Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#48'2001: Практична бухгалтерія - Дайджест << >>

Дайджест

Утікаємо від позик

Д. ВИНОКУРОВ

"Податки і бухгалтерський облік", №90, с. 50

Підприємство, яке має можливість отримати поворотну фінансову допомогу (позику) в іншого підприємства, може зіткнутися з деякими проблемами. Щоб їх оминути, автор пропонує укладати інші угоди, які за своєю економічною суттю дають такий самий ефект.

Один з варіантів - залучення грошей на підставі договорів комісії1. Застосування такого договору можливе у двох варіантах.

Варіант перший: при укладенні договору позичальник перетворюється на комісіонера, а позикодавець - на комітента. У результаті комісіонер отримує кошти на купівлю необхідних товарів, хоча фактично може використовувати їх у господарській діяльності на власний розсуд.

Проте укладення такої угоди супроводжується рядом недоліків. Так, згідно зі ст. 398 ЦК, майно, придбане за кошти комітента, вважається його (комітента) власністю. Крім того, комісіонер може використовувати комісійні кошти лише на цілі, передбачені договором.

Варіант другий: згідно з укладеним договором комісії, позикодавець виступатиме комісіонером. Саме позикодавець купує необхідні ТМЦ, а потім передає їх позичальнику (він у цьому випадку виступатиме комітентом). Але тут також не обійшлося без нюансів. Стаття 395 ЦК: "За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента".

Тут насторожують слова - "за рахунок комітента". Логічно, що ТМЦ повинні придбаватись за кошти комітента. Хоча ст. 395 наголошує лише на джерелі виплати, а не на термінах проведення такої оплати. Не виключено, що товари можуть бути придбані комісіонером і вже потім оплачені комітентом.

Тобто варіант, альтернативний договору позики, знайти можна. Головне - зважити всі "за" та "проти".

1Докладніше про застосування договорів комісії див. у "ДК" №42, с. 30 та №43, с. 31.


To be or not to be

Олександр КЛЮЧНИК

"Бухгалтер", №30, с. 30

"Чи обов'язково платник єдиного податку за ставкою 6% повинен бути платником ПДВ?" - запитання, на яке однозначної відповіді немає. Згідно зі ст. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", "суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платникомѕ податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків". Відсутність будь-яких пояснень та уточнень призвела до різних трактувань ст. 6 Указу. Податківці твердять, що "суб'єкт підприємницької діяльності, ѕякий обрав ставку податку в розмірі 6% і не досяг за останні 12 календарних місяців встановленого законодавством оподатковуваного оборотуѕ може бути виключений із категорії платників ПДВ з одночасним переходом на сплату податку в розмірі 10%...

Крім того, одним з аргументів на захист такої позиції податківці наводять ст. 3 Указу: "Суб'єкт підприємницької діяльності, ... який перейшов на спрощену систему оподаткування, ... самостійно обирає одну із таких ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції ... у разі сплати податку на додану вартістьѕ".

На думку автора, цитата зі ст. 3 Указу говорить якраз про протилежне. Сплата ПДВ "шестипроцентником" повинна відбуватися відповідно до Закону про ПДВ. А ст. 2 цього Закону до платників ПДВ відносить осіб, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів ... яких протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 н.м.д.г. Звідси - логічний висновок: якщо "шестипроцентник" перевищує бар'єр у 3600 гривень, він реєструється як платник ПДВ, не перевищує - не реєструється.

До речі, податківці спочатку дотримувалися такої ж думки, про що свідчить лист ДПАУ від 20.12.2000 р. №5695/4/16-1220-12. Проте згодом позиція кардинально змінилася.


Вихід юрособи зі складу власників госптовариств: сплата податків та бухоблік у емітента

Дмитро ІЛЬЄНКО

"Все про бухгалтерський облік", №103, с.19

Внесок засновника може бути у будь-якій формі. Скажімо, у формі товарів, основних фондів, грошових коштів чи інших активів. Такі ж варіанти передбачені при виході засновника. Автор аналізує проблеми податкового та бухгалтерського обліку, які можуть виникнути при поверненні засновнику його частки.

Якщо внесок повертається основними фондами, то необхідно з'ясувати, чи учасник, який вибуває, є пов'язаною з підприємством особою. Якщо ні, то оподаткування таких операцій відбувається аналогічно операціям продажу основних фондів1.

Якщо засновник - пов'язана з підприємством особа, то оподаткування операцій із повернення внеску здійснюється згідно з п. 7.4 Закону про оподаткування прибутку: "Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари...".

Щодо обкладення таких операцій ПДВ, то, відповідно до пп. 3.2.8 Закону про ПДВ, не є об'єктом оподаткування "повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами...".

Отже, обов'язкове дотримання двох умов:

1) основні фонди повинні бути попередньо внесені засновником;

2) основні фонди повертаються саме тим засновникам, які їх вносили.

Якщо внесок повертається товарами

Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить спеціальних норм, які б регулювали такі операції. Автор вважає, що оподаткування таких операцій здійснюється на загальних підставах. Датою збільшення валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ буде дата передачі товару. Базою нарахування ПДВ є фактична ціна операції (у випадку з пов'язаними особами - звичайна ціна).

1Як це робити, ми писали в спецдодатку "Основні засоби. Бухгалтерський облік".


Книгосховище

Международные стандарты аудита.
Кодекс этики Международной федерации бухгалтеров

Видавець: ФПБАУ

Місце видання: Київ

Ціна: 32,50 грн ($6,09)

Де придбати: http//shop.bambook.com.ua

Це видання - подія в розвитку українського аудиту, бо свідчить про його вихід на міжнародний рівень. Недосконалість національних стандартів змушує аудиторів дедалі більше звертатися до зарубіжного досвіду. Знання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку свідчить про професіоналізм аудиторів та аудиторських організацій.

Книга доступно та докладно висвітлює такі теми, як планування, система внутрішнього контролю (оцінка ризиків, аудит в умовах комп'ютерних інформаційних систем), використання результатів діяльності третіх осіб (інших аудиторів, експертів, консультантів; аналіз аудиторських висновків), спеціальні особливості міжнародного аудиту тощо.


Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Видавець: АТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"

Обсяг: 225 с.

Де придбати: (044) 251-81-45

Цитата: "Чим же примітний цей законодавчий акт?

По-перше, він стосується всіх без винятку платників податків: передбачені ним правила сплати податків обов'язкові як для юридичних осіб, так і для фізичних.

По-друге, Закон зачіпає практично всі аспекти оподаткування, починаючи з визначення сум податків і закінчуючи застосуванням штрафних санкцій та продажем активів платника податків.

По-третє, Законом врегульовано на законодавчому рівні питання, що раніше регулювалися документами значно меншої юридичної сили (оскарження рішень контролюючих органів, визначення сум податкового зобов'язання цими органами, податкова застава тощо)".

Стисло: Закон, який починаючи з квітня 2001 року непокоїть не лише платників податків, але й контролюючі органи, - виникає безліч питань, на які не завжди є відповіді. Можливо, деякі з них ви знайдете у збірнику.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua