Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#35 '2000: Документи для роботи - Нові документи

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда"

Коментар ДК:

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" не узгоджується з існуючим податковим та лізинговим законодавством

З набранням чинності цим Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. №181 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (надалі - Стандарт) з 1 жовтня 2000 року втрачає чинність Наказ Мінфіну від 25.07.95 р. №128 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку орендних операцій" (далі - Інструкція 128).

Норми Стандарту застосовуються всіма підприємствами, крім бюджетних установ, і не поширюються на орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних ресурсів, угоди щодо використання авторських, суміжних прав та оренди цілісних майнових комплексів.

Одразу впадає в око неузгодженість Стандарту із Законом України "Про лізинг". Стандарт поширюється на угоди оренди земельних ділянок, тимчасом як Закон України "Про лізинг" визначає, що земельні ділянки не можуть бути об'єктом лізингу.

До Стандарту введено нові поняття, які доти не застосовувалися ані в податковому, ані в бухгалтерському обліку, а саме: гарантована і негарантована ліквідаційна вартість, мінімальні орендні платежі, невідмовна орендна угода, непередбачена орендна плата, орендна ставка відсотка та ставка відсотка на можливі позики орендаря.

Як і в "старому" бухгалтерському обліку орендних операцій, у Стандарті застосовуються два види оренди, але, замість поняття оперативної оренди, введено - операційна оренда, що більше узгоджується з одним з основних понять бухгалтерського обліку - операційна діяльність.

Значних змін зазнав бухгалтерський облік операцій з фінансової оренди. За новим Стандартом оренда може вважатися фінансовою за наявності тільки одної з ознак, визначених у Стандарті, тимчасом як у податковому законодавстві (Закон "Про оподаткування прибутку підприємств") фінансовою орендою може бути операція, що має сукупність наведених у ньому ознак.

Основним критерієм, що визначає фінансову оренду у податковому обліку, є обов'язкова передача орендарю об'єкта після закінчення строку оренди, а за Стандартом цей критерій є тільки одним з чотирьох можливих ознак, наявність яких вказує на фінансову оренду. Серед інших ознак фінансової оренди: можливість та намір орендаря придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість; строк оренди, який має становити більшу частину строку корисного використання об'єкта оренди, і остання ознака - теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди (далі - ТВА) дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди.

Саме застосування останнього показника (ТВА) є наріжним каменем бухгалтерського обліку фінансової оренди. На відміну від Інструкції 128, згідно з якою вартість узятого у фінансову оренду об'єкта в бухобліку відображалася в оцінці, що погоджувалася з орендодавцем, у Стандарті вартість об'єкта відображається за найменшою на початок строку оренди оцінкою: або справедливою вартістю, або теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів (ТВА).

Витрати орендаря і доходи орендодавця щодо угоди з фінансової оренди залежать від показника ТВА, який визначається розрахунково у контексті складного процента за наведеною формулою:

 

 
1
 
ТВА = A х [1 + (1-
---------------
) : i],
 
(1 + i)n -1
 
де А - сума мінімального орендного платежу, що сплачується регулярно (ануїтет);

n - кількість періодів, за які сплачується орендна плата і нараховуються відсотки;

i - ставка відсотка для зазначеного періоду.

Застосування методу розрахунку ТВА дає змогу орендарю заздалегідь визначити і спланувати фінансові витрати від фінансової оренди, а орендодавцю - очікувані фінансові доходи. На відміну від обліку операцій з фінансової оренди, який застосовувався відповідно до Інструкції 128 (пропорційний розподіл орендних платежів на витрати звітного періоду), Стандарт "Оренда" передбачає розподіл фінансових витрат орендаря між звітними періодами із застосуванням коефіцієнта (орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок періоду).

Змінено визначення терміну, впродовж якого нараховується амортизація об'єкта фінансової оренди. Передбачено два варіанти: перший - строк корисного використання об'єкта оренди (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря), другий - коротший з двох періодів: або строк оренди, або строк корисного використання (якщо об'єкт оренди не змінює власника).

Бухгалтерський облік операційної оренди не зазнав істотних змін. Стандарт "Оренда" висвітлює особливості визначення доходу продавця активу, якщо при продажу одночасно укладається договір про одержання проданого активу в оренду продавцем. При цьому сума перевищення продажної вартості над балансовою вартістю (при фінансовій оренді) або над справедливою вартістю (при операційній оренді) включається до складу майбутніх періодів продавця-орендаря.

За новим Стандартом дохід від такого продажу включається до складу доходів майбутніх періодів і розподіляється пропорційно між звітними періодами протягом усього строку оренди. Такий розподіл доходу відрізняється від визнання доходу в податковому обліку, в якому перевищення продажної вартості над балансовою не розподіляється на декілька періодів, а враховується до валових доходів у звітному.

І останнє - щодо фінансової звітності. Додалося роботи орендарям і орендодавцям при складанні приміток до фінансової звітності. Інформацію потрібно буде розкривати залежно від строків оренди та її виду.

Володимир ЛАВРЄНОВ
 
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua