Нове число  Дебет-Кредит
 
Український бухгалтерський тижневик
#50'2001: Практична бухгалтерія - Практика << >>

Операційна оренда автомобіля у працівника підприємства

Олександр МАЛИШКІН, аудитор АФ "Гудвіл-плюс"


У "ДК" №47 ми вже писали про оренду авто у працівників підприємства - з'ясовували особливості податкового і бухгалтерського обліку. Сьогодні розглянемо деякі інші аспекти цього актуального "автопитання".


Досить часто на приватних підприємствах директор (засновник) здає особистий легковий автомобіль в операційну оренду підприємству для службових роз'їздів. Усі витрати на його утримання та експлуатацію згідно з угодою бере на себе фірма. Документи на бензин, поточний ремонт та обcлуговування надходять від постачальників на ім'я фірми.

При розрахунках за готівку директор оформлює авансові звіти про витрачання особистих коштів, які потім йому компенсуються. У більшості випадків жодна орендна плата за використання авто не нараховується і не сплачується (директори - скромні люди). З'ясуємо, чи виникає при цьому прибутковий податок у директора фірми і як правильно відобразити такі операції в документах та в обліку?

Передусім, експлуатацію автомобіля в господарській діяльності фірми треба підтвердити відповідними документами: договором операційної оренди та дорожніми листами. Зміст договору доцільно продумати так, щоб власні витрати директора на користь фірми можна було відшкодувати максимально. Звичайно, це справа юриста. Але без консультацій з бухгалтером такі питання, як правило, не вирішуються1.

З чого складається орендна плата

Сьогодні орендні відносини регулюються двома законами: "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 14.03.95 р. №98/95 зі змінами і доповненням - щодо майна державних, у тому числі казенних та комунальних підприємств. І - "Про лізинг" від 16.12.97 р. №723 зі змінами і доповненнями, яким керуються усі інші підприємства.

У нашій ситуації, звичайно, слід керуватися Законом про лізинг, стаття 16 якого досить розширено трактує склад орендної плати (лізингового платежу). Згідно з п. 2 цієї статті лізингові платежі можуть містити:

- суму амортизації об'єкта за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

- процент за залучений кредит;

- винагороду лізингодавцю за отримання майна в лізинг;

- страхові платежі (якщо об'єкт застрахований);

- інші витрати лізингодавця, обумовлені договором лізингу.

Останній пункт досить "гумовий" - на наш погляд, він дозволяє включити до договору оренди (лізингу) автомобіля витрати на бензин, технічне обслуговування, ремонт, автостоянку тощо.

Суми додаткових виплат за договором доцільно визначити таким чином:

- амортизація авто - за нормою групи 2 основних фондів згідно зі ст. 8 Закону про прибуток (6,25% на квартал) або за одним із методів, передбачених П(С)БО 7;

- бензин - за нормами витрат. Наприклад, марки АІ-95, на 100 км пробігу;

- технічне обслуговування - згідно з технічними нормами обслуговування;

- поточний або капітальний ремонт - за нормами згідно з документами сервісних організацій;

- стоянка, паркування - згідно з документами надавачів послуг.

Якщо ви доведете, що зазначені в угоді та відображені в обліку виплати є компенсаційними в межах чинних норм, то прибутковий податок і відповідні утримання та нарахування до соцфондів з "компенсаційного" доходу працівникам та підприємству не загрожують.

Такий "змістовний" перелік статей, ясна річ, може застосовуватися аж ніяк не до всіх орендодавців. Якщо орендується авто пересічного працівника, то пан директор може погодитися компенсувати за рахунок підприємства, наприклад, тільки вартість бензину. Отже, перелік компенсацій (по максимуму чи по мінімуму) залежить від домовленості сторін договору оренди.

Чи треба платити прибутковий податок

Відомо, що не є об'єктом обкладання прибутковим податком з громадян суми компенсаційних виплат у грошовій та натуральній формі в межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні (підпункт "г" пункту 1 статті 5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"). Тому, якщо ви доведете належним документальним оформленням, що записані в угоді та відображені в обліку виплати є компенсаційними у межах чинних норм (щодо амортизації авто це неважко зробити, хоча затверджених "згори" норм, до яких звикли податківці, вже немає, - треба розрахувати самостійно за одним із методів згідно з П(С)БО 7), то прибутковий податок, а відтак утримання та "накрутки" до соціальних фондів з доходу працівникам та підприємству не загрожують.

Тому, щоб уникнути оподаткування сум орендної плати (лізингового платежу), їх треба, на наш погляд, розмежувати на компенсаційні виплати і винагороду. Перші (їх приблизний перелік див. поруч) не повинні обкладатися прибутковим податком з громадян.

А винагорода за договором лізингу на користь орендодавця вважається доходом, отриманим за місцем основної роботи. Ця сума включатиметься до сукупного оподатковуваного доходу громадянина в тому місяці, в якому була нарахована така виплата. Прибутковий податок утримується за прогресивною шкалою ставок; довідку за ф. №2 у податкову інспекцію подавати не потрібно. У формі №8-ДР дохід (винагорода) за договором оренди майна зазначають за кодом 06.

Таким чином, з усіх видів виплат на користь орендодавця під оподаткування підпадає лише винагорода. Звичайно, якщо орендодавець не отримує винагороду за договором оренди (лізингу), то і податку немає.

Валові доходи чи валові витрати?

Сума орендної плати (винагороди) за автомобіль на підставі підпункту 5.5.1. Закону про прибуток включається до валових витрат. Інші складові ОП - амортизація, витрати пального у межах норм, вартість ремонтів - включатимуться до ВВ згідно з підпунктом 5.2.1 того ж закону.

Деякі обачні бухгалтери не включають до складу валових витрат суми нарахованої орендної плати (у т. ч. компенсаційні виплати). Прибічники такого варіанта вважають, що при цьому жодних неприємних наслідків для підприємства не виникає, оскільки прибуток не занижується.

Але є й інша сторона медалі. Якщо витрати списані за рахунок прибутку (іншого просто не існує), то податківці мають рацію, стверджуючи, що особистий автомобіль не використовувався в господарській діяльності підприємства. Підприємство підтверджує це опосередковано невіднесенням орендної плати до ВВ. Отже, весь бензин та інші витрати (крім амортизації) на утримання власного авто директора податківці можуть розцінити як безкоштовне надання товарів, послуг на користь приватної особи за рахунок коштів підприємства і, звичайно, включити їх до валового доходу фізособи. А посилатимуться на підпункт 4.1.6 Закону про прибуток №283, згідно з яким до ВД включається вартість товарів (робіт, послуг), безкоштовно наданих платнику податку.

Поки що бухгалтерам підприємств доводиться постійно шукати докази своїх нефіскальних вчинків. Тож якщо підприємство хронічно збиткове або якщо вартість витраченого пального є невеликою, краще сприймати підпункт 5.4.10 Закону про прибуток як шлагбаум у положенні "закрито".

Тут можна заперечити, що отримувач - фізична особа не є платником податку на прибуток. Тому "в лоб" пп. 4.1.6 для фізосіб не діє. Але цьому твердженню суперечить пункт 1.23 Закону про прибуток, який трактує безоплатні товари (роботи, послуги) як надані, а не отримані. У контексті цього пункту фіскальна позиція має більше шансів. Проте не слід забувати підпункт 4.4.1 Закону №2181 про трактування суперечностей на користь платника податку. Краще все ж таки не давати податківцям приводу для подібних висновків. А для цього потрібно зовсім не багато - нарахувати суму орендної плати та віднести її до ВВ.

Пальне - на витрати

Обмеження щодо пального для легкових автомобілів згідно з підпунктом 5.4.10 Закону про прибуток, на наш погляд, не поширюються на угоди про операційну оренду легкових авто, оскільки такі не належать платнику податку на правах власності. Якщо одночасно аналогічний легковий автомобіль отримується у фінансовий лізинг, тобто з переходом права власності до орендаря, обмеження на ВВ щодо пального набирають чинності на підставі того ж підпункту 5.4.10.

Саме право власності на активи, а не технічна сторона має, на думку автора, істотне значення при визначенні того, чим є конкретний автомобіль для платника податку. Згідно з технічним паспортом, наприклад, директорська "Славута" є справді легковим авто. Але - для її власника. Фірма може використовувати його і для "легкових", і для вантажних, і для представницьких, і для рекламних робіт тощо. Тому характер виконуваних за допомогою орендованого авто робіт теж треба брати до уваги.

При оренді вантажних або спеціальних автомобілів подібні проблеми з пальним не виникають, хоча вони, можливо, і використовуватимуться для поїздок директора або бухгалтера. Дискусія навколо цього питання була б знята, якби законодавець у підпункті 5.4.10 записав, що обмеження щодо пального для ВВ стосується тільки авто, які є власністю платника податку.

Що ще найчастіше орендують

Оренда телефонного номера

Згідно з чинним Законом України "Про зв'язок", власником номера телефону (не апарата!) є телефонна станція - оператор зв'язку (наприклад "Міськтелеком") і в жодному разі не абонент. Тож договір на оренду телефону (номера телефону) мусить бути укладений тільки з власником телефонної мережі - телефонною станцією. Закон забороняє передавати номер телефону в оренду третім особам без згоди власника номера. Тобто договір оренди між підприємством та абонентом телефонного номера не є законною підставою для віднесення абонплати та міжміських розмов до валових витрат фірми. Її слід віднести за рахунок прибутку підприємства. Проблему відключення абонента від телефонної мережі за передачу номера телефону в оренду не розглядаємо.

З вказаної причини сума, отримана від підприємства-орендатора абонентом за користування номером телефону для службових розмов (допускаємо, що інших не було), не може бути звільнена від прибуткового податку, оскільки не підпадає під підпункт "г" п. 1 ст. 5 Декрету КМУ від 26.12.92 р. №13-92 зі змінами і доповненнями (компенсаційні виплати).

Нагадаємо, що роздратовані телефонні господарі ("Міськтелеком" тощо) можуть застосувати до абонента штраф згідно зі ст. 148 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 - 680 грн).

Але абонент має право тимчасово переоформити договір з власником телефонного номера на ім'я орендатора (підприємства), спираючись на п. 42 або 43 Постанови КМУ від 22.04.97 р. №385 "Про затвердження Правил користування місцевою телефонною мережею". Тоді фірма-орендар самостійно сплачуватиме оператору зв'язку абонплату та плату за міжміські переговори на підставі виставлених рахунків і відноситиме їх на валові витрати.

Про прибутковий податок з абонента при переоформленні номера телефону не йдеться тільки в разі визнання таких витрат пов'язаними з господарською діяльністю фірми, тобто компенсаційного характеру.

А як бути "єдиноподатникам", у яких немає поняття "валові витрати", для уникнення сплати прибуткового податку абонентом? Тут, на наш погляд, треба спиратися на поняття "господарські витрати", суми і характер яких справді можуть бути підтверджені при перевірках документами фірми.

Оренда квартири

Одразу зскажемо, що Житловий кодекс забороняє використовувати житлове приміщення з виробничою і торговельною метою. Щодо розміщення у квартирі офісу обмежень немає. Оскільки наймана під офіс квартира не є місцем житла квартиронаймача, такий договір можна вважати договором оренди приміщення, на підставі якого можливо відносити орендну плату на валові витрати.

Але кошти, які підприємство перераховує на користь квартиронаймача, наприклад, шляхом оплати заборгованості за комунальні послуги, вже є доходом фізичної особи. У місяці перерахування грошей необхідно утримати з такого доходу і сплатити прибутковий податок. Податок утримують у джерела виплати за прогресивною шкалою, якщо фізична особа є працівником фірми. Якщо вона не є працівником фірми, податок сплачує самостійно після закінчення календарного року із зазначенням суми доходу в декларації громадянина. Якщо цього не зробить, при перевірці податкова має право застосувати штрафні санкції: сума неутриманого податку + штраф на недоїмку на повну суму податку + пеня із розрахунку 120% ставки НБУ.


Примітки:

1 Зразок договору див. у вже згадуваному "ДК" №47


Що можна віднести до компенсаційних виплат

1. Суму амортизації автомобіля у межах норм. Норму амортизації авто слід зазначити в договорі: використовується або податкова норма згідно зі статтею 8 Закону про прибуток (25% річних або 6,25% квартальних), або норма одного з методів, передбачених П(С)БО 7. Останню підприємство має розрахувати самостійно виходячи з положень своєї облікової політики. Тут можливий як прямолінійний, так і прискорений або виробничий метод.

Щоправда, такий підхід не зовсім відповідає поняттю ст. 5 Декрету про прибутковий податок: "у межах норм, передбачених чинним законодавством". Але податківцям можна зауважити, що чинним законодавством (П(С)БО 7) передбачена свобода вибору методів амортизації в системі бухобліку. І нагадати, що норми статті 8 Закону про прибуток підприємство забов'язане використовувати тільки в податковому обліку для розрахунку податку на прибуток підприємства, а не прибуткового податку з громадян.

2. Вартість пального у межах лінійних норм витрат. Для підтвердження пробігу авто потрібно вести дорожні листи згідно з чинними вимогами до їх оформлення. Заповнювати треба всі реквізити дорожнього листа, у т. ч. записувати витрати бензину (за нормою та фактичні). Недбалість в оформленні дорожнього листа, а тим паче ігнорування його як документа може стати доказом того, що авто використовується не для потреб фірми, а в особистих справах працівника-орендодавця. Тоді всі витрати підприємства (або компенсовані підприємством) на утримання та експлуатацію (бензин, ремонт, обслуговування, стоянка тощо) "увіпхнуть" в особистий дохід власника авто. Відомо, що у скрутних ситуаціях проблема, як правило, - в наявності або відсутності "папірця", якому не надавали значення.

3. Вартість технічного обслуговування і ремонту. Такі витрати пропонується амортизувати за нормою, записаною в договорі оренди. До закінчення строку договору ця сума зазвичай не оподатковується. Але після закінчення договору оренди залишається недоамортизована сума витрат на ремонт, понесених підприємством. Це дає податківцям підстави наполягати на стягненні прибуткового податку та утримань і нарахувань до соціальних фондів, оскільки така сума є своєрідним доходом громадянина - власника автомобіля.

Але розумний та дбайливий бухгалтер запропонує керівництву метод амортизації, який нічого не залишить від таких "доходів". Адже П(С)БО 7 дає для цього колосальні можливості: наприклад прискорений або виробничий метод.

4. Вартість стоянки і паркування.

5. Сума страхування автомобіля (якщо такий платіж підприємство перераховує безпосередньо на рахунок страхової компанії).

6. Процент за залучений кредит (якщо такий процент підприємство перераховує безпосередньо банку або іншій установі - при фінансовому лізингу).


Примітка. Для того щоб перші три виплати не підпали під обкладання прибутковим податком, вони мають бути нараховані у межах відповідних норм, а інші виплати - за фактичними витратами на підставі первинних документів.
<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua