Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#48 '2000: Документи для роботи - Нові документи

3. Про внесення змін до Закону України "Про відпустки"

Закон України від 02.11.2000 р. №2073-III

Коментар ДК:

Заборонено надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин

Законом України від 02.11.2000 р. №2073-III "Про внесення змін до Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) визначено, що жінкам або батькам-одинакам, які мають двох дітей до 15 років, при визначенні тривалості додаткової відпустки не враховуються святкові та неробочі дні. Графік надання відпусток повинен доводитися працівникам письмово. Тепер власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин не може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.

Законом запроваджено дві новини: погану і добру. Почнемо з новини доброї. Законом (частина друга статті 5) визначено, що святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону), не враховуються (не плутайте святкові та неробочі дні з вихідними).

Відповідно до статті 19 Закону, жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних. Таким чином, жінки з дітьми (або батьки-одинаки), в тому числі і бухгалтери, потенційно відпочиватимуть більше.

Раніше якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховувався час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Тепер (нова редакція частини третьої статті 9 Закону) для отримання додаткового стажу потрібно ще і не одержати грошову компенсацію за попереднім місцем роботи. На практиці воно так і відбувалося.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний тепер письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Також тепер щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період на письмову, а не будь-яку вимогу працівника (пункт 1 частини першої статті 11 Закону).

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, а невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини (нова редакція частини першої статті 12 Закону).

Відпустка у зв'язку з навчанням надається також і при навчанні у закладах післядипломної освіти. Проте якщо раніше відпустки для тих, хто успішно навчається без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надавалися у будь-який час, то тепер вони надаватимуться лише протягом навчального року. Тому навчатися треба буде ліпше, щоб не потребувати відпустки у позанавчальний час.

Збільшено тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти.

Тепер вона визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації, тобто 30-40 календарних днів залежно від рівня акредитації, а не 20-30 календарних днів, як раніше.

І, нарешті, новина погана. Тепер власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин не може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням (у порядку, визначеному колективним договором).

Це означає, що ліквідовується приховане безробіття, коли трудові книжки були на підприємстві, а працівники підробляли "на стороні" для "наробітку" трудового стажу. Таких працівників тепер чекатиме звільнення. Однак через масовість такого явища значно зросте рівень офіційного безробіття.

Водночас процес цей буде поступовим, адже нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції (Державна інспекція праці), які можуть застосовувати до тих підприємців, які мають непрацюючих робітників, в судовому порядку статтю 41 Кодексу про адміністративні правопорушення як про інше порушення вимог законодавства про працю, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від 15 (255 грн) до 50 (850 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А відповідно до статті 133 Кримінального кодексу України, повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення грубе порушення законодавства про працю, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, - карається штрафом від 50 (5900 грн) до 200 (23600 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років.

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua