Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#20 '2001: Документи для роботи - Нові документи

4. Про перехід на сплату єдиного податку юридичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, у яких обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищує 1 млн грн

Лист Держпідприємництва України від 19.03.2001 р. №1-221/1849 (витяг)

Коментар ДК:

Указ, виявляється, має більшу юридичну силу в “підтримці” малого підприємництва, ніж Закон

У Листі Держпідприємництва від 19.03.2001 р. №1-221/1849 “Про перехід на сплату єдиного податку юридичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, у яких обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищує 1 млн грн” (далі — Лист) зазначено, що Держпідприємництво, як і ДПА України, вважає: з-поміж суб’єктів підприємницької діяльності, які, згідно з Законом України від 19.10.2000 р. №2063-III “Про державну підтримку малого підприємництва”, належать до категорії суб’єктів малого підприємництва, на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності можуть перейти тільки ті, що відповідають вимогам Указу про спрощене оподаткування.

На жаль, Держпідприємництво в Листі стало на бік ДПА України щодо “підтримки” суб’єктів малого підприємництва.

Саме ДПА України в Листі від 03.01.2001 р. №1/2/15-1314 “Щодо особливостей застосування суб’єктами підприємницької діяльності спрощеної системи оподаткування” (див. “Документи для роботи” №5/2001) було зазначено, що з-поміж суб’єктів підприємницької діяльності, які, згідно з Законом України від 19.10.2000 р. №2063-III “Про державну підтримку малого підприємництва” (далі — Закон, див. “Документи для роботи” №48/2000), належать до категорії суб’єктів малого підприємництва, на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності можуть перейти тільки ті, що відповідають вимогам Указу Президента України від 03.07.98 р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу від 28.06.99 р. №746/99).

Потім цю думку було повторено в Листі ДПАУ від 08.02.2001 р. №1568/7/15-1317 “Про окремі питання застосування спрощеної системи оподаткування”.

Нагадаємо суть справи. Законом встановлено нові критерії для набуття статусу малого підприємництва. Згідно з Законом, суб’єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, і юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу — 500000 євро.

Прикро, що Держпідприємництво в Листі підкреслює: норма, яка визначає належність фізичних та юридичних осіб до суб’єктів малого підприємництва (50 осіб та 500000 євро), не збігається з нормою, яка дає змогу таким особам застосовувати спрощену систему оподаткування (для юридичних осіб — 50 осіб та 1 млн грн).

Таким чином, на думку Держпідприємництва, податкові органи мають законні підстави відмовити у переході на сплату єдиного податку юридичним особам, у яких розмір виручки від реалізації продукції за рік перевищує 1 млн грн. Отже, підприємці, які мають обсяг реалізації від 1 млн до 500 тис. євро (2,43 млн грн), опинилися за бортом єдиного податку. Як і фізичні особи, які мають понад 10 найманих працівників або обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік становить понад 500 тис. гривень.

Вважаємо, що це не так.

По-перше, (доказ від зворотного) якщо Держпідприємництво та ДПА України мають рацію, то навіщо прийнято Закон? За їх логікою, для податкової свої критерії малого підприємництва, для статистики — свої (до редакції часто звертаються підприємці зі скаргами, що в них не приймають скорочену форму фінансової звітності за П(С)БО25, бо, мовляв, вони за їх документами не є малими підприємствами), для інших органів — свої. А критерій “малості” повинен бути єдиний. I він є в Законі.

Смішно до сліз: за Законом держава стимулює розвиток малих підприємств України — надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств тощо, а згідно з Указом виходить, що одні малі підприємства отримують пільги з оподаткування, а інші — ні (які підпадають під дію Закону, але не потрапляють під дію Указу). Сегрегація якась на грунті “малуватості”.

Це нагадує ситуацію із скасуванням смертної кари, адже за Конституцією кожен має право на життя, хоча застарілий Кримінальний кодекс містив її як засіб покарання. Та врешті-решт Конституція перемогла, щоправда, не без допомоги суду (Конституційного).

По-друге, кожному зрозуміло, що Закон має вищу юридичну силу, ніж Указ. Більше того, сам Закон, відповідно до частини другої статті 14, говорить: закони та інші нормативно-правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Ясна річ, що це стосується й Указу.

По-третє, тепер, після відмови від переходу на єдиний податок або його продовження, можна використати конфлікт інтересів при апеляції в ДПА України, який трактуватиметься на користь платника податку. Адже Закон і Указ трактують одне поняття по-різному. А якщо нічого не вдається зробити, є суд.

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua