Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#11 '2001: Документи для роботи - Нові документи

1. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III

Коментар ДК:

За неповну сплату страхових внесків на тимчасову непрацездатність накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми

Законом України від 18.01.2001 р. №2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон) за нереєстрацію у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності запроваджено ще й штрафні санкції - у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

А за порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків (раніше за це не штрафували).

Нагадаємо, що Законом України від 11.01.2001 р. №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (див. "Документи для роботи" №8-9/2001) визначено, що лікарняні за перші 5 днів хвороби виплачуються за рахунок власних коштів підприємства.

А всіх працівників Закон взагалі зробив біднішими - вони отримуватимуть за інших рівних умов на 0,25-0,5 відсотка менше за рахунок запровадження додаткового утримання до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Тепер Закон знову стосується тимчасової втрати працездатності. І знову не будемо зупинятися на тому, що Закон незаконно набирає чинності заднім числом, з 1 січня 2001 року (що говорить про незаконність його дії з 1 січня 2001 року), незважаючи на те, що його офіційно ще не було оприлюднено (відповідно до частини п'ятої статті 94 Конституції, Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування).

До таких ходів законодавців ми звикли і вже якось пристосувалися.

Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їхніх сімей.

Раніше вищезгадані положення фактично регулювалися такими загальними нормативними актами, як Кодекс законів про працю та Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але конкретне регулювання здійснювалося постановами Кабінету Міністрів України, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. №571 "Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності" (далі - Постанова), і в основному все регулювалося Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, яку затверджено постановою правління Фонду соціального страхування України від 26.08.99 р. №11 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.09.99 р. за №634/3927 (далі - Інструкція). Тому аналіз нововведень необхідно робити у порівнянні з Постановою та Інструкцією.

Законом нарешті обумовлено існування четвертого фонду соціального страхування - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, функції якого тимчасово виконуватиме загальний Фонд соціального страхування.

Дотепер уже створено Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та Фонд соціального страхування на випадок безробіття.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Загальнообов'язковому страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, а також члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому страхуванню, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Таким чином, фізичні особи - платники єдиного, фіксованого податків та ті, хто придбав спеціальний торговий патент, залишаються без лікарняних, незважаючи на те, що в сумі єдиного податку є 11 відсотків, які перераховуються до Фонду соціального страхування. І їм залишаються два шляхи - сплачувати додаткові внески добровільно або залишатися без соціального забезпечення.

Законом змінено порядок реєстрації платників внесків. Раніше, відповідно до Інструкції, платники збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду зобов'язані були реєструватися як страхувальники у всеукраїнських галузевих профспілках і профоб'єднаннях, регіональних галузевих органах профспілок і профоб'єднань, яким затверджено бюджети, а у разі їх відсутності - у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Тепер усі платники повинні реєструватися у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Якщо раніше у разі нереєстрації страховикам припинялися операції за рахунками, то тепер за нереєстрацію запроваджено ще й штрафні санкції - у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

Законом дещо змінено й об'єкт оподаткування.

Згідно з Інструкцією, об'єктом оподаткування для нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування були фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці", крім виплат, передбачених Переліком видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 р. №697, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами.

Тепер, згідно з Законом, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах на весь фонд заробітної плати, з якої стягується прибутковий податок, а також з договорів цивільно-правового характеру.

Докладніше про це - у Законі України від 11.01.2001 р. №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" ("Документи для роботи" №8-9/2001).

Раніше, згідно з Інструкцією, релігійні організації та фізичні особи, які використовують працю найманих працівників, повинні були сплачувати платежі щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем виплати заробітної плати, а тепер такі платежі треба здійснювати у загальновстановленому порядку: один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Законом істотно посилено штрафні санкції до платників збору. Якщо раніше не внесені страхувальником у встановлений строк платежі до Фонду вважалися недоїмкою і стягувалися у безспірному порядку, встановленому законодавством для стягнення збору на обов'язкове страхування з нарахуванням пені, то тепер за невчасну сплату внесків до Фонду ще й штрафують.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

А за порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків (раніше за це не штрафували).

Тобто раніше штрафів за недоплату внесків на соціальне страхування не накладалося, а відповідно до пункту 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. №8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків i неподаткових платежів" після закінчення встановлених термінів сплати відповідних платежів невнесена сума вважалася недоїмкою i стягувалася з нарахуванням пені (так воно відбуватиметься і надалі, але ще й зі стягуванням штрафу).

Пеня із сум недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України від суми недоїмки, розрахованої за кожний день простроченого платежу, що діє на момент виявлення недоїмки.

Раніше органи реєстрації страхувальників у виняткових випадках могли на прохання страхувальника надавати відстрочки і розстрочки для сплати недоїмки, а Законом жодних відстрочок не передбачено.

Законом також змінено порядок нарахування 100-відсоткової суми допомоги з тимчасової непрацездатності. На відміну від Постанови, 100 відсотків суми, незалежно від трудового стажу, втратили дружини (чоловіки) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби.

Зауважимо, що Закон знову зробив законними обмеження граничної суми заробітної плати (доходу), з якої нараховуються страхові внески (наразі це 1000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. №1064).

Відповідно до частини другої статті 21 Закону, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологів.

Нагадаємо, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 12.05.2000 р. у справі №3/16-5/32 визнані недійсними постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. №1064 і від 21.09.98 р. №1478 щодо обмеження величини фактичних витрат, з яких стягується збір до Фонду соціального страхування (Лист ДПАУ від 16.10.2000 р. №5709/6/15-0116 "Про порядок набрання чинності рішенням Вищого арбітражного суду України від 12.05.2000 р. у справі №3/16-5/32 про визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. №1064" див. у "ДК" №46/2000).

Таким чином, тепер не слід непокоїтися про запровадження нарахувань з сум доходу понад 1000 грн заднім числом.

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua