Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#14 '2000: Документи для роботи - Нові документи

7. Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727

Постанова КМУ від 16.03.2000 р. №507

Чинний з 16.03.2000 р.

Коментар


СУТТЄВО

Замість товарно-касової книги (ТКК), для найманих продавців, що працюють у підприємця - платника єдиного податку, запроваджено ведення книг обліку доходів і витрат за формою №10. Звільнення від податку на землю поширюється лише на землі, які використовуються при провадженні підприємницької діяльності.


Кабінет Міністрів України постановляє.

Роз'яснити, що в Указі Президента України від 3 липня 1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"1 (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №7462):

1) у статті 1 під словом "рік" розуміється календарний рік;

2) у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб'єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством;

3) книги обліку доходів і витрат, передбачені частиною восьмою статті 4, додатково отримуються суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою, яка провадить торговельну діяльність, на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів;

Витяг з Указу (частина 8 статті 4)

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

4) крім суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками податку на додану вартість мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи. У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість".

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво;

5) на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу);

6) суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності;

7) у разі використання права, передбаченого частиною третьою статті 6, не застосовувати електронні контрольно-касові апарати на суб'єкт підприємництва не поширюються вимоги Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Витяг з Указу (частина 3 статті 6)

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Прем'єр-міністр України В. ЮЩЕНКО


Примітки:

1Тематичну добірку "Підприємницька діяльність громадян без створення юридичної особи" див. у "ГК" №42/99.

2Указ Президента від 28.06.99 р. №746 надруковано в "ГК" №28/99.


Коментар:

Продавці, які працюють у платників єдиного податку - фізичних осіб, повинні вести не ТКК, а книги обліку доходів і витрат за формою №10. Єдиний податок не є перешкодою для ПДВ

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727" (надалі - Постанова) зроблено перше роз'яснення щодо Указу Президента України від 03.07.98 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746 (надалі - Указ).

Постанова запровадила ведення для найманих продавців у підприємця - платника єдиного податку книги обліку доходів і витрат за формою №10 (яку веде і сам підприємець), замість товарно-касової книги (ТКК), і добровільну сплату ПДВ підприємцями - платниками єдиного податку.

Для розрахунку показників діяльності використовується календарний рік

Нагадаємо, що, відповідно до пункту 3 Указу, надання роз'яснень щодо Указу покладено на Кабінет Міністрів України, а до цього часу його непрямо тлумачила ДПА України. Пункти 1 і 2 Постанови особливо розширених коментарів не потребують. У статті 1 Указу під словом "рік" мається на увазі календарний рік, можливо, на місцях хтось трактував рік з моменту реєстрації підприємства або фізичної особи - підприємця.

Треба зазначити, що, відповідно до підпункту 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 р. №171, середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (календарного!) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

А відповідно до пункту 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

Таким чином, новостворені підприємства, які не реєструвалися в перші місяці року, отримують фору у кількості працівників, яких можна найняти понад 50 (10) осіб. Треба пам'ятати, що Інструкція наводить дві методики визначення середньооблікової чисельності:

- методика визначення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу;

- методика визначення середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Згідно зі ст. 1 Указу, середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відокремлених підрозділів, тому необхідно застосовувати методику визначення середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Замість ТКК, найманим продавцям треба вести книгу за формою №10

Пункт 3 (разом з пунктом 7) Постанови є радикально новим тлумаченням Указу порівняно з думкою ДПА України та Мінекономіки щодо застосування платниками єдиного податку товарно-касових книг - це тлумачення навіть розширює нормативне поле. Зараз вже ніхто, - ані сам платник єдиного податку, ані його робітники-реалізатори не повинні вести ТКК, але всі вони зобов'язані вести книгу за формою №10 (однак Постанова не вказує на того, хто саме буде вести додаткові книги - сам підприємець або його працівник.

Нагадаємо, що, відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян", громадяни-підприємці зобов'язані вести облік доходів, одержаних протягом року, i витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою інспекцією України.

