Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#04 '2001: Документи для роботи - Нові документи

1. Про банки і банківську діяльність

Закон України від 07.12.2000 р. №2121-III

Коментар ДК:

Значно посилено банківську таємницю: податківці можуть отримувати інформацію лише за конкретний проміжок часу щодо конкретного підприємства (підприємця), а щодо пересічних фізичних осіб банківська таємниця може бути розкрита лише за рішенням суду

Законом України від 07.12.2000 р. №2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон) значно посилено банківську таємницю: за рахунками підприємців податківці можуть отримувати інформацію лише щодо конкретної юридичної або фізичної особи - підприємця за конкретний проміжок часу, а за рахунками пересічних громадян банківська таємниця може бути розкрита лише за рішенням або на письмову вимогу суду.

Якщо раніше один акціонер (учасник) не мав права володіти понад 35% статутного фонду, то тепер можна офіційно визнавати, що в банку лише один акціонер (учасник), який володіє 100 відсотками акцій. Тепер кожен власник істотної участі - юридична особа (10 і більше відсотків капіталу банку) повинен щорічно надавати НБУ специфічну звітність, зокрема про свій бізнес, частки понад 10 відсотків в інших підприємствах, фінансову звітність. Запроваджено щоквартальну публікацію банківської звітності у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Банки до 25 відсотків капіталу можуть вкладати у нерухомість.

10 січня 2001 року Президент підписав Закон, який регламентує банківську діяльність в Україні, а 17 січня 2001 року Закон набрав чинності. Незадоволення Законом вже висловили і банкіри, і уряд, однак загалом він видається досить цивілізованим за винятком деяких незрозумілих нюансів.

На відміну від попереднього Закону України від 20.03.91 р. №872-XII "Про банки та банківську діяльність", Закон більш грунтовно обумовлює всі питання банківської системи (обсяг Закону за кількістю статей зріс удвічі, а текстова частина - щонайменше вп'ятеро). Розглянемо нововведення та їхній вплив на банки та клієнтів. Зауважимо, що Закон стосується не лише власне банків, а й осіб, які не займаються банківським бізнесом.

Тепер за Законом дозволено існування спеціалізованих банків, а саме: ощадних, інвестиційних, іпотечних, розрахункових (клірингових). Причому статусу спеціалізованого банк набуває лише у разі, коли понад 50 відсотків його активів є активами відповідного його спеціалізації типу (для ощадного банку понад 50 відсотків пасивів банку повинні становити вклади фізичних осіб). Натомість, спеціалізовані банки (за винятком ощадних) не можуть мати вкладів фізичних осіб на суму понад 5 відсотків капіталу банку (стаття 48 Закону).

Закон дещо спрощує процедуру заснування банку. Зараз не обмежується участь засновників у статутних фондах (стаття 32 Закону): якщо раніше один акціонер (учасник) не мав права володіти понад 35% статутного фонду, то тепер можна офіційно визнавати, що в банку лише один акціонер (учасник), якому належать 100% акцій.

Це дасть змогу кишеньковим банкам легалізувати своїх реальних акціонерів (засновників). Щоправда, аби володіти великим пакетом акцій, доведеться отримувати дозвіл Національного банку, адже, відповідно до статті 34 Закону, юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа прямо чи опосередковано володітиме або контролюватиме 10, 25, 50 та 75% статутного капіталу банку, чи право голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національного банку України.

Водночас учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 і більше відсотками статутного фонду), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Якщо раніше комерційним банкам було заборонено провадити діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування, то тепер у сфері страхування банк може бути страховим посередником (стаття 48 Закону).

Раніше комерційний банк міг мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 відсотків власного статутного фонду, зараз - не більше 25 відсотків капіталу банку (стаття 48, причому якщо раніше це обмеження не поширювалося на приміщення, в яких розміщені підрозділи банку, то тепер також і на заставу нерухомого майна).

Банки загалом стали більш незалежними від органів державної влади та управління (крім НБУ), наприклад статтею 59 Закону заборонено накладання арешту на кореспондентський рахунок банку в НБУ.

Цивілізовано розв'язано питання капіталізації банку. Стаття 31 запроваджує норми капіталізації банкiв (вiд 1 млн EUR до 5 млн EUR) залежно від рівня діяльності банку (область, вся Україна). Але дiючі банки мають пройти процедуру перелiцензування.

Нову лiцензiю вони отримуватимуть лише за умови, що виконуватимуть нові норми статутного фонду, хоча для деяких банків це може стати проблемою, яку можна розв'язати локалізацією діяльності в одній області України.

Нарешті Законом цивілізовано розв'язано проблему банківської таємниці - мабуть, це найголовніша позитивна риса Закону. Зокрема, у Законі (стаття 62) чітко визначено процедуру надання банківськими установами інформації податковим органам (запит податківців може стосуватися лише однієї особи за конкретний проміжок часу, тобто тепер не можуть здійснюватися запити одночасно на 5, 10, 100 чи на всіх клієнтів банку за весь період їх діяльності).

А такі органи та організації, як Пенсійний фонд України, державна виконавча служба, Антимонопольний комітет України, державна контрольно-ревізійна служба, аудиторські організації та Рахункова палата Верховної Ради України взагалі позбавлені доступу до банківської таємниці юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Для звичайних фізичних осіб банківська таємниця взагалі повинна розкриватися, як у Івейцарії - тільки за рішенням або на письмову вимогу суду (раніше довідки за рахунками пересічного громадянина могли надаватися органам державної виконавчої служби, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції у будь-яких справах, що знаходяться в їх провадженні, а справа могла бути як кримінальною, так і адміністративною чи оперативно-розшуковою).

Однак для запобігання зловживанню посиленням банківської таємниці банки мають в обов'язковому порядку ідентифікувати осіб, які здійснюють великі чи сумнівні операції: безготівкові розрахунки - більш ніж на 50 тис. євро, готівкові угоди - більше ніж на 10 тис. євро та операції, що провадяться при невизначених чи невиправдано заплутаних умовах (стаття 64 Закону).

Серед ускладнень та потенційно конфліктних ситуацій хотілося би виокремити такі.

Відтепер банківські установи зобов'язані публікувати квартальні баланси, звіти про прибутки (збитки) в газетах "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" протягом місяця, наступного за звітним кварталом. Раніше публікації підлягала лише річна звітність, яка могла бути опублікована і в офіційних виданнях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Прикро, що вимога публікувати звітність у загальнонаціональних виданнях поширюється і на банки, які діють лише у межах однієї області, що спричинить необгрунтоване витрачання коштів. А для публікації квартальної звітності понад 150 комерційних банків суттєво збільшиться обсяг вищезгаданих державних засобів масової інформації.

Незадоволення Кабінету Міністрів України викликає 7 стаття Закону, яка регулює створення та управління державними банками. Тепер державні банки - ті, 100% статутного фонду яких належать державі, створюються за рішенням Кабміну. Водночас наглядова рада, яка є їх вищим органом, формується Президентом і Верховною Радою, тобто засновує і відповідає за діяльність банку уряд, а керують нею парламентарії та фахівці, призначені Президентом України.

Це створює ситуацію, коли господинь багато, а хата неметена (держава - без банку). Смішно, але водночас Закон замовчує процедуру призначення правління у державних банках самим Кабміном.

Тепер банки не мають права надавати кредити за ставками, нижчими за ставки позичання ресурсів самими банками (стаття 49 Закону).

Однак не конкретизовано, які саме ставки маються на увазі: чи то звичайні пасиви (депозити фізичних і юридичних осіб), чи то міжбанківські кредити, адже іноді їхня вартість на міжбанківському ринку сягає 200% річних, що є абсурдом і може створювати конфліктні ситуації між банками та правоохоронними органами.

Натомість банки отримали дозвіл на встановлення будь-яких депозитних ставок, навіть для пов'язаних осіб. Тож банки можуть нараховувати відсотки, більші від звичайних, у разі якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Наразі це спричинятиме конфлікти з податковим законодавством, зокрема з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", але, відповідно до частини 2 прикінцевих положень Закону, до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність до Закону вони діють у частині, що не суперечить Закону.

Отже, розширено шлях для оптимізації податкового навантаження за рахунок депозитів у банках, що особливо актуально для фізичних осіб.

Однак банкам заборонили купувати власні акції за рахунок кредитів, виданих цим банком (стаття 49 Закону). Тепер не спрацьовуватиме схема, коли банківська установа кредитує юридичну особу, яка на ці кошти купує акції кредитора.

Закон посилив контроль і за акціонерами (учасниками) банку - кожен власник істотної участі - юридична особа (10 і більше відсотків капіталу банку) повинен щорічно надавати НБУ специфічну звітність, зокрема про свій бізнес, частки понад 10 відсотків в інших підприємствах, фінансову звітність. А звітність самого банку має бути засвідчена не будь-яким аудитором, а лише тим, який має сертифікат НБУ (стаття 69 Закону).

Наприкінці зазначимо, що акціонери (учасники) банків - юридичні особи, які мають істотну участь у банках і справляють негативний вплив на банк, а також будь-які особи, які, на думку НБУ, незаконно займаються банківською діяльністю, отримали над собою новий перевіряючий орган - НБУ (стаття 72 Закону).

Законом значно розширено положення, пов'язані з такими конфліктними ситуаціями, як призначення тимчасової адміністрації, ліквідація та реорганізація банку

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua