені юридичною особою, якщо вони суперечать установленим цілям її діяльності (укладання угод, що не випливають зі статутної діяльності юридичної особи, є порушенням її спеціальної правоздатності) - ст. 50 ЦК;

- укладені внаслідок помилки, що має суттєве значення, - ст. 56 ЦК;

- укладені внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин - ст. 57 ЦК;

- укладені лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (фіктивна угода) - ст. 58 ЦК.

Донедавна податківці пред'являли до оформлення податкових накладних низку умов. Невиконання будь-якої з них давало підставу визнати податкову накладну недійсною. З серпня 2001 року податкова накладна може вважатися недійсною лише за однієї умови: у разі її складання особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

Додаткові умови, за яких вважаються недійсними угоди, укладені з фізичними особами, наведено в статтях 52 - 55 ЦК.

Результатом визнання угоди недійсною є стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такою угодою, що передбачено ст. 49 Цивільного кодексу України. У нашому прикладі у позові податкової, найімовірніше, йтиметься про угоду, укладену з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства: ПП "Світанок", на думку податкової інспекції, мало умисел не сплачувати податки до державного бюджету. Однак наявність такого умислу позивач повинен довести у суді.

Умислу з боку ТзОВ "Зоря" немає (підприємство подавало звітність та не приховувало об'єктів оподаткування), а, згідно зі ст. 9 Закону України від 25.06.91 р. №1251-ХІІ "Про систему оподаткування", на підприємство не покладено обов'язків контролювати стан розрахунків із бюджетом своїх контрагентів та не надано таких прав відповідно до ст. 10 зазначеного Закону.

Законом передбачено, що за наявності наміру (умислу) тільки в однієї зі сторін усе отримане нею за угодою має бути повернене другій стороні, а отримане останньою за угодою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.

Таким чином, тільки у разі визнання угоди недійсною податківці можуть сміливо застосовувати норми абзацу 2 пункту 9 Інструкції №1101 про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Лише за таких умов можна стверджувати про завищення суми бюджетного відшкодування, сума якого, згідно із зазначеною інструкцією, вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування.

Тобто у випадку із порушеннями (на думку податкової інспекції) у відшкодуванні ПДВ держава фактично прирівнює свою заборгованість до зобов'язань платників. Як закономірний наслідок - податкова зменшить свої зобов'язання перед підприємством-"відшкодуванцем" на суму непідтвердженого (завищеного) податкового кредиту.

Інструкцією №110 також передбачено, що "якщо внаслідок такого завищення отримане бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподатковування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства". Отже, умовою застосування фінсанкцій до платника ПДВ є саме факт отримання бюджетного відшкодування. Лише в такому разі він нестиме відповідальність згідно зі ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (підпункт 17.1.3 пункту 17.1), а на посадових осіб платника буде накладено адмінштрафи згідно з пунктом 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Підставою є вищенаведене рівняння: "завищення бюджетного відшкодування з ПДВ = заниження податкових зобов'язань".

Попри все керівництву ТзОВ "Зоря" не слід песимістично дивитися на проблеми, що виникли у них з відшкодуванням через ПП "Світанок". Процедура розгляду господарським судом справи про визнання угоди недійсною - проблема не одного дня, та й взагалі немає гарантій, що позов податкової інспекції буде задоволено. А без відповідного рішення суду дії податкової, як вже зазначалося вище, будуть неправомірними.


Примітки:

1 Мається на увазі Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. №110.


Основні ознаки фіктивності фірми. Точка зору ДПАУ

Підставами для звинувачення податковою інспекцією фірми у фіктивності є:

  • створення підприємницької структури без належної реєстрації;
  • реєстрація підприємницької структури на невстановлених осіб, за втраченими або викраденими паспортами;
  • особа, не зареєстрована як платник податку на додану вартість, виписує податкову накладну;
  • підприємство не подає до ДПІ звітності або подає з прочерками у всіх графах, при цьому виписуючи податкові накладні, тобто маючи оподатковувані доходи.
<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua