Нове число  Дебет-Кредит
Український бухгалтерський тижневик
#24 '2001: Документи для роботи - Нові документи

2. Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури

Наказ ДПАУ від 26.04.2001 р. №182

На податковий компроміс можуть розраховувати лише потенційні банкрути та юридичні особи - тіньовики. Не вказано повноважень керівників органів податкової служби щодо визначення розміру податкового компромісу

Коментар ДК:

Наказом Державної податкової адміністрації від 26.04.2001 р. №182 "Про затвердження Порядку застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури" (далі - Порядок) визначено, що податковий компроміс пропонується у двох випадках: при визначенні органами державної податкової служби податкового зобов'язання платника податків за непрямими методами для юросіб (з 1 січня 2002 року) та у разі якщо податковий орган має докази про те, що вартості активів платника податків недостатньо для погашення податкового зобов'язання. Не визначено повноважень керівників органів податкової служби щодо визначення розміру податкового компромісу.

Податковий компроміс - індульгенція платнику податків

Відповідно до підпункту 5.2.7 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон, див. "Документи для роботи" №10/2001), працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податків у межах адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, що полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до швидшого та/або повнішого погашення податкового зобов'язання порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду (арбітражного суду).

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обгрунтування доцільності податкового компромісу, яке повинне бути розглянуте посадовою особою податкового органу, що нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.

У разі якщо платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке рішення не може бути оскаржене в майбутньому.

Порядком якраз і визначено порядок застосування органами ДПА України підпункту 5.2.7 Закону. Податковий компроміс поширюється лише на податки та збори, які контролюються податковим органом, а не іншими контролюючими органами.

Тому податкового компромісу щодо ввізного мита, імпортного ПДВ або імпортного акцизу або щодо страхових внесків та пенсійного збору можна не сподіватися.

Таким чином, Порядок визначає процедуру застосування податкового компромісу органами державної податкової служби при розгляді звернень платників податків щодо оскарження ними в адміністративному порядку податкових повідомлень про суми податкових зобов'язань та будь-яких інших рішень щодо визначення сум податкових зобов'язань.

Порядком визначено лише дві умови, коли податковий орган піде на податковий компроміс:

1) при визначенні органами державної податкової служби податкового зобов'язання платника податків за непрямими методами (крім випадків нарахування податковим органом фізичній особі податкового зобов'язання, не пов'язаного із здійсненням такою фізичною особою підприємницької діяльності з використанням непрямих методів);

2) у разі якщо податковий орган має докази про те, що вартості активів платника податків недостатньо для погашення податкового зобов'язання. В інших випадках слід активно користуватися принципом "конфлікту інтересів".

Межі податкового компромісу не визначено

На жаль, Порядок не визначає ключового моменту, без якого цей Порядок неможливо твердо застосувати на практиці, - на скільки керівник податкового органу, який приймає рішення про компроміс, може "скосити" податкове зобов'язання. Тобто в Порядку нема й натяку на межі компромісу - 10, 20, а може, й 50 відсотків зобов'язань можуть "простити"?

Це створюватиме активне підгрунтя для корупції в податкових органах. Водночас є механізм, який дозволяє обійти застосування Порядку й отримати зменшення податкових зобов'язань. Це механізм мирової угоди в процесі банкрутства.

Нагадаємо, що одним з двох варіантів застосування податкового компромісу (Порядку) є випадки, коли податковий орган має докази про те, що вартості активів платника податків недостатньо для погашення податкового зобов'язання та/або в період проведення апеляційного узгодження та стягнення суми податкового зобов'язання з не залежних від платника податків причин значно зменшиться розмір цих активів, що призведе в майбутньому до непогашення платником податків податкових зобов'язань у повному обсязі.

Чи це не нагадує вам про потенційне банкрутство платника податків?

Нагадує. Добре, якщо це вигідно платнику податків - треба йти на судовий розгляд або на власне банкрутство (на нього можна піти навіть після незадовільного податкового компромісу, аби знайшлися кредитори з достатньою сумою, а можна подати заяву про власне банкрутство).

Тобто якщо умови податкового компромісу не влаштовують платника податку, вигоду можна шукати і в процедурі банкрутства (якщо в судовому порядку нічого путнього не вийшло). Точніше, про вигоду говорити не можна - саме банкрутство в цьому випадку вимагає Закон.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України від 14.05.92 р. №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (див. "Документи для роботи" №37, 38/99), боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі я/кщо задоволення вимог одного, наприклад податкової, або,кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (у разі якщо справа про банкрутство порушується за заявою самого боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації).

Мирова угода може бути вигідніша за податковий компроміс

Що це дає? Досить багато, але за умови якщо в справі про банкрутство замість незрозумілого податкового компромісу з податкової (податковий компроміс можна досягнути лише до подання заяви до суду) та іншими кредиторами буде досягнуто мирової угоди.

Річ у тім, що, на відміну від Порядку, Порядком проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство, затвердженим наказом ДПА України від 21.11.2000 р. №600 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.12.2000 р. за №893/5114 (див. "Документи для роботи" №4/2001), передбачено, що прощенню (списанню) підлягають нараховані, але не сплачені на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкової заборгованості, які виникли у строк, що передував двом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду.

Прощенню (списанню) чи розстроченню (відстроченню) на термін до шести років підлягають нараховані, але не сплачені на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкової заборгованості, які виникли протягом двох останніх календарних років перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду.

Причому нарахована, але не сплачена на день укладення мирової угоди сума заборгованості у розмірі 30 відсотків від донарахованих за результатами документальних перевірок сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів та фінансових санкцій за всіма видами податків, підлягає прощенню (списанню) та розстроченню (відстроченню). Таким чином у разі згоди податкового органу на мирову угоду в ідеальному випадку можна отримати списання всіх податків, але це в ідеалі.

В гіршому випадку можна отримати розстрочення заборгованості за останні 2 роки на термін 6 років і повне списання заборгованості терміном понад 2 роки, що може бути вигідніше, аніж незначна сума "знижки", яка буде отримана за податковим компромісом.

Однак нагадуємо, що у 2001 році мирові угоди щодо податків є фактично мертвими, адже, відповідно до статті 9 Закону України від 07.12.2000 р. №2120-III "Про Державний бюджет України на 2001 рік", заборонено у 2001 році провадити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), бюджетними позичками, за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, до бюджету, що виникли з 1 січня 2000 року, а також заборонено надавати відстрочку щодо термінів їх сплати. Сподіваємося, що ця заборона не діятиме з 2002 року.

Другий метод застосування податкового компромісу, який діятиме з 1 січня 2002 року, - це визначення органами державної податкової служби податкового зобов'язання платника податків за непрямими методами відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону (крім випадків нарахування податковим органом фізичній особі податкового зобов'язання, не пов'язаного із здійсненням такою фізичною особою підприємницької діяльності з використанням непрямих методів).

Таким чином, на податковий компроміс можуть розраховувати не лише потенційні банкрути, а й юридичні особи, які проводять операції в тіні, але "засвітилися" своїми активами. Фізичні особи - тіньовики (за відсутності кримінальних справ) отримуватимуть свій податковий компроміс лише в судовому порядку.

Цікаво, що в Порядку є така несправедливість: платник податку має дати відповідь на податковий компроміс протягом 3-х днів, а керівник вищого податкового органу має на роздуми аж 5 днів (чому не 3?). Також не зазначено загального терміну процедури надання податкового компромісу, але, зрозуміло, цей термін не може перевищувати терміну проведення апеляційного узгодження в 20 календарних днів, але в складних випадках, яким часто й буде податковий компроміс, цей термін може бути продовжено до 45-ти календарних днів.

Віталій МОСЕЙЧУК

Блок-схема: PDF-27KB

Процедура податкового компромісу

 
© 2001
"Дебет-Кредит"
Редакція: debet-kredit@gc.kiev.ua
Webmaster: web_dk@gc.com.ua