Така форма (ф. №10) була встановлена підпунктом 19.1.1 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян", яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. №12 (додаток 10 до Інструкції).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 16.10.97 р. №216/27 "Про часткову зміну Порядку реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", встановлено, що дозволяється не застосовувати електронні контрольно-касові апарати громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, які самостійно (безпосередньо) здійснюють операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг без створення юридичної особи; облік доходів, витрат та руху товарів у цьому разі ведеться лише згідно з Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. №12 (форма №10), із змінами і доповненнями. Форма №10 при цьому виконує функції товарно-касової книги.

Згідно з пунктом 28 Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг, який затверджено наказом Міністерства економіки від 12.03.98 р. №24 (з останніми змінами від 09.12.99 р., які чинні з 25.12.99 р. - див. "Документи для роботи" №9/2000), без застосування ЕККА з веденням ТКК дозволялося провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, які обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.

Постанова перекреслила вищенаведений Перелік і зобов'язала працівника - платника єдиного податку вести форму №10. Тобто гроші, витрачені на закупівлю існуючих ТКК, і час на їхню реєстрацію витрачені марно, підприємець вже не отримуватиме звітність від реалізатора в зручному вигляді (аркуші ТКК так і називаються - "Товарно-касовий звіт"), а форма №10 не передбачає записів "під копірку" та відривання аркушів.

Однак ведення форми №10 на працівників ніде, окрім цієї Постанови, не передбачено. Ані Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян", ані Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) за формою №10, який доведено на місця листом ДПА України від 05.11.97 р. №317-0117/10-8886, не передбачають ведення форми №10 на працівників, адже вона передбачена лише для підприємців (навіть за назвою). Це парадокс на кшталт Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), яку ведуть одну на кожного платника ПДВ не в одному примірнику, а в кожній касі і на кожному складі підприємства.

Для юридичних осіб - платників єдиного податку справа спрощується. Для них затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 р. №477 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення" (зі змінами та доповненнями) окрема єдина на підприємстві Книга (див. "Документи для роботи" №44/99).

Фізособа - платник єдиного податку може добровільно сплачувати ПДВ

У пункті 4 Постанови зроблено спробу ліквідувати існуючу диспропорцію того, що юридична особа - платник єдиного податку може залишитися платником ПДВ при ставці єдиного податку 6 відсотків, а фізична особа не має такого права і позбавляється статусу платника єдиного податку при отриманні статусу платника податку на додану вартість.

Зараз, крім суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6 Указу, платниками податку на додану вартість мають право бути також суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи (в добровільному порядку). У разі коли суб'єкт малого підприємництва - фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість".

Таке тлумачення, хоча і розширює Указ, але є корисним підприємцям, адже вони отримають можливість відшкодування податку на додану вартість, і у них збільшиться кількість клієнтів, які не бажають мати ділові стосунки з неплатниками ПДВ через неможливість отримання бюджетного відшкодування. Як така добровільність буде реалізовуватися на практиці - невідомо. Але розширити Указ Постанова не в змозі.

Квартальні декларації і авансові платежі вже не потрібні

Пункт 5 Постанови повторює зі змінами абзац четвертий частини першої статті 6 про те, що на платників єдиного податку - фізичних осіб не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13 "Про прибутковий податок з громадян" щодо визначення об'єкта оподаткування (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу). Справа в тому, що в Указі йдеться про звільнення від "податку на доходи фізичних осіб", але такого податку у нас немає, а є прибутковий податок з доходів громадян, і це викликало різні тлумачення. Тепер визначено, що податок на доходи фізичних осіб і прибутковий податок з доходів громадян - це одне і те ж саме.

Одночасно це означає, що платники єдиного податку не повинні щокварталу подавати декларації з прибуткового податку і сплачувати авансові платежі. Тепер вони зобов'яні лише раз на рік, до 1 березня, як і всі інші громадяни, подавати декларації про сукупний річний дохід. Раніше вони подавали декларації щокварталу і річну декларацію до 1 лютого. Але доходи від підприємницької діяльності зі застосуванням єдиного податку в декларацію не включаються.

Плата за землю стягується з невикористовуваних земель

Пункт 6 Постанови передбачає звільнення платників єдиного податку згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 Указу від плати (податку) за землю лише в частині плати (податку) за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження підприємницької діяльності. Раніше тлумачення було різним і можна було отримати звільнення від податку за будь-які ділянки землі.

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua