Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#20 '2001: Документи для роботи - Нові документи

5. Щодо податкового обліку курсових різниць

Лист ДПА України від 27.03.2001 р. №1450/6/15-1116

Коментар ДК:

ДПА України вимагає відображення курсових різниць за рядком 29.10 додатка “З” декларації про прибуток підприємств тільки за умови відображення в податковому обліку основної суми такого боргу

У Листі від 27.03.2001 р. №1450/6/15-1116 “Щодо податкового обліку курсових різниць” (далі — Лист) ДПАУ знову намагається довести платникам податків свою думку щодо відображення курсових різниць за рядком 29.10 додатка “З” декларації про прибуток підприємства тільки за умови відображення у податковому обліку основної суми такого боргу.

До законодавчого вирішення цього питання встановлювати додаткові умови щодо питань оподаткування курсових різниць податкові органи не мають права, навіть якщо це закріплено актами центрального податкового органу.

Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним податковим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складання.

У Листі податкові органи знову намагаються довести платникам податків свою думку щодо відображення курсових різниць за рядком 29.10 додатка “З” декларації про прибуток підприємства тільки за умови відображення в податковому обліку основної суми такого боргу. Пропонуємо свій погляд на вирішення цієї проблеми.

Згідно з підпунктами 7.9.1, 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями) (далі — Закон), отримання платником податку фінансових кредитів, а також повернення основної суми кредиту не входить відповідно до валового доходу та валових витрат такого платника податку.

Підпунктом 7.3.3 статті 7 Закону зазначено, що кредит, отриманий у валюті, відображається в податковому обліку шляхом перерахунку такої суми заборгованості в гривні за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату виникнення. У разі погашення такої заборгованості її вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого погашення.

З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду.

При цьому додатна або від’ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку — кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку — дебітора за наслідками звітного періоду, як зазначено в підпункті 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону.

На думку податкових органів, у рядку 29.10 додатка “З” декларації про прибуток підприємства курсові різниці від перерахунку в гривні за отриманими кредитами повинні відображатися лише за умови відображення в податковому обліку основної суми такого кредиту.

По-перше, в цьому підпункті зазначено, що “...будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті...”, по-друге, не сказано, що обов’язковою умовою віднесення розрахованих (курсових) різниць до валового доходу або валових витрат є перебування на податковому обліку платника податку основної суми такого кредиту, і, по-третє, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону, платникам податків надано право відносити до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з виробничою діяльністю.

До того ж у цьому Листі податкова посилається на Лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 08.02.99 р. №06-10/77 “Про окремі питання застосування податкового законодавства”, який повністю підтримує таке розуміння порядку відображення курсових різниць.

Дозволимо собі нагадати нашим податковим органам, що сам же Комітет Листом від 18.07.2000 р. №06-10/491 “Щодо окремих положень наказу Державної податкової адміністрації від 12.06.2000 р. №306 “Про внесення змін до Порядку складання декларації про прибуток підприємства”, що суперечать нормам Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в абзаці першому пункту 5 зазначає: “...враховуючи численні запити, що надходять з питань оподаткування курсових різниць, а також рішення арбітражних судів, вважаємо, що до законодавчого врегулювання цього питання вносити зміни до Порядку складання декларацій про прибуток підприємства недоцільно”.

Тут, правда, виникає запитання: чому податкова враховує думку Комітету ВРУ, викладену в листі від 08.02.99 р. №06-10/77, а про лист від 18.07.2000 р. №06-10/491 навіть не згадує?

Крім того, абзацом третім статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. (зі змінами та доповненнями) вказано, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Тому до законодавчого вирішення цього питання встановлювати додаткові умови щодо питань оподаткування курсових різниць податкові органи не мають права, навіть якщо це закріплено актами центрального податкового органу. Обов’язковими до виконання для платників податків є тільки підзаконні нормативні акти органів виконавчої влади, які не суперечать законам України з оподаткування.

Тому не дивно, що навіть арбітражні суди не мають єдиної думки у визначенні цього питання, хоча що стосується практики вирішення спорів про правомірність включення додатних різниць, які виникають у зв’язку з перерахунком кредиторської заборгованості в іноземній валюті до валових витрат платника податку, то рішення суддів виноситься завжди на користь платників податків.

Причому пунктом 8 Роз’яснення ВАСУ “Про деякі питання вирішення спорів за участю податкових органів” від 12.05.95 р. №20-5-451 (із внесеними змінами) зазначено таке: “...Щодо роз’яснень, у тому числі письмових, які даються Головною державною податковою інспекцією України відповідно до пункту 4 статті 8 Закону (тут йдеться про Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. №509-XII (із внесеними змінами), то вони не є нормативними актами і при вирішенні спорів повинні оцінюватися арбітражними судами поряд з іншими матеріалами у справі”. Подібні роз’яснення мають прийматися суддями як керівні у вирішенні аналогічних справ.

У зв’язку з прийняттям Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на сьогодні стало можливим вирішення суперечливих питань щодо заповнення податкової декларації з податку на прибуток, не звертаючись до судових органів.

Згідно з абзацом другим підпункту “з” підпункту 4.4.2 статті 4 Закону України №2181-III, форми обов’язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним податковим органом, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов’язкового платежу).

Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним податковим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складання.

А для тих, хто не підтримує практику вирішення спірних питань з податковими органами в судовому порядку, ми можемо порадити лише одне — брати кредити тільки в національній валюті.

Докладніше з дискусією навколо курсових різниць можна ознайомитись у статті В. Дзьобана “Дві великі курсові різниці”, надрукованій у “ДК” №32/2000.

Наталія КАНАРЬОВА
 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua