Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#48 '2000: Документи для роботи - Нові документи

1. Про державну підтримку малого підприємництва

Закон України від 19.10.2000 р. № 2063-III

Коментар ДК:

Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів, а не ДПА та Міністерством фінансів України

Законом України від 19.10.2000 р. №2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва" (далі - Закон) дано нове визначення суб'єкта малого підприємництва. Суб'єктами малого підприємництва є всі фізичні особи - підприємці незалежно від кількості найманих робітників та юридичні особи, у яких працює до 50 робітників і валовий дохід становить до 500000 євро. Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України, а не ДПА та Міністерством фінансів України.

Незважаючи на загалом декларативний характер, Закон містить нове визначення суб'єкта малого підприємництва. Тепер ним є:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Нагадаємо, що, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону УРСР від 27.03.91 р. №887-XII "Про підприємства в Україні", до малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Таким чином, створилася юридична колізія, коли малі підприємства у сфері промисловості та будівництві з чисельністю працюючих від 51 до 200 чоловік включно, у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих від 51 до 100 чоловік включно вже лише з огляду на чисельність не є суб'єктами малого підприємництва.

Натомість підприємства, які не підпадали під визначення малих у сфері роздрібної торгівлі та інших галузях невиробничої сфери, стали суб'єктами малого підприємництва. Однак така юридична колізія не призведе до серйозних організаційних наслідків, тим більше, що закони та інші нормативно-правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, дійсні у частині, що не суперечить цьому Закону.

Інша справа - податки. Як відомо, відповідно до Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень.

Зауважимо, що Закон використовує поняття валового доходу, а не виручки, що дає змогу уникнути зайвого оподаткування єдиним податком комісійної винагороди, позик, інших інвестиційних надходжень, сум акцизного збору, податку на додану вартість, отриманих (нарахованих) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником податку на додану вартість, сум коштів або вартості майна, отриманих платником податку за рішенням суду, тощо, як це передбачено пунктом 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як бачимо, критерії, встановлені Законом, особливо для підприємців - фізичних осіб, значно ліпші для малого підприємництва, аніж встановлені Указом, але за Законом спрощена система оподаткування повинна поширюватися на всіх суб'єктів малого підприємництва (інакше, що це за Закон), а не лише за обраними.

Але цей висновок потребуватиме додаткових тлумачень з боку Президента та Кабінету Міністрів України. Наразі очевидно, що Указ використовуватиметься в частині, що не суперечить Законові, адже він оперує поняттям "виручка", а не "валовий дохід".

Тим більше, що Указ і відповідні накази ДПА України взагалі повинні бути змінені в частині ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності, адже, відповідно до частини другої статті 11 Закону, порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України, а не Президентом та ДПА України.

Таким чином, платники єдиного податку виявилися ніби поза Законом (адже немає порядку спрощеного обліку, визначеного Кабміном) і поза Указом (ДПА України і Міністерство фінансів України вже не мають права визначати порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності) і зависли в повітрі. Але Закон надає 3 місяці терміну для Кабміну, щоб визначити нові умови щодо звітності і обліку для платників єдиного податку.

А у сфері єдиного податку вже зараз відбуватимуться позитивні та негативні речі, пов'язані зі зміною критеріїв визначення суб'єктів малого підприємництва. Деякі підприємства втратять змогу бути платниками єдиного податку, інші ними стануть.

Відповідно до статті 7 Указу, його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Таким чином, відповідно до Закону, малі підприємства у сфері промисловості та будівництва з чисельністю працюючих від 51 до 200 чоловік, у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих від 51 до 100 чоловік, як ми зазначали, вже не є суб'єктами малого підприємництва, а тому їхня частка в статутному фонді платника єдиного податку не повинна перевищувати 25 відсотків.

Натомість підприємства, які не підпадали під визначення малих у сфері роздрібної торгівлі та інших галузях невиробничої сфери (наприклад, мали понад 15 і 25 чоловік персоналу відповідно), отримають змогу збільшити свої частки в статутних фондах платників єдиного податку навіть до 100 відсотків.

Очікуються зміни і в програмах кредитування малого підприємництва, зокрема через міжнародні фінансові організації.

Загалом постраждають і малі підприємства у виробничій сфері, які орендували державне майно (їм доведеться сплачувати орендну плату, збільшену на 20 відсотків), адже декого з них позбавлено статусу малих, а відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 (зі змінами та доповненнями, див. "Документи для роботи" №8/2000), орендні ставки для вітчизняних юридичних і фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність, застосовуються з коефіцієнтом 0,8.

Запровадження Закону повинно полегшити податкове навантаження на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і ведуть торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами, а також провадять спільну діяльність.

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua