Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#50 '2000: Документи для роботи - Нові документи

1. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу

Постанова КМУ від 29.11.2000 р. №1755

Коментар ДК:

Вартість ліцензій для юридичних осіб зросла переважно в 1,5 разу, а для фізичних - у 10 разів, але для імпортерів алкогольних напоїв та тютюнових виробів плата за ліцензію зменшилася у 100 разів!

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. №1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" (далі - Постанова) уніфіковано плату за ліцензію. Незалежно від того, хто її отримує, тепер фізичні особи - підприємці та юридичні особи за ліцензію платитимуть однаково, для переважної більшості видів діяльності - 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн).

Зросла плата за отримання більшості видів ліцензій: для юридичних осіб - від 12 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1,5 разу), а для фізичних осіб - аж від 2 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 10 разів!). Вартість ліцензій для торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в селищах міського типу і сільській місцевості зросла у 5 разів. У розрахунку на рік для імпортерів алкогольних напоїв та тютюнових виробів плата за ліцензію зменшилася у 100 разів!

Фізичні особи - підприємці та юридичні особи за ліцензію на переважну більшість видів діяльності платитимуть однаково - 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн)

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 01.06.2000 р. №1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон про ліцензування, див. "Документи для роботи" №30/2000), за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України, що і було зроблено Постановою, хоча Кабінет Міністрів України повинен був зробити це у місячний строк після набрання чинності Законом про ліцензування, тобто до 22 листопада, а не 29 листопада. Зазначимо, що плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

На відміну від попередньої Постанови Кабінету Міністрів України від 04.01.99 р. №6 "Про розміри та порядок зарахування плати за видачу та переоформлення ліцензій на провадження певних видів підприємницької діяльності" (далі - Попередня постанова), Постановою запроваджено:

1) уніфікацію плати за ліцензію незалежно від того, хто її отримує, тобто тепер фізичні особи - підприємці та юридичні особи за ліцензію платитимуть однаково (за Попередньою постановою за переважну більшість ліцензованих видів діяльності фізичні особи платили в 6 разів менше за юридичних осіб, однакова плата стягувалася при використанні радіочастот, наданні послуг телефонного зв'язку тощо).

Тепер за ліцензію на більшість ліцензованих видів господарської діяльності треба платити 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) при видачі ліцензії центральним органом виконавчої влади і 15, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади, а не визначену суму для кожного виду діяльності окремо (крім провадження діяльності з надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот), телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), з технічного обслуговування мереж теле-, радіо- і провідного мовлення в межах промислової експлуатації, діяльності з виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, оптової, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та з виробництва тютюнових виробів, оптової, роздрібної торгівлі тютюновими виробами). Зазначимо, що, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" (див. "Документи для роботи" №48/2000), місцеві органи влади в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій отримали право ліцензування лише 4 видів господарської діяльності (централізоване водопостачання та водовідведення; виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності (щоправда, ліцензії на ці види діяльності можна отримати і в Держбуді); надання освітніх послуг загальноосвітніми навчальними закладами та організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів), тому ставка у 340 гривень буде переважаючою; 

2) зросла плата за отримання більшості видів ліцензій: для юридичних осіб - від 12 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1,5 разу), а для фізичних осіб - аж від 2 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 10 разів!).

Але для деяких видів діяльності плата суттєво знизилася, наприклад, раніше за ліцензію для міжнародних перевезень пасажирів, вантажу повітряним транспортом доводилося платити 132,9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2259,3 грн), а тепер лише 20 (340 грн, зниження у 6,65 разу);

3) встановлено, що термін дії ліцензії на провадження більшості видів господарської діяльності за загальним правилом становить 3 роки. Однак термін дії ліцензії на провадження діяльності з надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот) становить 10 років (раніше термін дії ліцензії визначався Державним комітетом зв'язку України, але не міг бути меншим 3 років), з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) - 15 років (раніше - не менше 3 років), з технічного обслуговування мереж теле-, радіо- і провідного мовлення в межах промислової експлуатації - 5 років (раніше - не менше 3 років).

Це повинно полегшити розвиток телекомунікацій в Україні, адже підприємці отримали продовження терміну дії ліцензій. А якщо взяти до уваги, що вартість ліцензій для надання послуг телефонного зв'язку не змінилася (зросла вартість з надання телефонних послуг у сільський місцевості від 15 (для юридичних осіб) і 7,5 (для фізичних) до 20 неоподатковуваних мінімумів), можна сказати, що відносна вартість ліцензій для телефонних компаній знизилася разів у 5, що не може не сприяти розвиткові телекомунікацій (щоправда, внаслідок уніфікації вартість ліцензій як у Києві, так і у Тернополі для телефонних компаній та компаній мобільного зв'язку є однаковою, але можливості цих регіонів щодо окупності ліцензій різні, тому страждатиме розвиток телефонних мереж малих міст України).

Незважаючи на те, що через уніфікацію плати за ліцензію на послуги радіозв'язку до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян постраждає радіозв'язок сухопутної та радіомовної служб (раніше плата за ліцензію становила 20 мінімумів), радіорелейний зв'язок (5 неоподатковуваних мінімумів), термін дії ліцензії в 10 років повинен компенсувати зростання вартості плати.

Але встановлення уніфікованої плати у розмірі 20000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за послуги стільникового зв'язку негативно вплине на розвиток в Україні перспективних стандартів стільникового зв'язку CDMA, D-AMPS, E-TDMA, DCC для яких було встановлено плату, у 2-4 рази меншу;

4) телевізійним компаніям та радіостанціям взагалі пощастило. Їх діяльність тепер потребує звичайної ліцензії вартістю 20 неоподатковуваних мінімумів, а не від 10 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян залежно від потужності передавача та місця здійснення трансляції. Тому теле- та радіостанцій буде більше, а послуги існуючих можуть і подешевшати.

У розрахунку на рік для імпортерів алкогольних напоїв та тютюнових виробів плата за ліцензію зменшилася у 100 разів!

Докладніше проаналізуємо зміни, що стосуються найпоширенішого виду ліцензій: на операції з тютюновими виробами та алкогольними напоями. Нагадаємо, що, відповідно до статті 4 Закону України від 19.12.95 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (надалі - Закон про алкоголь, Закон про ліцензування має перевагу над Законом про алкоголь) було встановлено річну плату за ліцензії на виробництво:

спирту етилового, коньячного, плодового та алкогольних напоїв - 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за Постановою тепер 1500, але одразу на 3 роки, тобто плата залишилася незмінною - 500 на рік), а для підприємств первинного виноробства із середньорічними обсягами переробки сировини до 1,0 тис. тонн - 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тепер 360, але одразу на 3 роки, тобто плата залишилася незмінною - 120 на рік);

тютюнових виробів - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тепер 900, але одразу на 3 роки, тобто плата залишилася незмінною - 300 на рік).

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону про алкоголь, річна плата за ліцензії на право експорту або оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим становила 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тепер 15000, але одразу на 3 роки, тобто плата залишилася незмінною - 5000 на рік).

Пощастило імпортерам спирту етилового, коньячного і плодового. Раніше вони мусили платити на рік 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що в еквіваленті 3 років - 30000), але тепер в Постанові про них окремо не згадано (Законом про ліцензування не передбачено окремого ліцензування імпортерів) і вони платитимуть як оптові торговці. Однак звичайним підприємцям використати ці можливості не вдасться, адже, відповідно до статті 14 Закону про алкоголь, імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами, спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров'я та підприємствами зооветеринарного постачання незалежно від форм власності.

А імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом коньячним здійснюються за наявності ліцензій спеціалізованими коньячними підприємствами, які забезпечені дубовою тарою для витримки коньячного спирту, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва коньячного спирту і коньяку, за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 15 Закону про алкоголь, річна плата за ліцензії на право імпорту, експорту і оптової торгівлі цією продукцією встановлювалася в таких розмірах:

імпорт алкогольних напоїв і тютюнових виробів - 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (зараз про імпортерів в Постанові згадки немає, тому вони платитимуть як оптові торговці - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на 3 роки, а в розрахунку на рік для імпортерів алкогольних напоїв та тютюнових виробів плата за ліцензію зменшилася у 100 разів! (10000/300/3). Тому очікується здешевлення імпортних алкогольних та тютюнових виробів;

експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів коштував 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тепер 300 як для оптових торговців, але одразу на 3 роки, тобто плата залишилася незмінною - 100 на рік);

оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тепер 300, але одразу на 3 роки, тобто плата залишилася незмінною - 100 на рік).

Раніше вищезгадані ліцензії видавалися терміном на 5 років, а плата за них справлялася щорічно, тепер - лише на 3 роки, і плата справляється одразу за весь термін ліцензування, що відволікатиме обігові кошти виробників та оптових торговців спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а це означає фактичне подорожчання ліцензій та продукції, незважаючи на формальну незмінність плати (крім імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів).

Ліцензії для роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами тепер повинні видаватися на вид діяльності, а не на кількість місць торгівлі (ЕККА) терміном на 3 роки

Досить-таки революційні зміни відбулися у сфері ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Якщо раніше, відповідно до частини сьомої статті 15 Закону про алкоголь, щорічна плата за ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожне місце торгівлі становила 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а ліцензія видавалася лише на 1 рік з щоквартальною оплатою, то тепер відразу необхідно заплатити 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 3 роки, тобто фактично за рік треба платити так само.

Для роздрібної торгівлі тютюновими виробами за кожне місце торгівлі треба було платити 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рік з щоквартальною оплатою, тепер - 150 одразу за 3 роки, тобто в розрахунку за рік вартість роздрібної ліцензії для торгівлі тютюнових виробів не змінилася.

Проте авансова оплата за весь термін викличе вилучення коштів з обігу, тим більше, що у разі неприбутковості бізнесу плата за ліцензію не повертається. Це означає закладання кредитної ставки і ризику до вартості ліцензій, тобто фактично вони подорожчали.

Але не пощастило селищам міського типу і всій сільській місцевості. Раніше там треба було платити на рік за право продажу алкоголю 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (зростання плати в розрахунку на рік 5 разів) і 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне місце торгівлі при продажу тютюнових виробів (зростання теж у 5 разів). Це відіб'ється на ціні товарів, а тому самогону в селах будуть гнати більше, при цьому смакуючи самокрутку.

Однак вартість ліцензій для роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у містах фактично зменшилася, адже ліцензії, за Законом про ліцензування, тепер повинні видаватися на вид діяльності, а не на кількість місць торгівлі (ЕККА).

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2000
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua