Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#21 '2001: Документи для роботи - Нові документи

На початок    Розділи III-VІ

4. Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (продовження)

Розділ III. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

1. Платіжне доручення оформляється платником за формою додатка 2 до цієї Iнструкції або за довільною формою (передбаченою договором між платником та банком, що обслуговує його, у порядку, передбаченому цим розділом) згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Iнструкції, та подається в банк, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

2. Платник за власним бажанням може зазначати в платіжному дорученні дату валютування, якщо це передбачено в договорі про розрахунково-касове обслуговування банком цього платника та якщо порядок виконання таких платіжних доручень визначено договором між банками, що обслуговують платника і одержувача, а також можливість зарахування коштів за такими платіжними дорученнями передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування одержувача.

3. Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

4. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, коли сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності/недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, коли порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником.

5. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

у порядку попередньої оплати — якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та/або обумовлено в договорі;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого чинним законодавством;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або чинного законодавства.

6. Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений Iнструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 р. №527 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.12.98 р. за №819/3259, без будь-яких підтвердних документів.

7. Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

Платник та одержувач у договорах між ними можуть установлювати додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в реквізиті “Призначення платежу”. Посилання на суму податку на додану вартість платник робить у випадках, передбачених чинним законодавством.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цьому розділі, лише за зовнішніми ознаками.

8. У реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу” (залежно від конкретного випадку) зазначається таке:

під час розрахунків за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) — назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата та назва/вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

при перерахуванні коштів за актом звірки взаємної заборгованості — назва/вид товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дата і номер чинного акта звірки та дата, за станом на яку її здійснено;

у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, — дата виплати заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть зазначатись інші потрібні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе платник.

9. Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит “Дата виконання”, або оригінал листа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним переплати.

10. У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яка передбачається цим договором. Цей договір має визначати також правила заповнення платником таких доручень та умови їх приймання та виконання банком.

Платіжне доручення в довільній формі обов’язково має містити всі реквізити платіжного доручення, передбачені формою додатка 2 до цієї Iнструкції, та вказівки платника щодо порядку виконання банком цього платіжного доручення.

11. Платіжні доручення в довільній формі застосовуються при розрахунках у разі:

періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;

надання платником повноважень банку списати зі свого рахунка визначену суму в разі настання умов, визначених договором;

перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

інших випадків відповідно до чинного законодавства та/або укладених договорів.

12. Платіжне доручення в довільній формі складається не менше ніж у двох примірниках, перший примірник залишається в банку платника, другий — з відміткою банку про дату надходження та засвідчений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку — повертається платнику.

13. Якщо для виконання платіжного доручення в довільній формі потрібне складання меморіального ордера/ордерів, то відповідно до цього доручення та на його підставі відповідальний виконавець банку оформляє (не менше ніж у двох примірниках) меморіальний ордер за формою додатків 1, 1-а, 1-б до цієї Iнструкції (залежно від конкретного випадку), у реквізиті “Призначення платежу” якого зазначається номер і дата цього платіжного доручення в довільній формі та надається інформація (що має бути зрозумілою для одержувача коштів) про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

14. Якщо фізична особа не має рахунка в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

У реквізиті “Призначення платежу” такого платіжного доручення платник обов’язково має зазначати повністю прізвище, ім’я та по батькові цієї фізичної особи, інша інформація надається за бажанням платника.

Виплата коштів з цього рахунка здійснюється згідно з вимогами Iнструкції №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Якщо кошти, що надійшли на відповідний рахунок, не отримані фізичною особою протягом 30 календарних днів, то банк меморіальним ордером повертає їх платнику.

15. Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв’язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв’язку.

Через підприємства поштового зв’язку здійснюються перекази:

на ім’я окремих фізичних осіб — коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

підприємствам — коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.

16. Для перерахування коштів підприємству зв’язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає реквізити підприємства поштового зв’язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків одержувачів коштів.

17. Взаємовідносини між підприємствами зв’язку, платниками та одержувачами, що стосуються здійснення підприємствами зв’язку переказу коштів, регулюються відповідними нормативно-правовими актами Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”.

Розділ IV. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

1. Платіжні вимоги-доручення (у цьому розділі далі — вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

2. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів за формою додатка 3 до цієї Iнструкції згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, викладеними в додатку 8 до цієї Iнструкції, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

3. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами додатка 8 до цієї Iнструкції (від руки чи з застосуванням технічних засобів — незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.

4. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

5. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.

6. Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Розділ V. Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів

1. Стягувачі, які мають рахунки в банках, і стягувачі, які рахунків у банках не мають, здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників, відкритих у банках, у порядку, передбаченому цим розділом.

2. Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України.

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та цим органом державного казначейства, в іншому випадку повертаються без виконання в порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Iнструкції.

3. Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

4. Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою додатка 4 або 4-а (у разі, коли стягувач не є одержувачем цих коштів) згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 та цьому розділі, — не менше ніж у трьох примірниках.

5. Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з вкладних (поточних і депозитних) рахунків фізичних осіб.

6. Стягувач несе відповідальність за обгрунтованість примусового списання (стягнення) коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів.

7. Реквізит “Призначення платежу” платіжної вимоги стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, а саме:

у разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа зазначаються його назва, номер і дата. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, до банку не подається;

у разі списання (стягнення) коштів на підставі рішення податкового органу в цьому реквізиті стягувач зазначає назву, номер і дату цього рішення, а також назву та статтю закону, що передбачає списання (стягнення) коштів. Рішення, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, у банк не подається;

якщо примусове списання (стягнення) коштів здійснюється згідно зі статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України, то цей реквізит має містити назву, номер, дату листа-відповіді платника про визнання претензії та суму визнаної претензії. У цьому разі платіжну вимогу стягувач подає до банку разом з оригіналом листа-відповіді платника про визнання претензії (оформляється відповідно до вимог законодавчих актів), а якщо в цьому листі не зазначено суму визнаної претензії, то додається також копія претензії.

У разі заповнення цього реквізиту з порушенням вимог, що визначені цим розділом, банк повертає платіжну вимогу без виконання.

8. Сума платіжної вимоги визначається стягувачем, але банк не приймає платіжну вимогу до виконання, якщо її сума перевищує суму, яка підлягає сплаті відповідно до наданого разом з нею листа-відповіді про визнання претензії, на підставі якого її оформлено (якщо в листі-відповіді про визнання претензії суму не зазначено, то суму претензії).

9. Платіжна вимога на примусове списання (стягнення) коштів і супровідні документи, подання яких разом з платіжною вимогою передбачено цим розділом, є невід’ємними частинами.

Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із реєстром платіжних вимог за формою додатка 9 до цієї Iнструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 8, не менше ніж у двох примірниках.

10. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

11. Банк стягувача, приймаючи від стягувача платіжні вимоги, супровідні документи та реєстри платіжних вимог, перевіряє наявність усіх супровідних документів, що передбачені цим розділом, та відповідність назви, коду, підпису/підписів та відбитка печатки стягувача тим, що зазначені в картці із зразками підписів та відбитка печатки.

Перевірку інших реквізитів цих документів банк стягувача здійснює, якщо це передбачено договором між банком та стягувачем.

12. Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках, то банк стягувача надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів (один з яких — перший) та супровідні документи. При цьому стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку стягувача.

13. Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках і платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів у банк платника надсилає безпосередньо державний виконавець або податковий орган (відповідно до пункту 13 розділу II цієї Iнструкції), то всі примірники платіжної вимоги, супровідні документи та не менше ніж один примірник реєстру повертаються банком платника цьому державному виконавцю або податковому органу, а перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує його.

14. Платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів банки приймають та виконують у порядку, установленому розділом II цієї Iнструкції.

15. Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

Ці платіжні вимоги виконуються банком частково в межах наявного залишку коштів платника (у порядку, передбаченому пунктом 18 цього розділу), а в невиконаній сумі повертаються разом із супровідними документами, що надавалися разом з ними:

якщо платіжна вимога надійшла від банку стягувача, то вона повертається стягувачу через цей банк у порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Iнструкції;

якщо платіжна вимога надійшла безпосередньо від державного виконавця або податкового органу і в ній зазначено його адресу — безпосередньо цьому державному виконавцю або податковому органу (відповідно до пункту 17 розділу II цієї Iнструкції) не пізніше наступного робочого дня із зазначенням причин повернення (відповідно до пунктів 15 і 16 розділу II цієї Iнструкції). Якщо адресу державного виконавця/податкового органу в платіжній вимозі не зазначено, то вона повертається через банк, що обслуговує цього державного виконавця/податковий орган (у порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Iнструкції).

16. У разі надходження до банку платника платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з рахунка платника про їх надходження банк повідомляє платника не пізніше ніж наступного робочого дня, якщо це передбачено договором про розрахунково-касове обслуговування платника (у порядку, передбаченому цим договором).

17. Відповідальний виконавець банку платника на зворотному боці супровідних документів, повернення яких передбачено пунктом 15 цього розділу, обов’язково зазначає суму (цифрами та словами), яку списано з рахунка платника, та дату списання, засвідчуючи їх своїм підписом та відбитком штампа банку.

18. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером (додаток 1), який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

У реквізиті “Призначення платежу” меморіального ордера банк зазначає номер і дату платіжної вимоги, яка частково сплачується, та повторює текст, що наведений у реквізиті “Призначення платежу” цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець окреслює в платіжній вимозі реквізит “Сума” та на звороті всіх поданих у банк її примірників зазначає дату, суму часткового платежу та суму, що залишилася до сплати, засвідчуючи це своїм підписом.

19. Суми, що списані з рахунка платника та перераховані на рахунок Державної виконавчої служби на підставі платіжних вимог стягувачів, видаються у порядку, установленому відповідним законом України.

20. Примусове списання (стягнення) коштів з кореспондентських рахунків банків здійснюється з урахуванням вимог Iнструкції про міжбанківські розрахунки в Україні.

Платіжні вимоги та супровідні документи на примусове списання (стягнення) коштів з кореспондентського рахунка банку стягувач подає до банку, що його обслуговує. Банк стягувача надсилає отримані документи до банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку-платника (юридичної особи) або у випадках та у порядку, передбачених пунктом 13 цього розділу, передає отримані документи стягувачу.

У реквізиті платіжної вимоги “Платник” мають зазначатися реквізити комерційного банку — юридичної особи.

Якщо стягувач є одночасно клієнтом банку, з кореспондентського рахунка якого він примусово списує (стягує) кошти, то стягувач може надіслати розрахункові та супровідні документи безпосередньо до банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок цього банку-платника (юридичної особи).

У платіжній вимозі, яка оформляється з метою примусового списання (стягнення) коштів з банку, у відповідних реквізитах зазначається таке:

“Платник” — назва банку (банку-платника), з якого здійснюється примусове списання (стягнення) коштів;

“Банк платника” — назва банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку-платника (юридичної особи);

“Рахунок платника” — кореспондентський рахунок банку-платника, з якого здійснюватиметься списання коштів.

Якщо банк здійснює примусове списання (стягнення) коштів з іншого банку на підставі визнаної претензії, то в реквізитах зазначається таке:

“Стягувач” — назва стягувача (юридичної особи);

“Банк стягувача” — назва банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок стягувача (юридичної особи);

“Рахунок стягувача” — кореспондентський рахунок стягувача, на який здійснюватиметься зарахування коштів.

При цьому, якщо кореспондентський рахунок банку-платника обслуговує територіальне управління Національного банку, то реквізити платіжної вимоги “КРЕДИТ рах. №”, “Банк стягувача” і “Код банку” банк-стягувач заповнює з урахуванням вимог технології роботи системи електронних платежів Національного банку.

21. Якщо банк платника не може на підставі прийнятої платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів сформувати розрахунковий документ в електронному вигляді в зв’язку з неправильним заповненням стягувачем реквізитів “Код банку одержувача” та “Рахунок одержувача” цієї вимоги, то він повертає її без виконання в порядку, визначеному пунктами 15 і 16 розділу II цієї Iнструкції.

Розділ VI. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

1. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги).

2. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 12 цього розділу).

3. Розрахункові чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог, передбачених цією Iнструкцією, за зразком, затвердженим Національним банком (додатки 5 і 6). Розрахункові чеки (додаток 5) брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів (додаток 10).

Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій (додаток 6), виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.

Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

4. Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки чеками” відповідних балансових рахунків (далі — аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”) у банку-емітенті.

Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок “Розрахунки чеками” (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за формою додатка 11 до цієї Iнструкції на перерахування коштів з її рахунка або вносити суму готівкою).

5. Чекову книжку на ім’я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Один або кілька розрахункових чеків на ім’я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.

6. Строк дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

7. Отримання чекової книжки (розрахункового чека) здійснюється в порядку, передбаченому додатком 12 до цієї Iнструкції.

8. Розрахунковий чек обов’язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою та додатком 8 до цієї Iнструкції, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами).

Унесення в розрахунковий чек виправлень та використання замість підпису факсиміле не дозволяється.

У розрахункових чекових книжках та розрахункових чеках, що були виготовлені до набрання чинності цією Iнструкцією, у реквізиті “Дата” виправляється рік “199_”:

банк виправляє рік на зворотному боці першої сторінки обкладинки чекової книжки та в корінці чека на той, що відповідає року її/його фактичної видачі чекодавцю (фізичній особі);

чекодавець у розрахунковому чеку виправляє рік на той, що відповідає року його складання (оформлення).

Розрахунковий чек, що не відповідає вимогам цього пункту, вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця в порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї Iнструкції.

9. Розрахунковий чек із чекової книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується).

10. Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

11. Забороняється передавання розрахункового чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами.

За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім’я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником.

Видача розрахункових чеків на пред’явника не проводиться.

12. Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека готівкою.

Фізичні особи можуть обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Власник розрахункового чека повертає невикористаний розрахунковий чек до банку-емітента для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повернути чекову книжку з невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”, на свій поточний рахунок.

13. Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи розрахунковий чек, чекодавець переписує залишок ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець виписаного і зазначає новий залишок ліміту.

14. Розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця (за винятком розрахункових чеків, що видаються фізичними особами).

15. Якщо розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця за дорученням керівника підприємства, то право підпису розрахункового чека обумовлюється в цьому дорученні. У цьому разі в розрахунковому чеку перед підписом робиться напис “За дорученням від __________”.

(дата)

За дорученням чекодавця — фізичної особи, засвідченим нотаріусом у встановленому порядку, його розрахунки з використанням розрахункового чека може здійснювати інша фізична особа. Доручення, в якому обов’язково зазначаються серія, номер і сума розрахункового чека, подається разом з розрахунковим чеком, що пред’явлений до оплати. У всіх документах, які використовуються надалі під час розрахунків розрахунковими чеками, робиться напис “За дорученням ______________________________”.

(прізвище, ім’я, по батькові)

16. Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

відповідність його встановленому зразку;

правильність заповнення;

відсутність виправлень;

відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

строк дії;

достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім’я, по батькові — фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього чекодержатель установлює особу пред’явника розрахункового чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) розрахунковий чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки (додаток 17).

17. Якщо на корінці розрахункового чека, який був сплачений раніше, є напис “Зіпсований”, а зіпсованого розрахункового чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою.

У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим розрахунковим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і календарний штемпель, підписує його та робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог цього розділу, до оплати не приймається.

18. Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків (додаток 18) — якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках — якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Реєстри чеків складаються в розрізі банків-емітентів згідно з вимогами до заповнення реквізитів, що викладені в додатку 8 до цієї Iнструкції.

Банк чекодержателя зобов’язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків згідно з вимогами додатка 8 до цієї Iнструкції та своєчасність пред’явлення їх до оплати.

Суми розрахункових чеків, що оформлені з порушенням вимог цієї Iнструкції, викреслюються з реєстру чеків з виправленням його загального підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під підпис на першому примірнику цього реєстру.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів розрахункових чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунка чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків розрахунковими чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента.

19. Прийняті на інкасо розрахункові чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи “Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо”.

Умови інкасування розрахункових чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

20. Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє:

належність чека до цього банку;

відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця заявленим банку в картці зі зразками підписів та відбитка печатки або наявність напису “За дорученням від ____________”;

(дата)

чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;

належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки;

відповідність оформлення чека вимогам цього розділу.

21. Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений розрахунковий чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку “Проведено”.

22. Банк-емітент може відмовитися від оплати розрахункового чека, якщо:

чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цього розділу або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”.

У разі відмови за цих причин оплатити розрахунковий чек банк-емітент викреслює цей чек з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає його до банку чекодержателя. Одночасно банк-емітент повідомляє електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати розрахункового чека.

Банк чекодержателя, отримавши розрахунковий чек і повідомлення про причини неоплати цього чека, списує суму реєстру чеків з відповідного позабалансового рахунка групи “Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо” та повертає розрахунковий чек чекодержателю із зазначенням причин його неоплати.

23. При зарахуванні за призначенням банком чекодержателя коштів, що надходять за оплаченим розрахунковим чеком, сума цього чека списується з відповідного позабалансового рахунка групи “Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо”.

24. У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека.

Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.

У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунка групи “Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо” як нереальну щодо отримання.

25. Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Для поповнення ліміту чекодавець подає до банку платіжне доручення (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за формою додатка 11 до цієї Iнструкції) разом з відповідною чековою книжкою. У реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу” робиться напис “Поповнення ліміту за чековою книжкою, номери невикористаних розрахункових чеків з №____ до №____”.

У разі припинення клієнтом подальших розрахунків розрахунковими чеками до закінчення строку дії чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням (фізична особа може подавати її з заявою про перерахування коштів за формою додатка 19 до цієї Iнструкції) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти.

Якщо після повного використання розрахункових чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Для цього чекодавець подає до банку-емітента заяву на отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних розрахункових чеків.

Відповідальний виконавець банку, перевіривши за корінцями використаних розрахункових чеків залишок невикористаного ліміту, робить у реєстраційній картці в графі “Примітка” у рядку, в якому був зроблений запис щодо видачі цієї книжки, напис “Залишок ліміту перевірений”, після чого повертає чекодавцю чекову книжку з корінцями.

Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

26. Чекодавець має періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами розрахункових чеків і відповідність оплачених розрахункових чеків документам постачальників, на оплату яких вони видавалися.

На зворотному боці корінця останнього виданого розрахункового чека робиться відмітка про таку перевірку за підписом головного бухгалтера чекодавця або його заступника. Чекодавець має звіряти суми на корінцях розрахункових чеків з отриманими від банку-емітента виписками з рахунка чекодавця, з якого здійснювалась оплата цих розрахункових чеків.

27. У разі втрати чекової книжки (розрахункового чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву (додаток 20) із зазначенням номерів невикористаних розрахункових чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці (додатки 15 і 16) у графі “Примітка” відмітку про номери загублених розрахункових чеків.

Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення (фізичній особі можуть повертатися на підставі заяви про перерахування коштів згідно з додатком 19).

У разі втрати фізичною особою розрахункового чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії розрахункового чека.

28. У разі відмови банку-емітента оплатити розрахунковий чек чекодержатель має право пред’явити до чекодавця в установленому порядку претензію, а в разі її часткового або повного відхилення чекодавцем — звернутися з позовом до суду.

Чекодавець, якому видана чекова книжка (розрахунковий чек), відповідає за неправильне використання розрахункових чеків, за збитки у разі передавання чекової книжки або окремих розрахункових чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання розрахункових чеків.

У разі порушення клієнтом порядку розрахунків розрахунковими чеками банк може позбавити його права користуватися цим платіжним інструментом, якщо це передбачено умовами договору про розрахунково-касове обслуговування.

На закінчення (Розділи VII-X)

 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua