Нове число  Дебет-Кредит
  Український бухгалтерський тижневик
#51'2001: Практична бухгалтерія - Податковий облік << >>

Коли земельний податок - зайвий

Чи правомірне застосування штрафних санкцій з земельного податку, якщо підприємство користувалося земельною ділянкою, але не одержало необхідних документів, що підтверджують право на це?

Степан РЕВИЧ,
фінансовий директор АФ "Дебет-Кредит Консалтинг"


Ситуація: податкові органи при перевірці правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати земельного податку донараховують суму земельного податку за земельні ділянки, які платник фактично використовує, але документів, які би посвідчували його право користування або власності, не має.

Аргументи ДПАУ при цьому дуже прості: відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.92 р. №2535-XII "Про плату за землю" зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Тому земельний податок слід платити незалежно від наявності відповідних документів.

Використовуєш земельну ділянку - плати

При цьому працівники ДПАУ чомусь не дуже зважають на статтю 5 Закону №2535-XII, відповідно до якої об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі статтею 15 Закону №2535-XII, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Без відповідного державного акта суб'єкт підприємницької діяльності не може бути власником землі або землекористувачем. Тому відсутність такого акта є доказом того, що суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку

Кого ж вважати власником або землекористувачем

У зв'язку з вищенаведеним спробуємо з'ясувати, хто вважається власником або землекористувачем і які документи підтверджують право власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі - Земельний кодекс1), право власності та право користування земельною ділянкою виникає:

1) після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

2) і одержання документа, що посвідчує це право.

Розпочинати використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) й одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

При цьому стаття 23 Земельного кодексу визначає, що документом, який посвідчує право власності або право постійного користування землею, є державний акт, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Отже, без державного акта суб'єкт підприємницької діяльності не може бути власником або землекористувачем.

Позиція господарського суду: нема документів - не платиш податку

Таку ж позицію зайняв ВАСУ, виклавши її в постанові від 15.03.2000 р. №041/11-9/130:

"У заяві про перегляд постанови ДП (...) просить її скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі: посилаючись на те, що, відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, при передачі підприємствами, установами, організаціями будівель та споруд іншим підприємствам та організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Але Київське управління виробничо-технологічного ресурсозабезпечення, чиє майно придбала (...), ніколи не мало права користування земельною ділянкою і, відповідно, не може переходити те право, якого не існувало.

З моменту отримання позивачем приватизованого об'єкта перейшло право користування земельною ділянкою загальною площею 1187,5 кв. м, відповідно до розміру якої позивач, незалежно від факту відсутності акта землекористування, повинен сплачувати земельний податок за фактичне і безспірне землекористування.

Доказів щодо користування (або права користування) позивачем рештою земельної ділянки, площу якої визначив відповідач, у матеріалах справи немає".

Суд визнав обов'язок сплачувати земельний податок лише в частині земельної ділянки, зайнятої під купленим приміщенням, у зв'язку з переходом права власності відповідно до ст. 30 Земельного кодексу. У частині земельної ділянки, не зайнятої приміщенням, суд фактично погодився з тим, що відсутність документів є доказом того, що суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку.

Слід пам'ятати, що далеко не завжди позиція Вищого арбітражного суду України в цьому питанні є однозначною. У своїх постановах чи оглядових листах він, на жаль, переважно займав позицію Державної податкової адміністрації.


Примітки:

1 Новий Земельний кодекс, прийнятий нещодавно Верховною Радою, набирає чинності з 1 січня 2002 року.

<< >>
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua