Зателефонуйте нам
ru ua

Маєте пропозиції, зауваження чи побажання? Зв’яжіться з редакцією!
Ми неодмінно відповімо.



 Актуально!




Чергові семінари,
тренінги, вебінари ...

Більше семінарів ...









 : загальний
   (по всіх сайтах ДК)






Дебет-Кредит № 34 (20.8.2012)
Суть справи :: Практика

Увага! Архівна публікація 

 


Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка на даний час ймовірно втратила актуальність і може не відповідати діючим нормам бухгалтерського та податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua.

Пільги з податку на прибуток: роз’яснює ДПС

Питання набуття пільг з податків та зборів завжди були в полі зору СГД. Проте виконати законодавчі вимоги для отримання цих пільг зазвичай дуже непросто — на перешкоді стає нечіткість формулювання цих вимог. Коментовані УПК №5841 та УПК №5782 присвячено обрахунку суми пільги з податку на прибуток та нульовій ставці цього податку. Погляньмо, чи стануть вони бухгалтерам у пригоді.

Звільнення від оподаткування

Види економічної діяльності, здійснення яких передбачає звільнення від обкладення податком на прибуток, передбачено статтями 154, 158 та п. 15 — 19 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ3.

1 Узагальнююча податкова консультація щодо визначення суми пільги у зв’язку зі звільненням прибутку від оподаткування, затверджена наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. №584 (див. «ДК» №34/2012).

2 Узагальнююча податкова консультація щодо застосування ставки нуль відсотків платниками податку на прибуток, затверджена наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. №578 (див. «ДК» №34/2012).

3 З текстом статей 154, 158, а також пунктами 15 — 19 підрозділу 4 можна ознайомитись у «ДК» №34/2012.

Пунктом 152.11 ПКУ передбачено ведення окремого обліку доходу (прибутку), який звільнений від оподаткування, та діяльності, що оподатковується. Але пам’ятайте при цьому:

1) до складу витрат таких платників податку, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов’язані з отриманням звільненого доходу (прибутку);

2) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на ОЗ, що використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

Як зазначають податківці в коментованій УПК №584, розрахунок не внесених до бюджету сум податку на прибуток здійснюється за таким алгоритмом:

∑П = (Дзв - Сзв - IВзв) х СП ,

де:∑Псума пільги;

Дзв — доходи від діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування;

Сзв — собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), яка відноситься до діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування:

зв — інші витрати, які відносяться до діяльності, прибуток якої звільняється від оподаткування;

СП — розмір ставки податку.

Проте, аналізуючи норми пунктів 154.8 — 154.9 ПКУ, можна дійти висновку, що для СГД, які займаються переліченою у цих пунктах діяльністю, алгоритм обрахунку суми пільги трохи інакший:

∑Пзв = ∑Пос х СП ,

де: ∑Пзв — сума пільги для платників, прибуток яких звільняється відповідно до пунктів 154.8 — 154.9 статті 154 Кодексу;

∑Пос — сума прибутку, звільненого від оподаткування;

СП — ставка податку.

Саме такий алгоритм зазначено ДПСУ у додатку до листа від 06.06.2012 р. №15709/7/15-1217.

Є ще одна категорія пільговиків, механізм обчислення пільги у яких не вписується у ці виписані податківцями алгоритми. Це так звані умовні пільги. Перелік видів діяльності, що умовно звільняються від обкладення податком на прибуток, наведено в п. 15 — 19 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ (див. «ДК» №34/2012). Дотримання такої «умовності» не є складним завданням, адже відповідно до п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, суми вивільнених коштів спрямовуються таким платником на:

1) створення чи переоснащення матеріально-технічної бази;

2) збільшення обсягу виробництва (надання послуг);

3) запровадження новітніх технологій;

4) та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності ПКУ), використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними.

Як бачимо, визначення досить широкі, тому із дотриманням таких умов проблем виникати не повинно.

Суми пільг для такої категорії СГД (кошти, що вивільнені від оподаткування) мають бути використані за цільовим призначенням.

Відповідно до норми п. 30.6 ПКУ, обов’язок обліку суми пільг (сум податку та збору, не сплачених СГД до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг) покладається саме на СГД. Усі суми пільги за пунктами 154, 158 ПКУ мають бути зазначені платником податків у його звіті про суми податкових пільг1. У цьому звіті всі дані подаються в розрізі конкретної пільги, код якої береться із Довідника пільг2. Звіт подається зі стандартним квартальним строком звітування — 40 к. д. після закінчення звітного кварталу. Якщо СГД пільгами не користувався, то й звіт не подається.

За так званими умовними пільгами (крім п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ) додатково має бути подано й іншу звітність: платники податків, що користуються такими пільгами, додатково подають Звіт про використання вивільнених коштів3. Для СГД, що займаються діяльністю, виписаною в п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, звітності щодо вивільнених коштів на сьогодні немає.

1 Форму затверджено Постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1233 «Порядок обліку сум та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання в бюджет у зв’язку з отриманням податкових пільг».

2 Станом на 01.07.2012 р. затверджено Довідник пільг №62 (лист ДПСУ від 27.06.2012 р.).

3 Форму затверджено Наказом Мінфіну від 21.12.2011 р. №1685 «Про затвердження форми Звіту про використання платниками податку на прибуток підприємств вивільнених коштів».

Нульова ставка податку на прибуток

Механізм та порядок застосування нульової ставки на прибуток визначено п. 154.6 ПКУ. Так, до 01.01.2016 р. застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн грн, а розмір нарахованої за кожен місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення минуло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПКУ та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн грн та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Підприємства-«нульовики» здають спрощену декларацію з податку на прибуток, форму якої затверджено постановою КМУ від 15.02.2012 р. №98 (далі — Спрощена декларація №98).

Контроль відповідності статусу «нульовика» має здійснюватися регулярно: якщо СГД у будь-якому звітному періоді досяг хоча б одного з показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, який не відповідає критеріям п. 154.6 ПКУ, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за загальною ставкою 21% (у 2013 р. — 19%, з 2014 р. — 16%, див. п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ). У такому разі СГД, який не дотримався вимог п. 154.6 ПКУ, має подати звичайну, а не спрощену декларацію з податку на прибуток, затверджену наказом Мінфіну від 28.09.2011 р. №1213 (далі — Декларація №1213).

Проте виникає запитання: за який період «нульовик» має сплатити податок за загальною ставкою у разі недотримання вищезазначених умов? Адже звітні періоди з податку на прибуток формуються наростаючим підсумком: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 ПКУ). У коментованій УПК №578 податківці говорять, що подавати Декларацію №1213 повинен СГД, який не відповідає критеріям «нульовика», саме за той базовий податковий період, коли мало місце таке порушення. А відповідно до п. 152.9 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для цілей розділу III ПКУ є календарний квартал.

Наприклад, якщо однієї із вищезазначених у п. 154.6 ПКУ вимог не дотримано в серпні 2012 р., то вже за календарні три квартали такий СГД має подавати Декларацію №1213, попри те, що за I квартал та перше півріччя 2012 р. він подавав Спрощену декларацію №98. На нашу думку, таку декларацію слід заповнювати показниками тільки за III квартал, адже базовим періодом з цього податку є саме квартал. Незрозуміло, що в такому разі зазначати в рядку 15 Декларації №1213, оскільки за підсумками попереднього податкового періоду податкових зобов’язань у колишнього «нульовика» просто не було. Сподіваємось, найближчим часом податківці докладніше пояснять, як заповнювати цей показник. Але сам факт подання Декларації №1213 не накладає на платника податків обов’язку подавати саме таку форму звітності до кінця календарного року: якщо за підсумками IV кварталу 2012 р. СГД буде дотримано всіх критеріїв відповідності статусу «нульовика», він зможе подати річну звітність з податку на прибуток саме у формі Спрощеної декларації №98.

Щодо штрафних санкцій, що накладаються на СГД, який використав звільнені від оподаткування кошти не за цільовим призначенням і у I кварталі наступного року зарахував їх до бюджету, сплативши пеню, то, по суті, відповіді на запитання, як обраховується пеня в такому разі, в УПК №578 немає. Податківці лише зазначили, що в такому разі, задля уникнення штрафів від податківців, такий штраф та пеню необхідно сплатити до початку перевірки (п. 123.1 ПКУ). Проте як обрахувати пеню — запитання без відповіді. Звітності про використання вивільнених коштів «нульовики» не складають, за який період обраховувати пеню — теж незрозуміло. Єдиний вихід — відстежити суми вивільнених коштів за рахунком 48 та у звітності про суми податкових пільг. Очевидно, період, за який нараховуватиметься пеня, має обчислюватися з дати нецільового використання коштів до дати сплати їх до бюджету. Проте, повторюємо, жодною нормою податкового законодавства це питання не врегульовано.

Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»



Наступна стаття:  На початок статті 



ЦП в обліку: дата визначення витрат Частковий перегляд статті (тільки початок)
Суть справи :: Практика
Облік цінних паперів викликав чимало запитань у платників податків. На перший погляд усе сприймалося як спадок від колишнього «ціннопаперового» п. 7.6 Закону про прибуток. Проте аналіз норм ПКУ, присвячених обліку цінних паперів, свідчить про те, що не вс...

В рубриці: 


Відступлення права вимоги «єдиннику» Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
ТОВ на загальній системі хоче відступити право вимоги боргу в 10 тис. грн.
Відступає ТОВ на єдиному податку. Варіантів два: відступлення за 3 тис.
гривень або відступлення безоплатно. Який варіант є вигіднішим з погляду
оподаткування? Коли вин...

Платіжні картки та РРО: танцюють усі? Частковий перегляд статті (тільки початок)
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
П’ять — сім тисяч гривень — орієнтовна ціна питання при придбанні одного
реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО). Над цією цифрою замислилося
чимало СГ, які наразі не є щасливими власниками РРО. Якщо розрахунки у СГ за
послуги повністю...

0.022028