Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#21 '2001: Документи для роботи - Нові документи

4. Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Коментар ДК:

Платіжні вимоги судів виконуються в першу чергу. Платіжку можна заповнювати від руки. Термін дії акредитива тепер не обмежується 25-ма днями

Постановою Національного банку України від 29.03.2001 р. №135 “Про затвердження Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” (далі — Iнструкція) визначено, що картотеки немає, як і інкасових доручень податкової, але форм платіжних вимог тепер аж дві.

Якщо до банку надійшло кілька розрахункових документів разом, то при їх виконанні додержується такий пріоритет: платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів; розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів; платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів.

Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження. Платіжне доручення платника відтепер може складатися в довільній формі, узгодженій з банківською установою. Платіжку можна заповнювати від руки. Термін дії акредитива тепер не обмежується 25-ма днями.

До 1 жовтня 2001 року в розрахунках дозволено використовувати старі бланки розрахункових документів

Затверджено основний документ, що регулює безготівкові розрахунки на території України в національній валюті, який замінив славетну Iнструкцію №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджену постановою Правління Національного банку від 02.08.96 р. №204 (далі — Iнструкція №7).

Одразу зауважимо, що до 1 жовтня 2001 р. у розрахунках дозволено використовувати бланки розрахункових документів, які були виготовлені згідно з вимогами Iнструкції №7, за умови доповнення їх реквізитами, передбаченими Iнструкцією. Зауважимо, що зміни в розрахункових документах — косметичні.

Наприклад, платіжне доручення, вимога-доручення тепер замість напису “Сума словами” мають напис “Сума літерами”, замість “Підпис платника” — “Підпис”. I нічого не додано, крім цифр 200_ замість 20__ для вказання року. Водночас суттєво змінено форму реєстру розрахункових чеків, заяви на їх отримання, заяви на відкриття акредитива, всюди замість “МФО” з’явився “Код банку”.

Тепер Iнструкція містить Правила заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви на відкриття акредитива (додаток 8), які значно полегшують заповнення платіжних документів і знижують ризик їх повернення обслуговуючим банком.

Вимоги Iнструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з рахунків цих учасників, та обов’язкові для виконання ними.

Iнструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Визначено оновлені правила заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів, заяви на відкриття акредитива та порядок заповнення чеків із розрахункових чекових книжок та їх використання.

Створено передумови для активного запровадження систем “банк — клієнт” (для цього Iнструкція тепер навіть містить окремий розділ X “Особливості розрахунків в електронних системах типу “клієнт — банк”) та акредитивної форми розрахунків. А тепер про все за порядком.

Картотеки тепер немає, як і інкасових доручень, але форм платіжних вимог тепер аж дві

У зв’язку з прийняттям Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (див. “Документи для роботи” №10/2001) за Iнструкцією банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої у строк, та не ведуть картотеку.

Платіжні вимоги органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку клієнта. Але банками такі вимоги виконуються лише в межах залишкових коштів платника (на початок операційного дня).

Якщо сума, заявлена в платіжному документі, є більшою від суми залишку на рахунку, то така вимога виконується в межах наявного залишку.

Тепер для примусового стягнення податковими органами немає такого розрахункового документа, як інкасове доручення, як і самого поняття безспірного стягнення податків тепер немає, а є платіжна вимога (не плутати з платіжною вимогою-дорученням), яка і раніше застосовувалася іншими органами стягнення, крім ДПА України.

Причому за Iнструкцією форм платіжних вимог аж дві: для випадку, коли стягувач і одержувач коштів одна і та сама особа і коли це різні особи (наприклад при примусовому стягненні податків). Вексель вже не є розрахунковим документом, як це і повинно бути.

За Iнструкцією меморіальний ордер став повноправним розрахунковим документом, щоправда, він, як і раніше, застосовується лише у внутрішньобанківських операціях.

Водночас незважаючи на скасування картотеки щодо примусового стягнення коштів у Iнструкції залишився окремий розділ V “Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів”, що забезпечить цивілізоване стягнення коштів.

У разі відсутності коштів на рахунках вони враховувались за Iнструкцією №7 на позабалансовому рахунку №9803 “Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників”.

Тепер неоплачена внаслідок недостатності коштів сума повертається органам стягнення без задоволення, тобто картотеки для підприємств немає (водночас вона залишається для банку, якщо він зі своєї вини не може зробити проплати).

При цьому якщо до банку надійшло кілька розрахункових документів разом, то при їх виконанні додержується такий пріоритет:

платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів;

розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів;

платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів.

Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

На відміну від попередньої Iнструкції №7, нова Iнструкція не встановлює правил використання платіжних карток та векселів, які регулюються окремими нормативними актами. Платіжні документи, що використовуватимуться для розрахунків, повинні зазначатися під час укладення договору з партнером.

Платіжне доручення платника відтепер може складатися у довільній форміѕ, але узгодженій з банківською установою

Платіжне доручення платника відтепер може складатися в довільній форміѕ, але узгодженій з банківською установою. Водночас, відповідно до пункту 11 розділу III Iнструкції, платіжні доручення у довільній формі застосовуються при розрахунках у разі:

періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів;

надання платником повноважень банку списати зі свого рахунка визначену суму в разі настання умов, визначених договором;

перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

інших випадків відповідно до чинного законодавства та/або укладених договорів.

Як і раніше, банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, але в Iнструкції вже немає зразка договору на розрахунково-касове обслуговування. Тобто договори між банком та клієнтом на розрахунково-касове обслуговування укладаються у довільній формі.

Раніше паперові розрахункові документи, як правило, виписувалися з використанням технічних засобів за один раз під копірку у двох примірниках, платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній установі банку, — в трьох примірниках (якщо застосування копірки неможливе, то на всіх тотожних примірниках у правому верхньому куті проставляють послідовні порядкові номери).

Платіжку можна заповнити і від руки

Тепер дозволено заповнювати платіжні документи від руки кульковою або чорнильною ручкою з чорнилом темного кольору (пункт 2 розділу 2). Але чомусь щодо темного кольору пасти кулькової ручки нічого не сказано...

Невже НБУ дозволив заповнювати документи червоною або зеленою пастою? Навряд. Напевно, помилились. Офіційно дозволено використовувати для платіжних документів зручний самокопіювальний папір.

Раніше банк одержувача був зобов’язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від Розрахункової палати. Тепер зарахування необхідно провести в день їх отримання, що економитиме для клієнтів один день в розрахунках у деяких банках, які не дотримувалися цього правила (пункт 29 розділу 2 Iнструкції).

За Iнструкцією №7 банки приймали до виконання платіжні доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках, за винятком доручень на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.

Тепер банки можуть приймати платіжне доручення на суму більшу, ніж є на рахунку, лише у випадках, обумовлених в договорі на розрахунково-касове обслуговування (пункт 4 розділу III Iнструкції). Таким чином, по важливих платіжних документах можна домовитися з банком щодо ведення своєрідної картотеки платежів або в договорі на розрахунково-касове обслуговування застерегти умови овердрафту.

Про зарплату при сплаті страхових внесків і збору до Пенсійного фонду треба вказувати все

Змінено вимоги до заповнення реквізитів платіжних документів. Зокрема реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення раніше лише в разі виплати заробітної плати в натуральній формі містив повідомлення, що зарплату виплачено в натуральній формі, а також період, за який вона виплачена, та дату виплати.

Тепер, згідно з пунктом 8 розділу III Iнструкції, у всіх випадках сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на Фонд оплати праці, податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, потрібно вказувати: дату виплати заробітної плати, форму її видачі (у натуральній формі, виплати з виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Як і раніше, потрібно вказувати на повноту сплати зборів (внесків).

Iнструкцією скасовано поняття гарантованого платіжного доручення. Воно застосовувалося, якщо одержувач коштів не мав рахунка в установі банку або розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями неможливі і підприємство могло здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв’язку.

Тепер, відповідно до пункту 6 розділу III Iнструкції, пересічні фізичні особи теж використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків. Раніше такі процедури здійснювалися за внутрішніми формами банків, письмовими заявами фізичних осіб.

Як і раніше, строк дії чекової книжки — один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. Однак Iнструкцією (пункт 6 розділу VI Iнструкції) уточнено: дата оформлення чекової книжки або розрахункового чека не обліковується, що ліквідує деякі спірні моменти, які виникали (раніше строк дії нової чекової книжки, виданої при невикористанні ліміту, але використанні бланків чеків, вираховувався з дня її видачі).

В цілому порядок використання розрахункових чеків не змінився, однак є таке дискримінаційне нововведення (пункт 27 розділу VI): у разі втрати фізичною особою розрахункового чека, виданого для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше 10 календарних днів після закінчення строку дії розрахункового чека. Невже не можна виплачувати гроші швидше?

Адже це відштовхне людей від використання чеків. Таким чином, гроші з щойно виписаного чека на термін 3 місяці отримаєш через 3 місяці і 10 днів, тому розрахункові чеки фізичним особам слід виписувати з терміном дії 1 — 3 дні (про всякий випадок).

Термін дії акредитива тепер не обмежується 25-ма днями

Суттєві зміни відбулися у порядку використання акредитивів. Нагадаємо, що раніше строк дії акредитива в банку-емітенті встановлювався покупцем у межах 15-ти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв’язком між банками.

А керівник установи банку-емітента мав право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції.

Таким чином, термін відкриття акредитива в Україні не міг перевищувати 25-ти днів, що значно звужувало сферу його застосування. Тепер, згідно з Iнструкцією, строк дії акредитива обмежується лише його заявником. Тобто користування акредитивом значно лібералізовано, що зумовить ширше використання його при розрахунках.

Тепер якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви.

На жаль, за Iнструкцією, як і раніше за Iнструкцією №7, неможливо здійснювати періодичні фіксовані платежі, наприклад, за абонплату. На кожний платіж треба оформляти окремий платіжний документ. Незручно, але в цілому Iнструкція є гарним документом, лояльним до підприємців.

Віталій МОСЕЙЧУК
 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua