Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#18 '2001: Документи для роботи - Нові документи

23. Про результати узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів

Лист ВАСУ від 26.10.2000 р. №01-3/578

Коментар ДК:

Не проведена належним чином банківською установою підготовча робота перед укладенням договору кредитування спричиняє визнання його недійсним

Майже для всіх комерційних банків України характерною ознакою на сьогодні є наявність проблемних кредитів. Можна зрозуміти, якщо причина цього - неналежно проведений аналіз фінансово-економічного становища підприємства перед наданням кредиту.

Однак у багатьох випадках наявність проблемних кредитів у банках спричиняється нефахово складеним договором або ж укладенням договорів з юридичними особами, представники яких не мають належних на це повноважень, несвоєчасним зверненням з позовом до боржника чи до поручителів у разі несвоєчасного виконання зобов'язань.

Так, на укладення з банками договорів кредитування представникам підприємств повинні бути надані відповідні повноваження. У справі, яка розглядається у цьому листі, ВАС України звернув увагу на те, що під час укладення з господарським товариством кредитного договору банк не перевірив повноваження директора на укладення такого договору.

Відповідно до установчих документів, повноваження директора повинні бути засвідчені контрактом, який фактично з ним укладався. У зв'язку з цим такий кредитний договір було визнано недійсним.

Відповідно до ст.162 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання й одностороння зміна умов договору не допускаються за винятком випадків, передбачених законом.

Якщо в кредитних договорах передбачається право кредитора в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку, то на підставі ст. 48 ЦК України такі положення кредитних договорів визнаються недійсними.

В окремих випадках, зазначає ВАС України, банки звертаються з вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами до поручителів після закінчення тримісячного строку, встановленого ст. 194 ЦК України для пред'явлення позову.

Оскільки цей строк є присікальним, поручителі звільняються від відповідальності за зобов'язаннями щодо забезпечення повернення кредиту, а виконання рішень про стягнення заборгованості за рахунок позичальника, як правило, виглядає досить сумнівним.

ВАС України звертає увагу на те, що чинним законодавством не надано права банкам здійснювати безспірне стягнення коштів з рахунків позичальників.

Згідно зі ст. 381 ЦК України, без згоди юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їхніх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, встановлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Також ВАС України наголошує на невідповідностях та суперечностях у законодавстві, яке регулює питання надання банківськими установами кредитів, і пропонує власне бачення розв'язання проблеми.

Володимир БОРОВЕЦЬ
 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua